Постанова

від 18.11.2014 по справі 925/930/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2014 р. Справа№ 925/930/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Новікова М.М.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

за участю представників

від позивача: не з'явились

від відповідача: Сторчоус О.В. - дов. №496 від 03.03.2014

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства „Золотоніське лісове

господарство"

на рішення господарського суду Черкаської області

від 06.08.2014 (суддя Боровик С.С.)

у справі №925/930/14

за позовом Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень"

до Державного підприємства „Золотоніське лісове господарство"

про стягнення 31905,00 грн. штрафу

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Черкаської області були передані позовні вимоги Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" (надалі - позивач) про стягнення з Державного підприємства „Золотоніське лісове господарство" (надалі - відповідач, ДП „Золотоніське лісове господарство") 31905,00 грн. штрафу у зв'язку із неправильним зазначенням у накладній маси вантажу.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 у справі №925/930/14 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 у справі №925/930/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що місцевий суд дійшов неправильного висновку про те, що єдиним правильним, а відтак й єдиним дозволеним способом визначення маси вантажу є виключно зважування, оскільки чинним законодавством дозволено відправникам лісоматеріалів обирати умовний спосіб визначення маси вантажу, при цьому отриманий показник маси не обов'язково повинен співпадати із масою вантажу, яка визначена іншим способом, наприклад, шляхом зважування. З огляду на умовний спосіб визначення маси вантажу, у вагоні №68619329 встановлена представником ДП „Золотоніський лісгосп" умовна вага вантажу в розмірі 58000 кг., а тому ця вага правильно зазначена у залізничній накладній №40158313 від 25.01.2014, що виключає допущення відповідачем передбаченого п.22 Статуту залізниць України порушення. Таким чином, на думку відповідача місцевий суд не мав правових підстав для задоволення позову та стягнення штрафу з відповідача. Крім цього, на думку апелянта, складений позивачем комерційний акт АА №053666/32/12 від 26.01.2014 підписано неуповноваженими працівниками, тому не може бути належним доказом у справі.

Позивач у судове засідання 18.11.2014 не з'явилися, поважних причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Одеська залізниця звернулася до господарського суду Черкаської області з позовом до ДП „Золотоніський лісгосп" про стягнення 31905,00 грн. штрафу за неправильно зазначену в накладній масу вантажу. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на те, що відповідачем неправильно вказано масу вантажу в накладній №40158313 від 25.01.2014, в зв'язку з чим згідно ст.122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (надалі - Статут), з відправника (відповідача) підлягає стягненню штраф у визначеному ст.118 Статуту розмірі.

Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі письмові докази дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, відтак прийняв рішення про задоволення позову.

Апеляційний господарський суд не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи із наступного.

Положеннями ст.509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Питання, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення, в тому числі залізничним транспортом, регулюються ст.ст.908-928 ЦК України, ст.ст.306-315 ГК України.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ст.908 ЦК України, з якою кореспондуються ст.ст.306, 307 ГК України). Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

На підставі ст.3 Закону України „Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України „Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, інших актів законодавства України. Нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджено Правила перевезень вантажів, інші нормативні документи, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача (ст.ст.2, 5, 6 Статуту).

Відповідно до п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, приписів ст.ст.23, 24 Статуту, відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, підтверджує представник відправника своїм підписом; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Положеннями п.37 Статуту передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення у накладній відправником має бути зазначена їх маса. Тарні та штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, відправника, порту стягується штраф у передбаченому ст.118 Статуту залізниць України розмірі. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту).

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник з приводу стягнення 31905,00 грн. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу в залізничній накладній №40158313 від 25.01.2014, згідно якої відповідачем відправлено зі станції „Золотоноша 1" Одеської залізниці на станцію „Одеса-Застава 1" Одеської залізниці вагон №68619329 з вантажем - „Пиловочник всяких порід дерева", одержувач ТОВ „Транс Конкорд". Згідно цієї накладної маса вантажу складає 58000 кг. умовно.

26.01.2014 року станцією ім. Т.Г.Шевченка Одеської залізниці було складено комерційний акт АА №053666/32/12, яким засвідчено, що в результаті контрольного зважування вантажу „Пиловочник всяких порід дерева" у вагоні №68619329 на 150 тн. статичних тензометричних вагах станції повірки 11.10.2013 виявлено, що маса вантажу менше на 5500 кг, ніж вказано в накладній відповідача. У комерційному акті відмічено, що переважування проводилося двічі, вага підтвердилася, вагон справний, посада зав. вантажним двором не передбачена. Також у акті вказано, що під час перевірки вантажу на станції призначення різниці проти комерційного акту не виявлено.

Таким чином, позивач вважаючи, що відповідачем під час заповнення перевізних документів невірно зазначено масу вантажу, 20.03.2014 надіслав на адресу відповідача претензію на суму 345240,00 грн., яку обґрунтував неправильним визначенням відповідачем в основних перевізних накладних в січні-лютому 2014 року маси вантажів, відтак складанням відповідних комерційних актів, серед яких й акт АА №053666/32/12 від 26.01.2014 року. Цим актом встановлено, що вантаж по даній справі має різницю ваги проти накладної в сторону зменшення на 5500 кг.

Відповідаючи на претензію позивача відповідач 23.04.2014 повідомив, що вимога про нарахування штрафу за неправильно визначену вагу вантажу є безпідставною, претензія - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що: перевезення вантажу здійснювалося залізничним транспортом за зазначеним в накладній №40158313 від 25.01.2014 маршрутом; в накладній відповідачем зазначено масу вантажу 58000кг; 26.01.2014 року станцією ім. Т.Г.Шевченка Одеської залізниці було складено комерційний акт АА № 053666/32/12, яким засвідчено, що в результаті контрольного зважування вантажу у вагоні № 68619329 на 150 тн. статичних тензометричних вагах виявлено, що маса вантажу менше на 5500 кг, ніж вказано в накладній відповідача; факт розходження даних про масу вантажу у перевізних документах з виявленими при зважуванні на тензометричних вагах даними підтверджується належними та допустимими доказами; в добровільному порядку штраф на підставі ст.122 Статуту відповідачем не сплачено, його розмір є правильним, строк сплати настав тощо. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума штрафу в розмірі 31905,00 грн. підлягала стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Однак, колегія суддів не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, лісоматеріали й дрова повинні пред'являтися до перевезення із зазначенням у накладній таких даних: у разі перевезення в спеціальних контейнерах або в пакетах - кількості контейнерів або пакетів; у разі перевезення з використанням верхньої звуженої частини обрису навантаження („шапки") - кількості основних штабелів, їх висоти і кількості штабелів, укладених у „шапці"; у разі перевезення лісоматеріалів і дров у критих вагонах - кількості штабелів; в інших випадках - кількості штабелів і їх висоти. Маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

В накладній №40158313 від 25.01.2014 зазначено, що маса вантажу умовно складає 58000 кг. Ця маса вантажу визначена відповідачем шляхом застосування коефіцієнтів переводу кубомаси (щільних кубометрів) деревини у вагу (тони). Графа 49 цієї накладної не містить зауважень позивача щодо способу визначення маси лісоматеріалів та його позначення - „условно". Таким чином, укладаючи договір про перевезення вантажу на підставі п.28 Правил приймання вантажів до перевезення від 21.11.2000р. №644 (затверджено Міністерством юстиції України 24.11.2000р. №861/5082), позивач погодився із визначенням відповідачем маси лісоматеріалів умовно.

В своїх поясненнях по справі позивач посилався на приписи п.13 Статуту, якими передбачено, що для визначення маси вантажу зважуванням залізниці в місцях загального користування, а відправники та одержувачі вантажів, морські і річкові порти, які примикають до залізниць, в місцях незагального користування повинні мати необхідну кількість ваг і вагових приладів. Для навантаження масових насипних і навалочних вантажів їх відправники повинні використовувати вагові прилади, які визначають масу вантажу в процесі навантаження, чи механізовані дозувальні пристрої.

Проте, такі твердження позивача є безпідставними, адже п.13 Статуту регламентовано визначення маси вантажу шляхом зважування, ключовим аргументом апеляційних вимог відповідача є дозволений чинним законодавством умовний спосіб визначення відправником маси вантажу лісоматеріалів. При цьому, отриманий показник маси не обов'язково повинен співпадати із масою вантажу, що визначена іншим способом - шляхом зважування тощо.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги доводи апелянта й про те, що умовний спосіб визначення маси пов'язаний із особливістю деревини як матеріалу. Зокрема, для визначення ваги лісоматеріалів основне значення має така властивість як влагомісткість деревини, яка є постійно змінюваним чинником, коливається в залежності від породи деревини, місця проростання, строків та умов зберігання. Саме тому вагу деревини не можна визначити точним способом, адже вона має пряму залежність від терміну зберігання та відсотку вологи й тому є різною, можуть допускатись помилки у визначенні кількості кубічних метрів деревини, що також може створювати відхилення у вазі деревини. Крім цього, при зважуванні вагону слід враховувати погодні умови, що може призвести до зміни ваги лісоматеріалів тощо.

Як вбачається із специфікації-накладної №13 (форма ЛГ-22) від 25.01.2014, вагоном №68619329 перевозилось 65,82 куб.м. пиловочника сосни.

При оформленні згаданого вагону представниками відповідача у накладній №40158313 від 25.01.2014 встановлено масу вантажу 58000 кг., яку визначено шляхом застосування коефіцієнтів переводу кубомаси (щільних кубометрів) деревини у вагу (тони). Перевід кубічних метрів деревини у тони здійснювався на підставі коефіцієнтів, які вказано у „Справочнике по лесозаготовкам" /Н.В.Ляшенко/, параграф 263. Крім цього, при визначенні ваги завантаженого вагону була врахована маса вагонних реквізитів, про що позначено в специфікації-накладній №13 від 25.01.2014 року. Підставою для врахування в масу вантажу маси упаковки є п.4.1 розділу 4 „Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги", який затверджено наказом Мінтранспорту №317 від 26.03.2009 року.

Таким чином, при оформленні вагону №68619329 представниками відповідача у накладній №40158313 від 25.01.2014 визначено загальну масу вантажу 58000 кг. шляхом застосування коефіцієнтів переводу кубомаси (щільних кубометрів) деревини у вагу (тони), визначивши вагу у залізничній накладній відповідач формально виконав всі перелічені законодавством норми.

Правилами складання актів (стаття 129 Статуту), затвердженими наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №567/6855, визначено (п.3), що у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається, а оформлення видачі вантажу провадиться у порядку, передбаченому Правилами видачі вантажів, затвердженими наказом Мінтрансу від 21.11.2000р. № 644 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №862/5083.

З огляду на вищенаведене та той факт, що різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на проміжній станції, не перевищує норми граничного розходження визначення його маси нетто, у позивача на було підстав для складання комерційного акту АА №053666/32/12 від 26.01.2014 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги про стягненню з відповідача штрафу, позивач посилався на те, що при комісійному виваженні та перевантаженні вагону на станції призначення різниці проти комерційного акту не виявлено, слід розуміти, що вантаж лісоматеріалів зважувався, проте на підставі п.22 згаданих вище Привал видачі вантажів, перевірка маси вантажу на станції призначення провадиться, як правило, таким самим способом, яким цю масу було визначено на станції відправлення.

Штрафними санкціями на підставі ч.1 ст.230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд апеляційної інстанції вважає, що для стягнення з відповідача штрафу необхідна така обов'язкова умова як наявність в його діях порушення яких-небудь норм та приписів. Оскільки при оформленні вагону №68619329 до перевезення та складанні накладної №40158313 від 25.01.2014 відповідачем не порушено жодних положень чинного законодавства, як і правил здійснення господарської діяльності, підстави для стягнення з нього штрафних санкцій в розмірі 31905,00 грн. відсутні.

Крім того, позивачем не обґрунтовано яким чином відповідачем порушено його інтереси внаслідок неправильного зазначення у накладній №40158313 від 25.01.2014 маси вантажу, яка фактично є меншою, з огляду на порядок визначення розмірів та оплати провізної плати за перевезення вантажів.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Державного підприємства „Золотоніське лісове господарство" підлягає задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 у справі №925/930/14 має бути скасоване із прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Золотоніське лісове господарство" задовольнити.

Рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 у справі №925/930/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства „Одеська залізниця" в особі відокремленого підрозділу „Одеська дирекція залізничних перевезень" (м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 17, код 25426332,) на користь Державного підприємства „Золотоніське лісове господарство" (с. Вільхи, Золотоніського району, Черкаської області, код 00993366) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

Видачу наказу доручити господарському суду Черкаської області.

Матеріали справи №925/930/14 повернути до господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.

Головуючий суддя М.М. Новіков

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк