Постанова

від 20.11.2014 по справі 816/4110/14

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року м. Полтава Справа № 816/4110/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представників позивача - Пасюка В.В., Міщенко О.В.,

представника відповідача - Гриценка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 жовтня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД" (далі - ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД", позивач) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ, позивач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.10.2014 №0004882201/1930 у повному обсязі та від 08.10.2014 №0004892201/1931 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 121093,00 грн, в тому числі 96874,00 грн - основний платіж, 24219,00 грн - штрафна (фінансова) санкція.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки №2181/16-03-22-01-08/37748543 від 10.09.2014 щодо порушення ним вимог податкового законодавства, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 139289,00 грн та занижено ПДВ на суму 96874,00 грн, є безпідставними. Наполягав на тому, що відповідачем не досліджувались суттєві умови договірних відносин позивача з іншими контрагентами і їх порівняння з договірними умовами для ПП "Пластбуд". У акті перевірки не вказується про порушення позивачем порядку застосування звичайних цін. Податковий кодекс України не містить вимоги про необхідність коригування платником податків витрат у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за ціною нижче собівартості. На перевірку позивачем надавалися усі первинні документи, які свідчать про дійсність руху активів у процесі здійснення господарських операцій за договором з ПП "Пластбуд".

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях №3336 від 11.11.2014 та додаткових поясненнях №3354 від17.11.2014 (том 3 а.с. 87-88, 106).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" (ідентифікаційний код 37748543) 23.06.2011 зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису про державну реєстрацію 15851200000007811 (том 1 а.с. 12-13). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 25.06.2011 та є платником податку на додану вартість.

У період з 18.08.2014 по 01.09.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" (код 37748543) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 25.06.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки контролюючим органом 10.09.2014 складено акт №2181/16-03-22-01-08/37748543 (том 1 а.с. 14-49), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 139289,00 грн, у тому числі по періодах: 2 квартал 2012 року - 565,00 грн, 3 квартал 2012 року - 25233,00 грн, 4 квартал 2012 року - 57814,00 грн, 2013 рік - 55677,00 грн;

- п.189.1 ст.189, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 105374,00 грн, в тому числі по періодах: травень 2012 року - 122,00 грн, червень 2012 року - 107,00 грн, липень 2012 року - 7140,00 грн, серпень 2012 року - 9751,00 грн, вересень 2012 року - 7140,00 грн, жовтень 2012 року - 5906,00 грн, листопад 2012 року - 36736,00 грн, грудень 2012 року - 19256,00 грн, квітень 2013 року - 9900,00 грн, червень 2013 року - 5316,00 грн, липень 2013 року - 4000,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 08 жовтня 2014 року:

- №0004882201/1930, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 174111,00 грн, в тому числі 139289,00 грн за основним платежем та 34822,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 50-51);

- №0004892201/1931, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 131718,00 грн, в тому числі 105374,00 грн - за основним платежем та 26344,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 52-53).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями від 08.10.2014 №0004882201/1930 у повному обсязі та від 08.10.2014 №0004892201/1931 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 121093,00 грн, звернувся до суду з вимогою про визнання вказаних рішень протиправним та їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням в оскаржуваній частині, суд виходить з наступного.

Як слідує зі змісту акта перевірки №2181/16-03-22-01-08/37748543 від 10.09.2014, висновок про заниження ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" податку на прибуток та податку на додану вартість перевіряючі обґрунтовують тим, що у перевіряємому періоді підприємством здійснювалося придбання ТМЦ у пов'язаної особи - ПП "Пластбуд" на суму 674093,00 грн, в тому числі ПДВ - 134818,60 грн. Здійснити звірку взаємовідносин між ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" та ПП "Пластбуд" немає можливості, так як підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Придбані у ПП "Пластбуд" матеріали згідно маркування є імпортованими, але ПП "Пластбуд" у перевіряємий період не був імпортером даної продукції. Сертифікати якості на товар не надані, тому дослідити ланцюг постачання вищенаведених матеріалів неможливо. І, як наслідок, неможливо довести здійснення господарських операцій між контрагентами. В результаті порушення ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" вимог Податкового кодексу України останнім завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 468899,00 грн та завищено податковий кредит на суму в розмірі 93780,00 грн.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті:

- інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 вказаного Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаних норм слідує, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу витрат операційної діяльності платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" (покупець) та ПП "Пластбуд" (постачальник) укладено:

- договір поставки товарів №4 від 01.03.2012, з урахуванням специфікацій до нього (том 1 а.с. 223-230);

- договір поставки товарів №8 від 04.07.2012, з урахуванням специфікацій до нього (том 1 а.с. 231-233);

- договір поставки товарів №2093 від 30.07.2012 (том 1 а.с. 234);

- договір поставки товарів №2099 від 01.08.2012 (том 1 а.с. 235).

В межах виконання вказаних договорів протягом липня-грудня 2012 року, квітня, червня та липня 2013 року ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" придбано у ПП "Пластбуд" товарно-матеріальні цінності (плівка захисна, смола, стабілізатор, клей, двуокис кальцію, ПВХ, тощо) на загальну суму 562678,93 грн, в тому числі ПДВ - 93779,82 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій до матеріалів справи позивачем долучено належним чином завірені копії: рахунків-фактур, податкових та видаткових накладних (том 1 а.с. 81-82, 84-86, 88-90, 92-94, 96-98, 100-102, 104-106, 108-110, 112-114, 116-118, 120-122, 124-126, 128-130, 132).

Дослідивши податкові накладні, виписані ПП "Пластбуд" для документального оформлення господарських операцій з придбання ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" товарно-матеріальних цінностей, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у контролюючого органу відсутні.

Представник Кременчуцької ОДПІ в ході судового розгляду справи як на обставину, що свідчить про нереальність спірних господарських операцій, вказував на те, що придбані у ПП "Пластбуд" матеріали згідно маркування є імпортованими, але ПП "Пластбуд" у перевіряємий період не був імпортером даної продукції. Висновок про те, що товари є імпортованими, згідно наданих представником суду пояснень, ґрунтується на тому, що у виписаних в рамках спірних господарських операцій ПП "Пластбуд" на користь позивача податкових накладних вказано код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Разом з тим, при дослідженні податкових накладних, виписаних ПП "Пластбуд", судом встановлено, що графа 4 "Код товару згідно з УКТ ЗЕД" у вказаних податкових накладних є незаповненою, що свідчить про те, що товари не є імпортованими.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача, що придбані позивачем в рамках спірних господарських операцій у ПП "Пластбуд" товари були саме імпортованими.

Розрахунок з ПП "Пластбуд" за придбані товари проводився позивачем у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с. 194-222).

Як слідує зі змісту товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 83, 87, 91, 95, 99, 103, 107, 111, 115, 119, 123, 127, 131), реалізовані на користь позивача ПП "Пластбуд" товарно-матеріальні цінності транспортувалися силами та за рахунок останнього з пункту навантаження, розташованого за адресою: м. Кременчук, Хорольський тупик, 1 на склад ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД", що знаходиться за адресою: м. Кременчук, вул. Котлова, 2 (пункт розвантаження). При цьому, наявність у позивача складського приміщення, на адресу якого доставлявся придбаний ним товар, підтверджується долученими представником позивача до матеріалів справи договором оренди приміщення б/н від 24.12.2013 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27.01.2006 (том 3 а.с. 118-119).

Наявний у матеріалах справи витяг з книги реєстрації довіреностей свідчить про те, що придбані ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" товари отримувалися уповноваженими представниками вказаного підприємства (том 1 а.с. 245-252).

Придбані у ПП "Пластбуд" ТМЦ були оприбутковані позивачем на субрахунку 2011 "Сировина й матеріали" рахунку 20 "Виробничі запаси". Рахунок 20 "Виробничі запаси" призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини та матеріалів (в тому числі сировина й матеріали, які є в дорозі та в переробці), будівельних матеріалів, запчастин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва. За дебетом рахунку 20 відображаються надходження запасів на підприємство, їх до оцінка, за кредитом (231) - витрачання на виробництво (експлуатацію, будівництво), переробку, відпуск (передачу) на сторону, уцінка тощо.

На підтвердження належного оприбуткування придбаних ТМЦ позивачем до матеріалів справи представлено прибуткові ордери (том 3 а.с. 122-134) та виписки по рахунку 2011 "Сировина для виробництва пластика і С-панелей" (том 1 а.с. 236-242).

