Ухвала

від 20.11.2014 по справі 804/750/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 листопада 2014 рокусправа № 804/750/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.

представника відповідача - Колупаєва О.В. (довіреність від 10.01.2014)

представника позивача - Ковиряєва А.В. (довіреність від 13.02.2014)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 804/750/14 за позовом Приватного підприємства "КАРНА" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

У січні 2014 року Приватне підприємство "КАРНА" (далі - Позивач) звернулося до з позовом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. № 0000562205, яким ПП "Карна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією № 9013258863 від 20.03.2012 р. за звітний період лютий 2012 р. на 100891 грн.

Вимоги адміністративного позову обґрунтовано тим, що укладені між Позивачем та контрагентами договори не віднесені законом до нікчемних, так само відсутні і судові рішення, якими б вони визнавалися недійсними, з огляду на що висновки податкового органу про нікчемність операцій між ПП «КАРНА» по взаємовідносинам з контрагентами є неправомірними. Відносно висновків, викладених в акті перевірки, щодо того, що Позивач продав товари нижче ціни їх придбання, зазначали, що по-перше, їм була надана знижка на товари, по-друге, операцію з придбання товарів була прибутковою. Всі первинні документи були оформлені належним чином. (а.с.3-11)

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства "КАРНА" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міністерства доходів у Дніпропетровській області від 25.06.2013 р. № 0000562205, яким ПП "КАРНА" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 100 891 грн.

Судове рішення обґрунтовано тим, що чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи із собівартості товару, а прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, у зв'язку з чим продаж Позивачем експортної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію, здійснену поза межами господарської діяльності Позивача. Крім того, фінансовий результат від експортної операції, здійсненої ПП «КАРНА» не був збитковим. З огляду на надання Позивачем всіх належним чином оформлених первинних документів, Відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно. (а.с.168-172)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська подало на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги вказували на те, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що різниця між сумою придбаних товарів Позивачем у лютому 2012 року та реалізованими на експорт мала від'ємне значення, що свідчить про те, що операції з придбання товарів були для Позивача завідомо збитковими. Такі дії ПП «КАРНА» спрямовані на навмисне збільшення податкового кредиту, і як наслідок - заниження сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість. За таких обставин, наявність у підприємства належно оформлених первинних документів не є підставою для формування податкового кредиту, оскільки Позивачем не доведено об'єктивність та поважність причин продажу товарів за ціною, нижчою від ціни придбання. (а.с.178-181)

ПП "КАРНА" надано заперечення на апеляційну скаргу, де просять залишити апеляційну скаргу без задоволення з огляду на необґрунтованість її доводів..

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Відповідача - ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити із підстав, у ній зазначених. При цьому просив звернути увагу на те, що надана Позивачу його контрагентом знижка на придбаний товар не може свідчити про прибутковість, у кінцевому результаті, господарської операції про придбанню цього товару та його подальшому продажу, оскільки Позивачем, після отримання знижки на товар, не було проведено коригування податкової звітності щодо витрат та зобов'язань..

Представник Позивача - "КАРНА", просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін як законне та обґрунтоване. Просив врахувати, що само по собі не проведення коригування податкової звітності після отримання знижки на куплений товар, не свідчить про відсутність такої знижки, та як наслідок, спростовує і висновок податкового органу про завідому збитковість господарських операцій з придбання товарів. Це могло б свідчити про допущені Позивачем порушення інших приписів податкового законодавства, але не тих, що зазначені у акті перевірки. Просив також врахувати і те, що фактично від оспорюваних господарських операцій підприємство мало в кінцевому результаті прибуток, хоча і мізерний, але таким чином підприємство робило перші кроки щодо виходу на ринок у даній сфері.

Заслухавши представників сторін, перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство "КАРНА" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 14 лютого 2008 року. (а.с.141)

Уповноваженими працівниками ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Карна" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні експортних операцій у лютому 2012 року, за результатами якої складено акт №2000/225/35738837 від 07.06.2013р. (а.с.12-46)

Перевіркою встановлено порушення ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 67 Конституції України встановлено нікчемність операцій по взаємовідносинам ТОВ "Авіто Бренд Компані", ТОВ "Всеукраїнський виробничий альянс", ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" та ч. 2 ст. 215, ч. 1 ст. 216,ст. 228 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 67 Конституції України, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України № 2756-VІ від 02.12.2010 р. встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 100 891,29 грн. в т.ч. по періодах: - у лютому 2012 року у сумі 100 891,29 грн.

На підставі висновків Акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. № 0000562205, яким ПП "Карна" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за декларацією № 9013258863 від 20.03.2012 р. за звітний період лютий 2012 р. на 100 891 грн. (а.с.47)

Позивач скористався досудовим порядком оскарження та подав скаргу до Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, яка рішенням останнього від 04.09.2013 р. № 2218/10/04-36-10-04-09 була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. (а.с.48-50)

ПП «КАРНА» повторно оскаржило податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 р. № 0000562205 до Міністерства доходів і зборів України, відповідно до рішення якого від 12.11.2013 р. № 15074/6/99-99-10-01-75 було залишено скаргу Позивача без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін. (а.с.51-53)

Скасування указаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового позову.

Задовольняючи позовні вимоги ПП "Карна", суд першої інстанції виходив з того, що чинним законодавством не передбачено обов'язковості визначення бази оподаткування ПДВ, виходячи із собівартості товару, а прибутковість кожної окремої операції не є обов'язковою ознакою господарської діяльності, у зв'язку з чим продаж Позивачем експортної продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію, здійснену поза межами господарської діяльності Позивача. Крім того, фінансовий результат від експортної операції, здійсненої ПП «КАРНА» не був збитковим. З огляду на надання Позивачем всіх належним чином оформлених первинних документів, Відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено неправомірно.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас, відповідно до приписів пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У свою чергу, підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України містить застереження, за яким не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Факт наявності у Позивача належним чином оформлених первинних документів, що підтверджують обсяги задекларованого податку Відповідачем не заперечується та не спростовується.

В той же час, позиція податкового органу ґрунтується на тому, що ПП «КАРНА» було придбано у постачальників товар, за ціною вищою, ніж згодом його було реалізовано. Надана контрагентом знижка ціни товару не може бути врахована при визначенні кінцевого результату діяльності Позивача, оскільки ним не проводилось коригування податкової звітності після отримання такої знижки.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "Карна" придбало у ТОВ "Авіто Бренд Компані", ТОВ "Всеукраїнський виробничий альянс", ТОВ "Фабрика санітарно-гігієнічних виробів" товари на загальну суму 512 041, 80 грн., з огляду на додаткову угоду № 2 від 29.01.2012 р. до договору купівлі-продажу №0107 від 01.07.2011р., укладеного між ТОВ "Авіто Бренд Компані" Продавець) і ПП "Карна" (Покупець), а також акт про надання знижки №1 від 15.02.2012р. до вказаного договору купівлі-продажу, згідно з якими ПП "Карна" надано знижку у розмірі 30%, що становить 93 305,92 грн. (а.с.59,66-67)

У лютому 2012 року Позивач реалізував на експорт товар нерезидентам: СТОВ "Парфюмбитхім" (м. Мінськ, Біларусь) на підставі контракту № 1 bel/2011 від 15.07.2011, ООО "Вега Груп Систем" (м. Москва, РФ) на підставі контракту № 3 РФ/2011 від 10.08.2011. Загальна сума експортованого товару становить 480 869,25 грн., без ПДВ.

Вартість витрат, понесених підприємством у зв'язку з транспортуванням товару за кордон, становила 46 200,00 грн.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту збитковості господарської операції Позивача, оскільки із наданих документів слідує, що вартість придбаних Позивачем товарів зі знижкою і без ПДВ та з урахуванням транспортних витрат становить 472 901,50 грн., в той час як вартість експортованого товару складає 480 869,25 грн..

Посилання заявника апеляційної скарги, що ними обгрунтовано не було взято до уваги надану Позивачу знижку на придбання обумовленого договорами товару, оскільки останнім не проводилось коригування податкової звітності щодо даного факту, визнаються колегією суддів помилковими та такими, що не спростовують ні факту доведеності придбання товару зі знижкою, ні вищенаведені висновки суду про відсутність доведеності збитковості проведених Позивачем операцій .

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Господарська операція, в свою чергу, розуміється як факт підприємницької та іншої діяльності, який викликає зміни в структурі усіх ресурсів, контрольованих підприємством, у результаті вчинення якого очікується отримання економічних вигод, збільшення чи зменшення зобов'язань, одержання фінансових результатів.

Суд зазначає, що поняття "дохід" та "прибуток" не є тотожними, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Приписи Податкового кодексу України вказують лише на те, що придбання товарів повинно здійснюватися з метою використання у господарській діяльності, яка у свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Тобто, наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції.

Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Пояснення Позивача про те, що вказані операції здійснювались ними з метою освоєння нових напрямків та завоювання певних позицій міжнародному ринку Відповідачем не спростовано та підтверджується наявними у справі доказами.

Отже, право на віднесення сум податку до податкового кредиту позивача виникло в момент отримання товару від ТОВ «Авіто Бренд Компані», ТОВ «Всеукраїнський Виробничий Альянс», ТОВ «Фабрика санітарно-гігієнічних виробів», що знайшло своє відображення у податкових накладних, що містяться в матеріалах справи.

Сума податку на додану вартість за податковими накладними обґрунтовано та правомірно включено до податкового кредиту позивача.

Виходячи з вищенаведеного, діяльність Позивача щодо реалізації на експорт товару, придбаного за вказаним вище договором не є збитковою, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість не відбувалося.

З огляду на зазначене та у межах доводів апеляційної скарги підстави для скасування чи зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного Управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі № 804/750/14- залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, передбачені статтею 212 КАС України.

Повний текст ухвали складено 24 листопада 2014 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко