Постанова

від 19.11.2014 по справі 911/2554/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" листопада 2014 р. Справа№ 911/2554/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Самсіна Р.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Романець М.О. - дов. б/н від 11.06.2014р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2014р. (повний текст підписано 02.10.2014р.)

у справі № 911/2554/14 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ Трейдінг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2»

про стягнення 241 238, 55 грн.

В судовому засіданні 19.11.2014р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ Трейдінг» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» про стягнення 241 238, 55 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № 365 від 25.06.2011р., а саме щодо повної та своєчасної оплати товару, а тому просив суд стягнути 241 238, 55 грн.

В судовому засіданні 19.08.2014р. представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з поверненням відповідачем частини поставленого товару (накладні на повернення товару наявні у матеріалах справи) та проведенням заліків зустрічних однорідних вимог.

Подана заява визнана судом такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, у зв'язку з чим прийнята судом до розгляду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 17.09.2014р. у справі № 911/2554/14 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віват Трейдінг» 152 117, 19 грн. основного боргу та 3 042, 34 грн. судового збору.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Віват Трейдінг» з Державного бюджету України частину судового збору в розмірі 1 782, 44 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм процесуального та матеріального права, рішення прийнято з неправильним з'ясуванням фактичних обставин справи, оскільки, на думку апелянта, обов'язок оплатити товар виникає у нього лише після отримання від позивача рахунків-фактур на оплату.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» 09.10.2014р. передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Самсін Р.І., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.10.2014р. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 19.11.2014р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.11.2014р. заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання апеляційної інстанції 19.11.2014р., будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а. с. 76-77, т. 4), не з'явився, причини неявки суду не повідомив, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення підлягає залишенню без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВАТ Трейдінг» (позивач, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (відповідач, покупець за договором) укладено договір поставки № 365, відповідно до п. 1.1. якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленням покупця (додаток № 1 «Бланк замовлення») та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору. Покупець надає замовлення постачальнику на підставі специфікації, затвердженої сторонами та чинної на дату замовлення, в якій наведено список товарів, що поставляються за цим договором, та їх ціни, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2 «Специфікація»).

Згідно п. 2.7. договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товарів переходить від постачальника до покупця з моменту, коли товари поставлено покупцеві вивантаженим на приймальну платформу магазину, і сторони підписали накладну, що засвідчує те, що товари були отримані покупцем.

Постачальник буде вважатись таким, який виконав зобов'язання поставки товару, якщо він поставив товари в магазин, зазначений у замовленні покупця, із усією супроводжувальною документацією, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором, і якщо внаслідок прийняття було встановлено, що товари повністю відповідають вимогам, передбаченим законодавством України, умовами замовлення покупця та цього договору (п. 2.9. договору).

Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації (додаток № 2), затвердженої сторонами.

Відповідно до п. 3.3. договору покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 цього договору протягом терміну платежу, зазначеного у пункті 1.1. додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн. та, що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця. Якщо постачальник не надасть рахунки та накладні вчасно, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки у наданні документів. Покупець зобов'язаний попередити постачальника про недоліки у одержаних рахунках-фактурах та/чи накладних. Рахунки-фактури без номеру замовлення будуть відсилатися назад та не будуть оплачуватись покупцем.

Покупець буде надавати письмові інструкції постачальнику з приводу форми накладних та рахунків. Постачальник зобов'язаний додержуватись таких інструкцій.

Цей договір, згідно п. 8.1., укладений строком до 31.12.2012р. Строк дії цього договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію.

Додатком № 3 від 25.06.2011р., який згідно п. 4 договору є невід'ємною частиною договору, сторони погодили спеціальні умови.

25.06.2011р. між сторонами підписано протокол розбіжностей до договору поставки від 25.06.2011р. № 365 (згідно якого сторони дійшли згоди, що у разі підписання цього протоколу уповноваженими представниками сторін, договір вважається укладеним у редакції постачальника), відповідно до якого покупець оплачує кожну окрему партію товару по мірі його реалізації у магазинах покупця за період один календарний тиждень, протягом 7 банківських днів з дня закінчення календарного тижня, але не пізніше ніж 75 календарних днів від дати поставки, за умови повернення нереалізованого товару, якщо постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9 договору. Якщо у постачальника є борги по документам, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору поставки № 365 від 25.06.2011р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 1 386 692, 56 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а. с. 59-242, т. 1; а. с. 1-187, т. 2).

Вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З вищенаведеного вбачається, що позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар без будь-яких зауважень щодо кількості, якості чи інших умов поставки.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши умови договору, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем умов договору.

Однак, всупереч умовам договору, відповідач за поставлений товар розрахунок належним чином не провів, лише частково оплатив отриманий товар на суму 811 075, 21 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи.

Також відповідачем було повернуто позивачеві товар на загальну суму 181 430, 48 грн., що підтверджується накладними на повернення товару (належним чином завірені копії наявні в матеріалах справи).

Крім того, судом встановлено, що між сторонами було проведено заліки зустрічних однорідних вимог, шляхом укладення відповідних угод про залік зустрічних однорідних вимог на загальну суму 152 948, 12 грн.

Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки від 25.06.2011р. № 365 становила 241 238, 55 грн.

При цьому, згідно заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, поданої суду першої інстанції та прийнятої судом до розгляду, у зв'язку з поверненням відповідачем частини поставленого товару та проведенням заліків зустрічних однорідних вимог, на момент винесення судом рішення заборгованість відповідача перед позивачем становила 152 117, 19 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, уповноваженими представниками сторін складено, підписано та скріплено відтисками печаток підприємств Акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого станом на 06.08.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 152 117, 19 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою договір № 365 від 25.06.2011р. є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до протоколу розбіжностей від 25.06.2011р. до договору поставки № 365 від 25.06.2011р., покупець оплачує кожну окрему партію товару по мірі його реалізації у магазинах покупця за період один календарний тиждень, протягом 7 банківських днів з дня закінчення календарного тижня, але не пізніше ніж 75 календарних днів від дати поставки, за умови повернення нереалізованого товару, якщо постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкції покупця) на адресу покупця, яка вказана в статті 9 договору. Якщо у постачальника є борги по документам, покупець має право затримати розрахунок на відповідний час затримки наданих документів.

Оскільки товар, передбачений договором, був повністю та належним чином поставлений позивачем та прийнятий відповідачем, що підтверджується наявними у справі видатковими накладними, відповідач зобов'язаний згідно умов договору оплатити поставлений позивачем товар.

Посилання апелянта (відповідача) про відсутність обов'язку оплачувати поставлений позивачем товар у зв'язку з ненаданням позивачем рахунків на оплату товару, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3.3. договору покупець буде надавати письмові інструкції постачальнику з приводу форми накладних та рахунків. Постачальник зобов'язаний додержуватись таких інструкцій.

Однак, як встановлено судом, відповідачем не було надано позивачеві письмові інструкції щодо форми рахунків, якої має дотримуватись позивач, а тому, в свою чергу, позивач не мав змоги скласти такі рахунки та направити відповідачу у відповідності до умов договору.

Оскільки рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, а ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлені товари.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 365 від 25.06.2011р. в розмірі 152 117, 19 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), які доведені позивачем належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення від 17.09.2014р.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-2» на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2014р. у справі № 911/2554/14 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2014р. у справі № 911/2554/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/2554/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 24.11.2014р.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Є.Ю. Шаптала

Р.І. Самсін