Постанова

від 20.11.2014 по справі 5011-48/12275-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2014 року Справа № 5011-48/12275-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

Головуючий суддя Судді: Борденюк Є.М., Вовк І.В., Могил С.К. (доповідач) , розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Славутич" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 5011-48/12275-2012 господарського суду міста Києва за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Сінема-Славутич" до:відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві; приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція"; товариства з обмеженою відповідальністю фото клубу "Столиця" провизнання недійсними прилюдних торгів, за участю представників позивача:Земляний Д.В., відповідачів:не з'явились, присутня особа: Попеску М.В.,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Сінема-Славутич" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою, в якій, згідно з подальшою зміною предмету позову, просило визнати недійсними: прилюдні торги з реалізації нежитлового приміщення - кінотеатру "Славутич", (літ. А), заг. площею 606, 0 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів 1/2, проведені 15.11.2011; протокол № 1-К-351-ДН-а проведення прилюдних торгів від 15.11.2011 з реалізації зазначеного майна; акт державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві про проведення прилюдних торгів від 08.12.2011.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2014 позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове - про відмову в позові; провадження у справі в частині розгляду вимог до приватного підприємства "Спеціалізоване підприємство "Юстиція" припинено.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного суду, а також рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Як встановлено судами під час розгляду заявлених позовних вимог, спір у даній справі виник у зв'язку з тим, що на момент проведення спірних прилюдних торгів відповідне майно боржника перебувало під арештом, накладеним ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04.06.2010 у справі № 2-1467/1, а також постановою слідчого ОВС прокуратури м. Києва в рамках кримінальної справи № 50-5792.

Обґрунтовуючи висновок про безпідставність позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що торги можуть бути визнані недійсними з підстав наявності арешту згідно з ухвалою суду лише у випадку доведення цієї обставини до відома державного виконавця та організатора торгів. Зважаючи на те, що про існування вищевказаних ухвали суду та постанови слідчого прокуратури не було відомо ані державному виконавцю, ані спеціалізованій організації, і це підтверджується відсутністю відповідних записів у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, суд апеляційної інстанції скасував рішення місцевого суду та відмовив в позові через безпідставність вимог.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновками апеляційного господарського суду з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження", реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - переможця прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.

Враховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до договорів купівлі-продажу, такий договір може визнаватись недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину - статей 203 та 215 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу ч. 1 ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами

Частиною 5 ст. 114 Кримінального процесуального кодексу України, який діяв на момент винесення постанови слідчим ОВС прокуратури м. Києва, визначено, що постанови слідчого, винесені відповідно до закону в кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і організаціями, посадовими особами і громадянами.

За наслідком повторного розгляду позову у даній справі, судами обох інстанції достеменно встановлено, що на момент реалізації вищевказаного нерухомого майна ухвала суду та постанова слідчого прокуратури були чинними.

Між тим за висновком апеляційного суду, вказані обставини самі по собі не спростовують правомірності спірних прилюдних торгів, оскільки серед матеріалів справи відсутні докази прийняття вказаних документів до виконання державною виконавчою службою України, відкриття виконавчого провадження та вчинення виконавчих дій, а також їх доведення до відома заінтересованих осіб, зокрема, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що такий висновок апеляційного суду суперечить нормі 124 Конституції України щодо безумовної обов'язковості судових рішень. Необізнаність будь-яких осіб з рішенням суду не спростовує факту набрання ним законної сили, тому не може свідчити про правомірність, зокрема, правочинів, вчинених всупереч такому рішенню. Вказана обставина може мати значення лише для встановлення або спростування факту добросовісності набуття такого майна.

Таким чином, покладаючи в основу рішення про відмову в позові лише обставину щодо необізнаності зацікавлених сторін з існуванням заборони відчуження реалізованого майна, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність порушень процедури підготовки та проведення торгів з боку державного виконавця.

При цьому правильним є висновок місцевого господарського суду, що проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна призвело до порушення прав позивача як боржника у виконавчому провадженні та власника відчуженого майна.

Колегія суддів касаційної інстанції також звертає увагу на те, що інформаційне повідомлення про проведення торгів, доведене неналежним способом, зменшує можливість участі в торгах потенційних покупців і, відповідно, впливає на формування ціни реалізації. Так, зміна 03.11.2011 о 16 год. 59 хв. дати та часу кінцевого терміну реєстрації для участі у прилюдних торгах з 11.11.2011 о 16 год. 00 хв. на 03.11.2011 о 16 год. 00 хв., (скорочення кінцевого терміну реєстрації на 8 днів) могла вплинути на кількість потенційних учасників прилюдних торгів та, як наслідок, на формування ціни реалізованого лоту.

Враховуючи викладене, оскаржена постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду, яким спір у даній справі вирішено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.09.2014 у справі № 5011-48/12275-2012 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2014 у справі № 5011-48/12275-2012 залишити в силі.

Головуючий суддяБорденюк Є.М. Судді :Вовк І.В. Могил С.К.