Постанова

від 26.11.2014 по справі 826/12980/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12980/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Есет Компані ЛТД» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2014 року по справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

ТОВ «Есет Компані ЛТД» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про:

визнання протиправними дій по проведенню зустрічної звірки, за результатами якої складено акт від 24.07.2014 року № 2026/26-55-22-08/38864987 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року;

визнання протиправними дій, щодо зміни в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які здекларовані за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року, на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки;

зобов'язання вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформації, внесеної на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки;

визнання протиправним та скасування рішення, оформленого у вигляді листа від 03.07.2014 року № 30917/10/15-06-10 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ТОВ «Есет Компані ЛТД» подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволенні позову в повному обсязі. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція не підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом було складено акт від 24.07.2014 року № 2026/26-55-22-08/38864987 про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року;

В даному акті зазначено, що позивач відсутній за податковою адресою; ним документально не підтверджено реальність здійснення фінансово - господарських операцій; в діяльності позивача та його контрагентів вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем порушено п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період травень - червень 2014 року на суму 44 365 532 грн. Крім того, правочини, укладені позивачем з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільству, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб.

Зазначені в акті відомості були внесені відповідачем до Автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок».

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1232 Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок.

Згідно п. 6 Порядку № 1232 у разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.

Тобто, дії щодо проведення зустрічної звірки полягають у співставленні даних та перевірці встановлених розбіжностей в податкових деклараціях, автоматизованих інформаційних системах органів державної податкової служби України, а також аналізі податкової інформації та документів, які свідчать (можуть свідчити) про порушення такими платниками податків податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що податковим органом зустрічної звірки позивача не проведено, дії по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів не здійснено, відповідної довідки не складено, про що свідчить й сам акт про неможливість проведення зустрічної звірки.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дій по проведенню зустрічної звірки, оскільки заходи, спрямовані на проведення зустрічної звірки, тобто, спрямовані на вчинення дій щодо співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, однак без фактичного здійснення таких дій, не можуть вважатись діями по проведенню зустрічної звірки. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 14.01.2014 року № К/800/34146/13.

Разом з тим, зі змісту акта про неможливість проведення зустрічної звірки вбачається, що відповідач провів не передбачену у плані роботи перевірку позивача у приміщенні органу державної податкової служби.

Отже, під час здійснення заходів з метою проведення зустрічної звірки позивача, відповідачем фактично вчинено дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, за результатами якої складено акт про неможливість проведення зустрічної звірки. Однак, з матеріалів справи не вбачається існування в межах спірних правовідносин будь-якої підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, що визначені в пункті 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, про необхідність виходу за межі позовних вимог та з метою належного і повного захисту порушених прав позивача знаходить підстави для визнання протиправними дій відповідача по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо підтвердження господарських відносин за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року.

Крім того, колегія суддів хоче зауважити, що відповідно до п. 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 22.04.2011 № 236, у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема, у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання (додаток 3), реєструє його у журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання), неявки для підписання, відмови від підписання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) та вживає відповідних заходів, передбачених актами Державної податкової служби України.

Таким чином, в акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчується факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки, додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено необхідність робити висновок щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2014 року № К/800/38448/13.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними дій, щодо зміни в АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, зобов'язання вилучити із АІС «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року, то колегія суддів повідомляє наступне.

Згідно п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що зміни до електронних баз даних можуть бути внесені податковим органом лише на підставі самостійно складеної та поданої платником податків до податкового органу за місцем реєстрації податкової звітності або на підставі винесеного податковим органом за результатами документальної перевірки та узгодженому у встановленому законом порядку податкового повідомлення-рішення.

Оскільки у матеріалах справи відсутні податкові-повідомлення рішення про визначення позивачу сум грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки може засвідчувати лише наявність обставин, які унеможливлюють проведення податковим органом зустрічної звірки, апеляційна інстанція приходить до висновку, що у податкового органу не виникло права вносити зміни у дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях, які не пов'язані із зміною податкового навантаження з ПДВ, а тому протиправними є дії відповідача щодо коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача в інформаційній системі «Податковий блок».

Враховуючи те, що на підставі висновків акту про неможливість проведення зустрічної звірки позивача податковим органом внесено до інформаційної бази даних «Податковий блок» зміни в частині податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року, тобто фактично без наявності правових підстав змінено дані, задекларовані позивачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, колегія суддів приходить до висновку що обґрунтованим є також вимоги позивача вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок», показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, які були відкориговані податковим органом на підставі вищезазначеного акту.

Дана правова позиція підтримана ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.05.2014 року у справі № К/800/25774/14.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, оформленого у вигляді листа № 30917/10/15-06-10 від 03.07.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем до контролюючого органу подано податкову звітність з ПДВ, надіслану засобами телекомунікаційного зв'язку, а саме: уточнюючий розрахунок з ПДВ.

Письмовим повідомленням від 03.07.2014 року №30917/10/15-06-10 позивачу відмовлено у прийнятті податкової звітності у зв'язку із заповненням її з порушенням вимог оформлення податкової звітності, зазначених в Наказі Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012р. № 516 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», ст. 46 - 48 Податкового кодексу України, а саме: невідповідність заповнення уточнюючого розрахунку.

З приписів п. 49.11 ст. 49 Податкового кодексу України вбачається, що у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається зі змісту прийнятого рішення, оформленого листом від 03.07.2014 року № 30917/10/15-06, податковим органом було відмовлено у прийнятті уточнюючого розрахунку, проте, без зазначення причин такої відмови, як того вимагаю ст. 49 Податкового кодексу України.

В силу приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; … .

Таким чином, вказана правова норма визначає критерії для оцінювання рішень суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, а тому суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи будь-яке рішення.

Оскільки дотримання всіх критеріїв свідчить про якість та природу прийнятих рішень, то недотримання хоча б одного з них тягне наслідком визнання їх протиправними та необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, апелянтом ніяким чином не спростовано доводи позивача, що подана декларація з податку на додану вартість за період червень 2014 року містить всі реквізити передбачені п. 48.3 та п. 43.4 ПК України, відповідає за формою Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року № 678 та за своїм змістом відповідає розділу ІІІ ПК України «Податок на прибуток підприємств».

Таким чином, оскільки весь тягар доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, проте всупереч наведених вище правових норм, податковим органом-апелянтом не було надано жодного доказу в обґрунтування законності прийнятого рішення, а зі змісту самого рішення взагалі не можливо встановити які конкретно недоліки містила податкова звітність позивача (навіть не вказано період), колегія суддів приходить до однозначного висновку про наявність правових підстав для визнання спірного рішення протиправним та, як наслідок, його скасування.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності дій щодо коригування податкового кредиту та податкових зобов'язань в інформаційній системі «Податковий блок» на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки та правомірності прийняття рішення, оформленого листом від 03.07.2014 року № 30917/10/15-06, а тому позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, з постановленням нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Есет Компані ЛТД» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.10.2014 року - скасувати та постановити нову про задоволення позову.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Есет Компані ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року.

Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві щодо зміни в автоматизованій інформаційній системі «Податковий блок», показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, які здекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю «Есет Компані ЛТД» за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року, на підставі акту від 24.07.2014 року № 2026/26-55-22-08/38864987.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вилучити з автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформацію, внесену на підставі акту від 24.07.2014 року № 2026/26-55-22-08/38864987 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю «Есет Компані ЛТД» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.05.2014 року по 30.06.2014 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, оформленого у вигляді листа від 03.07.2014 року № 30917/10/15-06-10, про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 26.11.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.