Постанова

від 25.11.2014 по справі 826/14184/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

25 листопада 2014 року № 826/14184/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у місті Києві Рудика Богдана Ігоровича, Головного управління Держземагенства у місті Києві треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Подолу» провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2014 року Заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у місті Києві Рудика Богдана Ігоровича (відповідач-1) , Головного управління Держземагенства у місті Києві (відповідач-2) , третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2, в якому, з урахуванням поданої 06 жовтня 2014 року заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними дії Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у місті Києві Рудика Богдана Ігоровича щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію за ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:516:0040 по АДРЕСА_1;

- зобов'язати Головне управління Держземагенства у місті Києві скасувати запис у Поземельній книзі від 14 червня 2013 року щодо державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:516:0040, площею 0,0992 га по АДРЕСА_1.

Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що під час внесення 14 червня 2013 року Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держземагенства у місті Києві Рудиком Богданом Ігоровичем до Державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію за громадянином ОСОБА_2 земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:516:0040, площею 0,0992 га по АДРЕСА_1, не було перевірено відповідність технічної документації із землеустрою вимогам, закріпленим у законодавстві України, а саме відсутність у її складі копії документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

З огляду на викладене, дії Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у місті Києві Рудика Богдана Ігоровича щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію за ОСОБА_2 земельної ділянки за вказаною адресою підлягають визнанню судом протиправними, а запис у Поземельній книзі від 14 червня 2013 року щодо державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:85:516:0040, площею 0,0992 га по АДРЕСА_1 - скасуванню.

У судовому засіданні представники прокуратури та позивача позов підтримали та просили його задовольнити.

Представники відповідача-2 проти задоволення позову заперечувала, а також під час розгляду справи заявила клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог - Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина Подолу», яке згідно розділу 3 Поземельної книги, відкритої на оспорювану земельну ділянку, з 18 жовтня 2013 року є її власником.

За результатами розгляду зазначеного клопотання, суд протокольною ухвалою від 23 жовтня 2014 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Подолу».

Відповідач-1 і треті особи до суду не прибули, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, письмових пояснень щодо суті спору суду не надали.

У зв'язку з неявкою в судове засідання вказаних осіб, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на повідомлені представниками прокуратури і позивача обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, наведені представником відповідача доводи з врахуванням доказів, наданими учасниками процесу на підтвердження своїх позицій, при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення позову суд виходить з наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011р. №3613-VІ з наступними змінами та доповненнями у відповідній редакції (далі по тексту - Закон №3613-VІ), в преамбулі якого закріплено, що він установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру (далі по тексту - ДЗК).

Відповідно до статті 2 названого Закону, ДЗК ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при:

- регулюванні земельних відносин;

- управлінні земельними ресурсами;

- організації раціонального використання та охорони земель;

- здійсненні землеустрою;

- проведенні оцінки землі;

- формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів;

- справлянні плати за землю.

У той же час, статтею 4 Закону №3613-VІ закріплено, що регулювання відносин, що виникають при веденні ДЗК, здійснюється відповідно до Конституції України, Земельного кодексу України, цього Закону, законів України «Про землеустрій», «Про оцінку земель», «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», «Про захист персональних даних», інших законів України та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру.

Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

На реалізацію положень наведеної бланкетної норми, Кабінетом Міністрів України 17 жовтня 2012 року прийнято постанову №1051, якою затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі по тексту - Порядок №1051), який набув чинності з 01 січня 2013 року.

Пунктом 4 названого порядку закріплено, що ведення ДЗК здійснює Держземагентство та його територіальні органи, до складу яких входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до ДЗК і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України «Про Державний земельний кадастр» та цим Порядком.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей ДЗК, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Повноваження Державного кадастрового реєстратора Держземагентства та його територіальних органів передбачені у пунктах 6, 7,8 та 9 Порядку №1051.

