Постанова

від 19.11.2014 по справі 826/16803/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 листопада 2014 року 10:54 № 826/16803/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Дегтярьової О.В., Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СВ Плюс» доДержавної фіскальної служби України провизнання протиправним та скасування рішення від 14.10.2014 року №5011/6/99-99-10-01-15, -

за участю представників сторін:

від позивача - Кузьменко Н.І.

від відповідача - Шапор Л.П.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ Плюс» (надалі - позивач або ТОВ «СВ Плюс») з позовом до Державної фіскальної служби України (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення від 14.10.2014 року №5011/6/99-99-10-01-15 Державної фіскальної служби України про залишення без змін податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014 року №92326552208 та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 року №8989/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Плюс» (ідентифікаційний код: 31750300).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.11.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 19.11.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Державною фіскальною службою безпідставно прийнято оскаржуване рішення про залишення без змін податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014 року №92326552208 та рішення Головного управління Міндоходів у м. Києві від 17.09.2014 року №8989/10/26-15-10-06-15 про результати розгляду первинної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ Плюс», оскільки позивач не погоджується з висновками, викладеними в оскаржуваному рішенні, а сума грошового зобов'язання у розмірі 76 666,00 грн. за платежем: податок на прибуток, код 1102100, за твердженнями представника позивача, є такою, що не підлягає сплаті через безпідставність її нарахування.

У судове засідання 19.11.2014 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях, зазначаючи, що оскаржуване рішення само по собі не породжує настання будь-яких правових наслідків та не впливає на права та обов'язки позивача, а тому не виникає і передумови для здійснення захисту права або законного інтересу останнього.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «СВ Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Компанія Авертус» (податковий номер 37270359) за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, у зв'язку із чим складено акт від 26.06.2014 року №565/26-55-22-08/31750300 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення ТОВ «СВ Плюс» наступних положень:

п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, пп. 11.2.1. п.11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) та ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п 139.1. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток в сумі 118 333 грн., в тому числі по періодах: за I квартал 2011 року на суму 41 667 грн., за II квартал 2011 року на суму 76 666 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу від 02.12.2010 р. №2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на суму 99 999 грн., у тому числі по періодах: за березень 2011 року на суму 15 260 грн., за квітень 2011 року на суму 18 073 грн., за травень 2011 року на суму 66 666 грн.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення від 04.07.2014 року №92326552208, яким ТОВ «СВ Плюс» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток, код 11021000» на суму 76 666 грн.

Скориставшись правом на адміністративне (досудове) оскарження вказаного вище податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до Головного управління Міндоходів у м. Києві скаргою, за результатами розгляду якої Головним управлінням Міндоходів у місті Києві прийнято рішення про результати розгляду первинної скарги від 17.09.2014 року №8989/10/26-15-10-06-15, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014 року №92326552208, а первинну скаргу директора ТОВ «СВ Плюс» Алексеєва О.А. від 17.07.2014 року б/н - без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням Головного управлінням Міндоходів у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.09.2014 року №8989/10/26-15-10-06-15 та податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014 року №92326552208, позивач звернувся до Державної фіскальної служби із скаргою.

За результатами розгляду вказаної вище скарги Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 14.10.2014 року №5011/6/99-99-10-01-15, яким залишено без змін податкове повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014 року №92326552208 та залишено без змін рішення Головного управлінням Міндоходів у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.09.2014 року №8989/10/26-15-10-06-15.

Вважаючи рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 14.10.2014 року №5011/6/99-99-10-01-15 протиправним, а відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, є Податковий кодекс України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 56.10 ст. 56 ПК України, рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Приписами п. 55.1 ст. 55 ПК України передбачено, що податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Згідно п.п. 56.2-56.3 ст. 56 ПК України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Також, п. 56.6 ст. 56 ПК України визначено, що у разі коли контролюючий орган приймає рішення про повне або часткове незадоволення скарги платника податків, такий платник податків має право звернутися протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання рішення про результати розгляду скарги, зі скаргою до контролюючого органу вищого рівня.

Згідно п. 56.8-56.9 ст. 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 14.10.2014 року №5011/6/99-99-10-01-15 залишено без змін податкове повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014 року №92326552208 та рішення Головного управлінням Міндоходів у місті Києві про результати розгляду первинної скарги від 17.09.2014 року №8989/10/26-15-10-06-15.

Отже, оскаржене рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, оскаржене рішення безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, слід зазначити, що належним способом захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, на думку суду, в даному випадку є оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 04.07.2014 року №92326552208 в судовому порядку.

Крім того, суд звертає увагу на той факт, що відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П ОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді О.В. Дегтярьова

О.А. Кармазін