Рішення

від 24.11.2014 по справі 907/999/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2014 Справа № 907/999/14

За позовом : ТОВ «Старт» с.Свалява

До відповідача : ФОП ОСОБА_1 с.Голубине, Свалявського району

Про повернення приміщення площею 32 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Суддя О.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_2 - адвокат, Свистак Я.І. - керівник

відповідача: ОСОБА_1 - підприємець, ОСОБА_4 - представник

СУТЬ СПОРУ : Позивачем заявлено позов про повернення йому приміщення площею 32 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, яке за договором суборенди 01.11.2013р. передано у суборенду.

Позовні вимоги позивача мотивовані фактом припинення правовідносин за основним договором оренди від 13.02.2014р., укладеним між власником ОСОБА_5 та ТОВ «Старт» (позивач у справі), відповідно до якому спірне приміщення було передане йому у оренду. Таким чином, оскільки основний договір оренди припинено за домовленістю його учасників, договір суборенди, який є похідним від попереднього договору оренди, також втрачає чинність в силу положення п.12.8. договору суборенди від 01.11.2013р. та ст.774 ЦК України.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема стверджує про право припинення переданого йому у суборенду майна в силу положення ст.594 ЦК України. Таке твердження відповідача ґрунтується на фактах здійснення ремонтно-будівельних робіт приміщень, розташованих в АДРЕСА_1 загальною площею 101 кв.м. на підставі договору про надання послуг №Д2012/11 від 19.10.2012р. Згідно цього договору та акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.12.2012р., виконавець (ФОП ОСОБА_6.) здійснив будівельні роботи у приміщенні, яким користується відповідача, на загальну суму 77818 грн. З урахуванням наведених вище робіт, а також враховуючи вартість використаних будматеріалів відповідача і здійснену ним (відповідачем) реконструкцію приміщення, загальні витрати ремонтно-будівельних робіт, на думку відповідача складають 300 000 грн., які і підлягають відшкодуванню позивачем. Саме тому, як стверджує відповідач, допоки позивач не відшкодує йому вартість проведених робіт (300 000 грн.), ним правомірно, відповідно до ст.594 ЦК України, не виконується зобов'язання щодо повернення отриманого у користування майна, і здійснюється притримання цього переданого у суборенду приміщення.

У ході судового розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про залучення до участі у справи власника спірного приміщення, яке у послідуючому відізвано через відсутність обставин, що можуть порушувати права та охоронювані інтереси цього власника.

На думку суду, така позиція позивача є доцільною. Як видно із матеріалів справи, позивач є орендарем спірного майна і, відповідно - носієм речового права. Таким чином, позивач, в силу свого правового статусу, наділений достатнім правовим механізмом для захисту цього орендованого майна (ст.396 ЦК України), за яке несе пряму майнову відповідальність перед власником. Власне тому і не були застосовані судом правила ст.27 ГПК України самостійно.

У попередніх засіданнях суду оголошувались перерви в порядку ст.77 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали щодо спірного питання ,

СУД ВСТАНОВИВ:

Позивач, відповідно до Договору оренди від 14.02.2004р., який посвідчено нотаріально 14.02.2004р. під №780, отримав від власника - гр..ОСОБА_5 у строкове оплатне користування (оренду) приміщення площею 72,1 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1. Згідно цього договору, термін його дії спливає 13.02.2014р. (п.4.1. договору). У зв'язку із закінченням строку дії означеного договору, правовідносини між власником (ОСОБА_5) та орендарем (ТОВ «Старт») були продовжені на підставі договору оренди від 13.02.2014р., термін дії якого закінчується 01.11.2015р. (п.5.1. договору оренди від 13.02.2014р.). Актом приймання-передачі від 13.02.2014р. підтверджено факт передачі об'єкта оренди орендарю і не заперечується учасниками спору.

Судовим розглядом справи встановлено, що у періоді дії орендних відносин між власником спірного майна та позивачем, зі згоди власника майна, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини суборенди , які побудовані на договорі суборенди від 01.11.2012р., а відтак, через закінчення строку дії попереднього договору, - на договорі суборенди від 01.11.2013р.

