Постанова

від 11.11.2014 по справі 910/11496/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2014 р. Справа№ 910/11496/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від відповідача 1: Сокурова В. В. - представник за довіреністю від 14.07.2014

від відповідача 1: Мишакова Ю. А. - представник за довіреністю № 815/03-УРБ-14 від 10.10.2014

від інших учасників судового процесу: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ2011»

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014

у справі № 910/11496/13 (суддя Гулевець О. В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ2011»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі»

2. Приватне акціонерне товариство «Сільпо Рітейл»

про стягнення 679 150 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (клопотання від 27.05.2014 (а.с. 124 т. 3), заявлено про стягнення з відповідача штрафу в сумі 679 150 грн. за кредитним договором № 22 ВД від 31.05.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.05.2014, повний текст якого складений 02.06.2014, у справі № 910/11496/13 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт порушення відповідачем 1 зобов'язань за кредитним договором № 22 ВД від 31.05.2007.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ2011» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва (відповідач 1 в апеляційній скарзі помилково зазначив «рішення Господарського суду Київської області») по справі № 910/11496/13 та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в повному обсязі у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач 1 посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні спірного рішення були неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції відповідач 1 посилається на ті саме обставини, що й під час розгляду судом першої інстанції справи по суті, а саме на те, що спірний кредитний договір не створив зобов'язань для третіх осіб відповідно до ст. 511 ЦК України і тому, оскільки зобов'язань на себе треті особи не брали, порушення ними зазначених позивачем умов кредитного договору відсутнє; що оскільки з боку відповідача 1 порушення господарських зобов'язань відсутні (в поведінці відповідача відсутні ознаки протиправної поведінки або бездіяльності), а за дії третіх осіб він відповідальності не несе, то відсутні підстави для застосування штрафних санкцій до відповідача, оскільки відсутній склад господарського правопорушення як підстави для застосування санкцій, і що оскільки внаслідок порушення п. 4.3.13 кредитного договору позивач не зазнав збитків, то на підставі ст. 233 ГК України передбачені умовами п. 7.5 кредитного договору штрафні санкції повинні бути зменшені до нуля.

Крім того, відповідач 1 зазначив про невідповідність пунктів спірного договору, на підставі яких нараховано заявлену до стягнення штрафну санкцію, приписам чинного законодавства, які встановлюють свободу підприємницької діяльності, з огляду на що суд першої інстанції при вирішення спору по суті мав, користуючись приписами п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, визнати такі пункти спірного договору недійсними.

Ухвалою від 23.06.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С. А., Чорна Л. В. апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ФГ2011» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2014, враховуючи перебування судді Чорної Л. В. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/11496/14 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Пашкіна С. А.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2014, враховуючи перебування судді Пашкіної С. А. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/11496/13 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Сітайло Л. Г.

В судовому засіданні 16.09.2014 відповідачем 1 до матеріалів справи долучено письмові пояснення, до яких додано копію укладеного між позивачем, відповідачем 1 та ТОВ «Фоззі-Фуд» 14.11.2013 договору про заміну боржника у зобов'язанні та переведення боргу, зі змісту якого слідує, що відповідач 1 перевів свої зобов'язання за кредитним договором № 22 ВД від 31.05.2007, укладеним між ним та позивачем, на ТОВ «Фоззі-Фуд», внаслідок чого ТОВ «Фоззі-Фуд» прийняло на себе всі обов'язки відповідача 1 за вказаним кредитним договором з усіма змінами та доповненнями до нього (п. 1.1), а позивач, підписавши цей договір, дав свою згоду на таку заміну боржника у зобов'язанні (п. 1.2).

В судовому засіданні позивач та відповідач 1 підтвердили факт укладення такого договору.

З огляду на вказані обставини, ухвалою суду від 07.10.2014 до участі у справі в якості відповідача 2 залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (08132, Київська область, Києва-Святошинський район, м. Вишневе, 5, ідентифікаційний код 32294926).

Під час розгляду справи представники відповідачів апеляційну скаргу підтримали у повному обсязі, позивач у відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 207-224 т. 3) проти апеляційної скарги заперечив і просив залишити оспорене рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

31.05.2007 Відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк», яке в подальшому було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», як банк та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-65», правонаступником якого є відповідач 1, як позичальник уклали кредитний договір №22ВД (далі Договір), предметом якого є надання позивачем відповідачу грошових коштів (кредит) у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії.

30.11.2011 сторони підписали договір № 8 про внесення змін до Договору (далі Договір № 8), яким виклали його у новій редакції, визначивши предмет договору наступним чином: позивач на умовах Договору зобов'язується надати відповідачу 1 кредит у вигляді невідновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 2 103 511,00 доларів США, а відповідач зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути позивачу кредит не пізніше 29.05.2014 року, а також сплатити плату за кредит та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та у строки/терміни, визначені даним договором.

Позивач свої зобов'язання за Договором з надання відповідачу 1 кредиту виконав повністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією меморіального ордеру № 33183 від 22.03.2012 та виписками по особовим рахункам (а.с. 56, 58-60 т. 1) та сторонами не заперечується.

Згідно з п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8, протягом строку дії Договору без попереднього письмового погодження з позивачем відповідач 1 зобов'язаний та зобов'язується забезпечити виконання АТ «Фоззі», АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд»:

4.3.13.1. не надавати кредити та/або гарантії третім особам та/або не виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язанням третіх осіб в сумі, що перевищує еквівалент 1 000 000,00 доларів США (один мільйон доларів США 00 центів) на одну юридичну особу протягом календарного року, за виключенням:

4.3.13.1.1. надання кредитів, гарантій на користь позичальника, АТ «Фоззі», АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд» та інших осіб, що увійшли до складу групи компаній «FOZZY GROUP»;

4.3.13.1.2. надання майнових порук по зобов'язанням відповідача та/або по зобов'язанням АТ «Фоззі», та/або по зобов'язанням АТ «Сільпо Рітейл», та/або по зобов'язанням ТОВ «Фоззі-Фуд» та/або по зобов'язанням інших осіб, що увійшли до складу групи компаній «FOZZY GROUP», якщо майно, що буде предметом майнової поруки, було придбане або придбавається частково або повністю за рахунок кредиту, що отриманий після укладання Договору № 8 про внесення змін Договору;

4.3.13.1.3. надання порук/гарантій по зобов'язанням позичальника, АТ «Фоззі», АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд» та інших осіб, що увійшли до складу групи компаній «FOZZY GROUP», у випадку якщо поручитель/гарант надає поруку/гарантію по зобов'язанням юридичної особи, за зобов'язаннями якої поручитель/гарант надав поруку/гарантію перед позивачем.

Моніторинг виконання зобов'язання здійснюється позивачем щоквартально на підставі фінансової звітності відповідача та АТ «Фоззі», АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд», згідно Таблиці 1 на підставі аналізу значень рядків:

- 050, 210 Форми №1 та розшифровки позабалансових зобов'язань;

- 070, 210 Форми №1-м та розшифровки позабалансових зобов'язань.

13.04.2012 сторонами підписаний договір № 9 про внесення змін до Договору, яким, серед іншого, сторони доповнили статтю Договору «Визначення термінів» терміном «Учасники угоди», виклавши його в наступній редакції: «Учасники угоди» - ТОВ «Фоззі», АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд».

Позивач, звертаючись до суду з цим позовом, вказує на те, що відповідач 1 свої договірні зобов'язання, передбачені п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8, не виконав, що за результатами проведеного позивачем моніторингу дотримання відповідачем 1 виконання умов Договору в частині забезпечення дотримання учасниками угоди умови не виступати поручителем/майновим поручителем/гарантом за зобов'язаннями третіх осіб протягом першого кварталу 2012 року, позивачем були встановлені порушення учасниками угоди умов Договору, а саме:

АТ «Сільпо Рітейл» надало наступні майнові поруки:

запис №77, зареєстрований 31.01.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №26/12, 1049 від 31.01.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі-Фуд»;

запис №78, зареєстрований 31.01.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №35/12, 1047 від 31.01.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі»;

запис №79, зареєстрований 31.01.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №27/12, 1049 від 31.01.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі-Фуд»;

запис №80, зареєстрований 31.01.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №29/12, 1045 від 31.01.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі-Фуд»;

запис №81, зареєстрований 31.01.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №28/12, 1043 від 31.01.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі-Фуд»;

запис №82, зареєстрований 31.01.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №32/12, 1059 від 31.01.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі»;

запис №83, зареєстрований 31.01.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №30/12, 1057 від 31.01.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі-Фуд»;

запис №84, зареєстрований 31.01.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №34/12, 1055 від 31.01.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі-Фуд»;

запис №85, зареєстрований 31.01.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки N931/12, 1051 від 31.01.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі»;

запис №86, зареєстрований 31.01.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №33/12, 1053 від 31.01.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі»;

запис №87, зареєстрований 23.02.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки 217 від 22.02.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі-Фуд»;

запис №88, зареєстрований 22.03.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №21/12, 4051 від 22.03.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі-Фуд»;

запис №89, зареєстрований 22.03.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №22/12, 4053 від 22.03 2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі».

TOB «Фоззі» надало наступні майнові поруки:

запис №59, зареєстрований 15.03.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №56/12, 3741 від 15.03.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі-Фуд»;

запис №60, зареєстрований 15.03.2012 року, підстава обтяження-договір іпотеки №61/12, 3745 від 15.03.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Виробничо- комерційна фірма «Варто»;

запис №62, зареєстрований 15.03.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки №79/12, 3761 від 15.03.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Фоззі-Фуд»;

запис №64, зареєстрований 15.03.2012 року, підстава обтяження - договір іпотеки N580/12, 3765 від 15.03.2012 року, боржник за основним зобов'язанням TOB «Виробничо- комерційна фірма «Варто».

Всього зазначеними особами надано 17 майнових порук.

Вказані обставини підтверджуються витягами з Державного реєстру іпотеки №36170107 від 24.05.2012 та №36170088 від 24.05.2012 (а.с. 16-42 т. 1).

Перелічені вище іпотечні договори не входять до кола виключень, передбачених п. 4.3.13.1 Договору у редакції Договору №8, що сторонами не заперечується.

Відповідно до п. 7.5. Договору у редакції Договору №8 при невиконанні або неналежному виконанні будь-якої з умов, визначених в п. 4.3.13. Договору, позивач має право застосувати до відповідача 1 договірну санкцію, а відповідач 1 зобов'язаний сплатити її позивачу у розмірі 5 000 дол. США, яка сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату моніторингу згідно Таблиці 1 за кожен випадок невиконання або неналежного виконання будь-якої з умов, вказаних в п. 4.3.13. Договору.

З огляду на приписи Договору, рахуючи 17 порушень п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8 за відповідачем 1, позивач нарахував відповідачу 1 санкцію у розмірі 85 000 доларів США (17*500) та звернувся до нього з листом № 4948/1-2 від 31.07.2012, в якому зазначив про перелічені вище порушення Договору у редакції Договору №8 та просив протягом 14 банківських днів сплатити договірну санкцію у розмірі 85 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.05.2012 складає 679 150 грн.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем 1 відбулось листування з приводу сплати спірної санкції, проте відповідач 1 її не сплатив, наслідком чого і стало звернення позивача до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з позичальника штрафу в сумі 679 150 грн. посилаючись на те, що матеріалами справи належним чином підтверджено те, що позичальником було здійснено 17 порушень п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8, а відтак, позивач цілком правомірно нарахував позичальнику санкцію у розмірі 85 000 доларів США (17*5), що за курсом НБУ станом на 15.05.2012 складає 679 150 грн., з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, відповідач 1 не забезпечив виконання п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8, і АТ «Сільпо Рітейл» та ТОВ «Фоззі» угоди було надано 17 майнових порук.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і сплата неустойки.

В силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Але, згідно зі ст. 218 ГК України:

- підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1);

- учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2).

Частина 1 ст. 614 ЦК України встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Отже, за загальним правилом, встановленим ГК України та ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, не несе відповідальності, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, а випадки, коли особа має нести відповідальність за умови відсутності її вини, мають бути встановлені або договором або законом.

Договір не містить жодних умов щодо застосування спірної санкції до відповідача 1 за відсутності його вини, а відтак, колегія суддів виходить з того, що у випадку надання відповідачем 1 належних доказів того, що він вжив всіх, залежних від нього заходів щодо належного виконання умов п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8, застосування до нього штрафної санкції, передбаченої п. 7.5. Договору у редакції Договору №8, не є правомірним.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна штрафна санкція нарахована позивачем відповідачу 1 за те, що він не запобіг наданню особами, які не є сторонами Договору, майнових порук, що передбачено п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8, але умови Договору не містять жодних посилань на те, в який саме спосіб позичальник має забезпечувати недопущення укладення особами, які не є сторонами Договору, договорів іпотеки.

Водночас, як слідує з матеріалів справи, відповідач 1 вчиняв дії, спрямовані на недопущення порушення п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8 шляхом направлення ТОВ «Фоззі», АТ «Сільпо рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд» листа № КА25-3/01 від 25.01.2012 (а.с. 136 т. 1), в якому просив зазначених осіб утримуватись від дій, які можуть спричинити порушення п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8, що, з огляду на приписи ст. 3 ЦК України, які відносить до загальних засад цивільного законодавства свободу договору та свободу підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, є, на думку колегії суддів, єдино можливою дією, яку в даному випадку міг здійснити відповідач 1 для уникнення порушення п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8.

Отже, відповідач 1 вжив всіх, залежних від нього заходів для виконання своїх зобов'язань за п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8, а відтак, правові підстави для застосування до нього відповідальності, встановленої п. 7.1 Договору, відсутні. У задоволення позовних вимог за рахунок відповідача 1 слід відмовити.

Водночас, як встановлено колегією суддів під час розгляду апеляційної скарги у цій справі, за укладеним позивачем, відповідачем 1 та відповідачем 2 договором про заміну боржника у зобов'язанні та переведення боргу від 14.11.2013 відповідач 1 перевів свої зобов'язання за Договором, укладеним між ним та позивачем, на відповідача 2, внаслідок чого відповідач 2 взяв на себе всі обов'язки відповідача 1 за вказаним Договором з усіма змінами та доповненнями до нього (п. 1.1), а позивач, підписавши цей договір, дав свою згоду на таку заміну боржника у зобов'язанні (п. 1.2).

Зі змісту вказаного договору про заміну боржника та переведення боргу слідує, що відповідач 2 зобов'язується виконати всі зобов'язання відповідача 1 перед позивачем за спірним Договором (п. 2.2), що вказаний договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1).

Стаття 520 ЦК України встановлює, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Факт укладення вказаного договору сторонами не заперечується, а отже, під час розгляду справи в суді першої інстанції сторони були обізнані про те, що боржником за спірним Договором є не відповідач 1, а відповідач 2, проте суду першої інстанції про вказані обставини не повідомили.

Колегія суддів зауважує сторонам на тому, що відповідно до приписів ст. 22 ГПК України сторони мають добросовісно користуватись наданими ним процесуальними правами, в той час як в даному випадку, не надавши суду першої інстанції договору про заміну боржника у зобов'язанні та переведення боргу від 14.11.2013, своїми діями позбавили суд можливості всебічного дослідження обставин справи.

З огляду на вказані обставини, станом на дату винесення судом першої інстанції оспорюваного рішення, боржником за всіма зобов'язаннями, які виникають за Договором у позичальника, в тому числі й щодо сплати спірних штрафних санкції, є саме відповідач 2.

За таких обставин в задоволенні позовних вимог до відповідача 1 слід відмовити.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, позивачем не доведено наявності у відповідача 1 зобов'язання сплатити спірну договірну санкцію, відповідно, відповідачу 2 за договором про заміну боржника у зобов'язанні та переведення боргу від 14.11.2013 вказане зобов'язання відповідачем 1 передано бути не могло, а відтак, відсутні правові підстави для задоволення вимог позивача за рахунок відповідача 2.

За таких обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з позичальника штрафу в сумі 679 150 грн. за кредитним договором № 22 ВД від 31.05.2007, відсутні. У задоволенні позову слід відмовити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

При цьому, колегія судів враховує, що жодного доказу того, що укладенням вказаних договорів іпотеки позивачу завдано будь-яких збитків, матеріали справи не містять.

Щодо посилань відповідача 1 на невідповідність п.п. 4.3.11 та 4.3.14.1 Договору у редакції Договору №8 приписам чинного законодавства як таких, що обмежують права Учасників угоди, слід зазначити, що предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про стягнення штрафної санкції за порушення п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8, тому вказані відповідачем 1 пункти Договору жодним чином не впливають на вирішення спору по суті.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач 1 звертався до суду з клопотанням про визнання недійсним п. 4.3.13 Договору у редакції Договору №8 як такого, що обмежує права та законні інтереси АТ «Фоззі», АТ «Сільпо Рітейл», ТОВ «Фоззі-Фуд», проте, як слідує з матеріалів справи, позовні вимоги про визнання недійсним вказаного пункту Договору із таких саме підстав були предметом розгляду у справі № 910/21207/13 за позовом ТОВ «Фоззі» та ПАТ «Сільпо Рітейл» до ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «ФГ2011» про визнання недійсними пунктів договору, і рішенням Господарського суду міста Києва від 06.02.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2014, відмовлено у задоволенні вказаних позовних вимог з посиланням на те, що спірний підпункт Договору не порушує прав ТОВ «Фоззі» та ПАТ «Сільпо Рітейл».

За таких обставин, колегія суддів вказані обставини не досліджує і при вирішення спору сторін по суті не враховує.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі № 910/11496/13 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позову відмовляється повністю.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ2011» підлягає задоволенню, судові витрати по справі, в тому числі за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Втім щодо розміру витрат відповідача за подачу цієї апеляційної скарги слід зазначити таке.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 679 150 грн.

Позивач при зверненні до суду мав сплатити судовий збір в сумі 13 583 грн.

Позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено судовий збір у розмірі 13 588,10 грн. (платіжне доручення № 9766 від 12.06.2013), що на 5,10 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

Крім того, рішенням від 27.05.2014 у справі №910/11496/13 позов задоволено повністю.

Відповідачем 1 рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі, за що відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідач 1 мав сплатити 6 791,50 грн. судового збору.

Відповідачем 1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 6 794,05 грн. (платіжне доручення № 21 від 29.05.2014), що на 2,55 грн. більше за встановлений законодавством розмір.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, судовий збір в сумі 5,10 грн. (13 588,10-13 583) підлягає поверненню позивачеві, а судовий збір в сумі 2,55 грн. (6 794,05-6 791,50) - відповідачу.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ2011» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі № 910/11496/13 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.05.2014 у справі № 910/11496/13 скасувати і прийняти нове рішення.

3. В позові відмовити повністю.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченка/вул. Пушкінська 8/26, ідентифікаційний код 14359319) судовий збір в сумі 5 (п'ять) грн. 10 коп., перехований платіжним дорученням № 9766 від 12.06.2013, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, м. Київ, бульвар Т.Шевченка/вул. Пушкінська 8/26, ідентифікаційний код 14359319) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФГ2011» (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, будинок 1, ідентифікаційний код 38013283) судовий збір за подачу апеляційної скарги в сумі 6 791 (шість тисяч сімсот дев'яносто одна) грн. 50 коп.

6. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ФГ2011» (02090, м. Київ, вул. Бутлерова, будинок 1, ідентифікаційний код 38013283) судовий збір в сумі 2 (дві) грн. 55 коп., перехований платіжним дорученням № 21 від 29.05.2014, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

8. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/11496/13.

Повний текст постанови складено: 17.11.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді О.М. Баранець

Л.Г. Сітайло