Ухвала

від 17.11.2014 по справі 820/15301/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2014 р.Справа № 820/15301/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бегунца А.О.

Суддів: Бартош Н.С. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

представника відповідача Наконечного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. по справі № 820/15301/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІНАТ"

до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дінат" (далі за текстом - ТОВ "Дінат", позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі за текстом - Основ'янська ОДПІ м. Харкова, відповідач), в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.04.2014 року № 0000492201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку прибуток в розмірі 235924,75 грн. (за основним платежем - 219350,0 грн., за штрафними санкціями - 16574,25 грн.) та від 15.07.2014 року № 0000952201, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 199994,75 грн. (за основним платежем - 160807,0 грн., за штрафними санкціями - 39187,75 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 року адміністративний позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 25.04.2014 року № 0000492201 та від 15.07.2014 року № 0000952201.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: п.5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.8.2, 138.8.5 п.138.8, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст.138, п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Основ'янська ОДПІ м. Харкова зазначає, що підприємством ТОВ "Дінат" неправомірно сформовано дохід, витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по господарським відносинам з постачальниками товарів та послуг, неправомірно сформовано витрати з роздрібної торгівлі пивом, а також безпідставно нараховані суми амортизації по автотранспортним засобам, що не використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції 17.11.2014 року не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Дінат" зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку Основ'янської ОДПІ.

Згідно з довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України видами діяльності ТОВ "ДІНАТ" за КВЕД-2010 є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів, оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Основ'янською ОДПІ проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "Дінат" код ЄДРПОУ 32030675 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 387/20-38-22-01-04/32030675 від 08.02.2014 року, яким зафіксовано наступні порушення.

- п. 5.1, п.п. 5.2.1, п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.3 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 138.1, 138.2, п.п. 138.8.2, 138.8.5 п. 138.8, п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 219350,0грн.

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 172914,0грн.

На підставі висновків Акту перевірки Основ'янською ОДПІ 25.04.2014 року винесені податкові повідомлення-рішення № 0000492201, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку прибуток в розмірі 235924,75 грн. (за основним платежем - 219350,0 грн., за штрафними санкціями - 16574,25 грн.) та № 0000502201, яким визначено грошове зобов'язання з ПДВ в розмірі 212101,75 грн. (за основним платежем - 172914,0 грн., за штрафними санкціями - 39187,75 грн.).

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 09.07.2014 року № 4418/10/20-40-10-04-17 скасоване податкове повідомлення-рішення від 25.04.2014 року №0000502201 в частині збільшення грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 12107,0грн., внаслідок чого відповідачем 15.07.2014 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000952201, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 199994,75 грн. (за основним платежем - 160807,0 грн., за штрафними санкціями - 39187,75 грн.).

Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 25.04.2014 року № 0000492201 та від 15.07.2014 року № 0000952201, звернувся до суду із даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з безпідставності та необґрунтованості висновків податкового органу, з огляду на наявність всіх первинних документів, належних до складання в спірних правовідносинах, що свідчать про правомірність формування позивачем доходів, витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з наступних підстав.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 вказаної статті визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Згідно з абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

Положеннями п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з абз. 3 п. 5.9 вказаної статті Закону вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

Згідно з п. 138.2 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Пунктом 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах готової продукції; б) витрати на ремонт тари; в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; г) витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; д) витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов'язаних зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; ж) витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; з) інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

Відповідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом "а" п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Дінат» згідно рахунку-фактури, яким визначена умова транспортування товару - «Самовивіз», за видатковою накладною реалізовано ФОП ОСОБА_2 батончик «Снікерс». Оплата за товар надійшла продавцю на розрахунковий рахунок в повному обсязі.

З пояснень ТОВ «Дінат» вбачається, що транспортування товару здійснювалось автотранспортом покупця, а навантажувальні роботи виконувались штатними робітниками позивача, тому колегія суддів відхиляє доводи податкового органу, щодо відсутності первинних документів на підтвердження навантажувально-розвантажувальних робіт та транспортування проданого позивачем товару, оскільки, в спірних правовідносинах законодавством не встановлено обов'язок продавця на складання таких первинних документів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП ОСОБА_2 виконав свої зобов'язання з прийняття та оплати товару, а позивач з його передачі і, як наслідок правомірно сформував валові доходи.

