Постанова

від 11.11.2014 по справі 826/16186/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 1/419

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 листопада 2014 року 16:11 № 826/16186/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Тур Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗІЯ ПЛЮС» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій, за участі представників сторін:

представника позивача Гончарук А.М.,

представника відповідача Шевченко О.О.,

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11.11.2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗІЯ ПЛЮС» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 № 0000741702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.08.2014 № 20/2650-1705-20.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/16186/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2014 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 11.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову, з підстав викладених у письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

На підставі наказу відповідача та ст. 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЄВРАЗІЯ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 35724845) з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО), єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.06.2011 року по 31.05.2014 року, за результатами якої складено акт від 04.08.2014 № 106/17-05-19/35724845 (т. 1, а.с. 10-17).

Відповідачем за результатами перевірки встановлені наступні порушення податкового законодавства:

- пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140, пп. 163.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. «а» 171.2 ст. 171, пп. «а» 176.2 ст. 176 ПК України, в результаті чого підприємством не утримано ПДФО на суму 7260,47 грн., в тому числі за 2011 рік в розмірі 327,19 грн., за 2012 рік - 6791,03 грн., 2013 рік - 142,25 грн.;

- п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано з ФОП - 34676,34 грн. єдиного соціального внеску на загальну суму 14168,75 грн. (єдиний соціальний внесок 37,26% - 12920,40 грн. та єдиний соціальний внесок 3,6% - 1248,35 грн.).

На підставі складеного акту перевірки від 04.08.2014 № 106/17-05-19/35724845 податковим органом винесені

- податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 № 0000741702, яким збільшено суму грошового зобов'язання в розмірі 12622,70 грн., в т.ч. за основним платежем - 7260,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 5362,23 грн. за платежем: податок на доходи фізичних осіб (а.с. 60);

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 20.08.2014 № 20/2650-1705-20 (т. 1, а.с. 63).

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 № 0000741702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 20.08.2014 № 20/2650-1705-20 стало:

- не утримання підприємством ПДФО - працівників підприємства, отриманого платником податку від працедавця у формі оплати за послуги мобільного зв'язку (послуги міжнародного роумінгу). Всього по 1 особовому рахунку (ОСОБА_3) донараховано ПДФО в сумі 1075,14 грн. (т. 1, а.с. 11);

- не утримання підприємством ПДФО - працівників підприємства, отримане ним як додаткове благо, яке утворилося в результаті виплати добових на відрядження за кордон, за відсутності в закордонному паспорті відміток Державної прикордонної служби України та відшкодування вартості транспортного квитка, a відсутності посадкового талона до електронного квитка. Всього по 1 особовому рахунку (ОСОБА_3) донараховано ПДФО в сумі 6185,33 грн. (т. 1, а.с. 11);

- заниження підприємством фактично утриманого ПДФО, що призвело до порушення норм Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Однак, ТОВ «ЄВРАЗІЯ ПЛЮС» не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 20.08.2014 № 0000741702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 20.08.2014 № 20/2650-1705-20, а тому звернулося з відповідним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Порядок справляння, утримання та сплата податку на доходи фізичних осіб визначено розділом 4 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України, платниками податку є:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;

- податковий агент.

Згідно пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом.

Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Згідно п. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України, при визначенні об'єкта оподаткування враховуються такі витрати подвійного призначення: витрати на відрядження фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті), оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат.

Зазначені в абзаці першому цього підпункту витрати можуть бути включені до складу витрат платника податку лише за наявності підтвердних документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Пунктом 167.1 ст. 167 ПК України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Згідно пп. 171.1 п. 171.1 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п. «а» 171.2 ст. 171 ПК України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14 .1 ст. 14 ПК України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно п. «а» 176.2 ст. 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Крім цього, згідно п. 1 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 17 березня 2011 р. № 362), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. № 218/2658, службовим відрядженням вважається поїздка працівника за розпорядженням керівника органу державної влади, підприємства, установи та організації, що повністю або частково утримується (фінансується) за рахунок бюджетних коштів (далі - підприємство), на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи (за наявності документів, що підтверджують зв'язок службового відрядження з основною діяльністю підприємства).

Документами, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю підприємства, є, зокрема (але не виключно): запрошення сторони, що приймає і діяльність якої збігається з діяльністю підприємства, що направляє у відрядження; укладений договір чи контракт; інші документи, які встановлюють або засвідчують бажання встановити цивільно-правові відносини; документи, що засвідчують участь відрядженої особи в переговорах, конференціях або симпозіумах, інших заходах, які проводяться за тематикою, що збігається з діяльністю підприємства, яке відряджає працівника.

Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу (розпорядження) керівника підприємства після затвердження технічного завдання, в якому визначаються мета виїзду, завдання та очікувані результати відрядження, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням подається його копія з перекладом), і кошторису витрат. Строк відрядження визначається керівником, але не може перевищувати 60 календарних днів, за винятком випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 98.

