Ухвала

від 06.07.2016 по справі 826/12980/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" липня 2016 р. м. Київ К/800/62007/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року у справі № 826/12980/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Есет Компані ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Есет Компані ЛТД" (далі -ТОВ "Есет Компані ЛТД") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) в якому просило суд: визнати протиправними дії по проведенню зустрічної звірки, за результатами якої складено акт від 24 липня 2014 року № 2026/26-55-22-08/38864987 про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 травня 2014 року по 30 червня 2014 року; визнати протиправними дії, щодо зміни в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок", показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які здекларовані за період з 01 травня 2014 року по 30 червня 2014 року, на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки; зобов'язати вилучити з автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки; визнати протиправним та скасування рішення, оформленого у вигляді листа від 03 липня 2014 року № 30917/10/15-06-10 про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить його рішення скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що посадовою особою контролюючого органу складено акт від 24 липня 2014 року № 2026/26-55-22-08/38864987 про неможливість проведення зустрічної звірки позивача щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01 травня 2014 року по 30 червня 2014 року, в якому зазначено, що позивач відсутній за податковою адресою; ним документально не підтверджено реальність здійснення фінансово - господарських операцій; в діяльності позивача та його контрагентів вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій по наданню податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Враховуючи вищевикладене, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем порушено пункт 187.1 статті 187, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України), що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період травень - червень 2014 року на суму 44 365 532,00 грн. Крім того, правочини, укладені позивачем з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільству, вчинені удавано з метою приховання сплати податків третіх осіб.

Зазначені в акті відомості були внесені відповідачем до Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок".

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувані дії не порушують права та законні інтереси позивача в сфері публічно-правових відносин.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржувані дії вчинені відповідачем протиправно, без дотримання законодавчо встановлених вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК України.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 цього Кодексу визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами підпункту 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України способом здійснення податкового контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Згідно зі статтею 71 ПК України Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Підпунктом 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України визначено, що для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

У відповідності до пункту 73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначено Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1232.

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби розроблені Методичні рекомендації, які затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року № 236, згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 яких (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, зокрема у зв'язку із встановленням відсутності суб'єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання .

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, який є відображенням дій працівників податкових органів, не породжує правових наслідків для платника податків і, відповідно, не порушує його прав.

Внесена до Інформаційної системи "Податковий блок" інформація на підставі такого акта використовується податковими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17 листопада 2015 року по справі № 826/11901/14 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 54203682).

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2014 року, оформленого у вигляді листа від 03 липня 2014 року № 30917/10/15-06-10, колегія суддів касаційної інстанції зазначає наступне.

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої цієї статті, якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази.

При цьому, судом першої інстанції доречно зауважено, що в порушення вищезазначених вимог закону, позивач не надав суду податкову декларацію з податку на додану вартість ТОВ "Есет Компані ЛТД" за червень 2014 року та оскаржуване рішення про відмову у прийнятті такої декларації, тим самим позбавив суд можливості дослідити правомірність цього рішення.

Водночас судом першої інстанції встановлено, що позивачем до контролюючого органу подано податкову звітність з податку на додану вартість, яка була надіслана засобами телекомунікаційного зв'язку, а саме: уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість.

30 липня 2014 року ДПІ, Рішенням №30917/10/15-06-10, відмовлено у прийнятті податкової звітності у зв'язку із заповненням її з порушенням вимог оформлення податкової звітності, зазначених в Наказі Державної податкової адміністрації України від 14 червня 2012 року № 516 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України", статей 46 - 48 ПК України, а саме: невідповідність заповнення уточнюючого розрахунку, тобто відмовлено у прийнятті не податкової декларації за червень 2014 року, а саме у прийнятті уточнюючого розрахунку, при чому невідомо за який період.

За таких обставин, вказана декларація відповідає вимогам чинного законодавства України, містить всі передбачені пунктами 48.3 та 43.4 ПК України реквізити, відповідає за формою Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року №678, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

З урахування наведеного суд першої інстанції дійшов юридично правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції - скасуванню. Прийняте із вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права та з вірною правовою оцінкою обставин у справі рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2014 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 жовтня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак