Ухвала

від 14.01.2015 по справі 816/4110/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2015 р.Справа № 816/4110/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Ральченка І.М.

Суддів: Бершова Г.Є. , Катунова В.В. ,

при секретарі судового засідання - Кудіній Я. Г.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Міщенко О. В.,

представника відповідача - Паська Т. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2014р. по справі № 816/4110/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК - ЛТД"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

22.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД" звернулося до суду із позовом, у якому просило, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, визнанати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішенняКременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08.10.2014 року №0004882201/1930 у повному обсязі та від 08.10.2014 року №0004892201/1931 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 121093,00 грн, в тому числі 96874,00 грн - основний платіж, 24219,00 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 20.11.2014 року позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.

Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 08 жовтня 2014 року №0004882201/1930 в повному обсязі та від 08 жовтня 2014 року №0004892201/1931 в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД" грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 121093,00 грн, в тому числі 96874,00 грн - основний платіж, 24219,00 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Стягнув з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ДПК-ЛТД" (ідентифікаційний код 37748543) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Полтавській області подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, на думку апелянта, судом першої інстанції не врахована позиція Кременчуцької ОДПІ, а також порушено положення п. 1 ст.86, ст. 159 КАС України, ст.129 Конституції України.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував у повному обсязі, вважав постанову суду першої інстанції такою, що не підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судовим розглядом, У період з 18.08.2014 року по 01.09.2014 рокуКременчуцькою ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" (код 37748543) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 25.06.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 10.09.2014 року складено акт №2181/16-03-22-01-08/37748543 (том 1 а.с. 14-49), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог:

- п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.138.1, п.138.2, п.138.4 ст.138, Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 139289,00 грн, у тому числі по періодах: 2 квартал 2012 року - 565,00 грн, 3 квартал 2012 року - 25233,00 грн, 4 квартал 2012 року - 57814,00 грн, 2013 рік - 55677,00 грн;

- п.189.1 ст.189, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 105374,00 грн, в тому числі по періодах: травень 2012 року - 122,00 грн, червень 2012 року - 107,00 грн, липень 2012 року - 7140,00 грн, серпень 2012 року - 9751,00 грн, вересень 2012 року - 7140,00 грн, жовтень 2012 року - 5906,00 грн, листопад 2012 року - 36736,00 грн, грудень 2012 року - 19256,00 грн, квітень 2013 року - 9900,00 грн, червень 2013 року - 5316,00 грн, липень 2013 року - 4000,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 08 жовтня 2014 року:

- №0004882201/1930, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 174111,00 грн, в тому числі 139289,00 грн за основним платежем та 34822,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 50-51);

- №0004892201/1931, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 131718,00 грн, в тому числі 105374,00 грн - за основним платежем та 26344,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 52-53).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зазначає, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як встановлено судом першої інстанції, що в перевіряемий період позивач мав господарські взаємовідносини з ПП "Пластбуд".

Так, між ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" (покупець) та ПП "Пластбуд" (постачальник) укладено:

- договір поставки товарів №4 від 01.03.2012, з урахуванням специфікацій до нього (том 1 а.с. 223-230);

- договір поставки товарів №8 від 04.07.2012, з урахуванням специфікацій до нього (том 1 а.с. 231-233);

- договір поставки товарів №2093 від 30.07.2012 (том 1 а.с. 234);

- договір поставки товарів №2099 від 01.08.2012 (том 1 а.с. 235).

В межах виконання вказаних договорів протягом липня-грудня 2012 року, квітня, червня та липня 2013 року ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" придбано у ПП "Пластбуд" товарно-матеріальні цінності (плівка захисна, смола, стабілізатор, клей, двуокис кальцію, ПВХ, тощо) на загальну суму 562678,93 грн, в тому числі ПДВ - 93779,82 грн.

На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій до матеріалів справи позивачем долучено належним чином завірені копії: рахунків-фактур, податкових та видаткових накладних (том 1 а.с. 81-82, 84-86, 88-90, 92-94, 96-98, 100-102, 104-106, 108-110, 112-114, 116-118, 120-122, 124-126, 128-130, 132).

Розрахунок з ПП "Пластбуд" за придбані товари проводився позивачем у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (том 1 а.с. 194-222).

Як слідує зі змісту товарно-транспортних накладних (том 1 а.с. 83, 87, 91, 95, 99, 103, 107, 111, 115, 119, 123, 127, 131), реалізовані на користь позивача ПП "Пластбуд" товарно-матеріальні цінності транспортувалися силами та за рахунок останнього з пункту навантаження

Також судом першої інстанції встановлено, що витяг з книги реєстрації довіреностей свідчить про те, що придбані ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" товари отримувалися уповноваженими представниками вказаного підприємства (том 1 а.с. 245-252).

Разом з тим, на підтвердження належного оприбуткування придбаних ТМЦ позивачем до матеріалів справи представлено прибуткові ордери (том 3 а.с. 122-134) та виписки по рахунку 2011 "Сировина для виробництва пластика і С-панелей" (том 1 а.с. 236-242).

Окрім того, використання придбаної у ПП "Пластбуд" сировини у господарській діяльності ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" (відпуск сировини у виробництво) підтверджується наявними у справі вимогами на переміщення ТМЦ (а.с. 135-143).

