Постанова

від 10.02.2015 по справі 925/930/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2015 року Справа № 925/930/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Воліка І.М., Ємельянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці "Одеська дирекція залізничних перевезень" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі№ 925/930/14 господарського суду Черкаської області за позовомДержавного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці "Одеська дирекція залізничних перевезень" доДержавного підприємства "Золотоніське лісове господарство" простягнення 31 905,00 грн., за участю представників: від позивача Агєєва О.М. від відповідача Сторчоус О.В.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Державне підприємство "Одеська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці "Одеська дирекція залізничних перевезень" (далі - ДП "Одеська залізниця" в особі ВСП "Одеська дирекція залізничних перевезень") звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Державного підприємства "Золотоніське лісове господарство" (далі - ДП "Золотоніське лісове господарство") про стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 31 905,00 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 у справі № 925/930/14 (суддя Боровик С.С.) позов ДП "Одеська залізниця" в особі ВСП "Одеська дирекція залізничних перевезень" задоволено повністю. Стягнуто з ДП "Золотоніське лісове господарство" на користь позивача 31 905,00 грн. штрафу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 (колегія суддів у складі: Новікова М.М. - головуючого, Зубець Л.П., Мартюк А.І.) рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 у справі № 925/930/14 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі № 925/930/14, ДП "Одеська залізниця" в особі ВСП "Одеська дирекція залізничних перевезень" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2015 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Ємельянова А.С. відновлено ДП "Одеська залізниця" в особі ВСП "Одеська дирекція залізничних перевезень" строк подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 у справі № 925/930/14, прийнято зазначену касаційну скаргу ДП "Одеська залізниця" в особі ВСП "Одеська дирекція залізничних перевезень" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.02.2015 о 10 год. 35 хв.

10.02.2015 до початку судового засідання через канцелярію Вищого господарського суду України від ДП "Одеська залізниця" в особі ВСП "Одеська дирекція залізничних перевезень" надійшли доповнення до касаційної скарги.

Також, 10.02.2015 до початку судового засідання через канцелярію Вищого господарського суду України надійшов відзив ДП "Золотоніське лісове господарство" на касаційну скаргу ДП "Одеська залізниця" в особі ВСП "Одеська дирекція залізничних перевезень", у якому відповідач проти касаційної скарги заперечує та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановили господарські суди попередніх інстанцій, у січні 2014 року по накладній зі станції Золотоноша-1 Одеської залізниці ДП "Золотоніське лісове господарство" відправлено вагон № 68619329 з вантажем "Пиловочник всяких пород дерева", станція призначення Одеса-Застава-1 Одеської залізниці, одержувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Конкорд".

Спір виник з приводу стягнення 31 905,00 грн. штрафу за неправильне зазначення ДП "Золотоніське лісове господарство" маси вантажу в залізничній накладній № 40158313 від 25.01.2014, згідно з якою відповідачем відправлено зі станції "Золотоноша 1" Одеської залізниці на станцію "Одеса-Застава 1" Одеської залізниці вагон № 68619329 з вантажем, маса якого складає 58 000 кг умовно.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частиною другою статті 12 Закону України "Про транспорт" передбачено, що підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників і одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), цей Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Згідно з положеннями ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, який надається залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ст. 24 Статуту залізниць України).

Відповідно до п. 1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну).

Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів, відправником заповнюються, зокрема, такі графи накладної як "Маса вантажу, визначена відправником" - заповнюється, якщо маса вантажу визначена відправником. Маса вказується у кілограмах (маса брутто вантажу), загальна маса відправки (прописом) , а також "Спосіб визначення маси".

При цьому правильність вказаних у накладній відомостей, як це передбачено п. 2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом засвідчує представник відправника.

Згідно зі ст. 37 Статуту залізниць України тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами перевезення вантажів. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Відповідно до п. 9 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, маса лісоматеріалів і дров визначається відправником умовно.

Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Статтею 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача, відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Відповідно до положень п. 2 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334 (далі - Правила складання актів), у тих випадках, коли різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення його маси нетто, комерційний акт не складається.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.01.2014 станцією ім. Т.Г. Шевченка Одеської залізниці було складено комерційний акт АА № 053666/32/12, яким засвідчено, що в результаті контрольного зважування вантажу "Пиловочник всяких порід дерева" на 150 тн. статичних тензометричних вагах виявлено у вагоні № 68619329 брутто - 74 700 кг, тара з документа - 22 200 кг, нетто - 52 500 кг, що складає різницю ваги проти документа в сторону зменшення на 5 500 кг. У комерційному акті відмічено, що переважування проводилося двічі, вага підтвердилася, посада зав. вантажним двором не передбачена. Також в акті вказано, що під час перевірки вантажу на станції призначення різниці проти комерційного акту не виявлено.

Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України та на підставі вказаного комерційного акта відповідачу нараховано штраф у розмірі 31 905,00 грн.

Апеляційним господарським судом встановлено, що 20.03.2014 позивач надіслав на адресу відповідача претензію на суму 345 240,00 грн., яку обґрунтував неправильним зазначенням відповідачем в основних перевізних накладних у січні-лютому 2014 року маси вантажів, відтак складанням відповідних комерційних актів, серед яких й акт АА № 053666/32/12 від 26.01.2014.

