Постанова

від 05.11.2014 по справі 2а-12925/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" листопада 2014 р. м. Київ К/800/20527/13

Вищий адміністративний суд України у складі: головуючого судді Бухтіярової І.О., суддів Костенка М.І., Приходько І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року

у справі № 2а-12925/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт» (далі - позивач, ТОВ «ТП «Агронафтопродукт»)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова)

про визнання протиправними дії та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання протиправними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з проведення позапланових документальних невиїзних перевірок ТОВ «ТП «Агронафтопродукт», за результатами проведення яких складені акти № 2238/2201/31149289 від 26.06.2012 року та № 3046/2201/31149289 від 26.07.2012 року та про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005882305 від 16.07.2012 року, № 0008872305 від 31.10.2012 року, № 0008882305 від 31.10.2012 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року, адміністративний позов задоволено

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме: п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР за змінами та доповненнями (далі - Закон № 334/94-ВР); п. 44.6 ст. 46, п. 85.9 ст. 85, пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Спецтрубомонтаж» за період з 01.11.2010 року по 30.09.2011 року, з ТОВ «Технопром Буд» за листопад 2010 року, з ТОВ «Дніпробудстайл» за листопад 2010 року, за результатами якої складено акт № 2238/2201/31149289 від 26.06.2012 року, висновками якого встановлено: відсутність факту реального вчинення господарських операцій та відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток в частині придбання товарів від ТОВ «Технопром Буд», ТОВ «Дніпробудстайл», ТОВ «Спецтрубомонтаж» за листопад-грудень 2010 року в тлумаченні законодавства України, а саме: Закону України від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, Закону № 334/94-ВР, ПК України; порушення п. 4.1 ст. 4, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з урахуванням змін та доповнень, та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, з урахуванням змін та доповнень, внаслідок чого підприємством занижено суми ПДВ, які підлягали сплаті в бюджет, на 12 547 875,00 гривень.

На підставі висновків акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005882305 від 16.07.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14 750 850,75 гривень, з яких: за основним платежем - 12 547 875,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 202 975,80 гривень.

Крім того, відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ «Спецтрубомонтаж» за період з 01.11.2010 року по 30.09.2011 року, з ТОВ «Технопром Буд» за листопад 2010 року, з ТОВ «Дніпробудстайл» за листопад 2010 року, з ТОВ «АКПД-Плюс» за жовтень 2011 року з питання повноти нарахування податку на прибуток за період з 01.11.20110 року по 31.10.2011 року, за результатами якої складено акт № 3046/2201/31149289 від 26.07.2012 року, висновками якого встановлено: відсутність факту реального вчинення господарських операцій та відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток в частині придбання товарів від ТОВ «Технопром Буд», ТОВ «Дніпробудстайл», ТОВ «Спецтрубомонтаж», ТОВ «АКПД-Плюс» у періоді листопад-грудень 2010 року, травень-червень 2011 року, серпень-жовтень 2011 року на загальну суму 81 714 336,22 гривень, у тому числі ПДВ у розмірі 13 619 056,03 гривень; п. 5.1, пп. 5.2.1 п.5.2, п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, п. 14.1.27, п. п. 14.1.36 ст. 14, п. 138.8 ст. 138, п. 139.1.9 ст. 139 ПК України заниження податку на прибуток на загальну суму 16 111 811,00 гривень та зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 4 квартал 2010 року в сумі 586 710,00 гривень та за 2 квартал 2011 року в сумі 941,00 гривня.

На підставі висновків акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0006392305 від 14.08.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 17 930 400,75 гривень, у тому числі: за основним платежем - 16 111 811,00 гривень, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 818 589,75 гривень; № 0006402305 від 14.08.2012 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 587 651,00 гривня.

Рішенням про результати розгляду скарги ДПС у Харківській області від 22.10.2012 року № 209/10/10.2-17 скарга директора ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення скасовані частково.

ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова винесено податкові повідомлення-рішення: № 0008872305 від 31.10.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 17 927 510,75 гривень, у тому числі: за основним платежем - 16 108 921,00 гривня, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 818 589,75 гривень; № 0008882305 від 31.10.2012 року, яким зменшено суму від''ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 586 710,00 гривень.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про порушення контрагентами позивача своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад). Відповідач дійшов висновку щодо відсутності постачання товару ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» від ТОВ «Технопром Буд», ТОВ «Дніпробудстайл», ТОВ «Спецтрубомонтаж», ТОВ «АКПД-Плюс». В основу висновку ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова були покладені відомості з актів перевірки вищезазначених контрагентів позивача, відповідно до висновків яких, податковим органом зроблено висновок, що внаслідок встановлених порушень контрагентами позивача, а саме: відсутність факту реального здійснення фінансово-господарських операцій вказаних постачальників, у тому числі з покупцем ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» встановлено, що підприємством позивача в порушення податкового законодавства занижено суми ПДВ, які підлягали сплаті в бюджет на 12 547 875,00 гривень та занижено податку на прибуток на загальну суму 16 111 811,00 гривень.

