Рішення

від 20.11.2014 по справі 910/14849/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14849/14 20.11.14

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі:

1. Київської міської ради

2. Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської

міської ради (Київської міської державної адміністрації)

3. Комунального підприємства «Київський метрополітен»

До Приватного підприємства «Румб от А»

Про розірвання договору, стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити дії

Головуючий суддя Ващенко Т.М.

Суддя Смирнова Ю.М.

Суддя Гумега О.В.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури: Одуденко А.В. посвідчення № 006616 від 27.09.12.

Від позивача-1: Уланов І.В. представник за довіреністю № 225-КР-1369 від 28.10.14.

Від позивача-2: Уланов І.В. представник за довіреністю № 062/1/8-227 від 11.01.13.

Від позивача-3: Акімова А.В. представник за довіреністю № 152-Н від 31.10.14.

Від відповідача: Ореховский М.Л. представник за довіреністю № б/н від 29.08.14.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - позивач-1), Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач-2), Комунального підприємства «Київський метрополітен» (далі - позивач-3) до Приватного підприємства «Румб от А» (далі - відповідач) про розірвання договору, стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги про розірвання Договору № 1257 від 16.07.13. та зобов'язання відповідача повернути нерухоме орендоване майно обґрунтовано тим, що відповідачем не було застраховано об'єкт оренди, було передано його в користування третім особам та несвоєчасно і не в повному обсязі здійснювалась сплата орендної плати. Позовні вимоги про стягнення грошових коштів обґрунтовано тим, що відповідачем прострочено сплату платежів за вказаним Договором, що зумовило виникнення у Приватного підприємства «Румб от А» заборгованості, нарахування прокуратурою пені, 3% річних та зумовило звернення з даним позовом до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.14. порушено провадження у справі № 910/14849/14 та призначено її до розгляду на 02.09.14.

01.09.14. відповідачем через відділ діловодства суд убуло подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.

Крім того, 01.09.14. позивачем-3 через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.14. розгляд справи було відкладено на 18.09.14.

05.09.14. прокуратурою через відділ діловодства суд убуло подано заяву «про зміну предмету позову», відповідно до якої прокуратура просить суд:

- стягнути з відповідача на користь позивача-3 грошові кошти в розмірі 361 859,86 грн., а саме: 208 793,37 грн. - основного боргу (заборгованості зі сплати орендної плати), 136 010,00 грн. - авансового платежу, 14 361,86 грн. - пені, 2 693,79 грн. - 3% річних;

- розірвати Договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.07.13. № 1257, що укладений між позивачами-2,3 та відповідачем;

- зобов'язати відповідача повернути позивачу-2 частини вестибюлів та підземних переходів, що перебувають на балансі комунального підприємства «Київський метрополітен», загальною площею 47,50 кв.м відповідно до схем, що є невід'ємною частиною договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.07.2013 №1257, а саме:

- частину пішохідного переходу за адресою: станція метро «Виставковий центр», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину пішохідного переходу за адресою: станція метро «Виставковий центр», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину пішохідного переходу за адресою: станція метро «Деміївська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Позняки», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину наземного вестибюлю за адресою: станція метро «Політехнічний інститут», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину наземного вестибюлю за адресою: станція метро «Вокзальна», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Кловська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Видубичі», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину вестибюлю №2 за адресою: станція метро «Видубичі», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Славутич», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю №2 за адресою: станція метро «Васильківська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Голосіївська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Деміївська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Харківська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Вирлиця», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину західного вестибюлю №2 за адресою: станція метро «Святошин», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину західного вестибюлю №2 за адресою: станція метро «Святошин», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину східного вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Святошин», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину східного вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Святошин», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Васильківська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №1 за адресою: станція метро «Бориспільська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №2 за адресою: станція метро «Бориспільська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Червоний хутір», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №2 за адресою: станція метро «Святошин», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Печерська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №1 за адресою: станція метро «Академмістечко», загальною площею 3,0 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №2 за адресою: станція метро «Академмістечко», загальною площею 3,0 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №1 за адресою: станція метро «Житомирська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину західного вестибюлю №2 за адресою: станція метро «Нивки», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину підземного вестибюлю виходи №1, №2 за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину наземного вестибюлю за адресою: станція метро «Шулявська», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу східний вестибюль №1 за адресою: станція метро «Нивки», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу західний вестибюль №2 за адресою: станція метро «Нивки», загальною площею 1,5 кв.м.

Судом встановлено, що матеріально-правова вимога викладена у позові та підстави позову залишились незмінними, а тому розгляд справи здійснюється щодо вимог заявлених у позові з урахуванням даних уточнень до позовної заяви.

В судовому засіданні 18.09.14. представником відповідача було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 18.09.14. суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду справи № 910/14849/14, про що прийняв відповідну ухвалу.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.09.14. визначено склад колегії по розгляду справи № 910/14849/14: головуючий суддя Ващенко Т.М., суддя Смирнова Ю.М, суддя Гумега О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.14. вказаною колегією суддів прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 06.11.14.

В судових засіданнях 06.11.14. та 18.11.14. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошувались перерви до 18.11.14. та 20.11.14.

В судовому засіданні 20.11.14. прокуратурою було підтримано свої позовні вимоги.

Представниками позивачів в судовому засіданні 20.11.14. було підтримано позовні вимоги прокуратури.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.11.14. проти позову заперечував.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/14849/14.

В судовому засіданні 20.11.14. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Приписами ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду в передбачених законом випадках.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом: звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями); вступати у справу, порушену за позовами (заявами, поданнями) інших осіб, на будь-якому етапі розгляду; ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; брати участь у розгляді справ. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

На підставі зазначених положень, заступник прокурора міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про розірвання договору, стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити дії.

16.07.13. між позивачем-2 (далі - Орендодавець), відповідачем (далі - Орендар) та позивачем-3 (далі - Підприємство) було укладено Договір № 1257 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1, п. 2.1) (з врахуванням договору № 1 від 27.08.14. про внесення змін до Договору) Орендодавець на підставі протоколу засідання конкурсної комісії з питань оренди майна територіальної громади міста Києва Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 13.06.13. протокол № 18 та постійної комісії Київради з питань власності від 20.05.14. протокол № 174, передає, а Орендар приймає в оренду частину нерухомого майна (нежилих приміщень) загальною площею 47,5 кв.м, відповідно до переліку та за адресами, що вказані в Додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною (далі - об'єкт оренди), для розміщення автоматів з продажу газет з функціями платіжного терміналу.

У відповідності до Додатку № 1 до Договору відповідачу в оренду було передано наступне нерухоме майно:

- частину пішохідного переходу за адресою: станція метро «Виставковий центр», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину пішохідного переходу за адресою: станція метро «Виставковий центр», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину пішохідного переходу за адресою: станція метро «Деміївська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Позняки», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину наземного вестибюлю за адресою: станція метро «Політехнічний інститут», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину наземного вестибюлю за адресою: станція метро «Вокзальна», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Кловська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Видубичі», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину вестибюлю №2 за адресою: станція метро «Видубичі», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Славутич», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю №2 за адресою: станція метро «Васильківська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Голосіївська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Деміївська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Харківська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Вирлиця», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину західного вестибюлю №2 за адресою: станція метро «Святошин», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину західного вестибюлю №2 за адресою: станція метро «Святошин», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину східного вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Святошин», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину східного вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Святошин», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Васильківська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №1 за адресою: станція метро «Бориспільська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №2 за адресою: станція метро «Бориспільська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю №1 за адресою: станція метро «Червоний хутір», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №2 за адресою: станція метро «Святошин», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину вестибюлю за адресою: станція метро «Печерська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №1 за адресою: станція метро «Академмістечко», загальною площею 3,0 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №2 за адресою: станція метро «Академмістечко», загальною площею 3,0 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу вестибюль №1 за адресою: станція метро «Житомирська», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину західного вестибюлю №2 за адресою: станція метро «Нивки», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину підземного вестибюлю виходи №1, №2 за адресою: станція метро «Берестейська», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину наземного вестибюлю за адресою: станція метро «Шулявська», загальною площею 1,0 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу східний вестибюль №1 за адресою: станція метро «Нивки», загальною площею 1,5 кв.м;

- частину підземного пішохідного переходу західний вестибюль №2 за адресою: станція метро «Нивки», загальною площею 1,5 кв.м.

Згідно з п. 2.3 Договору, технічний стан об'єкта оренди визначається в Акті приймання-передачі об'єкта оренди (Додаток № 3) та є невід'ємною частиною цього Договору.

За приписами п. 2.4 Договору, об'єкт оренди належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходяться па балансі КП «Київський метрополітен».

Відповідно до п. 4.1 Договору Орендодавець зобов'язаний протягом 10 календарних днів з моменту підписання Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по Акту приймання-передачі об'єкт оренди. Акт приймання-передачі об'єкта оренди підписується відповідним Орендодавцем, Орендарем та Підприємством.

На виконання умов Договору, між Орендодавцем, Орендарем та Підприємством було підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі № б/н від 23.07.13. об'єкту оренди.

Строк дії Договору сторонами погоджено п. 9.1 з моменту його підписання сторонами (16.07.13.) і діє до 14.07.16.

За користування об'єктом оренди Орендар сплачує Підприємству орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.11. № 34/6250 та відповідно до конкурсної пропозиції, на дату підписання Договору, згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, за перший місяць оренди становить без ПДВ: 1 193,00 грн. за один м кв. орендованої площі, що в цілому складає 56 670,83 грн. (п. 3.1 Договору).

Відповідно до п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно з п. 3.4 Договору, додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.5 Договору, орендна плата сплачується Орендарем на рахунок підприємства, за яким закріплене майно на праві господарського відання чи оперативного управління (Підприємства), а саме КП «Київський метрополітен», починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві, або фактичного звільнення об'єкта оренди від автоматів з продажу газет (за рішенням суду тощо).

Орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендодавцеві щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (п. 3.6 Договору).

Згідно з п. 3.9 Договору, зобов'язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечуються у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Підприємство зараховує авансовий платіж як орендну плату за останні два місяці строку дії Договору. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до «Методики розрахунку орендної плати.

Позовні вимоги про розірвання Договору № 1257 від 16.07.13. та зобов'язання відповідача повернути нерухоме орендоване майно обґрунтовано тим, що відповідачем не було застраховано об'єкт оренди, було передано його в користування третім особам та несвоєчасно і не в повному обсязі здійснювалась сплата орендної плати.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 651 Цивільного кодексу України передбачені загальні підстави для зміни чи розірвання договору. За вимогою однієї із сторін договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду при істотному порушенні умов договору іншою стороною.

Поняття дефініції істотного порушення сформульовано в статті 651 Цивільного Кодексу України, а саме: істотним визнається порушення договору однією із сторін, яке спричинить іншій стороні такі збитки, що вона у значній мірі втратить те, на що могла розраховувати при укладанні договору.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Відповідно до статті 783 Цивільного кодексу України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі:

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Також, порядок та підстави для розірвання договору оренди об'єкту, що є комунальною власністю, визначені в Законі України "Про оренду державного та комунального майна". Згідно з вимогами ч. 3 ст. 26 цього Закону договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду, арбітражного суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно пункту 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно п. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів, зокрема в п. 2 зазначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (п 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Договір може бути розірвано достроково за погодженням сторін, або в порядку передбаченому Договором та законодавчими актами України, у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань (п. 9.5 Договору).

Відповідно до п. 4.10 Договору, Орендар зобов'язаний протягом місяця, починаючи з дати укладання Договору, застрахувати об'єкти оренди на користь Підприємства на весь строк дії Договору оренди від вогневих ризиків, ризиків стихійних явищ та інших майнових ризиків на суму не менше, ніж експертна вартість об'єкта оренди. У договорі страхування (страховому полісі) Підприємство повинне бути вказане як вигодонабувач страхового відшкодування ; Орендар зобов'язаний надати Орендодавця та підприємству копію договору страхування (страхового полісу) та копії платіжних доручень про сплату страхових платежів. Обсяги страхових платежів та терміни їх сплати визначаються договором страхування об'єкта оренди.

При розгляді справи судом встановлено, що 28.07.14. між відповідачем та ПАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» укладено договір № СО-14-0956-10 добровільного страхування орендованого майна, строк дії якого з 19.10.14. по 14.07.16.

Крім того, прокуратура стверджує, що крім того, відповідачем було застраховано об'єкт оренди договором від 01.10.13. строком на один рік, тобто до жовтня 2014 року.

