Постанова

від 19.11.2014 по справі 826/11791/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11791/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кротюк О.В.

Суддя-доповідач: Міщук М.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді суддів: при секретарі Міщука М.С. Бєлової Л.В., Гром Л.М. Коток А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Пост» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Пост» до відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві про визнання дій неправомірними, скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

11 серпня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Альянс-Пост» (далі Товариство або позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві (далі ВДВС або відповідач), у якому просило:

- визнати дії посадової особи ВДВС неправомірними;

- скасувати постанову ВП № 43839268 від 10.07.2014 року про накладення арешту на кошти, що обліковуються на рахунку в ПАТ «УКРСИББАНК», код банку 351005.

Позовні вимоги мотивовано тим, що кошти, які знаходяться на рахунку призначені для виплат заробітної плати та соціальних внесків, а згідно положень статті 72 Закону «Про виконавче провадження» накладати обтяження на такі кошти забороняється. Крім того, відповідно до положень статті 15 Закону України «Про оплату праці» оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі про скасування постанови Товариство посилається на те, що внаслідок неправомірних дій державного виконавця Товариством не було отримано постанови про відкриття виконавчого провадження та про арешт коштів, що призвело до накладення арешту на кошти позивача.

Крім того апелянт зазначає, що кошти які направляються на виплату заробітної плати, лікарняних та не використаної відпустки не можуть бути поставлені в залежність від будь-яких інших платежів та не можуть бути арештовані.

Відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки, будучи належним чином повідомлені про час та місце судового засідання позивач та відповідач в судове засідання не з'явились, фіксування звукозаписувального засобу при розгляді справи не здійснювалось.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконанні у ВДВС перебуває наказ №5011-61/11395-2012 від 10.06.2014 року, виданий Господарським судом міста Києва про стягнення з Товариства (боржник) на користь ОСОБА_5 (стягував) суми боргу у розмірі 107 455 грн. 62 коп.

Постановою ВП № 43839268 від 10.07.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Козиревою Т.І. накладено арешт на кошти Товариства, які розміщені в ПАТ «Укрсиббанк», код банку 351005.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця відносно накладення арешту є правомірними, оскільки такі повноваження державного виконавця спрямовані на виконання судового рішення за наслідком якого видано виконавчий лист.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» року № 606-XIV 21.04.1999 року (далі Закон № 606-XIV) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Частиною 1 статті 31 Закону № 606-XIV передбачено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Всупереч частини 1 статті 31 Закону № 606-XIV копія постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення Товариству надіслана не була, що позбавило позивача можливості виконати виконавчий документ в добровільному порядку.

Враховуючи, що державний виконавець не пересвідчився в отриманні Товариством постанови про відкриття виконавчого провадження та можливості реалізувати своє право на добровільне виконання, вчинення заходів примусового виконання, таких як накладання арешту на кошти боржника, є передчасними, а отже дії державного виконавця по вчиненню заходів примусового виконання є протиправними.

Згідно із частиною 3 статті 20 Закону № 606-XIV державний виконавець вправі провадити виконавчі дії щодо виявлення та звернення стягнення на кошти, які перебувають на рахунках та вкладах боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Статтею 32 Закону № 606-XIV передбачено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Відповідно до статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно із статтею 57 Закону № 606-XIV арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем, серед іншого, шляхом винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.

Частиною 1 статті 65 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Згідно із частиною 3 статті 15 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР від 24.03.1995 року оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до статті 55 Бюджетного кодексу України захищеними видатками бюджету визнаються видатки загального фонду бюджету, обсяг яких не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Захищеними видатками Державного бюджету України визначаються видатки загального фонду, зокрема, на оплату праці працівників бюджетних установ; нарахування на заробітну плату.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, не звернув увагу на ту обставину, що арешт на рахунках в ПАТ «УКРСИББАНК», який використовувався позивачем для виплати заробітної плати працівникам та сплати обов'язкових платежів до бюджету, накладено постановою відповідача ВП № 43839268про арешт коштів боржника від 10.07.2014 року.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться копія роздруківки із програми «Банк-Клієнт» (а.с.12), яка підтверджує факт використання рахунку в ПАТ «УКРСИББАНК», код 351005 для виплати заробітної плати, сплати податкових зобов'язань та інших соціальних виплат.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про протиправність постанови ВП № 43839268 від 10.07.2014 року про арешт коштів боржника в ПАТ «УКРСИББАНК», код 351005, оскільки вказаний рахунок використовувався позивачем для виплати заробітної плати працівникам та сплати обов'язкових платежів до бюджету.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.

Керуючись статтями 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Пост» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 жовтня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправними дії відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві щодо прийняття постанови ВП № 43839268 від 10.07.2014 року про арешт коштів боржника.

Скасувати постанову ВП № 43839268 від 10.07.2014 року відділу Державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м.Києві про арешт коштів боржника.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс-Пост» судові витрати за сплату судового збору у розмірі 109 грн. 62 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

Судді:

Головуючий суддя Міщук М.С.

Судді: Бєлова Л.В.