Постанова

від 10.03.2015 по справі 909/1186/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа № 909/1186/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

при секретарі судового засідання Кришталь М.Б.,

за участю представників:

від позивача - Райзеховська О.М., Рубановський К.С.

від відповідача (скаржника) - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перко», вих.№44 від 08.12.2014 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014 року (підписане 28.11.2014 року), cуддя Кобецька С.М.

у справі №909/1186/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ.КОМ», м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перко», м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 104932,38 грн.

в с т а н о в и в :

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог (б/н від 13.11.2014 року) позивач просив суд стягнути з відповідача 104932,38 грн., з яких: 89889,04 грн. - основна заборгованість, 3078,25 грн. - пеня, 369,41 грн. - 3% річних, 2606,78 грн. - інфляційні втрати та 8988,90 грн. - штраф. Разом з тим, позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 7308 грн.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014 року у справі №909/1186/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ.КОМ» задоволено: присуджено до стягнення на користь останнього з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перко» 89889,04 грн. - заборгованості, 3078,25 грн. - пені, 8988,90 грн. - штрафу, 2606,78 грн. - інфляційних втрат, 369,41 грн. - 3% річних, а також 4000 грн. - витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення суду мотивоване тим, що сума основної заборгованості підставна, підтверджена матеріалами справи та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача. Разом з тим, враховуючи умови укладеного між сторонами договору поставки, перевіривши розрахунки заявлених до стягнення штрафних санкцій, суд дійшов висновку про задоволення в повному обсязі вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу. Крім того, суд вирішив покласти на відповідача понесені позивачем витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000 грн. (із заявлених до стягнення 7308 грн.).

Не погоджуючись частково з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Перко» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014 року у справі №909/1186/14 в частині стягнення з відповідача 3078,25 грн. - пені, 8988,90 грн. - штрафу, 2606,78 грн. - інфляційних втрат, 369,41 грн. - 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення про відмову в позові. Як вбачається з апеляційної скарги, апелянт визнає основну заборгованість в розмірі 89889,04. Щодо стягнення пені, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу, скаржник зазначає, що останнім не було прострочено оплату вартості поставленого товару, оскільки договором передбачено 100% попередню оплату, відтак, враховуючи, що позивач поставив відповідачу товар без отримання попередньої оплати за цей товар, на думку скаржника, ним не порушено строк оплати товару, що встановлений у договорі та про порушення якого йдеться у п.п.5.2, 5.3 Договору щодо застосування пені та штрафу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.12.2014 року у складі колегії суддів: головуючого судді Гнатюк Г.М., суддів Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л. розгляд апеляційної скарги призначено на 27.01.2015 року.

Ухвалою суду від 27.01.2015 року розгляд справи відкладено на 10.02.2015 року.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Гнатюк Г.М., розпорядженням керівника апарату суду №10 від 09.02.2015 року справу №909/1186/14 передано на повторний автоматичний розподіл.

Згідно довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл) від 09.02.2015 року, справу №909/1186/14 розподілено до розгляду колегії суддів: Якімець Г.Г. (суддя-доповідач), Бойко С.М., Бонк Т .Б.

Ухвалою суду від 10.02.2015 року розгляд справи №909/1186/14 відкладено на 10.03.2015 року.

Представники позивача в судовому засіданні 10.03.2015 року проти вимог апеляційної скарги заперечили, просили рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014 року у справі №909/1186/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (б/н від 27.01.2015 року).

Представник відповідача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, оскільки явка представника відповідача (скаржника) не визнавалась обов'язковою, а розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі і за клопотанням скаржника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 02.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СВ.КОМ» (в тексті договору - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перко» (в тексті договору - покупець) укладено договір поставки товарів №2013/04/02-02, відповідно до умов якого, а саме: п.1.1 постачальник зобов'язався постачати і передавати у власність покупцю будівельні матеріали (в тексті договору - товар), а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

Згідно п.п.1.2, 1.3 Договору асортимент товару, його кількість, дата поставки і ціна визначаються згідно видаткових накладних. Ціни на кожну наступну поставку встановлюються в накладних. Накладні мають силу протоколу узгодження ціни і є підставою для проведення розрахунків між сторонами, вони мають також силу додатків до даного договору і є його невід'ємною частиною.

У п.2.5 Договору сторони погодили, що перехід права власності на поставлену партію товару відбувається в момент підписання накладної.

Порядок розрахунків передбачено п.4 Договору, відповідно до якого, оплата за цим договором здійснюється покупцем шляхом 100% передоплати за кожну окрему партію товару. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування суми вартості товару у безготівковому порядку в гривнях на поточний банківський рахунок постачальника.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 616090,74 грн., що підтверджується видатковими накладними (арк. арк. справи 12- 45).

Видаткові накладні є первинними документами у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідають вимогам ст.9 цього Закону та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року, фіксують факт здійснення господарської операції та є підставою для виникнення у відповідача обовязку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Слід зазначити, що вказані видаткові накладні підписані відповідачем без будь-яких зауважень, а основну заборгованість в розмірі 89889,04 грн. відповідач визнав при розгляді справи місцевим господарським судом та не заперечує в апеляційній скарзі.

Поряд з тим, в матеріалах справи містяться податкові накладні, в яких зазначено продавця - ТОВ «СВ.КОМ» та покупця - ТОВ «Перко», відображено договір поставки №2013/04/02-02 від 02.04.2013 року, обсяги постачання (база оподаткування) та загальна сума коштів, що підлягає сплаті - 616090,74 грн. (арк. арк. справи 58-90).

Однак, відповідач отриманий товар оплатив не в повному обсязі, в результаті чого, в останнього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 89889,04 грн.

У зв'язку з наведеним, позивач звернувся до відповідача з вимогою (вих.№150814/1 від 15.08.2014 року) про погашення заборгованості, проте дану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Враховуючи наведене вище, Товариство з обмеженою відповідальністю «СВ.КОМ» звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перко» (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 104932,38 грн., з яких: 89889,04 грн. - основна заборгованість, 3078,25 грн. - пеня, 369,41 грн. - 3% річних, 2606,78 грн. - інфляційні втрати та 8988,90 грн. - штраф. Разом з тим, позивач просив суд покласти на відповідача понесені ним витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 7308 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 цього Кодексу.

Так, положеннями ч.ч.1, 4 ст.538 ЦК України передбачено, що виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Поряд з тим, відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведене вище, позивачем пред'явлено відповідну вимогу (претензію) за вих.№150814/1 від 15.08.2014 року щодо оплати отриманого товару, яка отримана відповідачем 20.08.2014 року (арк. арк. справи 10, 11).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 89889,04 грн. - заборгованості за договором поставки товарів №2013/04/02-02 від 02.04.2013 року підставною, обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Слід зазначити, що відповідач визнав основну заборгованість в розмірі 89889,04 грн., що також підтверджується і вимогами апеляційної скарги.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 3078,25 грн. - пені, 369,41 грн. - 3% річних, 2606,78 грн. - інфляційних втрат та 8988,90 грн. - штрафу. Останні нараховано з 28.08.2014 року, тобто, після спливу 7 днів з дня пред'явлення вимоги.

Так, відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поряд з тим, статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, згідно п.п.5.2, 5.3 Договору у випадку порушення строків передбачених даним договором, винна сторона сплачує іншій пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки. У випадку прострочення оплати вартості поставленого товару більше ніж на 20 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару.

З огляду на наведені вище положення законодавства та умови укладеного між сторонами договору поставки, перевіривши розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3078,25 грн. - пені, 369,41 грн. - 3% річних, 2606,78 грн. - інфляційних втрат та 8988,90 грн. - штрафу.

Крім цього, позивач просив суд стягнути з відповідача 7308 грн. - понесених позивачем витрат на правову допомогу (послуги адвоката).

Згідно ст.44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Враховуючи наведене вище, беручи до уваги наявні в матеріалах справи договір про надання послуг адвоката (правової допомоги) №2/п від 13.08.2014 року, акт приймання - передавання наданих послуг адвоката (правової допомоги) від 12.11.2014 року, видаткові касові ордери від 12.11.2014 року, позивачем доведено та документально підтверджено понесення витрат на оплату послуг адвоката в сумі 7308 грн.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такий розмір витрат є неспіврозмірним порівняно з ціною даного позову, з огляду на що, покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу в розмірі 4000 грн. є цілком справедливим.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України, кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

Відтак, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.101, 102, 103, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2014 року у справі №909/1186/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перко» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №909/1186/14 повернути до господарського суду Івано-Франківської області.

Повну постанову складено 16.03.2015 року

Головуючий-суддя Якімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

Бонк Т.Б.