Рішення

від 25.11.2014 по справі 909/1186/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2014 р. Справа № 909/1186/14 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., при секретарі судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ. КОМ",

вул.Залізнична,15а, м.Івано-Франківськ,76018;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Перко",

вул. І.Франка, буд.10а, кв.21, м. Івано-Франківськ,76018;

про: стягнення заборгованості в сумі 104 932, 38грн., з яких: 89 889,04грн. - основний борг, 3 078,25грн. - пеня, 8 988,90грн. - штраф, 2 606,78грн. - інфляційні втрати, 369,41грн. - 3% річних.

За участі представників сторін:

від позивача: Рубановський К.С., (довіреність б/н від 17.10.2014р.);

Войцеховська О.М., (довіреність б/н від 17.10.2014р.);

від відповідача: Гаргат Д.З., (довіреність №2 Д від 15.10.2014р.).

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "СВ. КОМ" звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, в якому просить суд, стягнути з відповідача - ТОВ "Перко" заборгованість в сумі 105 233,25грн., з яких: 89 889,04грн. - основний борг, 1 348,34грн. - 3% річних, 5 006,97грн. - пеня, 8 988,90грн. - штраф.

В судових засіданнях 04.11.14р., 13.11.14р. оголошувались перерви до 13.11.14р., до 25.11.14р.

Представник позивача, в судовому засіданні, 13.11.14р., подав заяву про зменшення позовних вимог б/н (вх№14696/14), в якій просить суд, стягнути з відповідача заборгованість в сумі 104 932, 38грн., з яких: 89 889,04грн. - основний борг, 3 078,25грн. - пеня, 8 988,90грн. - штраф, 2 606,78грн. - інфляційні втрати, 369,41грн. - 3% річних.

Судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову, при цьому, судом взято до уваги правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., відповідно до якого, в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір. Будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (зменшені) вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору поставки товарів №2013/04/02-02 від 02.04.13р., на виконання умов якого, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача, по видаткових накладних, товар (будівельні матеріали), на загальну суму 616 090,74грн.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 89 889,04грн. (526 201,70грн. - відповідачем сплачено);

- звернення до відповідача з вимогою №150814/1 від 15.08.14р., про погашення заборгованості, яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- п.п. 5.2., 5.3. Договору, на підставі якого, відповідачу нараховано 3 078,25грн. - пені, 8 988,90грн. - штрафу;

- приписи ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, згідно якої, позивачу нараховано 2 606,78грн. - інфляційних втрат, 369,41грн. - 3% річних;

- норми ст.ст. 530, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача, в судовому засіданні, наявність заборгованості за поставлений позивачем товар в сумі 89 889,04грн. визнав. Проти стягнення пені, штрафу та 3% річних, заперечив (відзив на позов №41 від 12.11.14р., вх№18743/14 від 25.11.14р.).

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "СВ. КОМ" (Постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перко" (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки товарів №2013/04/02-02 від 02.04.13р.

У відповідності до п.1.1. Договору, Постачальник зобов"язується постачати і передавати у власність Покупцю будівельні матеріали (товар), а Покупець зобов"язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного Договору.

Асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних. Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних. Накладні мають силу Протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до цього Договору і є його невід"ємною частиною. Перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної (п.п. 1.2., 1.3., 2.5.Договору).

Пунктами 4.1., 4.2. Договору встановлено, що оплата за цим Договором здійснюється Покупцем шляхом 100% передоплати за кожну окрему партію товару. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок Постачальника.

Дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, Постачальник/позивач передав у власність Покупця/відповідача, по видаткових накладних (а.с.12- 45), товар (будівельні матеріали), на загальну суму 616 090,74грн.

Слід зазначити, що матеріали справи містять податкові накладні (а.с.58-90), в яких зазначено Продавця - ТОВ "СВ. КОМ" та Покупця - ТОВ "Перко", відображено Договір поставки №2013/04/02-02 від 02.04.13р., обсяги постачання (база оподаткування) та загальну суму коштів, що підлягає сплаті - 616 090,74грн.

При цьому, підписання відповідачем, без жодних зауважень, видаткових накладних (а.с.12- 45), які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 цього Закону та п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, фіксують факт здійснення господарської операції, в даному випадку, поставку товару Постачальником Покупцю та є підставою для виникнення у відповідача обов"язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Проте, відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов"язання, в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, внаслідок чого, утворилась заборгованість в сумі 89 889,04грн. (526 201,70грн. - відповідачем сплачено).

Позивач звертався до відповідача з вимогою №150814/1 від 15.08.14р. (а.с.10-11), про погашення заборгованості. Проте, дана вимога залишилась без належного реагування з боку відповідача.

Позивачем доведено перед судом, а відповідачем визнано, факт наявності заборгованості за поставлений товар в сумі 89 889,04грн.

