Постанова

від 18.11.2014 по справі 826/16307/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 листопада 2014 року 16:05 № 826/16307/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Шевченко М.В. вирішив адміністративну справу

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» (надалі - позивач або ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА») з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.07.2014 року № 0008532201.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки ТОВ «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» не порушувало вимог п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які були надані відповідачу під час перевірки та засвідчують належне виконання позивачем вимог податкового законодавства України в частині підтвердження права на податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентами.

Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача законним та обґрунтованим, прийнятим з підстав встановлення, під час перевірки позивача, факту протиправного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з контрагентами, які не підтвердженні документально зустрічними звірками.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Індендіко» (код ЄДРПОУ 38837890), ТОВ «Афелій-2013» (код ЄДРПОУ 38796540) за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року, за результатами якої складено акт від 27.06.2014 року № 693/26-54-22-01-10/33401202, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме:

п.198.3., п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, всього на суму 1 008 213,00 грн., а саме: за лютий 2014 року на суму 1 008 213,00 грн.

Наявність наведених порушень, обґрунтовано з боку відповідача наступним (за змістом акту перевірки).

В ході проведення перевірки позивача встановлено взаємовідносини з ТОВ «Індендіко» та ТОВ «Афелій-2013».

При цьому, отримано податкову інформацію:

акт Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.05.2014 року № 2519/40/04-03-22-03/38796540 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Афелій-2013» (код за ЄДРПОУ 38796540) з питань дотримання вимог податкового законодавства з додатку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Нік-Електроніка» (код ЄДРПОУ 33401202) за період лютий, березень 2014 року» (далі-акт від 28.05.2014 року № 2519/40/04-03-22-03/38796540);

акт Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.06.2014 року № 2569/47/04-03-22-03/38796540 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Афелій-2013» (код за ЄДРПОУ 38796540) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 09.07.2013 року по 31.12.2013 року (далі-акт від 05.06.2014 року № 2569/47/04-03-22-03/38796540);

акт Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 28.05.2014 року № 2520/40/04-03-22-03/38837890 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Індендіко» (код ЄДРПОУ 38837890) з питань дотримання вимог податкового законодавства з додатку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) та подальшої їх реалізації на ТОВ «Нік-Електроніка» (код ЄДРПОУ 33401202) за період лютий, березень 2014 року» (далі-акт від 28.05.2014 року № 2520/40/04-03-22-03/38837890);

акт Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 05.06.2014 року № 2570/48/04-03-22-03/38837890 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Індендіко» (код ЄДРПОУ 38837890) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.08.2013 року по 31.12.2013 року (далі-акт від 05.06.2014 року № 2570/48/04-03-22-03/38837890).

Так, актом від 28.05.2014 року № 2519/40/04-03-22-03/38796540 зафіксовано, що зустрічну звірку ТОВ «Афелій-2013» неможливо провести у зв'язку з відсутністю товариства та його посадових осіб за адресою місцезнаходження; за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі ТОВ «Афелій-2013», даних податкової звітності встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності; фактично у ТОВ «Афелій-2013», відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Таким чином, встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період лютий, березень 2014 року, які підпадають під визначення ст.188, 187, 198 Податкового кодексу України.

Актом від 05.06.2014 року № 2569/47/04-03-22-03/38796540 зафіксовано, що проведеним аналізом матеріалів податкової звітності ТОВ «Афелій-2013», автоматизованих баз даних ДПІ встановлено, що фактично підприємство відображає придбання товарів (робіт, послуг), що в подальшому не були реалізовані. Аналізом зареєстрованих податкових накладних встановлено факти виписування податкових накладних по товарам (роботам, послугам), які ТОВ «Афеяій-2013» не придбавались, тобто відбувається документальне оформлення операції з реалізації товарів, робіт, послуг на адресу покупців, фактично відбувається «розрив» ланцюга постачання. Тобто, придбання та реалізація товару (робіт, послуг) ТОВ «Афелій-2013» оформлюється лише документально або для штучного збільшення вартості товарів, робіт, послуг по ланцюгу поставки без доведення побічних витрат на таке зростання (транспортних, вантажних послуг, послуг зберігання, модернізації тощо). Тобто, фінансово-господарські операції не спричинили реального настання правових наслідків, угоди були укладені з метою мінімізації податкових зобов'язань, не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту (заниження податкових зобов'язань з ПДВ та прибутку). Таким чином, перевіркою ТОВ «Афелій-2013» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальника за 2013 рік.

Актом від 28.05.2014 року № 2520/40/04-03-22-03/38837890 зафіксовано, що зустрічну звірку ТОВ «Індендіко» неможливо провести у зв'язку з відсутністю товариства та його посадових осіб за адресою місцезнаходження; за результатами аналізу документів, які є в обліковій справі товариства, даних податкової звітності встановлено відсутність необхідних трудових ресурсів виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів (декларація на прибуток), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності; фактично у ТОВ «Індендіко» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Таким чином, встановлена відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період лютий, березень 2014 року, які підпадають під визначення ст.188, 187, 198 Податкового кодексу України.

Актом від 05.06.2014 року № 2570/48/04-03-22-03/38837890 зафіксовано, що проведеним аналізом матеріалів податкової звітності ТОВ «Індендіко», автоматизованих баз даних ДПІ встановлено, що фактично підприємство відображає придбання товарів (робіт, послуг), що в подальшому не були реалізовані. Аналізом зареєстрованих податкових накладних встановлено факти виписуння податкових накладних по товарам (роботам, послугам), які ТОВ «Індендіко» не придбавались, тобто відбувається документальне оформлення операції з реалізації товарів, робіт, послуг на адресу покупців, фактично відбувається «розрив» ланцюга постачання. Тобто, придбання та реалізація товару (робіт, послуг) ТОВ «Індендіко» оформлюється лише документально або для штучного збільшення вартості товарів, робіт, послуг по ланцюгу поставки без доведення побічних витрат на таке зростання (транспортних, вантажних послуг, послуг зберігання, модернізації тощо). Тобто, фінансово-господарські операції не спричинили реального настання правових наслідків, угоди були укладені з метою мінімізації податкових зобов'язань, не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед замовником, а лише для збільшення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податкового кредиту (заниження податкових зобов'язань з ПДВ та прибутку). Таким чином, перевіркою ТОВ «Індендіко» не підтверджено реальність проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальника за 2013 рік.

Таким чином, на думку податкового органу саме вищезазначеними актами документально не підтверджено взаємовідносини ТОВ «Індендіко» та ТОВ «Афелій-2013» з підприємствами постачальниками та покупцями, у тому числі з ТОВ «Нік-Електроніка».

Крім того, згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок», встановлено, що позивачем у лютому 2014 року до податкового кредиту віднесені суми ПДВ по господарським операція з ТОВ «Індендіко» на суму 965 047,67 грн. та ТОВ «Афелій-2013» на суму 385 392,89 грн., в той час, як зазначеними контрагентами у складі податкових зобов'язань не задекларовано, відповідно, суми ПДВ у розмірі 822 211,18 грн. та 186 002,24 грн.

Надавши оцінку викладеному, відповідач дійшов висновку, що позивачем протиправно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по операціям з контрагентами, які не підтвердженні документально зустрічними звірками.

Суд вважає, що без дослідження та надання належної правової оцінки первинним документам по взаємовідносинам позивача з контрагентами - ТОВ «Індендіко» та ТОВ «Афелій-2013», в основу висновків акту перевірки позивача, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідачем покладена інформація актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, що не відповідає діючому податковому законодавству.

Також, суд звертає увагу, що у супереч вимог Податкового кодексу України відповідач не спростував законність дій платника податків (позивача), а лише зазначив про не підтвердження документально зустрічними звірками операцій позивача з контрагентами, тобто, фактично, податковим органом заміщено обов'язок спростування презумпції законності дій та рішень платника податків на обов'язок доводити податковому органу права на податковий облік певних операцій.

Не погоджуючись з такими висновками акту перевірки, позивачем, у порядку п.86.7. ст.86 Податкового кодексу України, подавалися відповідачу заперечення до акту перевірки від 27.06.2014 року № 693/26-54-22-01-10/33401202, за результатом розгляду яких, висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення позивача - без задоволення.

У зв'язку з виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки від 27.06.2014 року № 693/26-54-22-01-10/33401202, відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.07.2014 року № 0008532201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 008 213,00 грн. за основним платежем та 504 106,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

За результатами адміністративного оскарження (до ГУ Міндоходів у м. Києві та ДФС України), зазначене рішення відповідача - залишене без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до п.56.1. ст.56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам, а також поясненням представників сторін, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п.198.1, п.198.2., абз.1 п.198.3. ст.198 Кодексу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10. ст. 201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.1 ст.9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Тобто, відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій.

Згідно п.2.4, п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

З аналізу п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення встановлено, що забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, виходячи з викладеного в сукупності, оформлена належним чином (згідно вимог діючого законодавства України) податкова накладна є документом, який є підставою для нарахування податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, зафіксовано в акті перевірки позивача та вже зазначалося раніше, позивач мав взаємовідносини з контрагентами - ТОВ «Індендіко» та ТОВ «Афелій-2013».

На підтвердження реальності зазначених взаємовідносин, позивачем подані суду копії договорів та виписаних зазначеними контрагентами первинних документів - рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних, під час огляду та дослідження яких, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного законодавства, навпаки, вони містять всі обов'язкові реквізити, визначені діючим законодавством, отже такі первинні документи можна вважати належними доказами реальності здійснених господарських операцій позивача з контрагентами.

Крім того, на підтвердження реалізації (використання у власній діяльності) придбаних у контрагентів товарів, позивачем надані суду: лімітно-забірні картки; накладні на передачу готової продукції; специфікації на лічильники електроенергії, на комутаційну колодку, на ящик для однофазного лічильника, на комутаційний контролер; видаткові накладні, довіреності та податкові накладні, виписані позивачем на користь інших контрагентів.

Більше того, на підтвердження наявності фактичних можливостей для здійснення підприємницької діяльності, позивачем подані суду докази наявності у нього, зокрема, приміщень (копії договорів оренди), транспортних засобів (копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів) та трудових ресурсів (копії податкових розрахунків).

Також, в ході розгляду даної справи, судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на момент здійснення відповідних господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ, установчі документи позивача та/або його контрагента не визнані в судовому порядку недійсними.

При цьому, суд притримується позиції, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам з постачальниками, вони були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платник податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність, ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Судом також враховуються положення ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою закріплено, що, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Таким чином, фактично були відсутні обставини, наявність яких дало б підстави ставити під сумнів реальність господарських операцій позивача з контрагентами.

При цьому, відповідачем не подано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Між тим, суд зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки право на їх оформлення надають лише реальні господарські операцій, за результатами яких платник податків формує, зокрема, податковий кредит.

Як вже зазначалось, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які повністю відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В той же час, відповідачем, ні під час перевірки позивача, ні під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, не була дана належна оцінка укладеним між позивачем та контрагентами договорам, а також складеним по взаємовідносинам між ними первинним документам, а були лише прийняті до уваги обставини (інформація) відсутності у контрагентів об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) та не підтвердження реальності проведених господарських операцій з контрагентами-покупцями, зафіксовані в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, не підтверджені належними доказами (вироками судів щодо контрагентів та їх посадових осіб).

Таким чином, на виконання вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не надані належні та допустимі докази на спростування фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, за наслідками яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Суд критично сприймає доводи відповідача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, які покладені в основу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а також на яких, фактично, побудовані заперечення відповідача, з наступних підстав.

По-перше, відповідачем не подані суду докази, що він був замовником зустрічної звірки контрагентів позивача, а тому отримані ним акти про неможливість проведення такої зустрічної звірки не може бути належними доказами, оскільки отримані всупереч діючому законодавству у неналежній формі.

Крім того, в порушення вимог Податкового кодексу України (п.73.5 ст.73), відповідачем прийняті як докази акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача, а не довідки, як це передбачено вимогами податкового законодавства.

По-друге, відповідач визначив акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача як підставу для проведення перевірки. При цьому, за правилами діючого податкового законодавства, наведена в актах інформація підлягала перевірці належними та допустимими доказами. Проте, як вбачається з тексту акту перевірки позивача, насправді, податкова інформація з актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, фактично була переписана відповідачем в акт перевірки позивача без належного дослідження та надання оцінки первинним документам, складеним по взаємовідносинам позивача з контрагентами та іншим доказам, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України.

По-третє, суд приймає до уваги також і той факт, що в судовому порядку (копії судових рішень, що набрали законної сили містяться в матеріалах справи) визнані протиправними дії відповідного податкового органу (Дніпродзержинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області) щодо коригування ТОВ «Індендіко» та ТОВ «Афелій-2013» показників податкової звітності декларацій з ПДВ в інформаційній базі даних АІС «Податковий блок», що були здійснені на підставі актів від 28.05.2014 року № 2520/40/04-03-22-03/38837890 та від 28.05.2014 року № 2519/40/04-03-22-03/38796540.

Таким чином, висновки акту перевірки позивача, сформовані на підставі актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача є безпідставними.

Не знайшли підтвердження матеріалами справи доводи відповідача, викладені в акті перевірки позивача щодо недекларування контрагентами позивача у складі податкових зобов'язань суми ПДВ по взаємовідносинам з позивачем, сформовані на підставі даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС «Податковий блок». Крім того суду не надано посилань на законодавство, що дозволяє суб'єкту владних повноважень - відповідачу використовувати у якості доказу відомості з інформаційної системи «Податковий блок» саме у такий спосіб - через висновки або пояснення працівника податкового органу.

Також, суд звертає увагу на закріплений статтею 61 Конституції України принцип індивідуалізації відповідальності, виходячи зі змісту якого, підприємство не несе відповідальності за своїх контрагентів та не позбавлене права на податковий кредит у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту/валових витрат, що узгоджується з практикою Європейського суду, викладеною в рішенні від 22.01.2009 року у справі «Булвес» АД проти Болгарії.

За таких обставин, доводи, викладені в акті перевірки позивача, спростовуються належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.07.2014 року № 0008532201 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішення суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, до яких, зокрема, відносяться прийняття рішень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В свою чергу, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 15.07.2014 року № 0008532201 з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі

Приймаючий до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165,167,254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів та зборів в м. Києві від 15.07.2014 року № 0008532201 про донарахування податку на додану вартість на загальну суму 1 520 319,50 грн.

Судові витрати в сумі 487,20 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ в Оболонському районі головного управління Міністерства доходів та зборів в м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Р.О. Арсірій