Ухвала

від 19.11.2014 по справі 2а-10777/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2014 року Справа № 7987/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Затолочного В.С.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Єжов О.Ю. та Вершинін А.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоілком-Україна» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств, -

В С Т А Н О В И Л А:

21.12.2012р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Фоілком-Україна» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати нечинними та скасувати винесені Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у Шевченківському районі м.Львова Львівської обл. Державної податкової служби /ДПС/ наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0004562300/15609 від 27.09.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 9472275 грн., в тому числі 7577820 грн. за основним платежем та 1894455 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0004572300/15608 від 27.09.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на загальну суму 7315158 грн., в тому числі 5852126 грн. за основним платежем та 1463032 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0004592300/15607 від 27.09.2012р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік на суму 14852 грн.

Також просив стягнути на його користь понесені судові витрати (Т.1, а.с.2-6).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. заявлений позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ДПС № 0004562300/15609 від 27.09.2012р., № 0004572300/15608 від 27.09.2012р., № 0004592300/15607 від 27.09.2012р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 2146 грн. (Т.11, а.с.224-235).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської обл. ДПС, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (Т.11, а.с.240-243).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою виявлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій, що фактично не відбувалися, при цьому первинні документи, які отримані від контрагентів ТзОВ «Продторгсервіс», ТзОВ «ТД «Евромаркет», ПП «Варантторг», ПП «Філгуд» є недостовірними. Таким чином, розглядувані господарські операції фактично були спрямовані на отримання податкової вигоди.

Вказаний висновок стверджується тим, що у складених актах приймання-виконання робіт є відсутніми реквізити відповідальної особи, що отримувала (надавала) послуги; також відсутніми є документи щодо передачі товару (поліграфічних матеріалів) від ТзОВ «Фоілком-Україна» до його контрагентів; товарно-транспортні накладні на доставку поліграфічних матеріалів до місця виконання робіт; документи про надання пропозиції та погодження ТзОВ «Фоілком-Україна» ескізу для тиснення та тонування паперу; калькуляція витрат на виготовлення одиниці продукції. Укладені господарські договори носять неконкретний характер і не визначають обладнання, на якому мають виконуватися обумовлені роботи.

Також контрагенти позивача на даний час визнані банкрутами або їхню реєстрацію скасовано (припинено); останні не перебувають за своїми юридичними адресами; у них є відсутніми ресурси для виконання прийнятих на себе зобов'язань перед позивачем.

Окрім цього, оскільки постанова про порушення кримінальної справи стосовно керівника ТзОВ «Фоілком-Україна» за ч.3 ст.212 КК України скасована в судовому порядку за нереабілітуючими обставинами, тому податковим органом правомірно на підставі результатів проведеної перевірки прийняті спірні податкові повідомлення-рішення. При цьому, передбачені п.102.1 ст.102 Податкового кодексу /ПК/ України строки визначення грошових зобов'язань апелянтом не пропущені, оскільки платником податків подавалися уточнюючі розрахунки по податку на прибуток підприємств та ПДВ за спірні періоди.

У зв'язку із реорганізацією ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Львівської обл. ДПС в ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну відповідача його правонаступником - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. (надалі - ДПІ у Шевченківському районі м.Львова) (Т.11, а.с.301).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

п.5.1 - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 - не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно вимог Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 - не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Вимоги до первинних документів передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка передбачає обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, що повинні мати обов'язкові реквізити як назву, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Окрім цього, підставами заявленого позову позивачем наведено порушення податковим органом встановленого порядку винесення податкових повідомлень-рішень; недотримання відповідачем строків давності для визначення розглядуваних грошових зобов'язань, які передбачені ст.102 ПК України; проведення повторної перевірки обревізованого періоду.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 30.05.2011р.-31.05.2011 відповідачем ДПІ у Шевченківському районі м.Львова проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТзОВ «Фоілком-Україна» з питань здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Філгуд», ТзОВ «Продторгсервіс», ТзОВ «ТД «Евромаркет», ПП «Варантторг» за період з 01.01.2008р.-31.12.2010р., за результатами якої складено Акт перевірки № 977/23-118/34306922 від 06.06.2011р. (Т.1, а.с.11-56).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв'язку з чим позивачем занижено податок на прибуток підприємств у загальній сумі 7577820 грн. та зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2008 рік в сумі 14852 грн.

