Постанова

від 25.11.2014 по справі 910/13134/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2014 р. Справа№ 910/13134/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Вершути О.П.

за участю представників:

від позивача - Гур`єва Ю.А.

від відповідача - Шульга Л.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Прод-Трейд»

до Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи

про стягнення 100562,67 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи про стягнення 100562,67 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 100562,67 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2014 повністю та постановити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2014 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 25.11.2014.

Представники позивача та відповідача в судове засідання на вказану дату з`явилися та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

03.03.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Апрод-Трейд» (постачальник) та Державним науково-дослідним інститутом з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (покупець) був укладений договір поставки № 2034.

Згідно з п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити Рем. комплект для масс детектора SQD/TQD /3100 - далі товар, згідно специфікації, наведеної у додатку №1 цього договору на об'єкт покупця за адресою: місто Київ, вулиця Донецька, 30, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.

Відповідно до п.2.1 договору, загальна вартість товару за договором становить 99676,20 гривні 20 копійок, ПДВ 20% складає 16 612,70 гривень.

Пунктом 5.1 договору сторони визначили, що , термін поставки за цим договором становить 10 (десять) робочих днів після підписання даного договору.

Датою закінчення обов'язків постачальника за договором поставки вважається дата підписання покупцем акту здачі-приймання товару (п. 5.1.1 договору).

Покупець протягом 5-ти робочих днів після отримання акту здачі-приймання товару направляє постачальнику підписаний акт здачі-приймання чи мотивовану відмову від приймання товару. При неотриманні постачальником підписаного акту здачі-приймання товару чи мотивованої відмови від приймання їх у 5-ти денний термін, вони вважаються прийнятими з виконанням всіх умов даного договору (п. 5.2 договору).

Як зазначає позивач у своєму позові, ним був поставлений відповідний товар відповідачу та сторонами підписаний акт здачі-прийняття, проте кошти відповідачем так і не були перераховані на рахунок позивача.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

На виконання умов договору сторонами були підписані уповноваженими особами сторін та скріплені їхніми печатками:

- видаткова накладна №2034 від 03.03.2014 на суму 99676,20 грн. (щодо поставки Рем. комплект для масс детектора SQD/TQD /3100 (1 шт));

- акт передачі-прийманя від 03.03.2014 відповідно до умов якого виконавець передав, а замовник прийняв наступний товар, а саме: Рем. комплект для масс детектора SQD/TQD /3100 (1 шт) на на суму 99676,20 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що покупець здійснює оплату за цим договором у сумі зазначеній в п. 2.1 договору шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника не пізніше 10-ти (десяти) календарних днів з моменту підписання сторонами акта здачі-приймання товару.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

06.06.2014 позивач листом від 02.06.2014 звернувся до Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи з вимогою сплати заборгованості за договором в розмірі 99 676,20 грн.

Проте, кошти відповідачем так сплачені і не були.

Колегією суддів не приймається до уваги заперечення відповідача про те, що позивачем фактично не був поставлений товар та те, що наданий акт приймання-передачі є неналежним, враховуючи наступне.

Позивачем до матеріалів справи доданий акт приймання-передачі, в якому зазначено дату його підписання, посилання на дату та номер договору, на виконання умов якого складався вказаний акт, та видаткову накладну, вказані документи підписані вповноваженими особами та скріпленими відповідними печатками юридичних осіб.

Відповідачем по справі не оспорювався факт підписання наданих документів вповноваженими особами, не оспорювалися проставлені юридичними особами відтиски печатки.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором поставки № 2034 від 03.03.2014 у відповідача перед позивачем в сумі 99676,20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 28,60 грн. та 857,87 грн. трьох відсотків річних.

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.3 договору, у випадку порушення з вини покупця строків оплати за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від своєчасно неоплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та наявність заборгованості у відповідача перед позивачем за договором поставки № 2034 від 03.03.2014, колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, погоджується з наданим розрахунком пені в розмірі 28,60 грн. та 3 % річних в розмірі 857,87 грн. наданим позивачем (станом на 26.06.2014 року) і вважає його обґрунтованим та підлягаючими задоволенню.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Прод-Трейд», а тому апеляційна скарга Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 у справі № 910/13134/14- без змін.

2. Матеріали справи № 910/13134/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов