Ухвала

від 27.11.2014 по справі 810/2508/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/2508/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

27 листопада 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Фабрика "Комбі" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2013 року, дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «НВФ Електросервіс» за період з 01.09.2012 року по 30.11.2012 року, ТОВ «Ліга» за період з 01.02.2012 року по 31.03.2012 року і ТОВ «Інтако» за період з 01.07.2012 року по 31.08.2012 року.

За наслідками перевірки податковим органом складено акт № 1416/22-00/19016050 від 02.12.2013 року, в якому встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ним завищено суму податкового кредиту за лютий 2014 року, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 148 538 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0006082200 від 31.12.2013 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 222 808 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ «Фабрика Комбі» проводила господарську діяльність з ТОВ «НВФ Електросервіс», ТОВ «Ліга» і ТОВ «Інтако».

Предметом укладених договорів між позивачем і зазначеними контрагентами була поставка хімічної сировини для виготовлення продукції.

ПАТ «Фабрика «Комбі» здійснює виробництво косметичних виробів.

На підтвердження здійснення господарських операцій між ПАТ «Фабрика «Комбі» і ТОВ «НВФ Електросервіс», ТОВ «Ліга» і ТОВ «Інтако» позивачем надано належним чином засвідчені копії: видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; подорожніх листів.

Позивачем надано суду першої інстанції як первинні бухгалтерські документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, так і документи щодо транспортування товару.

Крім того, позивачем надано суду копії актів приймання сировини і комплектуючих, копії нормативних витрат на виготовлення продукції, копію інвентаризаційного опису.

Відносно твердження податкового органу про відсутність у позивача доказів транспортування товару, а саме товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає, що позивачем здійснювалось перевезення придбаної у контрагентів сировини власними транспортними засобами, про що надано суду першої інстанції копії службових записок про відрядження водіїв-експедиторів.

Також позивачем надано нотаріально засвідчені заяви-пояснення водіїв-експедиторів ПАТ «Фабрика «Комбі», відповідно до яких водіями-експедиторами у період з лютого по жовтень 2012 року здійснено поїздки до м. Харкова для отримання від постачальників ТОВ «НВФ Електросервіс», ТОВ «Ліга» і ТОВ «Інтако» сировини, необхідної для виготовлення продукції ПАТ «Фабрика «Комбі».

Представником позивача надано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів за ПАТ «Фабрика «Комбі».

Таким чином, твердження відповідача про відсутність доказів транспортування товару є необґрунтованими.

Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що товарно-транспортна накладна не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання товару (послуги). Вказана правова позиція також викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.06.2012 року № К-27230/10.

Відносно посилання податкового органу на те, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інтако» анульоване, колегія суддів зазначає наступне.

Свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Інтако» анульоване 14.09.2012 року, в той час як господарські операції між позивачем і даним підприємством відбувались у липні і серпні 2012 року, тобто до анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентами підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару, та платіжними дорученнями про перерахування коштів за поставлений товар.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом (ТОВ "Семикс"). Дані первинні документи оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентами, які на момент здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н. М.