Рішення

від 24.11.2014 по справі 904/8160/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.14р. Справа № 904/8160/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ЗБУТ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 163073,77 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Борисенко Ю.В. - представник (дов. № б/н від 30.10.2014)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ЗБУТ" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ" про стягнення 163 073,77 грн. за договором № 2/21 від 18.07.2013, з яких 159 296,36 грн. основна заборгованість, 3 280,60 грн. пеня, 496,86 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором купівлі продажу № 2/21 від 18.07.2013 року, в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2014 року.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 04.11.2014 року на 24.11.2014 року.

24.11.2014 представник відповідача надіслав до господарського суду Дніпропетровської області відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з тим, що видаткові накладні з квітні 2014 по липень 2014 не містять прізвища осіб, що їх підписали, а тому це унеможливлює встановити, чи уповноваженими особами підписані ці накладні.

24.11.2014 представник відповідача надав клопотання, в якому зазначає, що у відповідача є сумнів щодо справжності печатки ТОВ "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ" та просить суд призначити по справі технічну експертизу документів, поставивши на її розгляд питання:

- чи відповідає відтиск круглої печатки ТОВ "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ" у видаткових накладних про отримання товару від ТОВ "МЕГА-ЗБУТ" кліше печатки ТОВ "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ"?

- яким способом нанесений відтиск печатки на видаткових накладних?

- підпис видаткових накладних був нанесений перед поставленням відтиску печатки ТОВ "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ", чи після її поставлення?

- чи відповідає час нанесення відтиску печатки даті виготовлення видаткових накладних?

Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" передбачено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд вважає, що клопотання відповідає не обґрунтоване та для вирішення даної справи по суті непотрібні спеціальні знання експертів.

Відповідач у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Надіслав до господарського суду Дніпропетровської області заяву, в якій просить суд розглядати справу без його участі.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 24.11.2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ЗБУТ" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ" (постачальник) було укладено договір поставки № 2/21 (а.с.12).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується в обумовлений строк передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що товар поставляється окремими товарними партіями в термін (періоди) поставки передбачені специфікацією чи іншими додатками до договору, протягом дії всього строку договору. Під товарною партією сторони розуміють весь товар, одноразово замовлений покупцем і поставлений постачальником.

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна сума договору складає суму товару, отриманого за всіма накладними.

Згідно з пунктом 3.1 договору товар за цим договором поставляється товарними партіями на умовах поставки DDP - на склади покупця, що знаходяться за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Тополина, 6-А; м. Донецьк, вул. Шахтарів Донбасу, 1; м. Кривий Ріг, вул. Мопрівська, 12; м. Запоріжжя, вул. Радістов, 56; м. Кременчук, вул. Київська. 65/2; м. Харків, пр. Московський, 247; м. Київ, вул. Кибальчича, 2; м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 1 згідно з міжнародними правилами тлумачення торгових термінів ІНКОТЕРМС-2000 року. Термін поставки товару на склади покупця зазначається у специфікаціях.

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу на загальну суму 603 724,84 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с.21-57).

Відповідач частково повернув товар, на загальну суму 262 702,84 грн., що підтверджується реєстром зворотніх накладних (а.с.72).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки здійснюються покупцем за фактом поставки кожної узгодженої сторонами партії товару протягом 35-ти банківських днів з моменту поставки у відповідності до виставленого рахунку постачальника.

Відповідач часткового оплатив поставлений товар на загальну суму 341 022,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.71).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 159 296,36 грн.

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 159 296,31 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.6 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 159 296,36 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи. Доказів погашення заборгованості відповідач до суду не надав.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторін.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 8.2 договору за порушення строку розрахунку покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми неоплаченого у строк товару, за кожний день прострочення платежу.

У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 30.07.2014 року по 30.09.2014 року у сумі 3 280,60 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.10), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у сумі 2070, 24 грн., оскільки позивачем при здійсненні розрахунку пені не враховано пункт 8.2 договору, відповідно до якого за порушення строку розрахунку покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми неоплаченого у строк товару, в той час як позивачем нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних за період з 30.07.2013 по 30.09.2014 у сумі 496,86 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.10), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 496,86 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам. а саме у розмірі 3237, 27 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "БІЗНЕСКОНТАКТ" (49089, м. Дніпропетровськ, вул.. Автотранспортна, буд. 2, оф. 307-В; ідентифікаційний код 38115104) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕГА-ЗБУТ" (0460, м. Київ, вул. Берлінського, 9; ідентифікаційний код 31815980) - 159 296,36 грн. основний борг, 3 280,60 грн. пеню, 496,86 грн. 3% річних, 3 237, 27 грн. судовий збір, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 26.11.2014

Суддя Я.С. Золотарьова