Ухвала

від 11.11.2014 по справі 820/12617/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2014 р.Справа № 820/12617/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представників сторін: позивача - Євсюкової Ю.Б., відповідача - Онищенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. по справі № 820/12617/14

за позовом Державного підприємства завод "Електроважмаш"

до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство завод "Електроважмаш" (далі по тексту - позивач, ДПЗ "Електроважмаш"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач, СДПІ з обслуговуванням великих платників у м.Харкові Міжрегіонального ГУ Міндоходів), в якому просить суд визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000274000 від 20.06.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року, квітень, травень, вересень 2013 року в розмірі 122940,0 грн. (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок гривень 00 копійок) та № 0000284000 від 20.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму у розмірі 141491,0 грн. (сто сорок одна тисяча чотириста дев'яносто одна гривня 00 копійок) та нараховано штрафні санкції на суму 60165,0 грн. ( шістдесят тисяч сто шістдесят п'ять гривень 00 копійок).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року по справі № 820/12617/14 адміністративний позов Державного підприємства завод "Електроважмаш" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000274000 від 20.06.2014 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2012 року, квітень, травень, вересень 2013 року в розмірі 122940,0 грн. (сто двадцять дві тисячі дев'ятсот сорок гривень 00 копійок) та № 0000284000 від 20.06.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму у розмірі 141491,0 грн. (сто сорок одна тисяча чотириста дев'яносто одна гривня 00 копійок) та нараховано штрафні санкції на суму 60165,0 грн. ( шістдесят тисяч сто шістдесят п'ять гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства завод "Електроважмаш" сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 487.20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014 року по справі № 820/12617/14 в частині задоволення позовних вимог; прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ДПЗ "Електроважмаш" відмовити у повному обсязі.

Представник відповідача в апеляційній скарзі, а також у судовому засіданні, вказав на відсутність реальності здійснення господарських операцій у перевіряємий період між позивачем та його контрагентами ТОВ "НПП "Укренергострой", ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "ПК "Індустрія", ТОВ "Промкомплект". Стверджує про порушення ДПЗ "Електроважмаш" п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, вважає оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000274000 та № 0000284000 від 20.06.2014 року законними, винесеними на підставі висновків акту перевірки №183/28-09-40-00-14/00213121 від 06.06.2014 року, відповідно до вимог чинного законодавства, а позовні вимоги - безпідставними та необґрунтованими. З огляду на викладене, вважає постанову суду першої інстанції необґрунтованою в частині задоволення позовних вимог.

Представник позивача у судовому засіданні, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів на підставі наказу №376 від 08.05.2014 та п.п. 78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства завод "Електроважмаш" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за 2011, 2012, 2013 роки та з податку на додану вартість за період взаємовідносин з ТОВ "НПП "Укренергострой" (код ЄДРПОУ33677118) у лютому, березні, квітні 2013 року, ПП "Промтранспоставка" (код ЄДРПОУ 34330452) у серпні 2013 року, ТОВ "Листехпоставка" (код ЄДРПОУ 35774330) у вересні 2012 року, ТОВ "ПК "Індустрія" (код ЄДРПОУ 37363627) у жовтні 2012 року, ТОВ "Промкомплект" (код ЄДРПОУ 30289982) у квітні 2011 року, за результатами якої складено Акт №183/28-09-40-00-14/00213121 від 06.06.2014 року.

У вказаному акті перевірки містяться висновки про порушення Державним підприємством завод "Електроважмаш":

- п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1, п.200.3, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме завищення суми податкового кредиту на загальну суму 122940,0 грн.: за вересень 2012 року на суму ПДВ 18725,0 грн., за жовтень 2012 року на суму ПДВ 16655,0 грн., за березень 2013 року на суму ПДВ 18808,0 грн., за квітень 2013 року на суму ПДВ 54588,0 грн., за серпень 2013 року на суму ПДВ 14164,0 грн., що призвело до порушення п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України, завищення суми відшкодування ПДВ з бюджету у розмірі 122940,0 грн., у тому числі: за листопад 2012 року на суму 35380,0 грн., за квітень 2013 року на суму 18808,0 грн., за травень 2012 на суму 54588,0 грн., за вересень 2013 року на суму 14 164, 0 грн.;

- п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, п.138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, завищено валові витрати на загальну суму 706698,75 грн., у тому числі з наступними постачальниками: за 2011 рік на суму 92000,0 грн. по операціям з ТОВ "Промкомплект", за 2012 рік на суму 176898,10 по операціям з ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "ПК "Індустрія", за 2013 рік на суму 437800,65 грн. по операціям з ПП "Промтранспоставка", ТОВ "НПП "Укренергострой", внаслідок чого занижено нараховану суму податку на прибуток на загальну суму 143330,72 грн.

На підставі висновків акту перевірки №183/28-09-40-00-14/00213121 від 06.06.2014 року відповідачем винесено податкові повідомлення - рішення:

- №0000274000 від 20.06.2014 року, яким ДП завод "Електроважмаш" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 122940,0 грн. та штрафні санкції у розмірі 61470,0 грн.;

- № 0000284000 від 20.06.2014, яким ДП завод "Електроважмаш" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 201656,0 грн., в т.ч. за основним платежем 141491,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 60165,0 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням від 20.06.2014 року, ДПЗ "Електроважмаш" звернулось до суду з вимогою про визнання їх незаконними та скасування.

Відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог щодо визнання незаконними податкових повідомлень-рішень №0000274000 від 20.06.2014 року та №0000284000 від 20.06.2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги про визнання незаконними та скасування рішення суб'єкта владних повноважень є однорідними позовними вимогами та передбачають один і той самий спосіб захисту прав позивача. Вважає, що поняття скасування податкового повідомлення-рішення передбачає, тим самим, визнання його незаконним, отже дана позовна вимога є похідною.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень №0000274000 від 20.06.2014 року та №0000284000 від 20.06.2014 року, суд першої інстанції виходив з їх незаконності та необґрунтованості.

Так, судом першої інстанції зазначено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, укладеними договорами, платіжними дорученнями, а податковим органом не надано доказів того, що спірні операції позивачем не проводились. В зв'язку з чим, позивач мав встановлене законом право на віднесення сум по даним взаємовідносинам до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податку на прибуток та в подальшому відповідні суми правомірно заявлені до бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували, зокрема, викладені в акті перевірки №183/28-09-40-00-14/00213121 від 06.06.2014 року висновки відповідача щодо не підтвердження реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, посилаючись на акти перевірок контрагентів позивача, а саме: Акт ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області від 06.02.2014 р. №202/20-34-22-01-05/33677118 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НПП Укренергострой" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "БК Профбудінвест" за період лютий, квітень 2013, ТОВ "Дімалс ЛТД" за період травень 2013 р.; Акт ДПІ у Московському районі ГУ Міндоходів у Харківській області від 01.04.2014 р. №704/20-34-22-01-05/33677118 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НПП Укренергострой" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Дімалс ЛТД" за період червень, серпень 2013 року, ТОВ "Будспецкомплекс" за період листопад 2012 року, ТОВ "Техно-спецальянс" за березень 2013 року та подальшої участі отриманих товарно-матеріальних (робіт, послуг) у фінансово-господарській діяльності підприємства; Акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкові ГУ Міндоходів від 20.11.2013 року №1511/20/30-22-01/34330452 про результати проведення позапланової виїзної перевірки ПП "Промтранспоставка" щодо документального підтвердження господарських відносин з ТОВ "Техно-Еліт" за червень-серпень 2013 року та Акт№388/22.5-03/35847508 від 23.08.2013р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Техно-Еліт"; Акт ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 10.12.2013 року №77/12-14-22-05/35774330 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Листехпоставка" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2013 р.; Акт Західної ОДПІ м. Харкова від 20.01.2014 року №134/20-33-22-03-07/37363627 «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Індустрія»; Акт ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 06.08.2013 року № 166/2203/30289982 "Про результати позапланової невиїзної перевірки НВФ „Промкомплект" у формі ТОВ".

Колегія суддів вважає такі висновки відповідача хибними, виходячи з наступного.

За приписами ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України).

Водночас згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-Х1У та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95р. №88 (зареєстровано в Мін'юсті України 05.06.95р. №168/704).

За змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

У відповідності до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну України від 24.05.95р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлено статтею 200 Податкового кодексу України, за приписами пунктів 200.1 - 200.4 якої сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів зазначає, що право на формування податкового кредиту , а також бюджетне відшкодування безпосередньо пов'язане з господарською діяльністю платника податку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач у перевіряємий період мав господарські взаємовідносини з ТОВ "НПП "Укренергострой" (код ЄДРПОУ33677118) у лютому, березні, квітні 2013 року, ПП "Промтранспоставка" (код ЄДРПОУ 34330452) у серпні 2013 року, ТОВ "Листехпоставка" (код ЄДРПОУ 35774330) у вересні 2012 року, ТОВ "ПК "Індустрія" (код ЄДРПОУ 37363627) у жовтні 2012 року, ТОВ "Промкомплект" (код ЄДРПОУ 30289982) у квітні 2011 року.

Так, матеріалами справи підтверджено, що між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "Листехпоставка" укладено договір поставки № 238-06/51-Т від 08.06.2012, згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність замовника продукцію зазначену у Специфікації 1,2 (а.с. 111-116 т.3), а замовник прийняти та оплатити продукцію. На підставі заявочного листа позивача №238-06/1202, ДП завод "Електроважмаш" просить поставити, зокрема, провід - ППИ-УМ 1,25 у кількості 100 кг.

На підтвердження здійснення ТОВ "Листехпоставка" 03.09.2012 р. поставки замовленої продукції, позивачем долучені до матеріалів справи податкова накладна №34 від 26.09.2012 р. (а.с. 49 т.2) та видаткова накладна №353 від 26.09.2012 р. (а.с.36 т.2).

Факт перевезення товару підтверджується товарно-транспортною накладною від 26.09.2012 р. (а.с. 37 т.2), приймання продукції підтверджується витягом з журналу обліку реєстрації ввозу ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" за період з 03.04.2012 р. по 25.10.2012 р., який міститься в матеріалах справи, та передано до 481 складу, що підтверджується прибутковим ордером №000171 (а.с.35 т.2) та лімітно-забірною картою №118 від 05.10.1012 р. (а.с.38 т.2).

Відповідно до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №544 від 26.09.2012 р., 16.11.2012 р. здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 112350,0 грн. у тому числі ПДВ - 18725,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3905 від 16.11.2012 (а.с.59 т.2) та випискою по особовим рахункам від 16.11.2012 р., яка містить в матеріалах справи..

Отриману продукцію було використано позивачем для виробництва електродвигуна для тепловозу АДВ 37М 02, яку в подальшому було реалізовано ПАТ "Луганськтепловоз", що підтверджується відомостями матеріалів, які також містяться в матеріалах справи.

На підтвердження реальності господарських відносин позивача з ТОВ "ПК Індустрія", судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ "ПК Індустрія" 13.09.2012 року укладено договір №266-01/52 від 13.09.2012 р. про поставку продукції визначеної в Специфікації №1 (а.с.125-133 т.3).

Як встановлено судом першої інстанції, 21.09.2012 р. позивачем направлено заявочний лист №266-122/а від 21.09.2012 р., копія якого наявна в матеріалах справи, на адресу ТОВ "ПК Індустрія", в якому ДП завод "Електроважмаш" просить поставити продукцію відповідно до Специфікації №1 до Договору.

22.09.2012 р. на адресу позивача надійшов лист №2109001 від 22.09.2012 р., у якому директор ТОВ "ПК Індустрія" повідомляє, що поставлена продукція буде відвантажена в термін до 11.10.2012 року.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "ПК Індустрія" 05.10.2012 р. поставлено замовлену продукцію (підшипники в асортименті), що підтверджується податковою накладною №50 від 05.10.2012 р. (а.с. 52-56 т.2), видатковою накладною №468 від 05.10.2012р. (а.с.109-111 т.2), товарно-транспортною накладною від 05.10.2012 р. (а.с.112 т.2), витягом з журналу обліку реєстрації ввозу ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" за період з 05.04.2012 р. по 25.10.2012 р. та передано до 435 складу, що підтверджується прибутковим ордером №345, вимогою №1 від 03.01.2013 р. (а.с. 96-108 т.2), лімітно-забірними картками № 930 від 06.11.2012 р., №931 від 06.11.2012 р., №951 від 07.11.2012 р., №952 від 07.11.2012 р., №937 від 06.11.2012 р., №936 від 06.11.2012 р., №960 від 07.11.2012 р., №944 від 07.11.2012 р., №712 від 29.10.2012 р., №914 від 06.11.2012 р., №925 від 06.11.2012 р., №927 від 06.11.2012 р., №941 від 06.11.2012 р., №942 від 06.11.2012 р., №954 від 07.11.2012 р., №965 від 07.11.2012 р., №962 від 07.11.2012 р., №964 від 07.11.2012 р., №963 від 07.11.2012 р., №953 від 07.11.2012 р., №928 від 06.11.2012 р., №572 від 23.10.2012 р., №947 від 07.11.2012 р., №943 від 06.11.2012 р., №946 від 07.11.2012 р., №932 від 06.11.2012 р., №929 від 06.11.2012 р., №959 від 07.11.2012 р., №958 від 07.11.2012 р., №957 від 07.11.2012 р., №956 від 07.11.2012, р. №955 від 07.11.2012 р., №945 від 07.11.2012 р., №41 від 29.12.2012 р., №42 від 29.12.2012 р., №571 від 23.10.2012 р., №433 від 16.10.2012 р., №31 від 09.01.2013 р., №920 від 06.11.2012 р., №921 від 06.11.2012 р., №916 від 06.11.2012 р., №917 від 06.11.2012 р., №926 від 06.11.2012 р., № 966 від 07.11.2012 р., №967 від 07.11.2012 р., №244 від 14.11.2012 р., № 961 від 07.11.2012 р., №922 від 06.11.2012 р., №935 від 06.11.2012 р., №934 від 06.11.2012 р., №913 від 06.11.2012 р., №923 від 06.11.2012 р., №924 від 06.11.2012 р., №722 від 29.10.2012 р., №948 від 07.11.2012 р., №949 від 07.11.2012 р., №724 від 29.10.2012 р., №723 від 26.10.2012 р., №950 від 07.11.2012 р., №590 від 05.12.2012 р., №933 від 06.11.2012 р., №713 від 29.10.2012 р., №915 від 06.11.2012 р. (а.с.113-177 т.2); накладними-вимогами №53 від 18.12.2013 р., №534 від 20.05.2013 р., №643 від 22.05.2013 р., № 642 від 22.05.2013 р., №645 від 22.05.2013 р., №953 від 18.04.2013 р., №100 від 13.06.2013 р., №106 від 13.06.2013 р., №588 від 25.06.2013 р., №591 від 25.06.2013 р., №852 від 02.08.2013 р., №504 від 09.08.2013 р., №829 від 02.08.2013 р., №804 від 01.08.2013 р., №962 від 02.08.2013 р., №983 від 02.08.2013 р., №112 від 09.10.2013 р., №673 від 24.09.2013 р., №278 від 09.09.2013 р., №593 від 25.06.2013 р., №103 від 13.06.2013 р., №811 від 01.08.2013 р., №809 від 01.08.2013 р., №808 від 01.08.2013 р., 807 від 01.08.2013 р., №940 від 04.11.2013 р., №695 від 16.05.2013 р., №91 від 09.07.2013 р., №886 від 01.08.2013 р., №853 від 02.08.2013 р., №813 від 01.08.2013 р., №810 від 01.08.2013 р., №2 від 02.08.2013 р., №906 від 02.08.2013 р., №982 від 02.08.2013 р., №59 від 19.12.2013 р., №19 від 25.02.2014 р., №543 від 20.05.2013 р., №5436 від 20.05.2013 р., №951 від 02.08.2013 р., №903 від 02.08.2013 р., №584 від 25.06.2013 р., №722 від 01.07.2013 р., №745 від 31.07.2013 р., №896 від 01.08.2013 р., №801 від 01.08.2013 р., №800 від 01.08.2013 р., №828 від 02.08.2013 р., №756 від 22.08.2013 р., №794 від 01.08.2013 р., №796 від 01.08.2013 р., №265 від 09.09.2013 р., №648 від 21.02.2013 р., №913 від 02.08.2013 р., №953 від 28.08.2013 р., №956 від 28.08.2013 р., №855 від 02.08.2013 р., №899 від 02.08.2013 р., №697 від 18.04.2014 р., №979 від 02.08.2013 р., №5 від 02.08.2013, р. №910 від 02.08.2013 р., №953 від 02.08.2013 р., №954 від 02.08.2013 р., №888 від 01.08.2013 р., №880 від 01.08.2013 р., №8 від 02.08.2013 р., №941 від 02.08.2013 р., №957 від 02.08.2013 р., №959 від 02.08.2013 р., №276 від 09.09.2013 р., №261 від 09.09.2013 р., №747 від 29.10.2013 р., №539 від 20.05.2013 р., №85 від 11.06.2013 р., №866 від 27.05.2013 р., №931 від 17.06.2014 р., №951 від 17.06.2014 р., №952 від 17.06.2014 р., №956 від 17.06.2013 р., №971 від 17.06.2014 р., №716 від 28.10.2013 р., №964 від 02.08.2013 р., №947 від 02.08.2013 р., №981 від 02.08.2013 р., №511 від 09.08.2013 р., №512 від 09.08.2013 р., №7 від 02.08.2013 р., №790 від 12.02.2014 р., №457 від 11.06.2013 р., №520 від 21.05.2013 р. (а.с.178-250 т.2, а.с.1-24 т.3).

