Постанова

від 27.11.2014 по справі 813/6800/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2014 року № 813/6800/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судових засідань Колтун Ю.М.

з участю представників:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства (надалі ПП) «Аутсорсинг-сервіс» до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПП «Аутсорсинг-сервіс» звернулося в суд з позовом до ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2014 року за №000058/22-04/8187.

Позивач в позовній заяві стверджує, що надані його контрагентами ТзОВ «Праймвей Трейдінг» та ТзОВ «Семикс» послуги є реальними, вони безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю товариства, а первинні документи відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також, продовжує позивач, що зазначені контрагенти на дату здійснення господарських операцій були належним чином зареєстрованими як платники податку на додану вартість, а неможливість проведення контролюючим органом зустрічної звірки по них в жодній мірі не свідчить про нікчемність укладених угод.

Відповідач в запереченні на позовну заяву зазначає, що висновки акта перевірки відповідають фактичним обставинам справи, податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача дала аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами позапланової виїзної перевірки ПП «Аутсорсинг-Сервіс» з питань правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2014 року, ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області складено акт за №209/22-04/37444187 від 03.06.2014 року та прийнято податкові повідомлення-рішення від 16.06.2014 року за №000058/22-04/8187, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 241666 грн. 00 коп., в тому числі, за основним платежем - 193333 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 48333 грн. 00 коп.

Перевіркою встановлено порушення:

- п.186.1 ст.186, п.198.1 ст.198.2, п.198.3 198 ПК України внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит з податку на додану вартість на суму 193333 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Щодо висновків контролюючого органу про завищення податкового кредиту на суму 193333 грн. 00 коп., то такі ґрунтуються на аналізі господарських операцій позивача та його контрагентів - ТзОВ «Праймвей Трейдінг» та ТзОВ «Семикс».

Так, при проведенні перевірки контролюючий орган виходив з того, що укладені угоди з ТзОВ «Праймвей Трейдінг» та ТзОВ «Семикс» є такою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства , а саме направлена на ухилення від сплати податків, оскільки дані підприємства здійснюють операції з метою штучного формування податкового кредиту, та які не можуть мати реального товарного характеру, тобто вчиняли умисні дії, направлені на ухилення сплати від сплати податків.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV, з наступними змінами та доповненнями визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було,

відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ «Праймвей Трейдінг» та ТзОВ «Семикс».

Так, між ПП «Аутсорсинг-Сервіс» (замовник) та ТзОВ «Семикс» (виконавець) 01.11.2013 року було укладено договір №01/11 щодо надання інформаційно-консультативних послуг відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому інформаційно-консультативні послуги за напрямками, що цікавлять замовника.

В підтвердження виконання наведеного договору позивачем надано акти виконаних робіт за №12 від 29.11.2013 року, за №12 від 31.12.2013 року та за №18 від 31.01.2014 року та податкові накладні від 29.2013 року за №14059 на суму 332000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 55333 грн. 33 коп., від 31.12.2013 року за №15034 на суму 545000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 90833 грн. 33 коп. та від 31.01.2014 року за №15122 на суму 582000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 97000 грн. 00 коп., виписки з банківських рахунків.

Також, позивачем додано до матеріалів справи звіт виконаних робіт, в підтвердження обставин проведення відповідної роботи.

При цьому, контролюючий орган вважає, що дана господарська операція не носила реального характеру, оскільки ТзОВ «Семикс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Зазначені обставини, підтверджуються актом ДПІ у Печерському районі м.Києва Головного управління Міндоходів у м.Києві за №1012/26-55-22-07/38348306 від 03.04.2014 року.

Оцінюючи даний акт як доказ у справі, суд не може взяти його до уваги, як той документ, що не підтверджує реальності господарських операцій, оскільки в ньому зазначено про неможливість проведення зустрічної перевірки та проведено аналіз господарської діяльності ТзОВ «Семикс» та його контрагентів.

Між ПП «Аутсорсинг-Сервіс» (замовник) та ТзОВ «Праймвей Трейдінг» (виконавець) 01.11.2013 року було укладено договір №01112013 щодо надання інформаційно-консультативних послуг відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому інформаційно-консультативні послуги за напрямками, що цікавлять замовника.

В підтвердження виконання наведеного договору позивачем надано акти виконаних робіт за №134 від 29.11.2014 року, за №107 від 31.12.2013 року та за №89 від 31.01.2014 року, податкові накладні від 29.11.2013 року за №2525 на суму 324000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 54000 грн. 00 коп., від 31.12.2013 року за №1573 на суму 518000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 86333 грн. 33 коп., від 31.01.2014 року за №1894 на суму 578000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ - 96333 грн. 33 коп., виписки з банківського рахунку.

Також, позивачем додано до матеріалів справи звіт виконаних робіт, в підтвердження обставин проведення відповідної роботи.

В той же час, контролюючий орган вважає, що дана господарська операція не носила реального характеру, оскільки ТзОВ «Праймвей Трейдінг» відсутній управлінський і технічний персонал, оборотні кошти, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби та іншого майна, які економічно необхідні для виконання постачання або здійснення діяльності. Зазначені обставини, підтверджуються актом ДПІ у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 23.05.2014 року за №190/22-04/38821765.

Оцінюючи даний акт як доказ у справі, суд не може взяти його до уваги, як той документ, що не підтверджує реальності господарських операцій, оскільки в ньому зазначено про неможливість проведення зустрічної перевірки та проведено аналіз господарської діяльності ТзОВ «Праймвей Трейдінг» та його контрагента.

Даючи узагальнюючу правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи, які відповідають вимогам чинного законодавства. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента.

Більше того, контролюючим органом не надано аналізу необхідності управлінського і технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів та іншого майна, для надання інформаційно-консультаційних послуг.

За таких обставин, суд вважає, що органом державної податкової служби не доказано фактичного не здійснення згаданої господарської операції.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні копії податкових накладних, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також, матеріалами справи спростовується посилання відповідача на дефекти податкової правосуб'єктності контрагентів, як на обставину, що вказує на нереальність згаданих господарських операцій з врахуванням наступного.

В матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, витяги з офіційного веб-порталу Державної фіскальної служби України та свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з яких вбачається, що на час вчинення досліджуваних господарських операцій контрагенти позивача були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та були платниками податку на додану вартість.

Наявність зазначених документів у позивача підтверджує його добросовісність та обачність, оскільки ним була зібрана оприлюднена інформація, яка б вказувала на недобросовісність його контрагента.

Не можна залишити поза увагою і обставини за наявності яких рішення суб'єкта владних управлінських функцій вважається правомірним - таке має бути прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п.8 ч.2 ст.2 КАС України).

При цьому, поняття справедливого балансу розкрито у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

Так, Європейський Суд з прав людини, вважає, що порушенням справедливого балансу, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності, буде коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподаткованої податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності.

В матеріалах справи відсутні беззаперечні докази в підтвердження наведених обставин справедливого втручання контролюючого органу у право власності позивача, а тому рішення не відповідає наведеному критерію.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за результатами наведених господарських операцій є безпідставними та не обгрунтованими.

Оскільки правомірність нарахування основного платежу по згаданому податку не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи органом державної податкової служби безпідставно застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати, прийняте Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 16.06.2014 року за №000058/22-04/8187.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Аутсорсинг-сервіс» (код ЄДРПОУ 37444187), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Ніщинського, 35, 483 грн. 33 коп. (чотириста вісімдесят три гривні тридцять три копійки) сплаченого судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 листопада 2014 року.

Суддя В.Я.Мартинюк