Ухвала

від 21.11.2014 по справі 702/261/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2859/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : 47 Мазай Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМіщенка С. В. суддівМагди Л. Ф. , Трюхана Г. М. при секретаріРибасюк О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу керівника Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» - Сивуна Сергія Олексійович на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним , -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 через свого представника за довіреністю - ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом до СФГ «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ТОВ «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним.

В обґрунтування позову вказував, що між ОСОБА_7 та ТОВ «Жильнельфа Вельє» було укладено договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області та належать на праві власності позивачу відповідно до державного акту на право власності на землю серії ЧР № 0319993, виданого 10 липня 2001 року, площею 2.552 га № 7123486800:02:001:0237.

У березні 2014 року позивачу стало відомо, що реєстраційною службою Монастирищенського районного управління юстиції Черкаської області зареєстровано договір оренди вказаної земельної ділянки, укладеної від імені ОСОБА_7 та СФГ «Нова Україна». Позивач вважає цей договір недійсним , оскільки особисто його не підписував та не уповноважував інших осіб на його підписання. Мирним та досудовим шляхом розірвати договір оренди земельної ділянки, розташованої на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області між сторонами виявилось не можливим.

Крім того , в ході розгляду справи уточнивши поданий позов, представник позивача за довіреністю ОСОБА_9 зазначав, що у вищезазначеному договорі оренди земельної ділянки не вказано її кадастровий номер та не долучено план або схему земельної ділянки, кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні, встановлених земельних сервітутів та акт визначення меж в натурі (на місцевості). Крім того нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, зазначеної в договорі, є в декілька разів меншою від її дійсної вартості.

Тому ОСОБА_7 вимушений був звернутися до суду з позовом та просити визнати недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області та належить на праві власності позивачу відповідно до державного акту на право власності на землю серії ЧР № 0319993, виданого 10 липня 2001 року, площею 2.552 га №7123486800:02:001:0237. Скасувати його державну реєстрацію та зобов'язати СФГ «Нова Україна» повернути зазначену земельну ділянку позивачу.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року позов задоволено.

Визнано недійсним з моменту вчинення договір оренди земельної ділянки, яка розташована на території Теолинської сільської ради, Монастирищенського району, Черкаської області та належить на праві власності позивачу відповідно до державного акту на право власності на землю серії ЧР № 0319993, виданого 10 липня 2001 року, площею 2.552 га №7123486800:02:001:0237.

Скасовано державну реєстрацію зазначеного договору оренди земельної ділянки та зобов'язано СФГ «Нова Україна» повернути земельну ділянку позивачу.

Стягнуто з СФГ «Нова Україна» на користь ОСОБА_7 судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, керівник Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» - Сивун С.О. подав апеляційну скаргу, обґрунтовуючи яку вказував, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, не врахував ту обставину, що ОСОБА_7 жодного разу не звертався до відповідних уповноважених органів з приводу неправомірності правочину, а навпаки отримував орендну плату протягом 2012-2013 років від СФГ «Нова Україна» і справжність підписів у відомостях про видачу орендної плати не було спростовано стороною позивача.

Апелянт не погоджується з висновком експертного дослідження, оскільки чим коротший досліджуваний текст (запис), тим більша потреба у вільних зразках, а при проведенні почеркознавчої експертизи не було надано для дослідження відповідної кількості вільних зразків підпису. Тому не можна вважати висновок експерта всебічним, повним та об'єктивним.

Посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, керівник СФГ «Нова Україна» - Сивун С.О. просив скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши учасників процесу, що з'явилися, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність, обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» належить відмовити.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу , апелянт зазначав, що під час розгляду справи в суді першої інстанції не було доведено посилання позивача на ту обставину, що спірний договір не був підписаний ним як орендодавцем, а проведена в ході розгляду судом першої інстанції судово-почеркознавча експертиза суперечить матеріалам справи , оскільки позивач по спірному договору протягом 2011-2013 років отримував орендну плату.

