Постанова

від 27.11.2014 по справі 822/4712/14

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/4712/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2014 року 14:30м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук А.М. при секретаріБачку А.М. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" до Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Восход Трейдінг" звернулося з позовом до Славутської ОДПІ про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0004032201 від 13.10.2014 року.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що працівниками податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Альфа-Київбуд", ТОВ "Вітал-Тех", ТОВ "Індендіко" та ТОВ "Сілко Компані" за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року, за результатами якої складено акт №1118/22/38920648 від 29.09.2014 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0004032201 від 13.10.2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 243 865 грн., та 1 121 932 грн. 50 коп. штрафних санкцій.

В ході перевірки встановлено порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 п.44.2 п.44.6 ст.44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 2243164 грн., в тому числі за лютий 2014 року в сумі 740294 грн., за березень 2014 року в сумі 1502870 грн.

З прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується та вказує, що між ним та ТОВ "Альфа-Київбуд", ТОВ "Вітал-Тех", ТОВ "Індендіко" та ТОВ "Сілко Компані" укладено договори купівлі-продажу ТМЦ, згідно умов яких контрагент зобов'язується надати послуги по доставці товарів, а позивач прийняти та оплатити їх. Вказує, що ним отримано та оплачено доставлену контрагентами продукцію, яку в подальшому оприбутковано та використано у його господарській діяльності. Факт здійснення фінансових операцій, вчинених на виконання умов укладених договорів, а також факт проведення даних операцій по бухгалтерському та податковому обліку підтверджується відповідними накладними та податковими накладними, актами надання послуг, актами здачі-прийняття робіт, оборотно-сальдовими відомостями. Зазначає, що підприємством правомірно сформовано податковий кредит за результатами вказаних господарських операцій, що підтверджується доданими до позовної заяви копіями первинних документів, в зв'язку з чим просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі та просив задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, подав заперечення проти позову, в якому вказує, що при дослідженні взаємовідносин позивача з ТОВ "Альфа-Київбуд", ТОВ "Вітал-Тех", ТОВ "Індендіко" та ТОВ "Сілко Компані" встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість у перевіряємому періоді. Зазначає, що в зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у відповідних обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, податковим органом зроблено висновок про те, що операції по зазначених вище договорах фактично не виконувались в межах господарської діяльності підприємства, а відтак укладалися без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування та несплати податків.

Вважає прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004032201 від 13.10.2014 року правомірним та просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками податкової інспекції проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Альфа-Київбуд", ТОВ "Вітал-Тех", ТОВ "Індендіко" та ТОВ "Сілко Компані" за період з 01.02.2014 року по 31.03.2014 року.

В результаті проведеної перевірки виявлено порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 п.44.2 п.44.6 ст.44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього у сумі 2243164 грн., в тому числі за лютий 2014 року в сумі 740294 грн., за березень 2014 року в сумі 1502870 грн.

На підставі виявлених порушень складено акт №1118/22/38920648 від 29.09.2014 року та винесено податкове повідомлення-рішення № 0004032201 від 13.10.2014 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 243 865 грн., та 1 121 932 грн. 50 коп. штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Альфа-Київбуд", ТОВ "Вітал-Тех", ТОВ "Індендіко" та ТОВ "Сілко Компані" укладено договори купівлі-продажу, згідно умов яких продавець зобов'язується передати у власність товар, а покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити його. Асортимент товару, його кількість та вартість зазначаються у накладних, що є невід'ємною частиною договорів. Товар передається покупцю окремо узгодженими партіями, на кожну з яких виписується накладна.

Факти поставки, оплати та оприбуткування товарів за вказаним договором підтверджуються відповідними накладними та податковими накладними, актами надання послуг, актами здачі-прийняття робіт, оборотно-сальдовими відомостями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, згідно положень яких первинні документи - письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми); код форми; дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджуючи надані позивачем первинні документи встановлено, що останні містять всі необхідні реквізити.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 даної статті встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198).

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними.

Форма та порядок заповнення податкової накладної передбачені ст. 201 ПК України, відповідно до п. 201.1 якої платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у даному пункті.

Згідно п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як передбачено п.п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Отже, Податковим кодексом України визначено, що нарахування податкового кредиту здійснюється на підставі податкової накладної, яка сама по собі є достатньою підставою для нарахування податкового кредиту за умови її відповідності вимогам законодавства.

На основі отриманих податкових накладних, суми ПДВ включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в деклараціях по податку на додану вартість за відповідні періоди.

Чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Статтею 198 ПК України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що законодавець не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року №3477-IV, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживань з їх боку (рішення Європейського суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України").

Зважаючи на зазначене, суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних перевірок контрагентів щодо підтвердження господарських відносин з позивачем в зв'язку з їх відсутністю за місцезнаходженням як на підставу для висновків про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за наслідками таких господарських операцій. Зазначене також спростовується постановами Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2014 року №804/17161/14 та від 13 листопада 2014 року №804/17328/14.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.44.1 п.44.2 п.44.6 ст.44, п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.201.1 п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, вони є необґрунтованими та такими, що не підтверджуються матеріалами справи, податкове повідомлення-рішення №0004032201 від 13 жовтня 2014 року не відповідає дійсним обставинам справи та прийняте з порушенням норм чинного податкового законодавства, в зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 198, 200, 201 ПК України, ст.ст. 71, 158 - 163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

позов товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг" задоволити.

Визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Славутської об'єднаної державної податкової інспекції в Хмельницькій області №0004032201 від 13 жовтня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Восход Трейдінг", код ЄДРПОУ 38920648, судовий збір в сумі 900 (дев'ятсот) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28 листопада 2014 року

Суддя /підпис/ "Згідно з оригіналом" Суддя А.М. Ковальчук