Постанова

від 12.02.2015 по справі 910/20846/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" лютого 2015 р. Справа№ 910/20846/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Руденко М.А.

за участю представників cторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: Кабачна І.С., довіреність б/н від 21.12.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркаргогруп"

на рішення господарського суду м. Києва від 24.11.2014р.

у справі №910/20846/14 (суддя - Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріда Стиль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркаргогруп"

про стягнення 21 976,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріда Стиль" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрогруп" про стягнення 21 976,72 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 24.11.2014 р. у справі №910/20846/14 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріда Стиль" задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрогруп" (03058, м. Київ, вул. Ніжинська, 5; ідентифікаційний код 37416212) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріда Стиль" (04073, м. Київ, вул. Бондарська, 5/2, літ. А; ідентифікаційний код 34539464) основний борг у розмірі 18 000 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 496 (одна тисяча чотириста дев'яносто шість) грн. 40 коп.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укркаргогруп" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 24.11.2014 р. у справі №910/208461/14 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріда Стиль" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркаргогруп" про стягнення 21 976,72 грн. відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач в судове засідання повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, відзиву на апеляційну скаргу не надав.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення, встановив наступне.

У період з 26.11.2013 р. по 18.12.2013 р. позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 19 500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №308 від 26.11.2013 р., №310 від 26.11.2013 р. та №350 від 18.12.2013 р.

Як вбачається із матеріалів справи, призначенням платежів за вказаними платіжними дорученнями було визначено "поворотна фінансова допомога Дог. №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р., без ПДВ".

Спір у справі виник у зв'язку із безпідставним, на думку позивача, набуттям відповідачем грошових коштів у розмірі 18 000,00 грн.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З матеріалів справи вбачається, що грошові кошти ТОВ "Ріда Стиль" у розмірі 19 500,00 грн. у період з 26.11.2013 р. по 18.12.2013 р. були перераховані на розрахунковий рахунок відповідача з призначенням платежу "поворотна фінансова допомога Дог. №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р., без ПДВ".

В той же час, матеріали справи не містять доказів, а позивачем заперечується факт укладення договору №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р., на виконання умов якого могли бути перераховані такі грошові кошти.

Наявна в матеріалах справи копія договору про надання поворотної фінансової допомоги №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р. не може бути належним та допустимим в розумінні приписів ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказом на підтвердження факту укладення між сторонами такого договору, оскільки не містить підпису уповноваженої особи та печатки ТОВ "Украгрогруп".

Платіжне доручення №348 від 12.11.2013 р. на суму 20 000,00 грн. не може бути враховане судом в якості повернення відповідачем суми позики, отриманої за договором №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р., оскільки в призначенні платежу такого платіжного доручення вказано "част. поворотної фінансової допомоги зг. Дог. №РД-28-05/08/13 від 05.08.2013 р. без ПДВ".

За таких обставин суд приходить до висновку, що господарські зобов'язання (шляхом укладення договору №РД-49-26/11/13 від 26.11.2013 р.) між ТОВ "Ріда Стиль" та ТОВ "Украгрогруп" не виникали.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

При цьому, зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності наступних умов.

По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння.

По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою.

По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто, мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 Цивільного кодексу України).

Суд приймає до уваги відсутність між сторонами договірних зобов'язань, а відтак перераховані позивачем на рахунок ТОВ "Украгрогруп" грошові кошти ТОВ "Ріда Стиль" у розмірі 19 500,00 грн. з урахуванням приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України вважаються такими, що безпідставно набуті ТОВ "Украгрогруп".

В той же час, з урахуванням розміру заявлених позовних вимог та відсутності підстав для виходу за їх межі, суд вважає доведеною наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 18 000,00 грн. як безпідставно набутих, а відтак позовні вимоги в цій частині є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 256,55 грн., 3% річних у розмірі 396,49 грн. та інфляційних у розмірі 2 323,68 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.01.2014 р. по 25.09.2014 р.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами (повернення безпідставно набутих коштів), а у зв'язку з відсутність між сторонами договірних правовідносин у суду відсутні підстави вважати погодженою сторонами відповідальність відповідача у вигляді пені за порушення виконання ним грошового зобов'язання, та її розмір.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, згідно з п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 р. обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, враховуючи викладене, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 396,49 грн. та інфляційних у розмірі 2 323,68 грн. відсутні.

На підставі викладеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрогруп" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріда Стиль" основного боргу у розмірі 18 000,00 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1 256,55 грн., 3% річних у розмірі 396,49 грн. та інфляційних у розмірі 2 323,68 грн. належить відмовити.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Беручи до уваги наведене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду м. Києва від 24.11.2014 р. у справі №910/20846/14 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркаргогруп" задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду м. Києва від 24.11.2014 р. у справі №910/20846/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укркаргогруп" - без задоволення.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

М.А. Руденко