Постанова

від 25.11.2014 по справі 916/2272/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № 916/2272/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційні скарги 1. ПАТ Акціонерно-комерційний банк "Львів" 2. ТОВ "Амікор" на постановувід 01.10.2014 р. Одеського апеляційного господарського суду у справі№916/2272/13 господарського суду Одеської області за позовомТОВ "Фрегат" доТОВ "Амікор" провизнання договору недійсним за зустрічним позовом ТОВ "Амікор" доТОВ "Фрегат" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ПАТ Банк "Контракт" провизнання права власності за участю представників:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився;

відповідача: (позивача за зустрічним позовом): Крушенівський Р.О., дов. від 29.08.2013 б/н;

третьої особи: Брагінський П.О., дов. від 08.01.2014 б/н; Глухенька Я.О., дов. від 23.05.2014 б/н;

ПАТ АКБ "Львів": Рачинський В.А., дов. від 05.06.2014 б/н;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.09.2013 (суддя Н. Железна) прийнято відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат" від позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "Амікор" про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання № 22/08-2013 від 22.08.2013р. Провадження у справі № 916/2272/13 в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фрегат" до товариства з обмеженою відповідальністю "Амікор" про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання № 22/08-2013 від 22.08.2013р., - припинено. Зустрічний позов задоволено, визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Амікор" право власності на майно, придбане за договором купівлі-продажу обладнання № 22/08-2013 від 22.08.2013р.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 (судді Т. Гладишева, Я. Савицький, О. Журавльов) рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2013 скасовано частково, викладено п. 4 резолютивної частини в іншій редакції. З переліку майна, на яке місцевим судом визнано право власності за ТОВ "Амікор" вилучено частину майна, що належить ПАТ "Банк "Контракт".

До Вищого господарського суду надійшло дві касаційні скарги.

ПАТ Акціонерно-комерційний банк "Львів", в порядку ст. 107 ГПК України, звертається із касаційною скаргою та просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 01.10.2010 в частині належного йому майна та в цій частині направити на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду. Вважає, що апеляційним судом порушено його майнові права та інтереси. Банк безпідставно не залучено до розгляду справи у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Судом порушено ст.ст. 27,43 ГПК України. Не з'ясовано правового зв'язку між ТОВ "Амікор" (відповідач, позивач за зустрічним позовом) та банком. Судом залишено поза увагою інформація банку про те, що у провадженні господарського суду Одеської області перебуває справа №916/1441/14 за позовом ТОВ "Амікор" до ПАТ АКБ "Львів", ТОВ "Продінторг", ТОВ "Еверест-Сервіс", ТОВ "Променергопостач", ТОВ "Екотехнотара" про визнання недійсними правочинів та виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. За цим позовом ТОВ "Амікор" просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 21.08.2013 № 3491 про звернення стягнення на рухоме майно, що належить ТОВ "Продінторг" для задоволення вимог ПАТ АКБ "Львів", а саме: 1. Ко-екструзійна лінія автомат KUHNE KFHS60EE/45-4/1300; 2. Формувальна лінія-автомат KIEFEL KTR 6; 3. Формувальна лінія-автомат KIEFEL KMD 78В, - 2 одиниці; 4. Когенераційна установка Wilson 1250, що є предметом розгляду у даній справі.

ТОВ "Амікор" у своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 та залишити без змін рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2013. Вважає, що судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин приписи ст.ст.204,658 ЦК України та недотримано вимог ст. 43 ГПК України.

Також, до Вищого господарського суду України надійшов відзив ПАТ "Банк "Контракт", в яком він просить залишити касаційні скарги без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Розглядаючи касаційну скаргу ПАТ Акціонерно-комерційний банк "Львів" колегія суддів встановила, що банк намагався вступити у справу на стадії апеляційного оскарження рішення господарського суду.

Апеляційним судом в оскаржуваній постанові зазначено, що заява ПАТ Акціонерно-комерційний банк "Львів" про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору за зустрічним позовом, на стороні відповідача, відхиляється враховуючи сплив строку розгляду апеляційної скарги, що унеможливлює здійснення відповідних процесуальних дій.

Колегія суддів вважає відмову апеляційного суду в розгляді заяви ПАТ "АКБ "Львів" безпідставною.

Так, в силу вимог ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. У справах щодо майна господарських організацій, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, господарський суд залучає орган державної влади, що здійснює управління корпоративними правами, до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

В свою чергу, в силу вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Нормами ст. 104 ГПК України встановлено обов'язок апеляційного суду вмотивовано відхиляти клопотання, заявлені сторонами. Підставою для відмови у даному випадку став брак часу .

Апеляційний суд не дослідив підстави, у зв'язку з якими банк "Львів" просить залучити його до участі у справі. Фактично, суд ухилився від розгляду заяви банку, чим порушив його права щодо майна, що знаходиться у нього в заставі (Постанова Верховного Суду України від 01.09.2009 у справі №7/465-08).

Відтак, ПАТ АКБ "Львів" слушно відмічено про те, що апеляційним судом порушено вимоги ст.ст. 27,43 ГПК України.

Що стосується доводів касаційної скарги ТОВ "Амікор" про порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права.

Колегія суддів погоджується і з цими доводами з огляду на таке.

Відповідно до ст.392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами ; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Позивачем у такому позові може бути особа, яка вже є власником . Якщо особа не володіє річчю, то набуття права власності регулюється окремими нормами права. Відповідачем у такому позові є будь-яка особа, яка сумнівається у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Переглядаючи оскаржувану постанову в частині задоволення зустрічного позову (ТОВ "Амікор" вважає постанову необґрунтованою саме в цій частині) колегія суддів констатує, що апеляційним судом не в повній мірі з'ясовано обставини, за яких позов про визнання права власності на майно має бути задоволений.

Так, ним не з'ясовано, якими саме документами підтверджується право власності ТОВ "Амікор" на спірне майно. Ним не з'ясовано, яким чином право ТОВ "Амікор" на майно оскаржується ТОВ "Фрегат". Місцевим судом вказано, що ТОВ "Фрегат" не визнає права ТОВ "Амікор" на майно у зв'язку з тим, що ним подано позовну заяву про визнання договору недійсним. Апеляційний суд погодився із цим висновком суду, однак не дослідив позовну заяву ТОВ "Фрегат" на предмет невизнання ним прав ТОВ "Амікор" на спірне майно. Тобто, чи вказано ТОВ "Фрегат" у позові, що він не визнає прав ТОВ "Амікор" на спірне майно. Чи вимагає він це майно повернути. Також, апеляційним судом залишено поза увагою, що заяву про зміну предмету первісного позову підписано представником ТОВ "Амікор" (відповідач за первісним позовом) (т. 1, арк. 35). Задовольняючи позов, апеляційний суд не встановив, що на момент винесення рішення у справі ТОВ "Фрегат" оспорює право ТОВ "Амікор" на спірне майно, з врахуванням того, що судами прийнято відмову ТОВ "Фрегат" від позову.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що апеляційним судом неправильно застосовано приписи ст.ст. 204,658 ЦК України. Так, в силу вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення .

Апеляційним судом встановлено, що згідно з п. 2.1 договору купівлі-продажу обладнання № 22/08-2013 від 22.08.2013р. сторони встановили, що право власності на обладнання, що є предметом даного договору, переходить до Покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання. На підставі акту приймання-передачі від 23.08.2013р. позивачем було передано у розпорядження ТОВ "Амікор" товар, який є предметом договору купівлі-продажу обладнання № 22/08-2013 від 22.08.2013р., у зв'язку з чим, відповідно до п. 2.1 названої угоди та положень ст.ст. 334, 662, 664, 712 ЦК України у відповідача виникло право власності на вказане майно в момент його прийняття.

Водночас, ним зауважено, що рішенням господарського суду м. Києва від 04.06.2014 року по справі № 910/24489/13, яке набрало законної сили відмовлено ТОВ "Амікор" в позові до ПАТ Банк "Контракт", ТОВ Компанія "Еверест-Сервіс", ТОВ "Проенергопостач" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.02.2010 року, укладеного між ТОВ "Компанія "Еверест-Сервіс" та Банк "Контракт", та згідно якого ПАТ Банк "Контракт" на праві власності належать ко-екструзійна лінія, тип KFHS70EE/60-5/1300 для виробництва плівки, серійний номер 2008 00 018, рік випуску 2008, виробництва Німеччини - 1 шт.; Система безтарного зберігання та дозаційна KFHS70EE/60-5/1300 VERTRAG № 6-21 з шафою управління АВ 9101121; компресор: BARATTI та Fab. № 208035.

Тобто, і за договором, і в силу вимог закону на одне й те саме майно претендують два власника . Така ж ситуаціє склалася і щодо майна, яке перебуває у заставі ПАТ "АКБ"Львів".

Колегія суддів зауважує, що згідно зі ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Такі дії суд вправі вчинити за власною ініціативою (п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Таким чином, вирішуючи спір про визнання права власності на спірне майно апеляційний суд мав би встановити кому саме це майно дійсно належить, на яких підставах. Коли таке право на майно виникло. Чи був ТОВ "Фрегат" належним власником спірного майна на момент укладення договору купівлі продажу від 22.08.2013. Якщо ні - скористатися своїми правами, передбаченими п. 1 ст. 83 ГПК України та винести законне рішення суду.

До визначення належного власника спірного майна застосування ст. 658 ЦК України є передчасним.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом при перегляді рішення господарського суду Одеської області від 20.09.2013 в частині задоволення ним зустрічного позову допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Згідно зі ст.111 10 ГПК України це є підставою для скасування прийнятої у справі постанови апеляційного суду в частині задоволення зустрічного позову, та направлення справи в цій частині на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду.

При повторному розгляді необхідно врахувати викладене вище.

Розглянути заяву ПАТ "АКБ "Львів" про вступ до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору. Залучити банк до участі у справі.

З'ясувати хто є належним власником майна, переданого у власність ТОВ "Амікор" за договором купівлі-продажу від 22.08.2013, на підставі яких документів (договори застави, купівлі-продажу, рішення судів). Яким чином право ТОВ "Амікор" на майно оскаржується ТОВ "Фрегат". Яка частина майна належить ПАТ "Банк "Контракт". Яка частина майна перебуває у заставі ПАТ "АКБ "Львів". Для цього, дослідити документи, подані ПАТ "БАНК "Контракт" в підтвердження права власності на частину майна - т.1 арк. 140-240; документи, подані ПАТ "АКБ" Львів" - т.2, арк. 189-236.

Визначити відповідність договору купівлі-продажу від 22.08.2013 вимогам чинного на момент його укладення законодавства. За необхідності, застосувати ст. 83 ГПК України.

Винести законне, обґрунтоване рішення суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційні скарги ПАТ Акціонерно-комерційний банк "Львів" та ТОВ "Амікор" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 в частині задоволення зустрічного позову - скасувати. Справу в цій частині направити на новий розгляд до Одеського апеляційного господарського суду. В іншій частині, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун