Постанова

від 25.11.2014 по справі 922/3960/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 922/3960/13

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. (доповідач), Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис", м. Харків (далі - ПАТ "АКБ "Базис"),

на рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2013 та

постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2014

зі справи № 922/3960/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія-95", м. Харків (далі - ТОВ "Енергія-95"),

до товариства з обмеженою відповідальністю "Мар'їнське", м. Харків (далі - ТОВ "Мар'їнське"),

ПАТ "АКБ "Базис"

про визнання недійсними договорів.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Енергія-95" - Зелькіної Т.Є.,

ТОВ "Мар'їнське" - Макової Ю.О.,

ПАТ "АКБ "Базис" - Білої В.І., Ліпатова І.А., Чаплинського О.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Енергія-95" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням уточнення позовних вимог) про визнання недійсними укладених ТОВ "Мар'їнське" та ПАТ "АКБ "Базис" договорів застави від 19.09.2011 № 5, від 19.09.2011 № 6, від 30.09.2011 № 8, від 11.10.2011 № 9, від 31.10.2011 № 10, від 31.10.2011№ 11, від 28.11.2011 № 12 , від 28.11.2011 № 13, від 30.09.2011№ 39-Ф, від 30.09.2011№ 40-Ф, від 30.09.2011№ 44-Ф.

Позов з посиланням на положення статті 578 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 6 Закону України "Про заставу" мотивовано тим, що майно, яке є спільною власністю, може передаватися в заставу лише за згодою всіх співвласників. ТОВ "Мар'їнське" на порушення цих норм уклало зазначені договори про передачу у заставу видобутого газу, хоча цей газ згідно з договором про спільну діяльність є спільною власність ТОВ "Енергія-95" та ТОВ "Мар'їнське".

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.11.2013 (суддя Сальнікова Г.І.), залишиним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 (колегія суддів у складі: суддя Здоровко Л.М. - головуючий, судді Лакіза В.В., Шутенко І.А.), позов задоволено.

ПАТ "АКБ "Базис" в особі ліквідатора Красильникової С.В. у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та припинити провадження у справі внаслідок порушення норм процесуального права, що виявилося в невідповідності висновків господарських судів фактичним обставинам справи та у зв'язку з цим невірного застосування норм матеріального права - частини третьої статті 358, статей 361, 362 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зокрема, скаржник зазначає, що господарські суди не надали належної оцінки пункту 3.2.8 Договору.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

До прийняття постанови судом касаційної інстанції зареєстровано заяви про відмову від касаційної скарги, підписані, відповідно, адвокатом Чаплинським О.М. та представником ПАТ "АКБ "Базис" Ліпатовим І.А.

Ліквідатор ПАТ "АКБ "Базис" Красильникова С.В. надіслала заяву вх.№ 13292 Д3/18078 (т.2, а.с. 175-176), у якій подану нею касаційну скаргу підтримала, тому Вищий господарський суд України не вбачає підстав для прийняття відмови від касаційної скарги.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Розгляд касаційної скарги було відкладено на 18.11.2014 об 11 год. 20 хв. та на 25.11.2014 о 10 год. 10 хв. у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. Копиленка, 6, кімн. 302.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з таких фактичних даних:

- ТОВ "Енергія-95" володіє спеціальним дозволом від 15.10.2004 № 3462 на користування надрами Мар'їнського родовища (Валківський район Харківської області) з метою видобування корисних копалин - нафти, природного газу та супутніх копалин;строк даного дозволу складає 20 років;

- 17.07.2007 ТОВ "Мар'їнське та ТОВ "Енергія-95" уклали договір від 16.01.2002 №10-03/2002 (у новій редакції) та додаткові угоди до нього від 01.01.2010, від 01.10.2010, від 26.06.2012 про спільну діяльність з промислової експлуатації свердловин №№ 6, 8, будівництва оціночно-експлуатаційної свердловини № 22 Мар'їнського газоконденсатного родовища та промислової розробки Мар'їнського родовища з метою одержання прибутку (далі - Договір про спільну діяльність);

- строк Договору про спільну діяльність встановлено до закінчення терміну дії згаданого спеціального дозволу №3462 від 15.10.2004р. на користування надрами Мар'їнського родовища;

- за умовами Договору про спільну діяльність стратегічне управління спільною діяльністю здійснює комітет з управління (пункт 5.1), а оперативне управління - ТОВ "Мар'їнське (пункт 5.4);

- за змістом підпунктів 3.2.7, 3.2.8 пункту 3.2 Договору про спільну діяльність ТОВ "Мар'їнське зобов'язується від імені учасників спільної діяльності укладати договори, контракти та угоди, необхідні для реалізації цього договору та наділяється повноваженнями з реалізації всіх видобутих вуглеводів за цим правочином;

- спільна діяльність сторін ведеться за рахунок спільного фонду, який утворюється з грошових внесків сторін і доходів від спільної діяльності (пункт 4.1 Договір про спільну діяльність);