Згідно з нведеним вище договором суборенди від 01.11.2013р., орендар (позивач у справі) зобов'язався передати відповідачу, який виступив суборендарем, орендоване ним приміщення (АДРЕСА_1 ) площею 72,1 кв.м. у суборенду на два роки та без права автоматичного продовження строку його дії. Свого зобов'язання у повному обсязі позивач не виконав, передавши у користування лише частину обумовленого приміщення площею 32 кв.м., водночас позначивши адреси переданої частини - АДРЕСА_1 «А» (Акт приймання-передачі від 01.11.2013р.) . Сторонами визнано, що передана частина приміщення у суборенду є частиною приміщення, яке орендує позивач і яке є предметом судового дослідження.

Доказів витребування суборендарем (відповідач у справі) іншої, непереданої, частини приміщення чи звернення суборендаря із вимогами про пропорційне зменшення розміру орендної плати матеріалів справи не містять.

Отже, на підставі наведених вище обставин, судом зроблено висновок про те, що правовідносини між сторонами спору є правовідносинами оренди, які регламентуються Главою 58 ЦК України (п.3 ст.774 ЦК України).

Далі, 22.09.2014р. між власником спірного майна та орендарем (позивач у справі) було укладено додаткову угоду про розірвання договору від 13.12.2014р., згідно з якою, відповідно до п.9.1.1. договору оренди від 13.02.2014р., він визнається припиненим з моменту підписання додаткової угоди (22.09.2014р.). Таким висновок, незважаючи на помилки в тексті додаткової угоди, слідує із аналізу усіх правочинів у сукупності, якими власник орендованого майна та орендар формалізували свої стосунки.

За чинним законодавством, зокрема відповідно до п.2 ст.774 ЦК України, строк дії договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. Враховуючи таке, у разі дострокового припинення договору оренди, договір суборенди припиняється також, оскільки у противному випадку, користування на правах суборенди буде суперечити п.2 ст.774 ЦК України, тобто правомірним не буде. Припинення договору суборенди у зв'язку із достроковим припиненням договору оренди передбачено також і умовами договору суборенди від 01.11.2013р., зокрема його пунктом 12.8.

Виходячи з наведеного, слід визнати, що, з припиненням договору оренди від 13.02.2014р., автоматично, з 22.09.2014р., припинився і договір суборенди від 01.11.2013р., на підставі якого спірне майно використовував відповідач у справі. Тому, з моменту припинення договору суборенди, у відповідача виникає зобов'язання повернути орендарю отримання від нього у суборенду майно. Таке зобов'язання ґрунтується на п.8.1. договору суборенди і ст.785 ЦК України та супроводжується виникнення саме у позивача (а не у власника) права вимагати виконання цього обов'язку, в тому числі і у судовому порядку (ст.ст.396, 509, 526, 527 ЦК України).

Як видно із матеріалів справи, Листом від 03.10.2014р. позивач повідомив відповідача про припинення правовідносин суборенди та зобов'язав суборендаря повернути отримане у суборенду майно. Всупереч обов'язку повернути отримане у користування майно, яке ґрунтується на умовах договору (п.8.1. договору суборенди) та закону (ст.785 ЦК України), відповідач свого зобов'язання не виконав, внаслідок чого допустив правопорушення, яке і підлягає припиненню у судовому порядку.

Заперечуючи проти вимог позивача, відповідач зіслався на своє право притримати орендоване приміщення до моменту, коли позивач не виконає своє грошове зобов'язання і не погасить заборгованість за проведені ремонтно-будівельні роботи у сумі 300 000 грн.

Разом з тим, право притримання, як юридичне явище, є специфічним правом, що регламентується параграфом 7 ЦК України і виникає за чітко визначених законом умов. Згідно ст.594 ЦК України, право притримати річ боржника є можливим у випадку, коли власник майна, яке притримує особа, має чітко визначені зобов'язання відшкодувати витрати, що пов'язані із цим майном або інші зобов'язання, де він є боржником, а суб'єкт притримання - кредитором. Таким чином, законодавець пов'язує можливість притримати річ виключно у випадку, коли існують зобов'язання власника перед суб'єктом притримання.

Законодавчо зміст зобов'язання харакретизує наявність чітко визначених осіб - суб'єктів зобов'язання а також його особливого об'єкта - цивільно-правового обов'язку боржника перед кредитором (ст.509 ЦК України). При цьому відсутність, або невизначеність зазначених елементів зобов'язання є підставою для оспорювання і вказує про відсутність ознах безумовності.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач стверджує про свої право на відшкодування витрат, пов'язаних із капітальним ремонтом та реконструкцією приміщення, частину якого він використовує титульно (32 кв.м., згідно договору), а частину - фактично, без документального оформлення.

Доводячи розмір проведених ним витрат, відповідач надав суду копії видаткових накладних на придбання будівельних матеріалів. Однак, наявність доказів придбання будматеріалів само по собі не свідчить про їх спожиття відповідачем самостійно. Крім того, лише факт придбання будматеріалів також не встановлює і не підтверджує те, що ці матеріали були використані при проведенні ремонтно-будівельних робіт на об'єкті суборенди.

Тому, у зв'язку із відсутністю узгодженого із позивачем кошторису витрат (проектно-будівельної документації), зазначені докази суд визнає неспроможними, такими, що достовірно не підтверджують наявність у позивача безумовного обов'язку відшкодувати їх вартість в силу положень ст.776 ЦК України.

З цих же підстав, не може бути доказом наявності у позивача обов'язку відшкодувати витрати і посилання відповідача на ремонтно-будівельні роботи, що виконані за Договором про надання послуг від 30.10.2012р. Оскільки виконані за цим договором роботи не є капітальними і направлені на реконструкцію орендованого приміщення в цілому, а не його частини (32,1 кв.м.), то для їх проведення відшкодовно (за рахунок власника) відповідач повинен був узгодити із власником або орендарем їх вид та вартість (ст.ст.773, 778 ЦК України). Лише у такому випадку посилання на існування підстав притримання може бути доречним.

Як слідує із договору суборенди від 01.11.2913р. та Акту приймання-передачі від 01.11.2013р. приміщення передане відповідачу у суборенду перебувало у задовільному стані без обумовлення необхідності у проведенні реконструкції; тобто надавало можливість його експлуатації без проведення будь-яких ремонтних чи капітальних робіт. За таких обставин, відповідно до ст.767 ЦК України, передане приміщення, апріорі, відповідало всім параметрам його використання суборендарем, не потребувало додаткових витрат. і не породжувало обов'язку позивача відшкодовувати будь-які роботи, що вчинені відповідачем самостійно, без погодження.

Обов'язок проведення капітального ремонту об'єкта оренди лежить на власникові, права якого представляє у спірній ситуації орендар (позивач у справі). Такий обов'язок виникає в силу договору (якщо умовами договору передбачена необхідність капітального ремонту), та/або внаслідок крайньої необхідності (ст.776 ЦК України). Тому, оскільки умовами договору не передбачено необхідності у проведенні капітального ремонту, а матеріали справи не містять достовірних доказів наявності крайньої чи будь-якої необхідності у проведенні капітального ремонту предмета суборенди, у суду відсутні підстави для визнання за відповідачем зобов'язання відшкодувати вартість тих робіт, які здійснені відповідачем, і, як наслідок, - прямих підстав для обґрунтованого посилання на факт при тримання, що відстрочує обов'язок повернути суборендоване майно.

До того ж відповідно до ст.595 ЦК України, кредитор, який притримує річ у себе,зобов'язаний повідомити про це кредитора. Однак, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із повідомленням про притримання суборендованого майна, а за таких обставин, суд констатує відсутність у спірній ситуації факту притримання, як юридичного явища, і, як наслідок - відсутність у відповідача права на притримання спірного майна.

Тому, приймаючи до уваги вище приведене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і такими, що підлягають задовольнянню.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44-49, 82, 84, 87 ГПК України

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

Зобов'язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Старт» (м.Свалява, вул..Київська,8 код 22108703) приміщення площею 32 м.кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт» (м.Свалява, вул..Київська,8 код 22108703) суму 1827 грн. витрат по сплаті судового збору та суму 1250 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Повний текст рішення складено та підписано 27.11.2014р.

Суддя О.Йосипчук