Між ТОВ «Дінат» (покупець) та ФОП ОСОБА_3 (постачальник) укладено договір постачання № 7 від 06.12.2010 року. Згідно з умовами цього договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти у власність та своєчасно оплатити вироби з деревини та пиломатеріали хвойних порід, фанеру; транспортування товару здійснюється транспортними засобами та за рахунок Постачальника

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором сторонами складено наступні первинні документи: видаткові накладні, податкові накладні.

Оплата за товар здійснена позивачем у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Як вбачається з пояснень представника ТОВ «Дінат», фізичне переміщення товару на виконання вказаного договору за однією поставкою здійснювалось з використанням послуг ТОВ фірма «Гранд», що підтверджується товарно-транспортною накладною № 2 від 11.10.2011 року. За іншими поставками транспортування товару відбувалось автотранспортом покупця, у зв'язку з чим колегія суддів не сприймає доводи податкового органу про відсутність документів з транспортування придбаного позивачем товару, оскільки, в спірних правовідносинах законодавством не встановлено обов'язок продавця на складання чи отримання таких первинних документів.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що згідно баз даних АС «ДАІ» у власності ТОВ фірма «Гранд» автомобіль «Рено» д/н НОМЕР_4 не зареєстрований, а тому перевезення товару за вказаною поставкою (ТТН № 2 від 11.10.2011 року) зазначена фірма не здійснювала, оскільки з товарно-транспортної накладної вбачається наявність печаток юридичних осіб, що в повній мірі ідентифікує учасників перевезення товару та реальність перевезення товару вказаним контрагентом.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків податкового органу про завищення позивачем витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ФОП ОСОБА_3

З огляду на вищезазначене та наявність в матеріалах справи товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт по транспортним послугам, податкових накладних, платіжних доручень, колегія суддів вважає, що безпідставними є також висновки відповідача про завищення витрат та податкового кредиту по придбанню послуг з перевезення у ТОВ фірма «Гранд».

З матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ «Дінат» (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) укладено договір поставки від 01.09.2011 року № 7, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити пиломатеріали (брус сосновий, брус свіжий, дошка суха).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за даним договором позивачем надано первинні документи, а саме: договір, видаткові накладні, податкові накладні.

Розрахунки проведені сторонами в безготівковій формі, в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Транспортування пиломатеріалів від постачальника до покупця здійснювались, як позивачем, так і ФОП ОСОБА_2, що підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем надано всі необхідні для складання у даних правовідносинах з ФОП ОСОБА_2, первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з постачання пиломатеріалів та підтверджено правомірність формування витрат та податкового кредиту за такими операціями.

Також колегією суддів встановлено, що ТОВ «Дінат» укладено ряд договорів з СПД ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ ТФ «Літо», ПП «Лотос», ТОВ «Укр-Трейд», ТОВ «Фора», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Будмен», ТОВ «Будмен Інтер», ТОВ «Восторг», ТОВ «Фора-Схід», ІП «Калісто», ТОВ «Нова Торгівельна Мережа», ТОВ ТД «Хліб-Сіль Плюс», ТОВ «Рокфор Маркет», ТОВ «Край-2», ПП «ТМ «Добрий купець», ТОВ «Сучасний модерн» по отриманню маркетингових послуг, послуг з передпродажної підготовки, послуг мерчендайзінгу, послуг з вводу нового товару, послуг з внесення інформації про товари в інформаційну базу, послуг з розміщення товарів на додаткових торгових місцях.

Під час виконання господарських операцій за вказаними договорами сторонами складались акти здачі-прийняття робіт та податкові накладні. Розрахунки проводились в безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень.

Відповідач зазначає, що позивачем не надано доказів необхідності отримання послуг від зазначених постачальників та реальності витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів. Між тим, колегія суддів вважає вказаний висновок контролюючого органу необґрунтованим, з огляду на таке.

В силу вимог п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до витрат на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг відносяться, зокрема, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів та інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п. 14.1.108 Податкового кодексу України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів;в. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Аналіз наведених норм Податкового кодексу України, у застосуванні до спірних правовідносин, вказує, що отримані позивачем послуги є маркетинговими, а такі послуги відносяться до витрат на збут.