Як пояснив представник позивача в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, основним та єдиним видом діяльності ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" є виробництво будівельних виробів із пластмаси та подальша реалізація готової продукції. Саме для виготовлення виробів із пластмаси (сендвіч-панелі, тощо) позивачем в рамках спірних господарських операцій придбавалася сировина у ПП "Пластбуд".

Використання придбаної у ПП "Пластбуд" сировини у господарській діяльності ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" (відпуск сировини у виробництво) підтверджується наявними у справі вимогами на переміщення ТМЦ (а.с. 135-143).

Щодо ненадання позивачем до перевірки сертифікатів якості на товар, представник позивача пояснив, що придбаний позивачем у ПП "Пластбуд" товар не підлягає сертифікації, у зв'язку з чим сертифікати на ТМЦ продавцем покупцю не надавалися.

Відповідачем, в свою чергу, жодних доказів в спростування того, що придбаний позивачем за спірними господарськими операціям товар підлягає обов'язковій сертифікації, до матеріалів справи не надано.

При цьому, суд також вважає за доцільне зауважити на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

За інформацією, викладеною в акті перевірки №2181/16-03-22-01-08/37748543 від 10.09.2014, ПП "Пластбуд" не знаходиться за юридичною адресою, у зв'язку з чим у контролюючого органу немає можливості здійснити звірку взаємовідносин між вказаним підприємством та ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД".

Разом з тим, суд зазначає, що факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію на момент здійснення господарських операцій судом не встановлено; продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Так, зі змісту наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (том 3 а.с. 149-151) слідує, що ПП "Пластбуд" 26.10.2011, 16.07.2012, 30.08.2013 підтверджувало відомості про юридичну особу. При цьому, запис про відсутність за місцезнаходженням ПП "Пластбуд" в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено державним реєстратором вже значно пізніше після вчинення спірних господарських операцій між ПП "Пластбуд" та позивачем у справі.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" та його контрагентом - ПП "Пластбуд" з придбання у останнього товарно-матеріальних цінностей у спірних періодах.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" правомірно включено суму податку на додану вартість в загальному розмірі 93780,00 грн до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, а витрати у загальній сумі 468899,00 грн правомірно віднесено до складу витрат операційної діяльності.

У акті перевірки №2181/16-03-22-01-08/37748543 від 10.09.2014 перевіряючі вказують також на недоотримання ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" у перевіряємому періоді доходу у сумі 15463,00 грн та заниження податку на додану вартість на суму 3093,00 грн. Так, перевіркою встановлено, що у перевіряємий період ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" реалізовувало сендвіч-панелі 24мм/3,0х1,5/0,6мм ПП "Пластбуд" за цінами нижчими, ніж іншим оптовим покупцям у відповідні періоди. Згідно бази даних Кременчуцької ОДПІ засновниками ПП "Пластбуд" є ОСОБА_4 (їй належить частка у статутному фонді в розмірі 100 %), при цьому остання являється також керівником ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД". Тобто, керівник ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" обізнано реалізовував седвіч-панелі марки 24мм/3,0х1,5/0,6мм ПП "Пластбуд" за цінами, що є нижчими, ніж ціна за однорідну продукцію іншим покупцям при однакових умовах постачання та в ті ж самі періоди здійснення господарських операцій.

Окрім цього, перевіркою встановлено, що в перевіряємому періоді ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" реалізовувало продукцію за цінами нижчими, ніж реалізаційна собівартість продукції. Згідно регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 791 при формуванні фінансового результату встановлено, що деякі періоди відбувалися за цінами, що є нижчими реалізаційної собівартості продукції, що призвело до завищення витрат у розмірі 206829,00 грн по періодах: 2 квартал 2012 року - 1550,00 грн, 4 квартал 2012 року - 8320,00 грн, 2013 рік - 196959,00 грн.

Вказаними діями, на думку відповідача, позивач допустив порушення пп.14.1.36 п. 14.1 ст.14, пп.135.4.1 п.135.4 ст. 135, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача, суд виходить з наступного.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 137.1 статті 137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 ПК України, передбачено, що дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно положень пункту 135.4 статті 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Судовим розглядом встановлено та не заперечувалося представниками сторін, що ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" у липні, жовтні, грудні 2012 року та травні, червні 2013 року мало взаємовідносини з пов'язаною особою ПП "Пластбуд" на підставі договорів поставки товарів від 04.07.2012, від 10.10.2012, від 07.12.2012, від 31.05.2013, від 12.06.2013 (том 1 а.с. 160-161, 163-164, 168-169, 172-175).