Станом на 25.11.14р. в матеріалах справи відсутні відомості, які підтвердили б сплату вище зазначеної суми боргу.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов"язки виникають зокрема, з Договору.

Договір поставки товарів №2013/04/02-02 від 02.04.13р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

З огляду на приписи ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч.ч.1,2 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст. 538 цього Кодексу.

В силу ч. ч. 1,4 ст. 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Більше того, як вказує ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 89 889,04грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням.

Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки в тому числі передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України /боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом/.

Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктами 5.2., 5.3. Договору, встановлено, що у випадку порушення строків передбачених даним Договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. А у випадку прострочення оплати поставленого товару більше ніж на 20 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

Враховуючи вище зазначені правові норми та п. п. 5.2., 5.3. Договору, позивачем правомірно нараховано відповідачу 3 078,25грн. - пені, 8 988,90грн. - штрафу, 2 606,78грн. - інфляційних втрат, 369,41грн. - 3% річних, у відповідності до розрахунку а.с. 92, який перевірено судом та визнано арифметично вірним.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог. Відповідач наявність основного боргу в сумі 89 889,04грн. визнав в повному обсязі, а заперечення останнього не відповідають фактичним обставинам справи, вимогам діючого законодавства та спростовуються вище сказаним.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 104 932, 38грн., з яких: 89 889,04грн. - основний борг, 3 078,25грн. - пеня, 8 988,90грн. - штраф, 2 606,78грн. - інфляційні втрати, 369,41грн. - 3% річних, правомірна, обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд, відшкодувати понесені ним витрати по оплаті послуг адвоката у розмірі 7 308,00грн.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, в склад судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. Враховуючи, що витрати, пов"язані з наданням послуг адвоката є судовими витратами, вони відшкодовуються лише сторонами.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.5 ст.49 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають відшкодуванню лише в тому разі, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались за наявності документального підтвердження таких витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об"єднанням, доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум (п.6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13р).

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи (абз.2 п.6.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13р).

Договором про надання послуг адвоката (правової допомоги) № 2/п від 13.08.2014р., актом приймання - передавання наданих послуг адвоката (правової допомоги) від 12.11.14р., видатковим касовим ордером від 12.11.14р., стороною доведено та документально підтверджено оплату послуг адвоката (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №349 від 06.07.2006р., а.с. 95), в сумі 7 308,00грн.

Разом з тим, об"єктивно оцінивши вимогу позивача про покладення на відповідача понесених витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7 308,00грн., враховуючи всі обставин справи, суд прийшов до висновку, що такий розмір витрат, є неспіврозмірним порівняно з ціною даного позову, а відтак з огляду на розумну необхідність судових витрат для даного спору, суд вважає за правильне, обмежити їх розмір та відшкодувати позивачу за рахунок відповідача 4 000,00грн. - понесених витрат на оплату послуг адвоката.

Слід зазначити, що зменшення розміру позовних вимог, згідно п. 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", є підставою для повернення зайво сплаченої суми судового збору (п.4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При цьому, питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (п.п.2.8.,5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.13р.).

Оскільки позивачем зменшено позовні вимоги (заява вх №14696/14 від 13.11.14р.), а спір вирішено виходячи зі зменшеної ціни позову, суд прийшов до висновку, про необхідність повернення позивачу - ТОВ "СВ. КОМ" з Державного бюджету зайво сплачений судовий збір в розмірі 6,03грн.

Судовий збір в сумі 2 098,64грн. за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.7 Закону України "Про судовий збір", ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 538, 599, 611, 655, 625, 629, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ТОВ "СВ. КОМ" до відповідача ТОВ "Перко" про стягнення заборгованості в сумі 104 932, 38грн. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Перко", вул. І.Франка, буд.10а, кв.21, м. Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 33859841) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ. КОМ", вул.Залізнична, 15а, м.Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 35517184) 89 889,04грн. (вісімдесят дев"ять тисяч вісімсот вісімдесят дев"ять грн. 04коп.) - заборгованості, 3 078,25грн. (три тисячі сімдесят вісім грн. 25 коп.) - пені, 8 988,90грн. (вісім тисяч дев"ятсот вісімдесят вісім грн. 90коп.) - штрафу, 2 606,78грн. (дві тисячі шістсот шість грн. 78 коп.) - інфляційних втрат, 369,41грн. (триста шістдесят дев"ять грн. 41 коп.) - 3% річних, 2 098,64грн. (дві тисячі дев"яносто вісім грн. 64коп.) - судового збору, 4 000,00грн. (чотири тисячі грн.00коп.) - витрат на оплату послуг адвоката.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "СВ. КОМ", вул.Залізнична, 15а, м.Івано-Франківськ,76018 (ідентифікаційний код 35517184) з Державного бюджету 6,03грн. (шість грн. 03коп.) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.11.14р.

Суддя С.Кобецька