При цьому, за твердженням прокуратури, порушення відповідачем п. 4.10 Договору є істотним, та є підставою для його розірвання.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про понесення Орендарем та Підприємством шкоди внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Договору щодо своєчасного укладення договору страхування, тобто матеріали справи не містять доказів того, що таке порушення відповідачем умов Договору призвело до позбавлення позивачів-2, 3 того, на що вони розраховували при укладенні Договору.

Отже, суд дійшов висновку, що допущені відповідачем при виконанні умов Договору в частині несвоєчасного укладення договору страхування орендованого майна, на які посилається прокуратура в обґрунтування вимог, не є істотними порушеннями умов договору в розумінні ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 19.06.14. у справі № 910/16542/13.

Стосовно посилань прокуратури на те, що відповідачем було передано його в користування третім особам, суд відзначає наступне.

За твердженням прокуратури вказаний факт встановлено актом здійснення вибіркових перевірок автоматів з продажу газет «Медіамант» у вестибулях станцій КП «Київський метрополітен» № б/н від 20.03.14.

Вказаним актом встановлено, що:

- на об'єкті оренди розміщуються автомати з продажу газет «Медіамант», в яких термінали, де розміщується сенсорний дисплей та купюроприймач, не працюють;

- реалізація преси здійснюється з шаф для розміщення товару цих автоматів безпосередньо продавцем з рук;

- на деяких пунктах продажу спостерігалась реалізація вітальних листівок, сувенірів, книжок, журналів, тощо.

За приписами ст. 8.1 Договору Орендар не має права передавати свої зобов'язання за Договором та передавати об'єкти оренди повністю або частково в користування іншій особі без письмової згоди Орендодавця. Орендар не має права укладати договори (контракти, угоди), у тому числі про спільну діяльність, пов'язані з будь-яким використанням об'єкта оренди іншою юридичною чи фізичною особою без дозволу Орендодавця. Порушення цієї умови Договору є підставою для дострокового розірвання цього Договору в установленому порядку. Об'єкт оренди повинен використовуватися Орендарем тільки за цільовим призначенням, обумовленим п. 1.1 цього Договору (розміщення автоматів з продажу газет) (для розміщення автоматів з продажу газет з функціями платіжного терміналу - п. 1.1 Договору в редакції договору № 1 від 27.08.14.) (п. 8.3 Договору). У разі виявлення факту використання Орендарем об'єкта оренди не за цільовим призначенням Договір підлягає розірванню Орендодавцем (п. 8.5.7 Договору).

Судом встановлено, що на об'єкті оренди за всіма адресами встановлено автомати з продажу газет з функціями платіжного терміналу, що відповідає цільовому використанню, встановленому п. 1.1 Договору.

Доказів передачі відповідачем своїх зобов'язань за Договором та передачі об'єкта оренди за Договором повністю або частково в користування іншій особі прокуратурою та позивачами до матеріалів справи не надано, а порушення, зафіксовані в акті № б/н від 20.03.14. не свідчать про порушення відповідачем п. п. 8.1, 8.3 Договору.

Крім того, судом встановлено, що листом № 062/7/16-8153 від 20.08.13. позивач-2 повідомив відповідача про те, що об'єктом оренди за Договором є частина приміщень на станціях метрополітену, на яких розміщуються автомати з продажу газет. Питання обслуговування та спільного використання автоматів з продажу газет, які є власністю орендарів, вирішуються орендарями самостійно не відносяться до компетенції Департаменту комунальної власності м. Києві.

Вказане додатково спростовує твердження прокуратури про передачу відповідачем об'єкту оренди в користування третім особам.

Далі, прокуратура стверджує, що підставою для розірвання Договору є те, що відповідачем несвоєчасно і не в повному обсязі здійснювалась сплата орендної плати.

Відповідно до п. 4.10 Договору при несплаті Орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку платежу, Орендодавець та Підприємство мають право відмовитись від Договору та вимагати від Орендаря повернення об'єкту оренди відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, з наданих суду доказів сплати відповідачем орендної плати за Договором (платіжних доручень) вбачається, що відповідач хоч і не в повному обсязі, проте систематично (раз на місяць чи два) здійснював проплати на виконання своїх зобов'язань за Договором щодо сплати орендної плати. Крім того, за відповідачем систематично рахувалась переплата по орендній платі за Договором.

Таким чином відсутній факт нездійснення оплати грошових коштів по орендній платі за Договором протягом 3 місяців підряд з дня закінчення строку платежу, що свідчить про відсутність підстав для розірвання Договору з підстав порушення відповідачем положень п. 4.10 Договору.

Таким чином, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову в частині розірвання Договору, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У зв'язку з відмовою в задоволені позовних вимог в частині розірвання Договору, не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язати відповідача повернути позивачу-2 частини вестибюлів та підземних переходів, що перебувають на балансі комунального підприємства «Київський метрополітен», загальною площею 47,50 кв.м відповідно до схем, що є невід'ємною частиною договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 16.07.2013 № 1257.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З огляду на викладене, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на Київську міську раду, Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Комунальне підприємство «Київський метрополітен» і стягуються в доход Державного бюджету України.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 208 793,37 грн. - основного боргу (заборгованості зі сплати орендної плати), 136 010,00 грн. - авансового платежу, судом встановлено наступне.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За своє правовою природою даний Договір є договором оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цих Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності. Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»).

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Приписами ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Прокуратура в позовній заяві не вказує період, за який пред'явлено до стягнення заборгованість з орендної плати.

Разом з тим, з наданого прокуратурою розрахунку вбачається, що такий період становить з вересня 2013 року по червень 2014 року.

Судом встановлено, що відповідачем заборгованість зі сплати орендної плати за Договором за пред'явлений до стягнення було погашено в повному обсязі під час розгляду даної справи (після звернення прокуратури 18.07.14. з даним позовом до суду), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечується сторонами у справі. Крім того, відповідачем повторно було сплачено авансовий платіж в розмірі 136 010,00 грн. платіжним дорученням № 89 від 28.08.14.

При цьому, судом враховано, що авансовий платіж було сплачено відповідачем початково 20.08.13. (платіж на суму 80 000,00 грн.) та 30.08.13. (платіж на суму 56 010,00 грн.) на загальну суму 136 010,00 грн., проте, зараховано позивачем-3 в рахунок погашення наявної на той період поточної заборгованості з орендної плати.

Зазначене сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив 344 803,37 грн. після звернення прокуратури з даним позовом до суду, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 208 793,37 грн. - основного боргу (заборгованості зі сплати орендної плати), 136 010,00 грн. - авансового платежу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір в цій частині покладаються на відповідача та стягується з доход Державного бюджету України.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежам, прокуратура на підставі п. 6.2 Договору просить суд стягнути з відповідача 14 361,86 грн. - пені.

Положеннями п. 6.2 Договору сторонами погоджено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки (п. 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання та на підставі викладеного вище здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача-3 підлягає стягненню 14 186,45 грн. пені. В іншій частині в розмірі 175,41 грн. Пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Крім того, прокуратура на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2693,79 грн. - 3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов'язання складає 2 693,79 грн., внаслідок чого позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. В частині стягнення з Приватного підприємства «Румб от А» (02152, м. Київ, проспект Тичини, б. 20; ідентифікаційний код 22943713) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, б. 35; ідентифікаційний код 03328913) 208 793 (двісті вісім тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 37 коп. заборгованості зі сплати орендної плати, 136 010 (сто тридцять шість тисяч десять) грн. 00 коп. авансового платежу - провадження у справі припинити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Румб от А» (02152, м. Київ, проспект Тичини, б. 20; ідентифікаційний код 22943713) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, б. 35; ідентифікаційний код 03328913) 14 186 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 45 коп. пені та 2 693 (дві тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 79 коп. - 3% річних.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного підприємства «Румб от А» (02152, м. Київ, проспект Тичини, б. 20; ідентифікаційний код 22943713) в доход Державного бюджету України 7 233 (сім тисяч двісті тридцять три) грн. 66 коп. - судового збору.

5. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; ідентифікаційний код 22883141) в доход Державного бюджету України 813 (вісімсот тринадцять) грн. 18 коп. - судового збору.

6. Стягнути з Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10; ідентифікаційний код 19020407) в доход Державного бюджету України 813 (вісімсот тринадцять) грн. 18 коп. - судового збору.

7. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, проспект Перемоги, б. 35; ідентифікаційний код 03328913) в доход Державного бюджету України 813 (вісімсот тринадцять) грн. 18 коп. - судового збору.

8. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.11.14.

Головуючий суддя Т.М. Ващенко

Судді Ю.М. Смирнова

О.В. Гумега