Ухвала

від 18.11.2014 по справі 820/14823/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2014 р.Справа № 820/14823/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі № 820/14823/14

за позовом Державного спеціалізованого підприємства "Харківський державний міжобласний спеціальний комбінат"

до Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 р. позов ДСП "ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МІЖОБЛАСНИЙ СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Індустріальної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області № 0000452220 від 31.07.2014 р.

Індустріальна ОДПІ (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування посилається на порушення судом норм матеріального права, п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України, неврахування доказів безтоварності господарських операцій, що привело до невірного вирішення справи.

ДСП "ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МІЖОБЛАСНИЙ СПЕЦІАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (далі-позивач) подало заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, в зв'язку з чим справа згідно п.2 ч.1 ст. 197 КАС України розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Індустріальною ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентами, зокрема, ТОВ "Техінструменткомплект" за червень 2012 року, ТОВ "Етро-М" за травень, серпень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 1140/20-36-22-03-7/03062071 від 29.04.2014 р., згідно висновків якого не встановлено факту реального здійснення господарських операцій за лютий - листопад 2012 р., відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажі товарів по ланцюгу постачання з контрагентами, та завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 16 573,55 грн., з яких 14 916,67 грн. по відносинах з ТОВ "Техінструменткомплект" у червні 2012 року, 1 656,88 грн. по відносинах з ТОВ "Етро-М" у серпні 2012 року (а.с10-22 ).

31.07.2014 р. відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000452220, яким за порушення п.198.3 п.198.6 ст. 198 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 20 716, 94 грн. (16 573, 55 грн. - основна сума, 4 143,39 - штрафної санкції). (а.с.9).

Підставою призначення позивачу зобов'язань та штрафних санкцій є висновки податкового органу про заниження позивачем відповідних сум шляхом формування податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Етро-М" , ТОВ Техінструменткомплект" за травень-серпень 2012 року, що на думку податкового органу не мали реального товарного характеру.

Задовольняючи позов , суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового та іншого законодавства, не доведені належними доказами, позивачем підтверджено правомірність формування податкового кредиту, а тому збільшення позивачу грошових зобов'язань, призначення штрафних санкцій, спірним рішенням є неправомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 05.06.2012 р. між ТОВ "Техінструменткомплект" (продавець) та позивачем (покупець) укладено договір поставки №5/06/12/47, за умовами якого позивач придбав токарно-гвинторезний верстат 1М63 (а.с. 29).

На підтвердження виконання договору позивачем, як до перевірки, так і до суду надано договір поставки, видаткові , податкові накладні, платіжні доручення, свідоцтва виробника про приймання та консервацію (а.с. 58).

Фізичне переміщення товару від постачальника (м. Дніпропетровськ) до покупця (м. Харків) здійснено силами і транспортом покупця, що підтверджується товарно-транспортними накладними, свідоцтвами про реєстрацію автотранспорту, копією наказу про відрядження.

Придбаний товар оприбутковано в бухгалтерському обліку підприємства, що підтверджується прибутковою накладною та використано в господарській діяльності пов'язаною з дезактивацією насосно-компресорних труб, що підтверджується актом внутрішнього переміщення ТМЦ (а.с.109, 94).

Товар використано в господарській діяльності, введено в експлуатацію, на виконання Програми підготовки до впровадження технології дезактивації насосно-компресорних труб, погодженої Державним агентством України з управління зоною відчуження від 18.11.2011 р. (а.с. 149).

Суми податку на додану вартість відображено позивачем в податковому кредиті по звітності з ПДВ за червень 2012 року.

Також, судом встановлено, що 22.08.2012 р. між позивачем (покупець) та ТОВ "Етро-М" (виконавець) укладений договір № 30/7/55, за умовами якої позивачем придбано послуги, роботи - з розробки комплекту технічної документації на установку контрольного водоміру на зворотну лінію системи тепло забезпечення, комплектацію , монтаж та узгодження з організацією теплопостачання у встановленій формі контрольного водоміру на зворотну лінію системи тепло забезпечення, з оформленням первинного акту прийомки (а.с.59).

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано як до перевірки, так і до суду договір, платіжні доручення, податкові накладноі , технічна документація, акт прийому виконаних робі форми КБ2.,актом про огляд вузла обліку теплової енергії. (а.с. 59-67,155-171).

Всі надані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є документами первинного обліку, зауважень до яких податковим органом не висловлено.

Роботи позивачем оплачено, суми ПДВ відображено в податковому кредиті по звітності з ПДВ за серпень 2012 року.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані як суб'єкти господарювання та платники ПДВ.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку із, зокрема: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2, ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Надані позивачем податкові накладні не містять недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту.

Колегія судді зазначає, що виконання умов зазначених вище договорів підтверджують видаткові накладні, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, копії яких знаходяться в матеріалах справи, складені з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою і, у свою чергу, підтверджують правомірність декларування позивачем податкового кредиту з податку на вартість.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товарів, робіт у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.

З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірного формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Етро-М", ТОВ "Техінструменткомплект".

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції актів податкових органів про перевірки ТОВ "Етро-М", ТОВ "Техінструменткомплект", як доказів безтоварності спірних господарських операцій , колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Так, відповідачем до суду першої інстанції надано лише акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Техінструменткомплект" №891/226/35543656 від 22.02.13р.

Колегія суддів зазначає, що акт перевірки ТОВ « Техінструменткомпленкт» не містить зазначення про проведення податковим органом перевірки цього підприємства по взаємовідносинам з позивачем, а тому зазначений доказ не є належним.

Відповідно до ч.3 ст.159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Акт про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Етро-М" № 601/2220/33287993 від 19.02.2013р., складений Індустріальною ОДПІ в м. Харкові, на якій посилається відповідач в акті перевірки та апеляційній скарзі, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано, судом не досліджувався, а тому посилання відповідача на його не врахування судом є необґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги про встановлення податковим органом безтоварності господарських операцій по ланцюгу, колегія суддів вважає помилковими.

Якщо безпосередній контрагент або інші особи по ланцюгу не виконали свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, допустили інші порушення закону, відповідальність та негативні наслідки у вигляді збільшення податкових зобов'язань, призначення штрафних фінансових санкцій тощо, застосовуються індивідуально виключно щодо особи-порушника.

У разі, якщо платник виконав усі передбачені законом умови щодо формування податкового кредиту та має всі документальні підтвердження його розміру, висування будь-яких інших умов для формування податкового кредиту, ніж ті, що прямо передбачені законом, не може вважатись правомірним.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню.

На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними контрагентами за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте податковий орган цього обов'язку не виконав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом рішення є неправомірними.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно зясував обставини справи, вірно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014 р. відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Індустріальної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.10.2014р. по справі № 820/14823/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Русанова В.Б. Судді Присяжнюк О.В. Курило Л.В.