У відповідності до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №2908326 від 03.10.2012 р., 19.11.2012 р. здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 94347,72 грн. у тому числі ПДВ - 15724,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №285 від 19.11.2012 р. (а.с.63 т.2) та випискою по особовим рахункам від 19.11.2012 р., яка міститься в матеріалах справи.

Крім того, судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що 15.10.2012 р. відбулася ще одна поставка продукції ТОВ "ПК Індустрія" (підшипники в асортименті), що підтверджується податковою накладною №81 від 10.10.2012 р. (а.с.48 т.2), видатковою накладною №534 від 10.10.2012 р. (а.с.31 т.2), товарно-транспортною накладною від 12.10.2012 р. (а.с.32 т.2), витягом з журналу обліку реєстрації ввозу ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" за період з 03.04.2012 р. по 25.10.2012 р., наявного в матеріалах справи, та передано до 435 складу, що підтверджується прибутковим ордером №000879 ( а.с.30 т. 2), лімітно-забірною картою №939 від 06.11.2012 р. (а.с.33 т.2) та накладною - вимогою №812 від 01.08.2013 р. (а.с.34 т.2).

Відповідно до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №2908410 від 10.10.2012 р., 27.11.2012 р. здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 5580,0 грн. у тому числі ПДВ - 930,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3620 від 27.11.2012 р. (а.с.62 т.2) та випискою по особовим рахункам від 27.11.2012 р.

Отриману від ТОВ "ПК Індустрія" продукцію (підшипники в асортименті) було використано в роботі ремонтно-монтажного цеху (обл. шифр №123), що підтверджується вказаними вище лімітно-забірними картками та вимогами. Підшипники є допоміжними елементами для виробництва різного виду продукції ДП завод "Електроважмаш", оскільки вони використовуються у всіх елементах та конструкціях, що обертаються задля меншого опору обертання. Замовлення вказаної продукції зумовлено виробничою необхідністю та постійним, безперервним виробничим процесом ремонтно-монтажного цеху.

Щодо господарських відносин позивача з ПП "Промтранспоставка", матеріалами справи підтверджено, що між ДП завод "Електроважмаш" та ПП "Промтранспоставка" 25.02.2013 року укладено договір № 266-01/148 про поставку продукції, зазначеної в Специфікації (а.с. 32-38 т.3).

