Рішення

від 10.11.2014 по справі 910/19065/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/19065/14 10.11.14

За позовомУправління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області доТовариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ СВІТ» пророзірвання договору та стягнення заборгованості

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Лабутіна О.А., довіреність №13/1-1-8 від 08.01.2014; від відповідачане з'явилися.

Суть спору: Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ СВІТ» про розірвання договору №1167 від 31.05.2012 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю та стягнення заборгованості в розмірі 2657,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору №1167 від 31.05.2012 позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем, а тому враховуючи істотне порушення умов договору позивач просить суд розірвати договір №1167 від 31.05.2012 та стягнути наявну заборгованість.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014 порушено провадження у справі №910/19065/14 та призначено справу до розгляду.

13.10.2014 позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3659,98 грн.

Частина 4 статті 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до абз. 1 п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи те, що вищезазначені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає заяву про збільшення позовних вимог до розгляду.

В судовому засіданні 10.11.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Відповідач свого представника в судове засідання повторно не направив, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, відзив на позов, заяв чи клопотань до суду не подав.

Відповідно до п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.11.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, який приймав участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору оренди №6226 нерухомого майна від 31.05.2012, що належить до державної власності, укладеного Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ СВІТ» та акту приймання-передавання орендованого майна, відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно-нежитлове приміщення площею 45,00 м 2 з метою розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів, яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 8, на першому поверсі будівлі та перебуває на балансі Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області.

31.05.2012 Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ СВІТ» (орендар) було укладено договір №1167 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до умов якого балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гайдара, 8, загальною площею 3264, 8 кв.м, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у його витратах на виконання вказаних робіт пропорційно до займаної ним площі у цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується приміщеннями, загальною площею 45 кв.м. балансовою вартістю 270675, 00 грн. відповідно до плану розміщення приміщень, що додається до договору (п.1.1 договору).

За умовами п. 2.1 договору, балансоутримувач будівлі зобов'язується забезпечити: виконання всього комплексу робіт, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням будівлі і прибудинкової території та створення необхідних умов для здійснення господарської діяльності, у тому числі орендарю і його співробітникам згідно з вимогами чинного законодавства про користування будівлями; надання орендарю комунальних послуг за діючими розцінками і тарифами та інформування орендаря про зміни витрат на утримання будівлі і тарифу на послуги.

В свою чергу, орендар зобов'язується не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі, що обслуговує будівлю, за санітарне обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень будівлі, технічне обслуговування будівлі, відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги згідно розрахунку щомісячних платежів та інші види платежів (підпункт 2.2.3 п.2.2 договору).

Строк дії договору сторони встановили з 31.05.2012 по 30.04.2015 включно (п. 5.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи у період з січня 2014 року по серпень 2014 року відповідно до умов укладеного договору позивач надав відповідачу обумовлені договором послуги на загальну суму 3659, 98 грн., тоді як відповідач всупереч умовам договору та взятих на себе зобов'язань за ним, не сплатив за послуги, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 3659,98 грн., яку просить стягнути в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За умовами ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а за умовами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв'язку з невиконанням покладеного на відповідача обов'язку щодо оплати наданих послуг, позивач 16.06.2014 звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, яка залишена відповідачем без задоволення.

В той час як, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання позивачем відповідачу узгоджених договором послуг та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної оплати наданих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 3659,98 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Так, згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 907 ЦК України також передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що договір може бути достроково розірваний за взаємною згодою сторін. При цьому, ініціатор розірвання договору повинен письмово повідомити іншу сторону не пізніше ніж за 30 діб до дати розірвання.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 13/1-1-912 від 16.06.2014 та докази його направлення відповідачу, в якому повідомляється про розірвання договору у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Згідно з п. 3 ст. 188 Господарського кодексу України сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідач заперечень щодо вимог викладених у вказаному вище листі позивача не надав.

Згідно з п. 4 ст. 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відтак, оскільки договором прямо передбачена можливість його дострокового розірвання, а також з урахуванням того, що не здійснення відповідачем вісім місяців оплати отриманих від позивача послуг, є, на думку суду, істотним порушенням договору, позовна вимога про розірвання договору визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку виконувати належним чином зобов'язання за договором.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір №1167 від 31.05.2012 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладений між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ СВІТ».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ СВІТ» (04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, буд. 12/14; ідентифікаційний код 36564005) на користь Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 8, ідентифікаційний код 08596914) 3659 (три тисячі шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 98 коп. - основного боргу та 3045 (три тисячі сорок п'ять) грн. 00 коп. - судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.11.2014.

Суддя Т.В. Васильченко