Також вказаний Акт перевірки містить висновок про порушення позивачем вимог пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено ПДВ на загальну суму 5852126 грн.

На підставі вказаного Акта перевірки податковим органом прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0004562300/15609 від 27.09.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 9472275 грн., в тому числі 7577820 грн. за основним платежем та 1894455 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0004572300/15608 від 27.09.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на загальну суму 7315158 грн., в тому числі 5852126 грн. за основним платежем та 1463032 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0004592300/15607 від 27.09.2012р., яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік на суму 14852 грн. (Т.1, а.с.8-10).

Підставою для винесення спірних рішень про збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств, про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств є висновки податкового органу про те, що господарські операції позивача не підтверджуються, оскільки проведеною перевіркою виявлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій, що фактично не відбувалися, при цьому первинні документи, отримані від контрагентів ПП «Філгуд», ТзОВ «Продторгсервіс», ТзОВ «ТД «Евромаркет», ПП «Варантторг» слід вважати недостовірними.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені без дотримання встановленого порядку; укладені між позивачем та його контрагентами правочини мали реальний характер, проведені господарські операції оформлені належними первинними документами; відповідачем не доведено фіктивності розглядуваних операцій, а тому позивачем правомірно сформовані податковий кредит та валові витрати за цими операціями. Окрім цього, проведена перевірка є повторною, оскільки нею вдруге податковим органом перевірено період діяльності підприємства за 2008-2010 роки.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, результатами проведеної перевірки виявлено заниження податку на прибуток підприємств за 2008 рік, І та ІІ квартали 2009 року, за І квартал 2010 року, а також заниження ПДВ за березень-червень, жовтень 2009 року, лютий, квітень і травень 2010 року.

Згідно приписів п.102.1 ст.102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Покликання податкового органу на подання платником податків уточнюючих розрахунків по податку на прибуток підприємств та ПДВ за спірні періоди колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних доказів для підтвердження таких доводів відповідачем не представлено.

Також на вимогу апеляційного суду позивачем надано уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень, травень, серпень 2008 року, листопад 2009 року, які подавалися платником податків відповідно у квітні (перших три розрахунки) та березні 2010 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскільки спірні податкові повідомлення-рішення винесені 27.09.2012р., тому податковим органом пропущений 1095-денний строк для визначення розглядуваних грошових зобов'язань за період січень 2008 року - серпень 2009 року по податку на прибуток підприємств та за період січень-березень, червень-липень, вересень 2008 року - серпень 2009 року по ПДВ.

Окрім цього, згідно листа № 17502/22-100 від 23.10.2012р. відповідачем ДПІ у Шевченківському районі м.Львова отримано постанову слідчого з ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Львівській обл. старшого лейтенанта податкової міліції Малецького О.О. від 18.08.2011р. про призначення позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Фоілком-Україна» за період з 01.01.2008р. по 31.12.2010р. Відповідно до цієї постанови слідчим відділом ПМ ДПА у Львівській обл. розслідувалась кримінальна справа № 181-0018, порушена 28.03.2011р. прокуратурою Львівської обл. відносно директора та головного бухгалтера ТзОВ «Фоілком-Україна» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України.

Підставою для її порушення слугував Акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 1798/246/23-118/34306922 від 28.09.2009р. про результати планової виїзної перевірки ТзОВ «Фоілком-Україна» за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р.

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 01.06.2011р. по справі № 4-1255/11 скаргу директора ТзОВ «Фоілком-Україна» Рябова С.О. задоволено, постанову слідчого з ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Львівській обл. від 28.03.2011р. скасовано.

В подальшому Акт перевірки № 1798/246/23-118/34306922 від 28.09.2009р. був врахований під час проведення перевірки ТзОВ «Фоілком-Україна» відповідно до постанови слідчого з ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Львівській обл. від 18.08.2011р., за наслідками якої складено Акт перевірки № 977/23-118/34306922 від 06.06.2011р.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської обл. від 01.07.2011р. по справі № 10-395/2011 постанову Галицького районного суду м.Львова від 01.06.2011р. залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Відповідно до постанови слідчого з ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Львівській обл. старшого лейтенанта податкової міліції Малецького О.О. від 18.08.2011р. було порушено кримінальну справу відносно директора та головного бухгалтера ТзОВ «Фоілком-Україна» за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Підставами для її порушення слугував Акт перевірки ДПІ у Шевченківському районі м.Львова № 977/23-118/343069 від 06.06.2011р.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 20.10.2011р. по справі № 4-1520/11 скаргу директора ТзОВ «Фоілком-Україна» Рябова С.О. задоволено та скасовано постанову слідчого від 18.08.2011р.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської обл. від 18.11.2011р. по справі № 10-673/2011 апеляцію прокуратури Львівської обл. задоволено частково, постанову Сихівського районного суду м.Львова від 20.10.2011р. скасовано, а матеріали направлено на новий судовий розгляд в той же суд іншим суддею.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 29.12.2011р. по справі № 4-2097/11 постанову слідчого з ОВС ВРКС СВ ПМ ДПА у Львівській обл. старшого лейтенанта податкової міліції Малецького О.О. від 18.08.2011р. про порушення кримінальної справи відносно директора ТзОВ «Фоілком-Україна» Рябова С.О. за ознаками складу передбаченого ч.3 ст.212 КК України, скасовано (Т.1, а.с.106-119).

З наведеного слідує, що розглядувана перевірка була проведена за постановою слідчого у зв'язку із порушенням кримінальної справи стосовно керівника ТзОВ «Фоілком-Україна», яка в подальшому скасована в судовому порядку.

Відповідно до п.86.9 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Згідно з п.58.4 цього Кодексу у разі коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами.

Абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до порушення кримінальної справи.

У зв'язку з тим, що постанова слідчого про порушення кримінальної справи є скасованою в судовому порядку, доказів прийняття по вказаній кримінальній справі обвинувального вироку, що набрав законної сили, або винесення рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами відповідачем не представлено, тому правові підстави для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень були відсутніми.

Водночас, на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Філгуд», ТзОВ «Продторгсервіс», ТзОВ «ТД «Евромаркет», ПП «Варантторг» за період 2008-2010 років позивачем надано суду копії первинних документів, а саме: укладені із вказаними контрагентами договори, податкові, видаткові накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг.

Окрім цього, в справі наявні докази використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, що не спростовано податковим органом.

Аналізуючи представлені первинні документи, колегія суддів приходить до висновку про те, що між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані господарські операції по поставці товарів (послуг), дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість, а також шляхом неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту.

З урахуванням наведених обставин підстав для висновку про фіктивність та нереальний характер здійснених господарських операцій колегія суддів не вбачає.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що відповідачем не вказано, яким саме чином наведені ним обставини - визнання у подальшому контрагентів банкрутами, скасування (припинення) їхньої реєстрації, відсутність їх за своїми юридичними адресами - перешкоджали здійсненню реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, зазначені обставини не перешкоджали контрагентам позивача провадити господарську діяльність силами інших суб'єктів підприємницької діяльності за плату на підставі відповідних угод. Питання можливості здійснення таких операцій силами інших суб'єктів підприємницької діяльності податковим органом не досліджувались, а висновок щодо відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності не може заслуговувати на увагу, оскільки чинне законодавство не визначає норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо відсутності таких умов мають виключно оціночний характер та базуються на припущеннях. Відсутність у податкового органу можливості перевірки суб'єкта підприємницької діяльності теж не може слугувати беззаперечним доказом наявності фіктивності такого підприємства.

Крім того, відсутність матеріальних ресурсів у контрагентів не може бути достатньою підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції. У законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів та формувати податковий кредит і валові витрати лише за їх наявності.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Також слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту, а також для донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств колегія суддів не знаходить.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам чинного на час виникнення розглядуваних правовідносин податкового законодавства.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.03.2013р. в адміністративній справі № 2а-10777/12/1370 залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

В.С.Затолочний