Ухвала

від 18.11.2014 по справі 821/3374/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

18 листопада 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/3374/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Градовського Ю.М., судді -Вербицької Н.В.

(у зв'язку з неприбуттям у судове засідання сторін, справа

розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України )

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Біо-Тех» до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкового повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Біо-Тех» (надалі - Позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (надалі - Відповідач, ОДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ОДПІ №0001162200 від 18.11.2013 року, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на суму 5478,75 грн., з яких за основним платежем 4383,00 грн., за штрафними санкціями 1095,75 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем було винесено на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки, які не підтверджені доказами та суперечать фактичним обставинам справи.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11.09.2014 року позовні вимоги задоволені повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, ОДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що Товариство зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в ОДПІ та зареєстроване платником податку на додану вартість, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

03.11.2010 року позивачем до ОДПІ було подано податкову звітність з ПДВ за ІІІ квартал 2010 року, а саме:

- декларацію з податку на додану вартість (за вх. №14222), за даними якої у рядку 17 «усього податкового кредиту» визначено суму 4383,00 грн.;

- додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" (за вх. №14223), за даними якого у розділі ІІ «Податковий кредит» загальна сума ПДВ 4383,00 грн. складається з суми ПДВ 750,00 грн. по постачальнику з індивідуальним податковим номером НОМЕР_1 (ОСОБА_4), період виписки податкової накладної 09.2010 року, суми ПДВ 3575,00 грн. по постачальнику з індивідуальним податковим номером НОМЕР_2 (ФОП ОСОБА_5) період виписки податкової накладної 09.2010 року; суми ПДВ 58,32 грн. по постачальнику з індивідуальним податковим номером 30603572 ( ПП «Лукойл Україна»), період виписки податкової накладної 09.2010 року.

04.07.2013 року позивачем було подано до ОДПІ наступну податкову звітність, а саме:

- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 3 квартал 2010 року (реєстраційний номер документу 90139603606 згідно квитанції №2 про прийняття звітності в електронному вигляді);

- додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" за 3 квартал 2010 року (реєстраційний номер документу 9039603420 згідно квитанції №2 про прийняття звітності в електронному вигляді), за даними якого у розділі ІІ «Податковий кредит» загальна сума ПДВ 3077,00 грн. складається з суми ПДВ 750,00 грн. по постачальнику з індивідуальним податковим номером НОМЕР_1 (ОСОБА_4), період виписки податкової накладної 09.2010 року, суми ПДВ 3575,00 грн. по постачальнику з індивідуальним податковим номером НОМЕР_2 (ФОП ОСОБА_5) період виписки податкової накладної 09.2010 року; суми ПДВ 58,32 грн. по постачальнику з індивідуальним податковим номером 30603572 (ПП «Лукойл Україна»), період виписки податкової накладної 09.2010 року, а також з виключених з податкового кредиту суми ПДВ 560,00 грн. по постачальнику з індивідуальним податковим номером НОМЕР_2, період виписки податкової накладної 08.2010 року, та суми ПДВ 746,67 грн. по постачальнику з індивідуальним податковим номером НОМЕР_2, період виписки податкової накладної 09.2010 року.

Головним державним ревізором - інспектором відділу податкового аудиту Григоровою О.В. було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Агро-Біо-Тех» за липень 2013 року.

За результатами вказаної перевірки встановлені порушення позивачем п.198.6 ст.198 ПК України, а саме - неправомірне віднесення у липні 2013 року до складу податкового кредиту суми ПДВ 4383,00 грн., за рахунок податкових накладних, виписаних у вересні 2010 року, оскільки з датою виписки минуло 365 днів, про що складено акт перевірки від 14.11.2013 року №9/22-0/34395939 (надалі - акт перевірки).

На підставі висновку акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.11.2013 року №0001162200, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість всього на загальну сумі 5478,75 грн., З яких за основним платежем у сумі 4383,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 1095,75 грн., яке є предметом оскарження в даній адміністративній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок акту перевірки є необґрунтованим, оскільки у липні 2013 року Товариство не декларувало спірну суму ПДВ, яка виникла у вересні 2010 року, а уточнювало суми ПДВ щодо інших постачальників, які були задекларовані у декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2010 року, а тому не порушувало норми п.198.6 ст.198 ПК України, а діяло у відповідності з нормами п.50.1 ст.50 та п.102.1 ст.102 ПК України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Так, на момент виникнення у позивача права на податковий кредит, порядок та строки включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Абзацом 3 п.198.6 ст.198 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

З акту перевірки вбачається, що згідно додатку 5 до уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість на порушення п.198.6 ст.198 ПК України, Товариством неправомірно віднесено до податкового кредиту наступні податкові накладні на загальну суму 4383,00 грн., а саме:

- по постачальнику НОМЕР_1 (ОСОБА_4), дата виписки 09.2010 року, сума ПДВ 750,00 грн.;

- по постачальнику НОМЕР_2 (ФОП ОСОБА_5), дата виписки 09.2010 року, сума ПДВ 3575,00 грн.;

- по постачальнику 30603572 (ПП «Лукойл Україна»), дата виписки 09.2010 року, сума ПДВ 58,32 грн..

Однак, колегія суддів вважає, що така інформація вказана в акті перевірки не відповідає дійсності, оскільки зі змісту вищевказаного додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" за ІІІ квартал 2010 року вбачається, що розділ ІІ "Податковий кредит" містить уточнення щодо виключення зі складу податкового кредиту загальної суми ПДВ 1306,67 грн., отже спірна сума ПДВ 4383,32 грн. у розрізі вищевказаних постачальників, залишена без змін.

Згідно 50.1 ст.50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Відповідно до п.102.1 ст.102.1 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, вище вказаними нормами ПК України надано право платнику податків протягом 1095 днів з дня подачі до контролюючого органу податкової декларації за звітний період подати уточнюючий розрахунок, що і було зроблено Товариством у липні 2013 року, тобто висновки ОДПІ щодо декларування у липні 2013 року спірної суми ПДВ в розмірі 4383,00 грн., яка виникла у вересні 2010 року, є помилковими.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, оскільки Товариство діяло відповідно та в межах норм Законів України, які діяла на час виникнення у позивача права на податковий кредит, та норм ПК України, а тому спірне податкове повідомлення-рішення ОДПІ №0001162200 від 18.11.2013 року підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.197, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: Ю.М. Градовський Н.В. Вербицька