Згідно п. 7 розділу ІІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, за час перебування у відрядженні працівникові відшкодовуються витрати:

а) на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків, оплату аеропортних зборів, користування постільними речами в поїздах) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті);

б) на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях в межах затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98 граничних сум витрат на найм житлового приміщення, встановлених з урахуванням включених до рахунків на оплату вартості проживання витрат за користування телефоном, холодильником, телевізором та інших витрат (крім витрат на побутові послуги та витрат на оплату податку на додану вартість);

в) на побутові послуги, що включені до рахунків на оплату вартості проживання у місцях проживання (прання, чищення, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), але не більш як 10 відсотків сум добових витрат для держави, до якої відряджається працівник, визначених у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98, за всі дні проживання;

г) на бронювання місць у готелях (мотелях) у розмірах не більш як 50 відсотків вартості місця за добу;

ґ) на оформлення закордонних паспортів;

д) на оформлення дозволів на в'їзд (віз);

е) на оплату вартості страхового поліса життя або здоров'я відрядженого працівника або його цивільної відповідальності (у разі використання транспортного засобу при здійсненні відрядження) за наявності його оригіналу з відміткою про сплату страхового платежу, якщо згідно із законами держави, до якої відряджається працівник, або держав, територією яких здійснюється транзитний рух до зазначеної держави, необхідно здійснити таке страхування;

є) на обов'язкове страхування та інші документально оформлені витрати, пов'язані з правилами в'їзду та перебування в місці відрядження (у тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку із здійсненням таких витрат);

ж) на оплату службових телефонних розмов (у розмірах, погоджених з керівником);

з) на оплату комісійних витрат у разі обміну валюти.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, в тому числі чартерних рейсів, рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо.

Позивачем на підтвердження обґрунтованості витрат на оплату послуг міжнародного роумінгу та виплати добових на відрядження за кордон надано суду: копію закордонного паспорту ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 26-28, 35-38), листи Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України, які підтверджують, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перетинав кордон України (виїзд 08.02.2012 - в'їзд 16.02.2012, 06.08.2012-12.08.2012) та перетин кордону України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (17.06.2013-26.06.2013) (т. 1, а.с. 39-40, 59), копію наказу від 31.12.2009 № 32/12-09 про компенсування співробітникам і засновникам товариства…затрати понесені ними в період відряджень (т. 1, а.с. 41), копії протоколів про наміри від 27.10.2011, 15.01.2012, 20.03.2012, 09.09.2012, 24.09.2013 (т. 1, а.с. 43, 46, 49, 52, 56), посвідчення на відрядження ОСОБА_4 (т. 1, а.с. 55).

Таким чином, позивач листами Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України підтвердив факт перетинання кордону України працівником товариства, а протоколами про намір, в той же час, підтвердив факт перетину кордону України працівником товариства з метою співпраці із закордонними суб'єктами господарювання, тобто з метою виконання господарської діяльності позивача.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що використання відповідних послуг мобільного зв'язку та виплати добових на відрядження за кордон здійснювалось з метою забезпечення належного виконання позивачем своєї господарської діяльності, в свою чергу податковим органом не підтверджено своєї позиції щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині неутримання податку з доходів фізичних осіб з вартості безоплатно наданих працівнику послуг (міжнародного роумінгу та добових на відрядження) та не надано жодного доказу.

Слід також зазначити, що акт перевірки органу державної податкової служби не містить конкретизації щодо номерів телефонів відносно яких зроблені висновки про необґрунтовану оплату послуг мобільного зв'язку.

Окремо, суд хоче звернути увагу на те, що Податковим кодексом України не встановлено чіткий та вичерпний перелік документів, обставин та критеріїв, аналіз застосування яких дають можливість зробити висновок, чи пов'язані із виробничою метою отримані платником податків послуги телефонного зв'язку, оскільки незалежно від того, де саме особою отримано телефонну послугу та при яких обставинах, критерієм віднесення телефонних розмов до послуг, які отримані з виробничою метою є сам характер та зміст телефонних розмов, в той час як Податковим кодексом України визначено віднесення виплати добових на відрядження за кордон до витрат суб'єкта господарювання у разі підтвердження зв'язку такого відрядження з основною діяльністю підприємства.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗІЯ ПЛЮС» в установленому порядку підтвердило факт господарського характеру витрат на міжнародний роумінг та виплату добових на відрядження за кордон.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2014 № 0000741702 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 20.08.2014 № 20/2650-1705-20 суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі Закон № 2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

П. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

За донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за № 1622/24154.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно п. 7.1 Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до п. 7.2.3 Інструкції, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, то за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у таких порядку та розмірах:

для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу:

визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, в яких вони виявлені;

визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;

здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимальний їх розмір, визначений цим підпунктом. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про заниження ТОВ «ЄВРАЗІЯ ПЛЮС» фонду оплати праці, що призвело до заниження сплаченої суми податку на доходи фізичних осіб та вплинуло на процес нарахування, утримання та сплати до бюджету єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Проте, суд звертає увагу відповідача, що товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗІЯ ПЛЮС» в установленому порядку підтвердило факт господарського характеру витрат на міжнародний роумінг та виплати добових на відрядження.

Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, оскільки, позивачем не було занижено сплачену суму податку на доходи фізичних осіб, то, відповідно, товариством не було занижено сплачену до бюджету суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Отже, враховуючи норми п. 7.1 Інструкції, якою передбачено, що лише за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, можуть застосовуватися фінансові санкції (штрафи та пеня), суд дійшов висновку, що, відповідачем було протиправно донараховано суму єдиного внеску в розмірі 14168,75 грн. та застосовано штрафні санкції в розмірі 7084,38 грн. (т. 1, а.с. 63), оскільки, позивачем було вірно нараховано, утримано та сплачено вище вказаний збір.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 20.08.2014 № 20/2650-1705-20 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ч.1, ч.4, ч.5 та ч.6 ст.72 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗІЯ ПЛЮС» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 20.08.2014 № 0000741702.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску від 20.08.2014 № 20/2650-1705-20.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРАЗІЯ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 35724845) понесені судові витрати в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12 листопада 2014 року.