Таким чином, внаслідок зроблених висновків щодо відсутності постачання товару від ТОВ «Технопром Буд», ТОВ «Дніпробудстайл», ТОВ «Спецтрубомонтаж», відповідач дійшов висновку про неможливість реалізації товару, який фактично не було придбано та включення ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» до складу валових витрат сум витрат по придбанню у ТОВ «АКПД-Плюс» товару, які не пов'язані з власною господарською діяльністю.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги повністю, виходили з того, що дії посадових осіб ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, складання акту та прийняття податкових повідомлень-рішень є неправомірними, вчинені не на підставі та не у спосіб, що передбачені нормами чинного законодавства.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується лише частково з огляду на наступне.

Щодо задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо складання актів за результатами проведення позапланових документальних невиїзних перевірок позивача, то колегія суддів касаційної інстанції не погоджується з судами попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання ними делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Підпунктом 62.1.3 п. 6.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Згідно із п. 58.1 ст. 58 та п. 86.8 ст. 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є лише носієм інформації, встановленої під час проведення перевірки, та не порушує права платника. Крім того, висновки податкового органу за наслідками проведення перевірки, викладені у відповідному акті, не породжують для суб'єкта господарювання певних юридичних наслідків та не змінюють фінансово-економічне становище платника.

З огляду на викладене, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб контролюючого органу щодо включення до акту певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, тобто не змінюють стану його суб'єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов'язків для платника, що, в свою чергу, виключає підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача з проведення позапланових документальних невиїзних перевірок позивача, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили наступне.

Відповідно до п. 79.1 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. ст. 79 документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отримання податкової інформації органами державної податкової служби регламентується ст. 73 ПК України, Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245.

Згідно з п. 73.3 ст. 73 ПК України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

У разі, коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит (абз.5 п. 73.1 ст. 73 ПК України).

Отже, враховуючи вищевикладені норми діючого законодавства, обов'язковою умовою при складенні запиту щодо отримання податкової інформації є зазначення у останньому підстав для його надіслання, що чітко викладені у абз.3 п. 73.3 ст. 73 ПК України.

Також, відповідно до п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року № 1245 запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Пунктом 14 вищевказаного Порядку передбачено, у разі коли за результатами перевірок інших платників податків або за результатами аналізу податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платник податків зобов'язаний надати пояснення та їх документальне підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня надходження запиту.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що запит податкового органу про надання інформації не відповідає вимогам абз.3 п. 73.3 ст. 73 ПК та п. 10 Порядку, бо він не містить посилань на підстави для його надіслання. Крім того, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, листом від 25.06.2012 року за вих. № 251 позивач, ТОВ «ТП «Агронафтопродукт», надало відповідь на вказаний запит податкового органу, до якого долучив копії протоколів обшуку та виїмки від 31.12.2010 року, 29.10.2010 року, 14.10.2011 року з описами із зазначенням пунктів, де вказані документи, що стосуються перевіряємих періодів.

Судами встановлено, що доказів надіслання на адресу позивача будь-якого іншого запиту, юридичною підставою складання якого слугували положення пп. 78.1.4 п.78.1 ст. 78 ПК України, податковим органом не надано.

Також, судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в порушення п. 79.2 ст. 79 ПК України, відповідачем не було надіслано платнику податків, ТОВ «ТП «Агронафтопродукт», рекомендованим листом із повідомленням про вручення та не вручено йому чи його уповноваженому представнику під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення таких перевірок.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідача по проведенню позапланових документальних невиїзних перевірок ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» суперечать положенням ПК України.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005882305 від 16.07.2012 року, № 0008872305 від 31.10.2012 року та № 0008882305 від 31.10.2012 року, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що взаємовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «Технопром Буд» здійснювалися на підставі договору підряду № 17/11 від 17.11.2010 року, відповідно до умов якого ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» (Замовник) доручає, а ТОВ «Технопром Буд» (Субпідрядник) зобов'язується виконати роботи з реконструкції нежитлових будівель, призначених для навчально-фермерської майстерні та навчально-виробничої майстерні Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за адресою: Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Артема, 1.

Взаємовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «Дніпробудстайл» здійснювалися на підставі договору підряду № 8/11 від 08.11.2010 року, відповідно до умов якого ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» (Генпідрядник) доручає, а ТОВ «Дніпробудстайл» (Субпідрядник) зобов'язується виконати роботи з реконструкції нежитлових будівель, призначених для навчально-фермерської майстерні та навчально-виробничої майстерні Харківського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості за адресою: Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Артема, 1.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, що взаємовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «Спецтрубомонтаж» здійснювалися на підставі договорів № СП-1/11 від 01.11.2010 року, № СП-27/11 від 27.11.2010 року, № СП-29/11 від 29.11.2010 року, № 05/09/3 від 05.09.2011 року, № СП-5/04 від 05.04.2011 року, № СП-31/05 від 31.05.2011 року, № СП-03/06 від 03.06.2011 року, № П-01/06 від 01.06.2011 року, № 02/09/1 від 02.09.2011 року.

Взаємовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «АКПД-Плюс» здійснювалися на підставі договорів № 05/09 від 05.09.2011 року, № 13/09 від 13.09.2011 року, № 25/08 від 25.08.2011 року.

Фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій наступними документами: актами приймання виконаних будівельних робіт; довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/; відомостями ресурсів; податковими накладними; виписками банку; розрахунками загальновиробничих витрат; товарно-транспортними накладними; видатковими накладними.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені договори підряду з субпідрядниками були укладені позивачем на виконання договорів підряду № СП-26/10/2010 від 26.10.2010 року, № 16/11/2010 від 16.11.2010 року, № 03/06/11 від 08.06.2011 року, укладених позивачем в якості підрядника з Харківським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (Замовник) та № 04/07/11 від 04.07.2011 року, № 110806981 від 04.08.2011 року, № 110806980 від 04.08.2011 року, № 110806979 від 04.08.2011 року, № 110706951 від 25.07.2011 року, № 110706940 від 19.07.2011 року, № 110606735 від 15.06.2011 року, № 110606755 від 20.06.2011 року, укладених позивачем з ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (Замовник).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про те, що правочини між ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» та ТОВ «Технопром Буд», ТОВ «Дніпробудстайл», ТОВ «Спецтрубомонтаж», ТОВ «АКПД-Плюс» здійснені з метою настання реальних наслідків з огляду на таке.

Проведення господарських операцій підприємства підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

З огляду на встановлені обставини у справі, враховуючи індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків (в даному випадку, ТОВ «ТП «Агронафтопродукт») права на віднесення сум до складу податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови його отримання (сплатив ПДВ у ціні замовлених та фактично виконаних робіт) та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

З наведених норм законодавства та досліджених матеріалів справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» виконало вимоги законодавства, сплативши податок на додану вартість в ціні товару та послуг контрагентів, які, в свою чергу, виконали вимоги діючого законодавства, видавши ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» належним чином оформлені податкові накладні на сплачені суми податку.

Також, судами вірно зазначено, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладається на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення додаткового законодавства контрагентами. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про реальність виконання укладених між позивачем та ТОВ «Технопром Буд», ТОВ «Дніпробудстайл», ТОВ «Спецтрубомонтаж», ТОВ «АКПД-Плюс» угод, та, як наслідок, правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім того, судами встановлено, що приєднані до справи документи про рух безготівкових коштів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт та товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», судами попередніх інстанцій зроблено вірний висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та вказаних в акті перевірки контрагентів позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Також, судами встановлено, що в актах від 26.06.2012 року № 2238/2201/31149289 та від 26.07.2012 року № 3046/2201/31149289 податковим органом не відображено порушень щодо змісту первинної документації за перевіряємий період.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 11.2.1. п. 11.2. ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що отримані позивачем від контрагентів зазначені податкові, видаткові накладні не мають недоліків, відповідно ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88), що спричиняють втрату нею статусу первинного документа.

Правочини відповідають положенням чинного законодавства України, а отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентами і правомірність включення до складу валових витрат сум, пов'язаних з придбанням товарів та наданням послуг відповідно до первинних бухгалтерських документів, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин та включення сум ПДВ по отриманим податковим накладним до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Спірні правовідносини були здійснені позивачем з дотриманням вимог чинного податкового законодавства та не потягли за собою заниження зобов'язань платника податків за відповідні звітні періоди в цілому.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій щодо помилковості посилань податкового органу на нікчемність угод, оскільки укладені договори схвалені з боку ТОВ «ТП «Агронафтопродукт» шляхом виконання своїх договірних зобов'язань в повному обсязі, на момент розгляду справи є чинними і в установленому законодавством порядку судом недійсними не визнавалися, а податкові накладні в установленому законодавством порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно зі ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, суд касаційної інстанції приходить до висновку про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дії відповідача щодо складання актів за результатами проведення позапланових документальних невиїзних перевірок позивача та прийняття в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року у справі № 2а-12925/12/2070 скасувати в частині визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби щодо складання актів від 26.06.2012 року № 2238/2201/31149289 та від 26.07.2012 року № 3046/2201/31149289 за результатами проведення позапланових документальних невиїзних перевірок товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельне підприємство «Агронафтопродукт», та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2013 року у справі № 2а-12925/12/2070 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько