Ухвала

від 25.11.2014 по справі 823/1954/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/1954/14 Головуючий у 1-й інстанції: Бабич А.М. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

25 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Компанія Брілюкс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Компанія Брілюкс» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В червні 2014 року Приватне підприємство «Компанія Брілюкс» звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013 № 0002792301 та № 0002782301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 24.05.2013 № 0002792301, яким донараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість, в частині на суму 77 818,00 грн. (62 254,00 грн. за основним платежем та 15 564,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 30.04.2013 по 08.05.2013 Державною податковою інспекцією у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Компанія Брілюкс» (код ЄДРПОУ 35523664) з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами взаємовідносин із ТОВ «Грандторг» (код ЄДРПОУ 36299933) та ПП «Торгкомерс-2009) за період з 01.04.2010 по 31.10.2010.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 98 318,00 грн. (у т.ч. за 2 квартал 2010 року - 14 276,00 грн., 3 квартал 2010 року - 29 917,00 грн., 4 квартал 2010 року - 54 125,00 грн.); а також порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 83 604,00 грн. (у т.ч. за квітень 2010 року - 8 850,00 грн., травень 2010 року - 5 600,00 грн., червень 2010 року - 1 921,00 грн., липень 2010 року - 1 933,00 грн., вересень 2010 року - 22 000,00 грн., жовтень 2010 року - 43 300,00 грн.).

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 08.05.2013 № 195/22-14/35523664 на підставі якого відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 24.05.2013: № 0002792301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 104 505,00 грн. (83 604,00 грн. - за основним платежем та 20 901,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями); № 0002782301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 122 897,00 грн. (98 318,00 грн. - за основним платежем та 24 579,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач заперечує правомірність вищевказаних податкових повідомлень-рішень відповідача, у зв'язку з чим просить визнати їх протиправними та скасувати з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 334/94-ВР), валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За змістом наведених норм, для формування валових витрат обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 ст. 5 Закону, є подальше фактичне використання таких витрат у власній господарській діяльності підприємства та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, визначаються Законом України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Положенням пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

З аналізу норм діючого законодавства випливає, до складу податкового кредиту можуть бути віднесені тільки ті суми податку на додану вартість, які сплачені в зв'язку з придбанням товарів, послуг чи основних фондів, призначених для використання в межах та з метою подальшого використання у господарській діяльності платника податку. Право на включення сплаченого (нарахованого) ПДВ до податкового кредиту виникає за умови встановлення тієї обставини, що вартість придбаних товарів (робіт, послуг) підлягає віднесенню до складу валових витрат виробництва (обігу) відповідно до вимог наведеного підпункту 5.1 ст. 5 Закону № 334. До складу валових витрат належать лише витрати, прямо передбачені Законом, що використовувалися для забезпечення господарської діяльності підприємства.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону № 334/94-ВР є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити лише випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що 01.09.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ «Грандторг» (постачальник) було укладено договір поставки, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати у власність покупця господарські товари згідно із заявками, а покупець - своєчасно оплатити та прийняти продукцію.

Придбання товарів за вказаним договором позивач підтверджував видатковими накладними від 01.10.2010 № 712 на суму 21 560,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 593,33 грн.); від 04.10.2010 № 769 на суму 23 440,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 906,67 грн.); від 11.10.2010 № 908 на суму 18 800,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 133,33 грн.); від 12.10.2010 № 953 на суму 25 034,00грн. (у т.ч. ПДВ - 4 172,33 грн.); від 12.10.2010 № 954 на суму 20 362,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 393,67 грн.); від 13.10.2010 № 982 на суму 18 050,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 008,33 грн.); від 14.10.2010 № 1007 на суму 21 300,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 550,00 грн.); від 15.10.2010 № 1036 на суму 29 914,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 985,67 грн.); від 18.10.2010 № 1100 на суму 3 0148,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 024,67 грн.); від 19.10.2010 № 1126 на суму 28 872,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 812,00 грн.); від 22.10.2010 № 1189 на суму 22 320,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 3 720,00 грн.); від 09.09.2010 № 39 на суму 24 723,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 120,00 грн.); від 15.09.2010 № 162 на суму 32 804,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 467,33 грн.); від 17.09.2010 № 223 на суму 34 086,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 681,00 грн.); від 20.09.2010 № 308 на суму 25 287,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 4 214,50 грн.); від 24.09.2010 № 430 на суму 15 100,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 516,67 грн.).

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, видаткові накладні не містять посилань на виписування саме відповідно до вищевказаного договору від 01.09.2010 б/н.

Крім того, на вказаних видаткових накладних відсутні реквізити довіреностей, на підставі яких здійснювалось отримання товару, а також не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які отримували товар. Отже первинні бухгалтерські документи належно не оформлені.

Згідно з договором поставки від 01.04.2010 № 5/2, укладеним між позивачем (покупець) та ПП «Торгкомерс-2009» (продавець), встановлено обов'язок продавця передати у власність покупця господарські товари згідно із заявками, а покупця (позивача) своєчасно оплатити та прийняти товар.

Придбання товарів за вказаним договором позивач підтверджував видатковими накладними від 31.05.2010 № 1653 на суму 33 600,0 грн. (у т.ч. ПДВ - 5 600,00 грн.); від 01.06.2010 № 1705 на суму 11 525,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 920,83 грн.); від 07.06.2010 № 1908 на суму 11 599,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1 933,17 грн.); від 31.03.2010 № 933 на суму 17 080,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 2 846,67 грн.); від 30.04.2010 № 1189 на суму 57 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 9 500,00 грн.).

Однак, видаткові накладні не містять посилань на виписування саме відповідно до вищевказаного договору від 01.04.2010 № 5/2, реквізитів довіреностей, на підставі яких здійснювалось отримання товару, а також не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові осіб, які отримували товар.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що видаткові накладні складені з порушенням порядку оформлення первинно-бухгалтерської документації, оскільки із-за відсутності розшифрувань підписів (прізвищ, імен та по-батькові) неможливо встановити осіб, які брали безпосередню участь у господарській операції, а відсутність даних про договір не дозволяє встановити, на підставі яких угод сформовані валові витрати.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів замовлення товару, як це передбачено п. 2.1 договору від 01.04.2010 № 5/2 та п. 2.1 договору від 01.09.2010 б/н., а також доказів його переміщення, доказів погодження сторін щодо виду замовленого товару та його кількості, термінів та місця поставки, умов транспортування товару, його якості.

Згідно з умовами п. 1.1 договору від 01.04.2010 № 5/2 та договору від 01.09.2010 б/н, ці умови визначаються заявками. Однак, такі невід'ємні додатки до договорів в матеріалах справи відсутні, а відтак, вказані договори фактично не були укладені, оскільки сторони не досягли погодженої волі щодо всіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто поставка - це матеріально-технічне постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та їх подальша реалізація з метою отримання економічно-вигідного зиску та отримання прибутку.

В постанові Верховного Суду України у справі від 08.09.2009 № 21-737во09 зазначено, що здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік, а відтак суду слід звернути увагу і дати належну оцінку доводам ДПІ щодо відсутності таких документів у платника податку під час його перевірки, оскільки таке може свідчити і про нездійснення самих господарських операцій.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з пп. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом передається перевізнику.

Доказів переміщення товару матеріали справи не містять.

Колегія суддів звертає увагу, що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.07.2012 (том 2 а.с.99-138) встановлено, що вся офіційна діяльність ТОВ «Грандторг» і ПП «Торгкомерс-2009» зводилась до фіктивного підприємництва, а саме: підготовки і підписання фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів без реального здійснення господарських операцій, перерахування безготівкових коштів за такими операціями з наступним переведенням їх у готівку за винагороду. Керівники вказаних підприємств контрагентів позивача фінансово-господарську діяльність не контролювали, а лише за вказівкою інших осіб підписували фінансово-господарські документи, не вникаючи у їх зміст.

Зазначені обставини в сукупності підтверджують висновки відповідача, що господарські операції були зафіксовані лише на папері і реально не відбувалися з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів. Їх складення було направлено на отримання податкової вигоди.

Таким чином, позивачем не було підтверджено формування витрат відповідно до договорів від 01.04.2010 №5/2, від 01.09.2010 б/н за вищевказаними видатковими накладними.

Твердження позивача про те, що вищезазначений період його діяльності вже був перевірений відповідачем, що підтверджується актом від 05.10.2012 № 255/22-11/35523664, колегія суддів оцінює критично, оскільки для розрахунку податку на прибуток у податковому повідомленні-рішенні, прийнятому за наслідками такої перевірки, податковий орган не брав суми коштів щодо правовідносин позивача з ТОВ «Грандторг» та ПП «Торгкомерс-2009», оскільки позивач не надав відповідачу доказів включення цих сум до складу валових витрат за відповідний період.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 24.05.2013 № 0002792301, колегія суддів зважає на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, взяття податкового кредиту за правочинами з ТОВ «Грандторг» позивач підтверджував податковими накладними: від 09.09.2010 № 39 на загальну суму 24 723,00 грн. (у т.ч. ПДВ 4 120,50 грн.); від 20.09.2010 № 308 на загальну суму 25 287,00 грн. (у т.ч. ПДВ 4 214,50 грн.); від 17.09.2010 № 223 на загальну суму 34 086,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5 681,00 грн.); від 15.09.2010 № 162 на загальну суму 32 804,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5 467,33 грн.); від 24.09.2010 № 430 на загальну суму 15 100,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2 516,67 грн.); від 22.10.2010 № 1189 на загальну суму 22 320,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3 720,00 грн.); від 12.10.2010 № 953 на загальну суму 25 034,00 грн. (у т.ч. ПДВ 4 172,33 грн.); від 13.10.2010 № 982 на загальну суму 18 050,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3 008,33 грн.); від 11.10.2010 № 908 на загальну суму 18 800,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3 133,33 грн.); від 14.10.2010 № 1007 на загальну суму 21 300,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3 550,00 грн.); від 01.10.2010 № 712 на загальну суму 21 560,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3 593,33 грн.); від 12.10.2010 № 954 на загальну суму 20 362,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3 393,67 грн.); від 19.10.2010 № 1126 на загальну суму 28 872,00 грн. (у т.ч. ПДВ 4 812,00 грн.); від 15.10.2010 № 1036 на загальну суму 29 914,00 грн. (у т.ч. ПДВ 4 985,00 грн.); від 18.10.2010 № 1100 на загальну суму 30 148,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5 024,67 грн.); від 04.10.2010 № 769 на загальну суму 23 440,00 грн. (у т.ч. ПДВ 3 906,67 грн.).

За господарськими операціями з ПП «Торгкомерс-2009» податковий кредит позивач підтверджував наступними податковими накладними: від 07.07.2010 № 1908 на загальну суму 11 599,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1 933,17 грн.); від 01.06.2010 № 1705 на загальну суму 11 525,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1 920,83 грн.); від 30.04.2010 № 1189 на загальну суму 57 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 9 500,00 грн.); від 31.05.2010 № 1653 на загальну суму 33 600,00 грн. (у т.ч. ПДВ 5 600,00 грн.).

Таким чином, сума податкового кредиту, розрахована за взаємовідносинами з ТОВ «Грандторг» становить 65 300,00 грн., а за відносинами з ПП «Торгкомерс-2009» - 18 954,00 грн.

20.07.2014 позивач подав контролюючому органу уточнюючий розрахунок зобов'язань з ПДВ, яким самостійно задекларував від'ємне значення ПДВ за квітень 2010 року в сумі 650 грн., у зв'язку з чим, сума донарахованого відповідачем основного зобов'язання з ПДВ за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням склала 83 604,00 грн.

Відповідно до акту перевірки позивача від 05.10.2012 № 255/22-11/35523664 про результати документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.07.2009 до 30.06.2012 позивач прийняв податкове повідомлення-рішення від 19.10.2012 № 0004952301, яким донарахував позивачу грошові зобов'язання з ПДВ за виявлені порушення у т.ч. щодо правовідносин з ТОВ «Грандторг» та ПП «Торгкомерс-2009».

При цьому, в частину донарахування основної суми ПДВ ввійшли:

знятий податковий кредит на загальну суму 43 300,00 грн. за ПН від ТОВ «Грандторг» № 1189, № 953, № 982, № 908, № 1007, № 712, № 954, № 1126, № 1036, № 1100, № 769;

знятий податковий кредит на загальну суму 21 800,67 грн. від ПП «Торгкомерс-2009», з яких 18 954,00 грн. за ПН № 1908, № 1705, № 1189, № 1653.

Тобто, вся сума податкового кредиту за тими самими податковими накладними щодо правовідносин з ПП «Торгкомерс-2009» на загальну суму 18 954,00 грн. та частина податкового кредиту за тими ж ПН від ТОВ «Грандторг» на загальну суму 43 300,00 грн. попередньо були зняті та включені у податкові зобов'язання позивача з ПДВ за актом планової перевірки від 05.10.2012, а в подальшому знову ввійшли в основну суму донарахування ПДВ вже за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Крім цього, податкове законодавство України не передбачає можливості подвійного оподаткування ПДВ тих самих відносин на ті ж суми коштів за одними і тими ж податковими накладними, а відтак, податкове повідомлення-рішення від 24.05.2013 №0002792301 є таким, що підлягає скасуванню в частині вже донарахованого зобов'язання основної суми ПДВ на суму 62 254,00 грн. та пропорційно щодо штрафу - на суму штрафу 15 564,00 грн.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія Брілюкс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 28.11.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.