Рішення

від 24.11.2014 по справі 910/20846/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20846/14 24.11.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ріда Стиль» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Украгрогруп» простягнення 21 976,72 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Хаджинова В.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріда Стиль» (надалі - ТОВ «Ріда Стиль») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрогруп» (надалі - ТОВ «Украгрогруп») про стягнення 21 976,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання поворотної фінансової допомоги №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р. позивач надав кошти у вигляді безпроцентної поворотної грошової позики, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по поверненню грошових коштів не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 18 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 256,55 грн., 3% річних у розмірі 396,49 грн. та інфляційних у розмірі 2 323,68 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.10.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.10.2014 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.10.2014 р. розгляд справи відкладено до 24.11.2014 р. у зв'язку із неявкою представників сторін та неподанням витребуваних доказів.

24.11.2014 р. від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову, в якій позивач просив стягнути з відповідача заборгованість на підставі приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набуті у зв'язку з відсутністю підстав для володіння ним такими грошовими коштами.

У зв'язку з тим, що подана позивачем заява відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а на момент її подання розгляд справи по суті не почався суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням такої заяви.

В судове засідання представник позивача з'явилася, на виконання вимог ухвали суду надала документи та пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову підтримала повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні.

Судом в задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено з огляду на наступне.

По-перше, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту перебування його представника за межами міста на момент проведення судового засідання.

По-друге, відповідач не позбавлений можливості на підставі ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України уповноважити будь-яку особу для представництва власних інтересів.

При цьому, до поданого клопотання була долучена чинна довіреність, якою для представлення інтересів відповідача було уповноважено двох осіб - Бортник О.В. та Єна А.Ю., а відтак навіть у випадку перебування одного із них у відрядженні, інший не був позбавлений можливості з'явитися на судове засідання, призначене на 24.11.2014 р.

По-третє, ухвала про порушення провадження у справі була отримана представником відповідача 06.11.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №31354467. Таким чином, відповідач мав більше двох тижнів для підготовки до участі у судовому засіданні, зокрема для залучення кваліфікованої особи на представлення власних інтересів в суді, а також для підготування відзиву на позовну заяву на виконання вимог ухвали суду.

Відтак, оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

У період з 26.11.2014 р. по 18.12.2013 р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 19 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №308 від 26.11.2013 р., №310 від 26.11.2013 р. та №350 від 18.12.2013 р.

Як вбачається із матеріалів справи, призначенням платежів за вказаними платіжними дорученнями було визначено «поворотна фінансова допомога Дог. №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р., без ПДВ».

Спір у справі виник у зв'язку із безпідставним, на думку позивача, набуттям відповідачем грошових коштів у розмірі 18 000,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Із матеріалів справи вбачається, що грошові кошти ТОВ «Ріда Стиль» у розмірі 19 500,00 грн. у період з 26.11.2014 р. по 18.12.2013 р. були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача з призначенням платежу «поворотна фінансова допомога Дог. №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р., без ПДВ».

В той же час, матеріали справи не містять доказів, а позивачем заперечується факт укладення договору №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р., на виконання умов якого могли бути перераховані такі грошові кошти.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Наявна в матеріалах справи копія договору про надання поворотної фінансової допомоги №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р. не може бути належним та допустимим в розумінні приписів ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказом на підтвердження факту укладення між сторонами такого договору, оскільки не містить підпису уповноваженої особи та печатки ТОВ «Украгрогруп».

Платіжне доручення №348 від 12.11.2013 р. на суму 20 000,00 грн. не може бути враховане судом якості повернення відповідачем суми позики, отриманої за договором №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р., оскільки в призначенні платежу такого платіжного доручення вказано «част. поворотної фінансової допомоги зг. Дог. №РД-28-05/08/13 від 05.08.2013 р. без ПДВ».

За таких обставин суд приходить до висновку, що господарські зобов'язання (шляхом укладення договору №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р.) між ТОВ «Ріда Стиль» та ТОВ «Украгрогруп» не виникали.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності наступних умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Суд приймає до уваги відсутність між сторонами договірних зобов'язань, а відтак перераховані позивачем на рахунок ТОВ «Украгрогруп» грошові кошти ТОВ «Ріда Стиль» у розмірі 19 500,00 грн. з урахуванням приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті ТОВ «Украгрогруп».

В той же час, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог та відсутності підстав для виходу за їх межі, суд вважає доведеною наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 18 000,00 грн. як безпідставно набутих, а відтак позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 256,55 грн., 3% річних у розмірі 396,49 грн. та інфляційних у розмірі 2 323,68 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.01.2014 р. по 25.09.2014 р.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час, чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами (повернення безпідставно набутих коштів), а у зв'язку з відсутність між сторонами договірних правовідносин у суду відсутні підстави вважати погодженою сторонами відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення виконання ним грошового зобов'язання, та її розмір.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, згідно з п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України) , оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

З огляду на викладене, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 396,49 грн. та інфляційних у розмірі 2 323,68 грн. у суду відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Украгрогруп» на користь ТОВ «Ріда Стиль» основного боргу у розмірі 18 000,00 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 256,55 грн., 3% річних у розмірі 396,49 грн. та інфляційних у розмірі 2 323,68 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріда Стиль» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрогруп» (03058, м. Київ, вул. Ніжинська, 5; ідентифікаційний код 37416212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ріда Стиль» (04073, м. Київ, вул. Бондарська, 5/2, літ. А; ідентифікаційний код 34539464) основний борг у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 40 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Повне рішення складено 25.11.2014 р.

Суддя В.П. Босий