26.07.2013 р. позивачем направлено заявочний лист №266-119/1 на адресу ПП "Промтранспоставка", в якому ДП завод "Електроважмаш" просить поставити продукцію відповідно до Специфікації №3 до Договору.

26.07.2012 р. у відповідь на адресу позивача надійшов лист №2072/2 від 26.07.2013 р., у якому повідомляється, що замовлена продукція буде поставлена 22.08.2013 р.

Як встановлено судом першої інстанції, 22.08.2013 р. ПП "Промтранспоставка" поставлено замовлену продукцію, що підтверджується податковою накладною №169 від 22.08.2013 р. (т.2 а.с.57), видатковою накладною №П-00000103 від 22.08.2013 р. (а.с.70 т. 2), товарно-транспортною накладною №01АА від 22.08.2013 (а.с.71 т. 2), витягом з журналу обліку реєстрації ввозу ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" за період з 26.10.2012 р. по 15.09.2014 р. та передано до 435 складу, що підтверджується прибутковим ордером №502 від 22.08.2013 р. (а.с.67-69 т.2), накладними-вимогами №№23 від 28.08.2013 р., №22 від 28.08.2013 р., №13 від 28.08.2013 р., №12 від 28.08.2013 р., №11 від 28.08.2013 р., №10 від 28.08.2013 р., №9 від 28.08.2013 р., №8 від 28.08.2013 р., №3 від 28.08.2013 р., №2 від 28.08.2013 р., №899 від 28.08.2013 р., №898 від 28.08.2013 р., №897 від 28.08.2013 р., №895 від 28.08.2013 р., №894 від 28.08.2013 р., №883 від 29.08.2013 р., №838 від 28.08.2013 р., №999 від 28.08.2013 р., №998 від 28.08.2013 р., №982 від 29.08.2013 р., №981 від 29.08.2013 р., №978 від 29.08.2013 р., №919 від 29.08.2013 р., №904 від 29.08.2013 р. (а.с.72-95 т.2).

Відповідно до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №П-00001094 від 20.08.2013 р., 08.11.2013 р. здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 84984,0 у тому числі ПДВ - 14164,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №6252 від 08.11.2013 р. (а.с.58 т.2) та випискою по особовим рахункам від 08.11.2013 р.

Отриману продукцію було використано позивачем в роботі наступних цехів: ремонтно-монтажного (обл. шифр №123), кольорового лиття (обл. шифр №10), апаратного (обл. шифр №8), якірного (обл. шифр №5), інструментального (обл. шифр №121), обробки деталей на станках з ЧПУ (обл. шифр №78), кріпильного (обл. шифр №16), турбогенераторного (обл. шифр №12), що підтверджується вище вказаними вимогами. Товари поставлені ПП "Промтранспоставка" є допоміжними елементами та інструментами для виробництва різного виду продукції ДП завод "Електроважмаш". З використанням вказаного товару Позивач здійснював виробництво власної продукції. Замовлення вказаної продукції зумовлено виробничою необхідністю та постійним, безперервним виробничим процесом вказаних цехів.

На підтвердження здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ НВФ "Промкомплект", в матеріалах справи наявні наступні документи.

Так, матеріалами справи підтверджено укладення 02.02.2011р. договору між ДП завод "Електроважмаш" та ТОВ НВФ "Промкомплект" №207-03/71-Т про поставку продукції, зазначеної в Специфікації (а.с.117-124 т.3).

Також, позивачем направлено заявочні листи №207-03/63 від 01.03.2011 та №207-03/66 від 02.03.2011 р. на адресу ТОВ НВФ "Промкомплект", в яких ДП завод "Електроважмаш" просить поставити, щітки та запобіжники.

02.03.2011 р. на адресу позивача надійшов лист №207-03/63 та лист №04/03, якими директор ТОВ НВФ "Промкомплект" повідомляє, що замовлена продукція буде поставлена до 15.03.2011 р.

ТОВ НВФ "Промкомлект" 05.04.2011 р. поставлено продукцію відповідно до заявочного листа №207-03/66 від 02.03.2011 р., що підтверджується податковою накладною №01 від 05.04.2011 р. (а.с.51 т.2), видатковою накладною № 36 від 05.04.2011 р. (а.с.43 т.2), товарно-транспортною накладною від 05.04.2011 р. №36 витягом з журналу обліку реєстрації ввозу ТМЦ на територію ДП завод "Електроважмаш" за період з 23.12.2010 р. по 09.08.2011 р. та передано до складу, що підтверджується прибутковим ордером № 241 (а.с.43 т.2), лімітно-забірною картою №404 від 08.04.2011 р., №405 від 08.04.2011 р. (а.с.44 т.2), вимогою №465 від 11.04.2011 р. та №743 від 29.04.2011 р. (а.с.45 т.2).

Продукцію, поставлену ТОВ НВФ "Промкомлект" за договором №207-03/71-Т від 02.02.2011 р. на ДП завод "Електроважмаш" прийнято на підставі доручення №735 від 04.04.2011 р.

Колегія суддів зазначає, що додатковим доказом, який свідчить про факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від контрагентів є наданий позивачем витяг з журналу реєстрації довіреностей.