- внески сторін, а також прибутки і майно, створене і придбане в результаті спільної діяльності, є їхньою спільною частковою власністю і утворюють фонд спільної діяльності (пункт 6.1 Договору про спільну діяльність);

- за змістом пункту 7.5 Договору про спільну діяльність ТОВ "Мар'їнське" належить 99 % прибутку, а ТОВ "Енергія-95" - 1 %;

- ТОВ "Мар'їнське" (заставодавець - майновий поручитель) та ПАТ "АКБ "Базис" (заставодержатель) уклали договори застави від 19.09.2011 № 5, від 19.09.2011 № 6, від 30.09.2011 № 8, від 11.10.2011 № 9, від 31.10.2011 № 10, від 31.10.2011№ 11, від 28.11.2011 № 12 , від 28.11.2011 № 13, від 30.09.2011№ 39-Ф, від 30.09.2011№ 40-Ф, від 30.09.2011№ 44-Ф (далі - Договори застави) про забезпечення виконання певних зобов'язань певних юридичних та фізичних осіб за рахунок природного газу та газового конденсату (у визначених сумі та обсягу), який буде видобуто на Мар'їнському родовищі на підставі Договору про спільну діяльність (далі - Договори застави);

- Договори застави підписано, зокрема директором ТОВ "Мар'їнське"; дані правочини не містять застережень про надання ТОВ "Енергія-95" дозволу на відчуження предмету застави.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У пункті 6.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 28.04.1995 № 02-5/302 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням договорів про сумісну діяльність" зазначено, що в процесі дії договору про сумісну діяльність кожний з її учасників без згоди інших сторін не має права розпоряджатись своєю часткою у спільній власності. З метою досягнення результатів сумісної діяльності право розпорядження спільним майном, у тому числі шляхом його відчуження, має особа, на яку покладено ведення спільних справ, за умови, що це передбачено договором і дорученням .

Відповідно до статті 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Частиною першою статті 1134 ЦК України визначено, що внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

У частині другій статті 1131 ЦК України йдеться про те, що умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства. У разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників (частина перша статті 1135 ЦК України).

У відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства (частина друга статті 1135 ЦК України).

За змістом частин першої та другої статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення; предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про заставу" закріплює, що майно, яке перебуває у спільній власності, може бути передано в заставу тільки за згодою всіх співвласників. Майно, що перебуває у спільній частковій власності (частки, паї), може бути самостійним предметом застави за умови виділення його в натурі.

Господарські суди, застосовуючи дану норму, залишили поза увагою, що згода учасників договору про спільну діяльність на передання майна в заставу може виражатися відповідно до умов цього договору, в тому числі шляхом делегування повноважень на вчинення відповідних дій одному з учасників.

Cудові рішення у справі, зокрема, мотивовано тим, ТОВ "Мар'їнське" не має спеціального дозволу на користування надрами, тому це товариство не може бути власником природного газу або природного конденсату для подальшого передання його в заставу.

Місцевий та апеляційний господарські суди, задовольняючи позов про визнання недійсними Договорів застави, також дійшли висновку, що ці правочини суперечать статті 6 Закону України "Про заставу" та положенням Цивільного кодексу України, якими врегульовано питання розпорядження спільною власністю, оскільки чинним законодавством не передбачено право співвласника самостійно розпоряджатися своєю часткою у праві спільної часткової власності, а лише за згодою всіх співвласників майна, що передається.

Вищий господарський суд України вважає такий висновок передчасним та необґрунтованим, оскільки Договори застави було вчинено під час дії Договору про спільну діяльність.

З установлених обставин справи вбачається, що Договори застави мають посилання на Договір про спільну діяльність.

Господарськими судами не досліджувалося питання про те, чи передавалося майно за Договорами застави з метою досягнення результатів сумісної діяльності.

Водночас не досліджувалося з урахуванням змісту Договору про спільну діяльність й питання про те, чи є передане в заставу майно прибутком ТОВ "Мар'їнське", а також про наявність у цього товариства за Договором про спільну діяльність прав на розпорядження видобутим газом.

До того ж господарськими судами не досліджено та не надано оцінки пунктам 3.2.7, 3.2.8 Договору про спільну діяльність.

Таким чином, попередні судові інстанції припустилися порушення вимог частини першої статті 4 7 ГПК України щодо прийнятого судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які не можуть буди усунуті судом касаційної інстанції в силу частиною другою статті 111 7 ГПК України.

Оскаржувані судові рішення відповідно до пункту 3 статті 111 9 і частини першої статті 111 10 ГПК України підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду. У новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити та перевірити належними засобами обставини, необхідні для вирішення справи, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Крім того, суду слід розглянути питання про доцільність залучення до участі у справі як третіх осіб контрагентів ПАТ "АКБ "Базис" за згаданими договорами застави.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Базис" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 12.11.2013 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2014 зі справи № 922/3960/13 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Харченко