Зокрема, до повноважень Державного кадастрового реєстратора територіальних органів Держземагентства в мм. Києві та Севастополі належать:

1) внесення до Державного земельного кадастру або надання відмови у внесенні відомостей (змін до них) про:

- землі та земельні ділянки (їх частини), розташовані в межах районів у мм. Києві та Севастополі, а також міст, селищ, сіл, розташованих у їх межах;

- обмеження у використанні земель;

2) здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації;

3) формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання;

4) присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам;

5) здійснення реєстрації:

- заяв про внесення відомостей (змін до них) до ДЗК;

- заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до ДЗК;

- заяв про надання відомостей з ДЗК;

- повідомлень про виявлення помилок, допущених під час ведення ДЗК;

- заяв про виправлення технічних помилок, допущених під час ведення ДЗК;

- заяв про внесення виправлених відомостей до ДЗК;

6) проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства;

7) узагальнення відомостей про землі в межах мм. Києва та Севастополя за допомогою програмного забезпечення ДЗК;

8) надання відомостей з ДЗК щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту, та відмови у їх наданні, витягів з Державного земельного кадастру про будь-яку земельну ділянку в межах державного кордону;

9) виправлення помилок у ДЗК, допущених у відомостях щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

10) оприлюднення за допомогою програмного забезпечення ДЗК на офіційному веб-сайті Держземагентства:

- відомостей щодо об'єктів, зазначених у підпункті 1 цього пункту;

- дати та номера реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до ДЗК та заяв про відкликання заяв про внесення відомостей (змін до них) до ДЗК, їх стислого змісту та інформації про результати розгляду.

Відомостями ДЗК є всі відомості, які підлягають внесенню до нього згідно з цим Порядком та у порядку інформаційної взаємодії з іншими кадастрами та інформаційними системами, а також відомості, одержані внаслідок їх оброблення, систематизації та узагальнення.

Згідно з пунктом 11 Порядку №1051 відомості ДЗК поділяються на відомості про:

1) геодезичну та картографічну основу ДЗК;

2) кадастрове зонування земель у межах території України;

3) об'єкти ДЗК.

Відомості про об'єкти ДЗК вносяться до нього відповідно до пунктів 66 - 137 цього Порядку.

Як вбачається зі змісту пункту 24 Порядку №1051 до ДЗК вносяться такі відомості про земельні ділянки:

1) кадастровий номер згідно з пунктом 30 цього Порядку;

2) місцезнаходження (адреса);

3) опис меж із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності;

4) площа;

5) міри ліній по периметру;

6) координати поворотних точок меж;

7) дані про прив'язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі із зазначенням пунктів прив'язки;

8) дані про якісний стан земель та бонітування ґрунтів згідно з підпунктами 7 і 9 пункту 22 цього Порядку;

9) відомості про інші об'єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка, згідно з пунктами 21 - 23 цього Порядку;

10) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);

11) склад угідь згідно з підпунктом 7 пункту 22 цього Порядку із зазначенням контурів будівель і споруд, їх найменування;

12) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки згідно з пунктом 23 цього Порядку;

13) відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди;

14) нормативна грошова оцінка;

15) інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку;

16) інформація про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 67 Порядку №1051 внесення відомостей (змін до них) до ДЗК здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

У той же час, абзацом другим названого пункту закріплено заборону вимагати для внесення відомостей (змін до них) до ДЗК надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України «Про Державний земельний кадастр».

Також зазначеним пунктом встановлено, що документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до ДЗК, мають відповідати таким вимогам:

- текст документів має бути написаний розбірливо;

- документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

- документи мають відповідати вимогам Закону України «Про Державний земельний кадастр» та цього Порядку.

Внесення відомостей (змін до них) до ДЗК здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник).

Заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91 - 137 цього Порядку, подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 70 Порядку №1051 Державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до ДЗК разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє:

1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

3) розташування об'єкта ДЗК на території дії його повноважень;

4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення ДЗК.

У разі звернення за внесенням відповідних відомостей (змін до них) неналежної особи (особи, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку), подання заявником не повного пакета документів та/або розташування об'єкта Державного земельного кадастру на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора Державний кадастровий реєстратор відмовляє такій особі, заявникові у прийнятті заяви безпосередньо у момент її подання або у день надходження рекомендованим листом зазначених документів за формою згідно з додатком 13 із зазначенням рекомендацій щодо усунення причин, що є підставою для такої відмови, зокрема найменування та місцезнаходження органу, до повноважень якого належить внесення відомостей (змін до них) про об'єкт Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до ДЗК:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91 - 137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Державна реєстрація земельної ділянки врегульована в пунктах 107-115 1 Порядку №1051.

Так, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Згідно з пунктом 109 Порядку №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою:

1) особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

2) власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

3) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності).

У той же час, згідно з пунктом 115 названого Порядку державна реєстрація земельних ділянок, переданих у власність (користування) без проведення їх державної реєстрації (в тому числі у разі, коли відомості про земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, не внесені до державного реєстру земель), здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельних ділянок державної чи комунальної власності) в порядку, визначеному для державної реєстрації земельної ділянки.

Аналіз наведених положень Порядку №1051 дає підстави дійти висновку, що перелік осіб, які мають право звернутись із заявою про проведення державної реєстрації земельної ділянки, наведений у пункту 109 не є вичерпним.

Наведене також підтверджується закріпленою у пункті 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону №3613-VI нормою, згідно з якою у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Забороняється вимагати для присвоєння земельній ділянці кадастрового номера інші документи.

Відповідно до пункту 111 Порядку №1051 державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

- приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Згідно з пунктом 113 Порядку №1051 після отримання від органу державної реєстрації прав інформації в порядку інформаційного обміну Державний кадастровий реєстратор протягом двох робочих днів з моменту її отримання вносить інформацію про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до Поземельної книги в електронній (цифровій) та паперовій формі.

З наведеної норми також вбачається, що підставою для внесення Державним кадастровим реєстратором інформації про власника, користувача земельної ділянки є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене, твердження прокуратури про внесення відповідачем-1 до ДЗК інформації щодо державної реєстрації земельної ділянки за ОСОБА_2 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ФОП ОСОБА_4 на замовлення ОСОБА_2, не відповідає дійсності та спростовується наявними у справі документами.

У той же час, перевіряючи дотримання Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держземагенства у місті Києві Рудиком Богданом Ігоровичем наведених вище вимог Порядку №1051, суд приходить до висновку про правомірність дій останнього під час прийняття заяви ОСОБА_2 про державну реєстрацію земельної ділянки та проведення її реєстрації, оскільки підстави для відмови в її прийнятті, так само як підстави для прийняття рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки, визначені у Порядку №1051, були відсутні.

Наведені вище правові приписи Закону №3613-VI та Порядку №1051 на думку суду також свідчать про помилковість посилань прокуратури на пункт 2.8 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010р. №376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010р. за №391/17686, в редакції на час звернення ОСОБА_2 із заявою про держану реєстрації земельної ділянки, згідно з яким технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема, копію документа, що посвідчує право на земельну ділянку, оскільки на момент звернення із відповідною заявою земельна ділянка ще не існувала - не була зареєстрована, а тому право на неї у встановленому законодавством України порядку не могло бути підтверджено будь-яким правовстановлюючим документом.

Враховуючи вище викладене, підстави для визнання дій Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у місті Києві Рудика Богдана Ігоровича щодо внесення до ДЗК відомостей про державну реєстрацію за ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:516:0040 по АДРЕСА_1, відсутні.

Щодо вимоги про зобов'язання Головне управління Держземагенства у м. Києві скасувати запис у Поземельній книзі від 14 червня 2013 року щодо державної реєстрації земельної ділянки кадастровим номером 8000000000:85:516:0040, площею 0,0992 га по АДРЕСА_1, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки вказана вимога є похідною від попередньої.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку про недоведеність прокуратурою і позивачем протиправності дій Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у місті Києві Рудика Богдана Ігоровича щодо внесення до Державного земельного кадастру відомостей про державну реєстрацію за ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:85:516:0040 по АДРЕСА_1, відповідність яких вимогам законодавства встановлена під час розгляду справи, відтак відсутні підстави для зобов'язання відповідача-2 вжити заходи на відновлення інтересів держави після удаваних позивачем порушень. З огляду на зазначене, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.69-71, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Заступника прокурора міста Києва, який діє в інтересах держави в особі Київської міської ради до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держземагенства у місті Києві Рудика Богдана Ігоровича, Головного управління Держземагенства у місті Києві, треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина Подолу» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.А. Добрівська