Ухвала

від 20.11.2014 по справі 820/8776/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 листопада 2014 року м. Київ К/800/45235/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючої: суддів: Блажівської Н.Є., Цвіркуна Ю.І., Юрченко В.П., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 29 липня 2014 року

у справі № 820/8776/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрхармет-2006»

до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного

управління Міндоходів у Харківській області

про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрхармет-2006» (надалі також - позивач, ТОВ «Укрхармет-2006») 14 травня 2014 року звернулось до суду з адміністративним позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (надалі також -відповідач, ДПІ), в якому просило скасувати наказ від 12 травня 2014 року № 480 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрхармет-2006».

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року адміністративний позов ТОВ «Укрхармет-2006» задоволено в повному обсязі. Скасовано наказ від 12 травня 2014 року № 480.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду 29 липня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ залишено без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року - без змін.

Відповідач в касаційній скарзі, вказуючи на допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення вимог матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 29 липня 2014 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, Вищий адміністративний суд України звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Фактичною підставою видання наказу від 12 травня 2014 року № 480 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрхармет-2006», стали положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 , пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України (надалі також - ПК України; тут надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та висновки відповідача про ненадання позивачем у повному обсязі пояснень та їх документальних підтверджень за фактами, що свідчать про можливі порушення податкового законодавства, на письмовий запит від 14 квітня 2014 року № 3191/10/20-23-22-01-25.

При цьому, як свідчать матеріали справи, відповідачем не реалізовано повноважень щодо проведення перевірки на підставі наказу, з приводу правомірності якого виник спір.

Перевіряючи дотримання відповідачем як суб'єктом владних повноважень вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при прийнятті оскаржуваного наказу, суди попередніх інстанцій виходили із вірного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Зі змісту наведених положень слідує, що рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, яке оформляється наказом, приймається за наявності таких умов: 1) направлення на адресу платника податків обов'язкового письмового запиту, 2) фактичного отримання платником податків такого запиту, тобто вручення запиту під підпис посадовій (службовій) особі платника податків або уповноваженому представнику платника податків чи повернення до податкового органу поштового повідомлення про вручення такого запиту платнику податків, 3) сплив строку в 10 робочих днів від дня отримання платником податків письмового запиту податкового органу, 4) ненадання платником податків до податкового органу письмових пояснень та документальних підтверджень по суті отриманого запиту.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок та в інших випадках, передбачених статтею 39 цього Кодексу ; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Пунктом 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого Постановою Кабінета Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1245, передбачено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Як встановлено попередніх інстанцій, 14 квітня 2014 року ДПІ складений запит №3191/10/20-23-22-01-25 про надання пояснень та документального підтвердження з питання правовідносин позивача з ТОВ «МЕТ-КОМ» за період з 1 квітня 2014 року по 31 січня 2014 року.

Між тим, як слідує з встановлених попередніми судовими інстанціями обставин, у вказаному запиті не зазначено будь-яких обставин, які зумовили звернення до позивача з цим запитом, тобто, не наведено підстави його направлення платникові.

При цьому, як зазначив відповідач, фактичною підставою для складання та направлення запиту слугував отриманий від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області лист від 28 березня 2014 року за № 7770/7/05-66-15-01 разом з актом від 26 березня 2014 року №181/05-66-15-01 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «МЕТ-КОМ» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями та постачальниками, їх реальності та повноти відображення в обліку з ПДВ за січень, лютий 2014 р.».

Однак, про вищевказані обставини у запиті від 14 квітня 2014 року №3191/10/20-23-22-01-25 зазначено не було.

При цьому, суд апеляційної інстанції вірно послався на те, що згідно з частиною 6 пункту 73.3 статті 73 ПК України , відмова платника надати відповідь на вищевказаний запит з причин незазначення у ньому підстав його направлення не може розцінюватись як обставина, з якою підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України пов'язує можливість призначення документальної позапланової перевірки платника.

Однак, як підтверджено матеріалами справи, 28 квітня 2014 року позивачем було надано до ДПІ відповідь № 43, в якій надано запитувану інформацію та її документальне підтвердження.

Проте, незважаючи на отримання відповіді на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу від позивача, ДПІ було прийнято наказ від 12 травня 2014 року № 480 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрхармет-2006».

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем ані в оскаржуваному запиті, ані в суді першої інстанції, не було зазначено, які саме документи на запит податкового органу не були надані позивачем.

Зокрема, після отримання відповіді позивача на запит, відповідачем не було надіслано позивачеві нового запиту із зазначенням конкретних підстав для його надіслання, не висвітлено, яка саме інформація, на думку відповідача, свідчить про порушення позивачем податкового законодавства.

Тільки в апеляційній скарзі відповідач вказав на те, що позивачем не надано первинних документів на переміщення товару, документів по реалізації тощо.

Разом з тим, аналізуючи зміст наданої відповіді, суд апеляційної інстанції правильного зазначив, що позивачем були надані пояснення, що висвітлюють вказану запитувану інформацію.

Так, зокрема в пункті 10 відповіді позивача від 28 квітня 2014 року зазначено про те, що транспортування лому чорного металу відбувалось залізничним транспортом відповідно до Договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 12 грудня 2006 року № 2187, дія якого була пролонгована відповідно до додаткової угоди від 27 грудня 2013 року. Копії цього договору та додаткової угоди позивачем приєднувались до відповіді.

Також, в пункті 13 відповіді позивача зазначено про подальшу реалізацію лому чорного металу ДП завод «Электротяжмаш» по договору від 8 серпня 2013 року №23/4.

Враховуючи вищевикладене, попередні судові інстанції дійшли до вірного висновку про те, що на запит відповідача ТОВ «Укрхармет 2006» були надані в повному обсязі обґрунтовані пояснення та їх документальне підтвердження, у строк, визначений податковим законодавством, а відтак, у ДПІ були відсутні підстави для прийняття рішення про проведення перевірки.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Таким чином, ухвалені по справі рішення є законними і обґрунтованими, а зазначена в касаційній скарзі позиція відповідача не знаходить свого підтвердження за матеріалами справи та не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За таких обставин, суд, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В

Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду 29 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 , 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Головуюча: Н. Є. Блажівська

Судді: Ю.І. Цвіркун

В.П. Юрченко