Ухвала

від 13.11.2014 по справі 2а/0470/4441/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/52019/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Маслія В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Латвійського підприємства "Вента" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року у справі № 2а/0470/4441/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Латвійського підприємства "Вента" до Дніпропетровської митниці про визнання неправомірною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Латвійського підприємства "Вента" звернулось в суд з позовом до Дніпропетровської митниці, в якому просило: визнати неправомірною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/1/00347 від 23.03.2011 року; зобов'язати Дніпропетровську митницю прийняти рішення про застосування митної вартості товарів, заявленої декларантом у вантажно-митній декларації №110000011/2011/104701 від 28.03.2011 року; зобов'язати Дніпропетровську митницю внести зміни до вантажно-митної декларації №110000011/2011/104701 від 28.03.2011 року та її електронної копії в частині визначення митної вартості та нарахування обов'язкових платежів позивачу на користь держави; зобов'язати Дніпропетровську митницю здійснювати оформлення в митному режимі імпорту Борошно кормове з відходів риби консервної промисловості переміщені на митну територію України на умовах Контракту купівлі-продажу товару №15/02/07 від 15.02.2007 р. з АО Помес Феедс (г. Пярну, Естонія) по ціні 450 доларів США за 1 тону.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 червня 2011 року позовні вимоги задоволено частково: визнано неправомірною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/1/00347 від 23.03.2011 року; зобов'язано Дніпропетровську митницю прийняти рішення про застосування митної і вартості товарів, заявленої декларантом у вантажно-митній декларації №110000011/2011/104701 від 28.03.2011 року; зобов'язано Дніпропетровську митницю внести зміни до вантажно-митної декларації №110000011/2011/104701 від 28.03.2011 року та її електронної копії в частині визначення митної вартості та нарахування обов'язкових платежів позивачу на користь держави; в задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Латвійського підприємства "Вента" звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 15.02.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю АО Помес Феедс (Естонія) та товариством з обмеженою відповідальністю спільним Українсько-Латвійським підприємством "Вента" укладено договір купівлі-продажу муки кормової з відходів риби консервної промисловості, відповідно до умов якого позивач купив партію товару - борошно кормове з відходів риби консервної промисловості. Вартість товару складає 450 доларів США за 1 тону, кількість товару 120 тон, умови оплати - протягом 90 днів з дати отримання товару.

Товариством з обмеженою відповідальність "Енелайз", як уповноваженим представником позивача, під час митно-брокерського обслуговування подано митну декларацію №110000011/2011/104342 від 22.03.2011 року.

У зв'язку з недостатністю інформації про митну вартість товару у поданих декларантом документах, а також встановлення при порівнянні, що рівень заявленої митної вартості товарів значно нижчий ніж рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, стало підставою для витребування митним органом додаткових документів, а саме рішення про визначення митної вартості за попередньою поставкою, що було зазначено в ДМВ-1 №110000011/2011/104342 від 22.03.2011 року.

23 березня 2011 року Дніпропетровською митницею надано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №110000011/1/00347. Підставою для відмови в митному оформленні стало ненадання позивачем рішення про визначення митної вартості №110000006/2010/100872/2 від 08.04.2010 року, чим порушено вимоги пункту 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 року №1766, та запропоновано декларанту надати нову ВМД з зазначенням митної вартості товару, відповідно до рішення про визначення митної вартості від 08.04.2010 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 110000011/1/00347, позивачем при митному оформленні товару було подано всі необхідні та належні документи, а тому вартість товару необхідно встановлювати та визначати за договором № 15/02/07 від 15.02.2007 року, рахунками-фактурами № 15, 16, у зв'язку з чим, під час визначення митної вартості товару повинен був застосовуватись саме перший метод - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що митний орган правомірно відмовив позивачу у митному оформленні ввезеного ним товару за вказаною позивачем митною вартістю.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09 квітня 2008 року, який був чинний на момент виникнення спірних відносин, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України у тому числі шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Згідно з пунктами 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 1766 від 20 грудня 2006 року, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Системний аналіз наведених норм дає підстави стверджувати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09 квітня 2008 року, може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов договору та інших документів постачальника.

Згідно з Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарі і транспортних засобів через митний кордон України № 11 0000011/1/00347, представником позивача невірно визначено митну вартість товару. А саме не надано до митного органу раніше прийнятого рішення про визначення митної вартості.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент митного оформлення та подачі вантажної митної декларації від 22.03.2011 року № 110000011/2011/104342, існувало рішення № 110000006/2010/100872/2 від 08.04.2010 року про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, прийняте митницею за цим же договором (контрактом).

Крім того, дилерський договір від 20.01.2009 на реалізацію муки кормової з відходів риби консервної промисловості № 16 до контракту 15/02/07 від 15.02.2007, який було надано при здійсненні митного оформлення товару, надає дилеру, позивачеві по даній адміністративній справі, право на ексклюзивне розповсюдження муки кормової на території Дніпропетровської, Донецької, Харківської та Луганської областей України (підпункт 1.1 пункту 1) та ексклюзивну дилерську ціну (450$/т) при замовленні у Постачальника одночасно партії товару об'ємом не менше 180 тон.

Статтею 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що суб'єкти господарської діяльності України та іноземні суб'єкти господарської діяльності при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності керуються принципами, серед яких є забезпечення рівного захисту інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України.

Частиною четвертою статті 267 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується у разі, якщо немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Таким чином, взаємовідносини між постачальником і дилером надають останньому право на ексклюзивну дилерську ціну, що суперечить положенням статті 267 Митого кодексу України в частині використання методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції).

Як зазначено судами попередніх інстанцій, позивачем не наведено належних доказів, що дилерські відносини не вплинули на формування ціни товару.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині скасування оскаржуваної картки відмови.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо неможливості задоволення позовних вимог про зобов'язання Дніпропетровської митниці здійснювати оформлення в митному режимі імпорту борошно кормове з відходів риби консервної промисловості переміщенні на митну територію України на умовах контракту купівлі-продажу товару № 15/02/07 від 15.02.2007 року з АО Помез Феедс (г.Пярну, Єстонія) по ціні 450 доларів США за тону, оскільки відповідно зазначена вимога спрямована на майбутнє, а не на захист наявних у позивача прав, свобод та інтересів, а суди не можуть перебирати на себе функції інших органів влади і вирішувати питання, що не відносяться до їх компетенції.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Латвійського підприємства "Вента" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:

з оригіналом згідно: помічник судді А.О. Кулеша