На виконання умов вказаних договорів ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" реалізовувало ПП "Пластбуд" власну продукцію - седвіч-панелі марки 24мм/3,0х1,5/0,6мм за цінами 239,20 грн за одиницю продукції у липні 2012 року, 258,30 грн за одиницю продукції у жовтні 2012 року, 238,97 грн за одиницю продукції у грудні 2012 року, 267,00 грн за одиницю продукції у травні та червні 2013 року.

Поряд з цим, в аналогічних періодах позивачем на договірній основі (том 1 а.с. 177-179, 181-185, 188-191) реалізовувалася аналогічна продукція й іншим суб'єктам господарювання, а саме - ТОВ "ЄФ-Пласт", ТОВ "КТМ Пласт", підприємству "Союз Ю Кон" та ТОВ "Амітек" за цінами 300,00 грн за одиницю продукції у липні 2012 року, 296,23 грн за одиницю продукції у жовтні 2012 року, 308,33 грн за одиницю продукції у грудні 2012 року, 275,23 грн за одиницю продукції у травні 2013 року та 270,55 грн за одиницю продукції у червні 2013 року.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи були долучені видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ та товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 62-79).

Основним наслідком господарських стосунків з пов'язаними особами буде орієнтир на звичайні ціни. Проте, як встановлено судом, в акті перевірки №2181/16-03-22-01-08/37748543 від 10.09.2014, який є єдиним джерелом доказової бази відповідача, не наведено жодного посилання на порушення ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" порядку застосування звичайних цін, в тому числі статті 39 ПК України. Такі посилання містяться лише в письмових запереченнях Кременчуцької ОДПІ №3336 від 11.11.2014 та додаткових поясненнях №3354 від17.11.2014.

Відповідно до підпункту 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Згідно з пунктом 39.1 статті 39 ПК України звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті. Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків, зокрема, операцій з пов'язаними особами.

Відповідно до положень пункту 39.4 статті 39 ПК України за методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) застосовується ціна, яка визначається за ціною на ідентичні (а за їх відсутності - однорідні) товари (роботи, послуги), що реалізуються (придбаваються) не пов'язаній з продавцем (покупцем) особі за звичайних умов діяльності.

Для визначення звичайної ціни товару (роботи, послуги) згідно з методом порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у порівнянних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

Враховуються, зокрема, такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсяг функцій, що виконуються сторонами; умови розподілу між сторонами ризиків і вигод; строки виконання зобов'язань; умови здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристика ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегія підприємства; звичайні надбавки чи знижки до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

В ході розгляду справи Кременчуцькою ОДПІ не було надано суду доказів на підтвердження того, що при формуванні у акті перевірки висновків щодо реалізації ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" сендвіч-панеліей марки 24мм/3,0х1,5/0,6мм ПП "Пластбуд" за цінами нижчими, ніж іншим оптовим покупцям у відповідні періоди, перевіряючими досліджувалися питання щодо кількості (обсягу) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсягу функцій, що виконуються сторонами згідно укладених договорів; умов розподілу між сторонами ризиків і вигод; строків виконання зобов'язань; умов здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристики ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегії підприємства; звичайних надбавок чи знижок до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну реалізованого товару.

Тобто, контролюючим органом не досліджувалися суттєві умови договірних відносин з іншими контрагентами і їх порівняння з договірними умовами для ПП "Палстбуд".

Крім того, представник позивача в судовому засіданні вказував на те, що у грудні 2012 року ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" пов'язаній особі - ПП "Палстбуд" реалізовувалася бракована продукція, що мало відповідно свій вплив на її ціну, проте вказана обставина перевіряючими під час проведення перевірки не була взята до уваги.

Пунктом 39.15 статті 39 ПК України встановлено, що у разі відхилення договірних цін у податковому обліку платника податків у бік збільшення або зменшення від звичайних цін менше ніж на 20 відсотків, таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

Як слідує з матеріалів справи, відхилення (різниця) між ціною за одиницю продукції, реалізованої ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" на користь ПП "Пластбуд" у жовтні 2012 року, травні та червні 2013 року та ціною за одиницю продукції, реалізованої в аналогічних періодах підприємством на користь "Союз Ю Кон" та ТОВ "ЄФ-Пласт", не перевищує 20 відсотків ціни реалізації за одиницю продукції. Отже, з огляду на положення пункту 39.15 статті 39 ПК України таке відхилення не може бути підставою для визначення (нарахування) податкового зобов'язання, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності.

За доцільне також відмітити, що відповідно до підпункту 20.1.36 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо нарахування та сплати податкових зобов'язань, коригування від'ємного значення об'єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін.

Разом з тим, Кременчуцька ОДПІ, збільшуючи ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку з недоотриманням підприємством, як вважає контролюючий орган, у перевіряємому періоді доходу у сумі 15463,00 грн та заниженням податку на додану вартість на суму 3093,00 грн, діяла не у відповідності до положень підпункту 20.1.36 пункту 20.1 статті 20 ПК України.

Крім того, відповідач стверджує, що у перевіряємому періоді ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" реалізовувало продукцію за цінами нижчими, ніж реалізаційна собівартість продукції. Відповідач вважає, що в порушення пункту 138.4 статті 138 ПК України за рахунок реалізації продукції за цінами, що є нижчими реалізаційної собівартості, ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у розмірі 206829,00 грн, у тому числі по періодах: 2 квартал 2012 року - 1550,00 грн, 4 квартал 2012 року - 8320,00 грн, 2013 рік - 196959,00 грн.

Представник позивача заперечував реалізацію товариством продукції за цінами нижчими, ніж їх собівартість.

Собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу (підпункт 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.6 статті 138 ПК України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пункт 138.8 статті 138 ПК України).

Представник Кременчуцької ОДПІ вказував, що собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво та збут. Витрати на виробництво валової продукції (чи собівартість валової продукції) характеризують витрати поточного періоду (року, кварталу, місяця) та утворюють виробничу (заводську) собівартість, а витрати на виробництво і збут товарної продукції (продукції, що реалізується) - повну собівартість. Виробнича собівартість - витрати на виробництво продукції в межах всього підприємства. До неї входять витрати на електроенергію, теплозабезпечення, придбані у підприємства матеріали та послуги, заробітна плата працівників та нарахування ЄСВ на неї, у зв'язку з чим, визначити вплив витрат по кожному постачальнику (кількості витрат) на собівартість у відповідача немає можливості .

Таким чином, відповідачем до матеріалів справи не надано жодних доказів на підтвердження допущення ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" порушення пункту 138.4 статті 138 ПК України та здійснення реалізації продукції за цінами, що є нижчими реалізаційної собівартості.

Норми ПК України, в свою чергу, не містять обмежень стосовно формування собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг залежно від розміру доходу від їх реалізації, а також не містять вимоги коригувати витрати у випадку реалізації товарів (робіт, послуг) за ціною нижче собівартості.

Представник позивача в ході судового розгляду справи зауважував також на тому, що діяльність підприємства у жодному зі звітних податкових періодів не була збитковою, а ПК України не містить жодної норми, яка б зобов'язувала обмежувати витрати підприємств через продаж ними продукції нижче собівартості.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відсутність в діях ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" порушень податкового законодавства, визначених актом перевірки №2181/16-03-22-01-08/37748543 від 10.09.2014, на підставі висновків якого відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 08.10.2014 №0004882201/1930 та №0004892201/1931 в оскаржуваній частині.

Відповідач в ході судового розгляду справи правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 08.10.2014 №0004882201/1930 у повному обсязі та від 08.10.2014 №0004892201/1931 в оскаржуваній частині не довів, а відтак позовні вимоги ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Як свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №1390 від 17.10.2014, при зверненні до суду з даним адміністративним позовом ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" сплачено 10 відсотків розміру ставки судового збору, що становить 487,20 грн.

У зв'язку з цим, з Державного бюджету України на користь ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД" задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 жовтня 2014 року №0004882201/1930 в повному обсязі та від 08 жовтня 2014 року №0004892201/1931 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 121093,00 грн, в тому числі 96874,00 грн - основний платіж, 24219,00 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД" (ідентифікаційний код 37748543) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 25 листопада 2014 року.

Суддя О.В. Гіглава