У відповідь на претензію позивача відповідач 23.04.2014 повідомив, що вимога щодо сплати штрафу за неправильно визначену масу вантажу є безпідставною, а претензія - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що норми законодавства не зобов'язують залізницю перевіряти відповідність даних, вказаних відправником вантажу у накладних, фактичним даним при прийнятті вантажу до перевезення, в той час як судом встановлено обставини, які свідчать про невірність зазначення відповідачем відомостей щодо маси вантажу у накладній, а тому позовні вимоги є доведеними.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції, виходив з того, що відповідно до специфікації-накладної № 13 (форма ЛГ-22) від 25.01.2014 вагоном № 68619329 перевозилось 65,82 куб.м пиловочника сосни. При оформленні вагону № 68619329 представниками відповідача у накладній № 40158313 від 25.01.2014 зазначено, що маса вантажу умовно складає 58 000 кг. Ця маса вантажу визначена відповідачем шляхом застосування коефіцієнтів переводу кубомаси (щільних кубометрів) деревини у вагу (тони). Графа 49 цієї накладної не містить зауважень позивача щодо способу визначення маси лісоматеріалів та його позначення - "условно", а отже, позивач погодився із визначенням відповідачем маси лісоматеріалів умовно. Переведення кубічних метрів деревини у тони здійснювалося на підставі коефіцієнтів, які вказано у "Справочнике по лесозаготовкам" /Н.В.Ляшенко/, параграф 263.

Крім цього, судом апеляційної інстанції встановлено, що при визначенні ваги завантаженого вагону була врахована маса вагонних реквізитів, про що вказано в специфікації-накладній № 13 від 25.01.2014. Підставою для врахування в масу вантажу маси упаковки є п. 4.1 розділу 4 "Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги", який затверджено наказом Мінтранспорту від 26.03.2009 № 317.

З урахуванням викладеного, апеляційним господарським судом зроблено висновок, що при оформленні вагону № 68619329 відповідач, визначаючи вагу у залізничній накладній, формально виконав всі перелічені законодавством норми.

Зважаючи на положення п. 2 Правил складання актів, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що різниця у масі вантажу, визначеній на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на проміжній станції, не перевищує норми граничного розходження визначення його маси нетто, а тому у позивача не було підстав для складання комерційного акта АА 053666/32/12 від 26.01.2014.

Однак, висновки господарських судів є передчасними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу місцевий господарський суд виходив лише з факту розходження даних про масу вантажу у накладній, з масою, що виявилася при контрольному зважуванні залізницею, не врахувавши при цьому, що положеннями ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України передбачена відповідальність саме за неправильне зазначення відправником у накладній маси вантажу.

Фактичні ж обставини щодо розходження таких даних з урахуванням обраного відповідачем способу визначення цієї маси судом першої інстанції не досліджені.

Вирішуючи спір, місцевий господарський суд не з'ясував, яким способом та на підставі яких норм визначено масу лісоматеріалів, наданих до перевезення, відповідно, не врахував, що вказана маса визначена відповідачем умовно, та не з'ясував, у чому полягало умовне визначення відповідачем маси вантажу, чи дотримано при цьому відповідачем норм, які регулюють порядок визначення відправником маси лісоматеріалів (зокрема, положень п. 37 Статуту залізниць України), відповідних вимог при здійсненні такого розрахунку з урахуванням передбаченої похибки тощо.

Судом першої інстанції не було надано правової оцінки доводам відповідача щодо того, що маса вантажу визначалась вантажовідправником та перевізником з використанням різних способів визначення маси, і, відповідно, не дослідив та не перевірив, чи могла бути наявна різниця її показників пов'язана саме з використанням різних способів визначення маси.

Крім того, місцевий господарський суд не надав правової оцінки доводам ДП "Золотоніське лісове господарство" про те, що умовний спосіб визначення маси пов'язаний із особливістю деревини як матеріалу. Зокрема, для визначення ваги лісоматеріалів основне значення має така властивість як влагомісткість деревини, яка є постійно змінюваним чинником, коливається в залежності від породи деревини, місця проростання, строків та умов зберігання. Саме тому вагу деревини не можна визначити точним способом, адже вона має пряму залежність від терміну зберігання та відсотку вологи й тому є різною, можуть допускатись помилки у визначенні кількості кубічних метрів деревини, що також може створювати відхилення у масі деревини.

Відповідно до положень ст. 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.

Проте, господарськими судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням актів законодавства, інших нормативних документів, які встановлюють норми недостачі маси вантажу, норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто вантажу, та не з'ясовано, чи відповідає похибка у визначенні маси вантажу встановленим відповідним законодавством межам, а також нормативам ГОСТ, ДСТУ тощо.

Водночас з'ясування вказаних обставин має істотне значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи встановлені статею 111 7 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Одеської залізниці "Одеська дирекція залізничних перевезень" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2014 та рішення господарського суду Черкаської області від 06.08.2014 у справі № 925/930/14 скасувати.

Справу № 925/930/14 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

А.С. Ємельянов