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положення п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналізуючи вказані вище правові норми, колегія суддів приходить до висновку, що факт здійснення господарської діяльності має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що надані позивачем первинні бухгалтерські документи на виконання вищезазначених договорів за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства.

Крім того, необхідно вказати, що згідно з п.135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги) (п.п. 153.2.1 п. 153.2 ст. 153 ПК України).

При цьому, у відповідності до п. 135.4 ст. 135 ПК України дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає, зокрема, дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" у липні, жовтні, грудні 2012 року та травні, червні 2013 року мало взаємовідносини з пов'язаною особою ПП "Пластбуд" на підставі договорів поставки товарів від 04.07.2012, від 10.10.2012, від 07.12.2012, від 31.05.2013, від 12.06.2013 (том 1 а.с. 160-161, 163-164, 168-169, 172-175).

На виконання умов вказаних договорів ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" реалізовувало ПП "Пластбуд" власну продукцію - седвіч-панелі марки 24мм/3,0х1,5/0,6мм за цінами 239,20 грн за одиницю продукції у липні 2012 року, 258,30 грн за одиницю продукції у жовтні 2012 року, 238,97 грн за одиницю продукції у грудні 2012 року, 267,00 грн за одиницю продукції у травні та червні 2013 року.

Також в аналогічних періодах позивачем на договірній основі (том 1 а.с. 177-179, 181-185, 188-191) реалізовувалася аналогічна продукція й іншим суб'єктам господарювання, а саме - ТОВ "ЄФ-Пласт", ТОВ "КТМ Пласт", підприємству "Союз Ю Кон" та ТОВ "Амітек" за цінами 300,00 грн за одиницю продукції у липні 2012 року, 296,23 грн за одиницю продукції у жовтні 2012 року, 308,33 грн за одиницю продукції у грудні 2012 року, 275,23 грн за одиницю продукції у травні 2013 року та 270,55 грн за одиницю продукції у червні 2013 року.

На підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи були долучені видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ та товарно-транспортні накладні (том 1 а.с. 62-79).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що реальність здійснення вищезазначених договорів поставки підтверджена належним чинном оформленими первинними документами.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем не наведено жодного посилання на порушення ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" порядку застосування звичайних цін, в тому числі статті 39 ПК України.

Так, Кременчуцькою ОДПІ не надано доказів на підтвердження того, що при формуванні у акті перевірки висновків щодо реалізації ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" сендвіч-панеліей марки 24мм/3,0х1,5/0,6мм ПП "Пластбуд" за цінами нижчими, ніж іншим оптовим покупцям у відповідні періоди, перевіряючими досліджувалися питання щодо кількості (обсягу) товарів (наприклад, обсяг товарної партії); обсягу функцій, що виконуються сторонами згідно укладених договорів; умов розподілу між сторонами ризиків і вигод; строків виконання зобов'язань; умов здійснення платежів, звичайних для такої операції; характеристики ринку товарів, на якому здійснено господарську операцію; бізнес-стратегії підприємства; звичайних надбавок чи знижок до ціни під час укладення договорів між непов'язаними особами, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну реалізованого товару.

Також судом першої інстанції встановлено, що Кременчуцькою ОДПІ не надано жодних доказів на підтвердження допущення ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" порушення пункту 138.4 статті 138 ПК України та здійснення реалізації продукції за цінами, що є нижчими реалізаційної собівартості.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для висновку про заниження ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" податку на прибуток та податку на додану вартість було те, що у перевіряємому періоді підприємством здійснювалося придбання ТМЦ у пов'язаної особи - ПП "Пластбуд" на суму 674093,00 грн, в тому числі ПДВ - 134818,60 грн. Здійснити звірку взаємовідносин між ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" та ПП "Пластбуд" немає можливості, так як підприємство не знаходиться за юридичною адресою. Придбані у ПП "Пластбуд" матеріали згідно маркування є імпортованими, але ПП "Пластбуд" у перевіряємий період не був імпортером даної продукції. Сертифікати якості на товар не надані, тому дослідити ланцюг постачання вищенаведених матеріалів неможливо. І, як наслідок, неможливо довести здійснення господарських операцій між контрагентами. В результаті порушення ТОВ "Компанія "ДПК-ЛТД" вимог Податкового кодексу України останнім завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на суму 468899,00 грн та завищено податковий кредит на суму в розмірі 93780,00 грн.

Стосовно вказаної обставини, колегія суддів зазначає наступне.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Одночасно слід вказати, що порушення позивачем вимог податкового законодавства податковий орган пов'язує виключно з недоліками, які на його думку, мають місце в діяльності підприємства-контрагента.

Колегія суддів зазначає, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження контролюючого органу щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Отже, реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджено належним чином оформленими первинними документами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки акту перевірки №2181/16-03-22-01-08/37748543 від 10.09.2014 року є безпідставними, а тому податкове повідомлення-рішення від 08.10. 2014 року №0004882201/1930 підлягає скасуванню у повному обсязі та від 08.10.2014 року №0004892201/1931 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 121093,00 грн, в тому числі 96874,00 грн - основний платіж, 24219,00 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Отже, переглянувши постанову суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при її прийнятті суд першої інстанції у повному обсязі з'ясував обставини справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.11.2014р. по справі № 816/4110/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Ральченко І.М. Судді Бершов Г.Є. Катунов В.В. Повний текст ухвали виготовлений 19.01.2015 р.