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно із Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" від 16.05.96 р. № 99 (зареєстровано в Мін'юсті України 12.06.96 р. за № 293/1318, зі змінами та доповненнями, за текстом - Інструкція № 99) дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, регламентовано умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 3 Інструкції № 99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (далі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Видача бланків довіреностей здійснюється після їх реєстрації у журналі реєстрації довіреностей. Довіреність на одержання цінностей видається лише особам, які працюють на даному підприємстві.

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Відповідно до п. 10 Інструкції № 99 особа, якій видано довіреність, зобов'язана не пізніше наступного дня після кожного випадку доставки на підприємство одержаних за довіреністю цінностей, незалежно від того, одержані цінності за довіреністю повністю або частково, надати працівнику підприємства, який здійснює виписування та реєстрацію довіреностей, документ про одержання нею цінностей та їх здачу на склад (у комору) або матеріально відповідальній особі.

Згідно із вимогами п. 13 Інструкції № 99 довіреність незалежно від строку її дії залишається у постачальника при першому відпуску цінностей. У разі відпуску цінностей частинами на кожний частковий відпуск складається накладна (акт приймання-здачі або інший аналогічний документ) із зазначенням на ній номера довіреності та дати її видачі. У цих випадках один примірник накладної (або документа, що її заміняє) передається одержувачу цінностей, а інший - додається до залишеної у постачальника довіреності й використовується для спостереження і контролю за відпуском цінностей згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреність разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей (п. 15 Інструкції № 99).

Позивачем до суду першої інстанції надано витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2011 рік, яким підтверджується, що товар отримала Петрова за довіреністю №735 від 04.04.2011 р. (а.с. 230 т.4).

Відповідно до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №92 від 05.04.2011 р., 11.07.2012 року здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 70000,0 у тому числі ПДВ - 13000,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1202 від 11.07.2012 (а.с.61 т. 2) та випискою по особовим рахункам від 11.07.2012 року.

Отриману від ТОВ НВФ "Промкомлект" продукцію було використано у апаратному виробництві, що підтверджується відомостями матеріалів. Замовлення вказаного товару зумовлено виробничою необхідністю та виробничим процесом вказаного цеху (запобіжники - для захисту електричного обладнання від струму короткого замикання, щітки - як складова частина генератору ГС523 МУХЛ 2, який в подальшому позивачем було реалізовано на адресу контрагента ТОВ "Рустрансімпорт" (м. Москва РФ), що підтверджується відомостями матеріалів.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, 07.04.2011 р. ТОВ НВФ "Промкомлект" здійснено ще одну поставку продукції відповідно до заявочного листа №207-03/63 від 01.03.2011 р., що підтверджується податковою накладною №03 від 07.04.2011 р. (а.с.50 т. 2), видатковою накладною №37 (а.с.39 т. 2) від 07.04.2011 р., товарно-транспортною накладною від 07.04.2011 р. №37 та передано до складу, що підтверджується прибутковим ордером № 246 від 07.04.2011 р. (а.с.39 т. 2) та вимогою №382 від 08.04.2011 р., №464 від 11.04.2011 р. (а.с. 40 т. 2), №744 від 29.04.2011 р., №636 від 20.04.2011 р. ( а.с.41 т.2), №652 від 21.04.2011 р. ( а.с.42 т.2).

Відповідно до п.4 Договору, на підставі рахунку на оплату №94 від 07.04.2011 р., 11.07.2012 р. здійснено оплату отриманої продукції у розмірі 32400,0 грн. у тому числі ПДВ - 5400,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1203 від 11.07.2012 р. (а.с.60 т.2) та випискою по особовим рахункам від 11.07.2012 р.

Отриману продукцію було використано для виробництва генератора ГС 523 МУХЛ2, який в подальшому було реалізовано контрагенту ТОВ "Рустрансімпорт" (м. Москва РФ).

З приводу господарських відносин позивача з ТОВ "НПП Укренергострой", судом першої інстанції встановлено та підтверджено в ході апеляційного розгляду, що внаслідок складання Акту періодичного огляду будівельних конструкцій будівлі корпусу 16 №286-481 від 31.10.2012 р., відповідно до якого, стан підлоги - незадовільний, 15.11.2012 р. між ДП завод "Електроважмаш" укладено договір з "НПП-Укренергострой" №1/11-12ВК про виконання робіт. Додатками до Договору є дефектні акти з яких вбачається обсяг необхідних робіт, кошторис, відомості ресурсів (а.с.55-81 т.3).

ТОВ "НПП Укренергострой" 25.04.2013 р. завершено ремонт підлоги прольоту №2, корп.16 (цех 20), про що свідчить податкова накладна №2 від 25.04.2013 р. (а.с. 46 т.2), акт виконаних робіт №1 та №2 за квітень 2013 року, витяг з журналу обліку виїзду автотранспорту підрядних організацій, витяг з журналу обліку службових записок про занесення та винесення ТМЦ, витяг з журналу реєстрації службових записок та листів КПП №3, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п.5.1 Договору, на підставі рахунку на оплату №СФ-00005 від 25.04.2013 р., 17.15.2013 р. здійснено оплату виконаних робіт у розмірі 327528,80 грн. у тому числі ПДВ - 54588,0 грн., що підтверджується платіжним дорученням №11571 від 17.05.2013 (а.с.64 т.2) та випискою по особовим рахункам від 17.05.2013 року.

Також, матеріалами справи підтверджено, що 01.02.2013 року між ДП завод "Електроважмаш" укладено договір з "НПП-Укренергострой" № 01/02-13 про виконання робіт, Додатками до якого є дефектні акти з яких вбачається обсяг необхідних робіт, кошторис, відомості ресурсів (а.с.134-228 т.3).

ТОВ "НПП Укренергострой" 01.04.2013 р. завершено ремонт підлоги прольоту №6, корп.16 (цех 20), про що свідчить податкова накладна №1 від 01.04.2013 (а.с.47 т.2), Акт виконаних робіт №1 за березень 2013 року, витяг з журналу обліку виїзду автотранспорту підрядних організацій, витяг з журналу обліку службових записок про занесення та винесення ТМЦ, витяг з журналу реєстрації службових записок та листів КПП №3.

Відповідно до п.5.1 Договору, на підставі рахунку на оплату №СФ-00004 від 01.04.2013 р., 05.04.2013 р. здійснено оплату виконаних робіт у розмірі 100000,0 грн. у тому числі ПДВ - 16666,67 грн. що підтверджується платіжним дорученням №1200 від 05.04.2013 (а.с.66 т. 2) та випискою по особовим рахункам від 05.04.2013 р.; 15.04.2013 р. здійснено оплату виконаних робіт у розмірі 246371,60 грн. у тому числі ПДВ - 41061,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5613 від 15.04.2013 р. (а.с.65 т.2) та випискою по особовим рахункам від 15.04.2013 року.

На підтвердження виконання у повному обсязі робіт, передбачених Договорами №01/02-13 від 01.02.2013 р. та №1/11-12ВК від 15.11.2012 р., укладеними між ДП завод "Електроважмаш" з "НПП-Укренергострой", в матеріалах справи наявні Акти про виконання будівельних робіт №1 за березень 2013 року та №2 за квітень 2013 року по Договору №01/02-13 від 01.02.2013 р. та Акти №1 за квітень 2013 року та №2 за грудень 2013 року по Договору №1/11-12ВК від 15.11.2012 р., платіжні доручення №1779 від 22.11.2013 р., №11571 від 17.05.2013 р., №2071 від 15.03.2013 р., №3917 від 16.11.2012 р., №5613 від 15.04.2013 р., №522 від 26.12.2012 р., №763 від 26.02.2013 р., №1200 від 05.04.2013 року та Акти взаєморозрахунків ДП завод "Електроважмаш" та "НПП-Укренергострой" від 29.08.2014 року.

Як встановлено судом першої інстанції, жодних зауважень до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірним правочином ДПІ, ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду відповідачем не зазначено.

Разом з тим, колегія суддів вказує на те, що укладені між позивачем та вищезазначеними контрагентами договори містять основні положення, що свідчить про наявність наміру щодо настання реальних наслідків в момент укладення договорів, оскільки, укладаючи угоду, сторони домовлялися щодо істотних умов правочину.

Для бухгалтерського обліку, що базується на безперервному документуванні всіх здійснюваних господарських операцій, первинні документи є документальними свідоцтвами, що підтверджують отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника. Такі документи у свою чергу є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських регістрів.

При здійсненні аналізу наявних копій первинних документів, колегія суддів вбачає, що останні містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

Колегія суддів вказує на те, що до документів, які є підставою для оприбуткування товару, належать прибутково-видаткові накладні, які виписуються постачальником та містять кількісно-вартісні відомості про товар.

Також, колегія суддів зазначає, що зауважень щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку контролюючого органу в акті перевірки відсутні.

При цьому, ТОВ "НПП "Укренергострой", ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "ПК "Індустрія", ТОВ "Промкомплект" були офіційно зареєстровані платниками ПДВ на час здійснення господарських операцій та мали право складання податкових накладних.

З наявних в матеріалах справи копій вищезазначених первинних документів вбачається, що останні оформлені у відповідності до вимог ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704), а податкові накладні - згідно з нормами п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Вищевказані документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення № 88 спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак, є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про реальність господарських операцій між позивачем та вищезазначеними контрагентами як таких, що повністю підтверджені належним чином оформленим первинними документами.

З приводу доводів податкового органу про те, що у видаткових накладних №36 та №37, виданих НВФ «Промкомплект» ТОВ замовнику (позивачу), відсутні номер, дата довіреності та П.І.Б. довіреної особи, що не дозволяє ідентифікувати особу, яка отримала товар, колегія суддів вказує на те, що з наведених видаткових накладних вбачається, що товар отримала на підставі довіреності№735 від 04.04.2011 року ОСОБА_4, підпис якої також наявний. (т.2 а.с. 39,43). Таким чином, вказані доводи відповідача спростовані матеріалами справи.

Доводи відповідача щодо недоліків у прибуткових ордерах по контрагентах ТОВ "ПК "Індустрія", ТОВ "Промкомплект" колегія суддів також відхиляє з огляду на наступне. Як вбачається з прибуткових ордерів №345 по контрагенту ТОВ "ПК "Індустрія" товар прийняла комірник ОСОБА_5, наведено підпис особи, зокрема, в матеріалах справи наявні накладні вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення/ матеріалів (а.с.72-95 т.2), в яких зазначено особу, що відпускала товар, а саме ОСОБА_5 Отже колегія суддів вбачає можливим ідентифікувати особу, що прийняла товар за прибутковими ордерами, поставленого ТОВ "ПК "Індустрія". Твердження про відсутність у прибуткових ордерах №241 та №246 коду товару та кількості, відсутність можливості ідентифікувати особу, що прийняла товар, спростовані матеріалами справи, оскільки зі змісту даних ордерів вбачається зазначення коду та кількості товару, який приймали Верещагина та Митрофанова на склад ДПЗ "Електроважмаш" №493, підписи яких також наявні (а.с.39, 43), що дозволяє ідентифікувати вказаних осіб.

Також, відповідачем в апеляційній скарзі вказано на відсутність в актах виконаних робіт, складених між ДПЗ "Електроважмаш" та ТОВ "НПП Укренергострой" зазначення посади, П.І.Б. відповідальних осіб підрядника, а також посади та П.І.Б. замовника. Однак, з наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт вбачається, що роботи здав підрядник, наведені підпис, печатка ТОВ "НПП Укренергострой", зокрема, зазначено посаду та П.І.Б. відповідальної особи підрядника, а саме: директор ТОВ "НПП Укренергострой" Водорез А.А. Також, вбачається, що роботи прийняв замовник ДПЗ "Електроважмаш", наявні підписи, печатка даного підприємства, зокрема, посади та П.І.Б., які прийняли роботи, а саме: головний архітектор заводу - Заіченко В.Д., Зам. начальника цеху №20 - Караванський М.А. та затверджено головним інженером ДПЗ "Електроважмаш" Тулуповим А.Є. (а.с.9 т.2). Таким чином, вказані доводи відповідача не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду та спростовані наявними в матеріалах справи доказами.

Щодо посилань відповідача на висновки актів перевірок контрагентів позивача, як на підставу для висновку про нереальність здійснення господарських операцій ДП завод "Електроважмаш" із даними контрагентами, недоліки у ТТН по відносинам позивача із ТОВ "ПК "Індустрія" та відсутність ТТН по відносинам із ТОВ "Промкомплект", колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем отримано від контрагентів податкові накладні, які саме і є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та відповідно, зазначені накладні оформлені у повній відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України, що не заперечується податковим органом.

Також, колегія суддів вказує на наявність в матеріалах справи ТТН №37 щодо поставки вантажу відправником ТОВ "Промкомплект" на адресу вантажоодержувача ДПЗ "Електроважмаш", яка не містить недоліків та наявні всі необхідні реквізити (а.с.103 т.4).

Також, аналізуючи положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", колегія суддів вказує на те, що позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником.

Так, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб.

Крім того, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Також колегія суддів зазначає, що недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних, не спростовують факту доставки ТМЦ, оскільки такий факт підтверджено не лише товарно-транспортними накладними, а й іншими первинними документами, які наявні в матеріалах справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що недоліки у заповненні товарно-транспортних накладних не свідчить про безтоварність спірних господарських операцій позивача із його контрагентами.

Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Підставою для донарахування платнику податків грошових зобов'язань та відмови в отриманні бюджетного відшкодування може слугувати лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій. Зокрема, не надано доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи викладене, колегія суддів відхиляє наведені доводи відповідача та вказує на реальність спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентами у перевіряє мий період, що повністю підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, колегія суддів зауважує, що обов'язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг) по ланцюгу.

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на формування податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Також, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання формування валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Так, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що витрати з придбання товарів та послуг у ТОВ "НПП "Укренергострой", ПП "Промтранспоставка", ТОВ "Листехпоставка", ТОВ "ПК "Індустрія", ТОВ "Промкомплект" вірно віднесені позивачем до валових витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за результатами відносин з ТОВ "НПП "Укренергострой" у лютому, березні, квітні 2013 року, ПП "Промтранспоставка" у серпні 2013 року, ТОВ "Листехпоставка" у вересні 2012 року, ТОВ "ПК "Індустрія" у жовтні 2012 року, ТОВ "Промкомплект" у квітні 2011 року по реальним господарським операціям, повністю підтвердженим відповідними первинними документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.06.2014 року №0000274000, яким ДП завод "Електроважмаш" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 122940,0 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 61470,0 грн., а також № 0000284000, яким ДП завод "Електроважмаш" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 201656,0 грн., в т.ч. за основним платежем 141491,0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 60165,0 грн., діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговуванням великих платників у місті Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.09.2014р. по справі № 820/12617/14 в частині задоволення позовних вимог Державного підприємства завод "Електроважмаш" залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П. Судді Дюкарєва С.В. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 17.11.2014 р.