Доводи податкового органу, що відсутність необхідності придбання вищенаведених послуг підтверджуються наданими під час перевірки договорами постачання укладеними між ТОВ «Дінат» (продавець) з покупцями - СПД ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ТОВ ТФ «Літо», ПП «Лотос», ТОВ «Укр-Трейд», ТОВ «Фора», ТОВ «Фоззі-Фуд», ТОВ «Будмен», ТОВ «Будмен Інтер», ТОВ «Восторг», ТОВ «Фора-Схід», ІП «Калісто», ТОВ «Нова Торгівельна Мережа», ТОВ ТД «Хліб-Сіль Плюс», ТОВ «Рокфор Маркет», ТОВ «Край-2», ПП «ТМ «Добрий купець», ТОВ «Сучасний модерн», які визначають перехід права власності на товар в момент його відвантаження колегія суддів вважає безпідставними, оскільки положення п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України визначає маркетингові послуги пов'язаними з реалізацією товарів, і не ставлять в залежність отримання таких послуг з переходом права власності на товар особам, які надають такі послуги.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про безпідставність висновків відповідача щодо завищення витрат та податкового кредиту по маркетинговим послугам отриманим від вище перелічених контрагентів.

Іншою підставою для висновків Основ'янської ОДПІ під час перевірки про завищення позивачем витрат, стало віднесення до витрат на збут витрат з оплати праці операторам з розливу пива.

З пояснень позивача вбачається, що витрати на нарахування заробітної плати операторам по розливу пива пов'язана з необхідністю просування в роздрібну торгівельну мережу асортименту пива, його збуту, яке відбувалось в магазинах торгівельної мережі, що пов'язано з господарською діяльністю позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність порушень за вказаним епізодом, оскільки згідно абз. «в» п.п. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України витрати з оплати праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут відносяться до інших витрат.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач вважає неправомірним віднесення до витрат сум амортизації на автотранспортні засоби (ЗИЛ 131, автопричеп У5, молоковоз), які відповідно до наданих до перевірки первинних документів не використовувались в господарській діяльності протягом 2011-2012 років.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи подорожні листи, що свідчать про експлуатацію автомобіля, спростовують висновки податкового органу про невикористання вказаних автотранспортних засобів ТОВ «Дінат» протягом 2011-2012 років, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність завищення витрат, які сформовані внаслідок віднесення до них сум амортизації на автотранспортні засоби позивача.

Також протягом перевіреного періоду ТОВ «Дінат» до складу витрат віднесено вартість навантажувально-розвантажувальних робіт, що були придбані у СПП «Травневе і К» відповідно до договору № 01/01-1 від 01.04.2008 року.

Виконання вказаного договору підтверджується наступними первинними документами: договором, актами виконаних робіт (наданих послуг) платіжними дорученнями.

Відповідач вважає, що за даними господарськими операціями ТОВ «Дінат» не має права на витрати, оскільки останнім не надано доказів необхідності отримання таких навантажувально-розвантажувальних робіт.

Колегія суддів зазначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, Основ'янська ОДПІ, всупереч ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не наводить жодного належного та допустимого доказу відсутності необхідності укладення позивачем з СПП «Травневе і К» договору № 01/01-1 від 01.04.2008 року, оскільки наявність в штаті ТОВ «Дінат» вантажників не вказує на відсутність економічної доцільності укладення такого договору за відповідних умов.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи первинні документи містять всі обов'язкові реквізити передбачені положеннями ст.ст. 201, 138 Податкового кодексу України, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704).

Також, колегія суддів зазначає, що положеннями Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі за текстом - Порядок), затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772) передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. За приписами Порядку результати документальних перевірок у разі встановлення порушень оформлюються у формі акта, який є носієм доказової інформації та має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового законодавства. Порядком визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, та зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, які підтверджують наявність факту порушення. Вказане дозволяє стверджувати, що будь-який висновок акта перевірки органу державної податкової служби щодо оцінки повноти та своєчасності виконання платником податків зобов'язань перед бюджетом має ґрунтуватись на відповідних доказах, отриманих у ході перевірки.

Натомість, акт перевірки № 387/20-38-22-01-04/32030675 від 08.02.2014 року, складений відповідачем, вказаним вимогам Порядку не відповідає. Відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів в обґрунтування правомірності визначення спірними податковими повідомленнями-рішеннями сум грошових зобов'язань ТОВ «Дінат».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено факт порушення ТОВ «Дінат» вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства та правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 25.04.2014 року № 0000492201 та від 15.07.2014 року № 0000952201.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів підтверджує, що при її прийнятті суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014р. по справі № 820/15301/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бегунц А.О. Судді (підпис) (підпис) Бартош Н.С. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 24.11.2014 р.