Але під час розгляду справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що як при призначенні, так і при проведенні комплексної судово-почеркознавчої та ТЕД експертизи порушень допущено не було, а відповідно до експертного висновку підпис в спірному договорі від імені ОСОБА_7 виконано не ним, а іншою особою довільно, без наслідування будови та ознак зразків його підписів /а.с.86-90/. Який підтвердив допитаний колегією суддів судовий експерт , вказавши при цьому як на простоту об'єкту дослідження (підпису в договорі оренди) , так і на явну , в тому числі й візуальну, відмінність між підписом в спірному договорі , який був виконаний від імені ОСОБА_7 іншою особою, та вільними й експериментальними зразками підпису ОСОБА_7, у зв'язку з чим було експертами зроблено зазначений вище категоричний висновок.

Позивач заперечував факт наявності договірних відносин з СФГ «Нова Україна» та факт отримання ним орендної плати від відповідача, а підписи у відомостях на отримання орендної плати за /а.с.150, 152, 157, 159/ візуально різняться , як між собою, так і з підписом в спірному договорі оренди землі та в паспорті громадянина України ОСОБА_7 Але про дослідження цих підписів на предмет їх належності ОСОБА_7 представник СФГ «Нова Україна» клопотань не заявляв і доказів про те, що саме ним виконані підписи в цих документах, в тому числі й експертних висновків , які б суперечили висновку експертизи по підпису в договорі, на розгляд суду представник СФГ «Нова Україна» не надав . Як не довів представник відповідача факт отримання позивачем орендної плати й іншими доказами, зокрема показаннями свідків . Тому посилання представника СФГ «Нова Україна» на наявність протиріч між висновками експертизи і матеріалами справи не знайшло свого підтвердження та не було доведено належними доказами. І , навпаки, сторона позивача довела, що ОСОБА_7 спірний договір не підписував , волевиявлення на передачу своєї земельної ділянки відповідачу не виявляв.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 215 ЦК України передбачено , що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 8 Постанови пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», роз'яснено, що відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Верховний Суд України, у постанові від 18 грудня 2013 року № 6-127цс13, дійшов до висновку , що вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене статтею 203 ЦК України, є важливим чинником, без якого неможливо укладення договору оренди земельної ділянки. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

А у постанові від 6 лютого 2012 у справі № 6-104ц11 Верховний Суд України дійшов до висновку , що частиною першою ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначені істотні умови договору оренди, відсутність хоча б однієї з цих істотних умов є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним у розумінні частини другої ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Тобто, у разі виявлення факту відсутності у договорі хоча би однієї істотної умови після проведення його державної реєстрації, такий договір підлягає визнанню недійсним за правилами ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалюючи рішення та задовольняючи позов ОСОБА_7 до Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» про розірвання договору оренди землі суд правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами та правильно визначив норми матеріального права, які підлягають до застосування при вирішення даного спору. І, встановивши, що ОСОБА_7 спірний правочин про передачу в оренду земельної ділянки, яка йому належить на праві власності, не підписувався, а отже з його боку не було вільного волевиявлення на розпорядження власністю, - суд дійшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову визнавши спірний договір недійсним , оскільки між сторонами не було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, та про застосування наслідків визнання правочину недійсним, враховуючи, що даний спірний договір був зареєстрований відповідачем у центрі земельного кадастру.

А доводи апелянта є не суттєвими , не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та не дають підстав для зміни чи скасування спірного рішення суду.

Частиною 1 ст.308 ЦПК України передбачено , що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а ч.2 ст.308 ЦПК України передбачає також , що не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Тому , за встановлених обставин апеляційну скаргу належить відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303,307,308,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу керівника Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна» - Сивуна Сергія Олексійович на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року - відхилити .

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 24 вересня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до Селянського (фермерського) господарства «Нова Україна», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Жильнельфа Вельє» про визнання правочину недійсним - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :