Ухвала

від 26.11.2014 по справі 803/1435/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 11017/13

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Кушнерика М.П.

суддів Мікули О.І., Курильця А.Р.

з участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31 липня 2013р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аякси і К" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

27.06.2013р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області форми "В1" №0001981503 від 01 квітня 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2012 року на 13764 грн. та нараховано 6882 грн. штрафних (фінансових) санкцій та форми "В1" №0005331503 від 30 квітня 2013 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2013 року на 395 грн. та нараховано 197 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2013р. позов задоволено.

Податковий орган оскаржив дану постанову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, те що в актах перевірки вказано, що причиною виникнення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість у листопаді та грудні 2012 р. стало придбання будівельних матеріалів для проведення будівельних робіт нежитлового приміщення (майстерні та гаражів) по вул.Лідавська,4, м.Луцьк, який на час проведення перевірки не введений в експлуатацію, а понесені витрати по його будівництву в бухгалтерському обліку відображені на рахунку 15 „Капітальні інвестиції".

Враховуючи те, що вказане нерухоме майно не введено в експлуатацію і на його вартість не збільшено вартість основних засобів (рахунок 10), а також даний об'єкт не обліковується на рахунку 28 як товар у разі подальшого його продажу, позаплановою виїзною перевіркою зроблено висновок про безпідставне включення товариством з обмеженою відповідальністю „Аякси і К" до відшкодування з бюджету податку на додану вартість з вартості придбаних будівельних матеріалів.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку.

З наведеного випливає, що будь-які витрати мають бути здійснюваними саме для і в межах провадження господарської діяльності, а не з іншими цілями.

Придбання активів (тобто товарів, послу) передбачає наявність мети їх використання в господарській діяльності платника податків. Така мета є необхідною умовою для формування витрат та/або податкового кредиту платником податків.

Крім того, всі витрати мають бути здійсненими в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку.

Судом першої інстанції не взято до уваги пояснення представника позивача стосовно того, що дохід від будівництва нерухомого майна ТзОВ «Аякси і К» не отримує. Таким чином податковим органом правомірно зроблено висновок про безпідставність бюджетного відшкодування у зв'язку із придбанням будівельних матеріалів для будівництва нежитлових приміщень (майстерень та гаражів), так, як таке будівництво здійснюється поза межами господарської діяльності підприємства (не приносить прибутку та не обліковується на рахунку «основні засоби»).

Відповідно до пункту 14.1.18 статті 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування -відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Згідно з пунктом 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Просить скасувати постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, які просять у задоволенні скарги відмовити, представника податкового органу, який просить задоволити апеляційну скаргу, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Аякси і К" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2012 року податковим органом складено акт від 14 березня 2013 року №1439/15-3/21752218. Також, за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2013 року відповідачем складено акт від 11 квітня 2013 року №1955/15-3/21752218.

Перевірками встановлено порушення ТзОВ "Аякси і К" абз. "а" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (ПК України), яке полягає у завищенні суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 року на 13764 грн., за січень 2013 року - на 395 грн.

На підставі акту від 14 березня 2013 року №1439/15-3/21752218 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 01 квітня 2013 року №0001981503, на підставі акту від 11 квітня 2013 року №1955/15-3/21752218 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" від 30 квітня 2013 року №0005331503.

12 квітня 2013 року ТзОВ "Аякси і К" подало до Державної податкової служби у Волинській області (ДПС у Волинській області) скаргу про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 квітня 2013 року №0001981503. Рішенням ДПС у Волинській області №1861/10/10.2-06 від 26 квітня 2013 року оскаржене податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ залишене без змін, а скарга-без задоволення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача, оскільки відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень в частині зменшення сум бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2012 року та січень 2013 року виходячи з наступного:

Основний вид діяльності ТзОВ «Аякси і К» - оптова торгівля іншими машинами та устаткуванням, що стверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Рішенням Луцької міської ради від 02 вересня 2011 року №610-6 дозволено ТзОВ "Аякси і К" розробити проект будівництва приміщень майстерні та гаражів на вул.Лідавська, 4-в; дозволено ТзОВ "Аякси і К" провести будівництво приміщень майстерні та гаражів на вул.Лідавська, 4-в та зобов'язано позивача перед початком будівельних робіт звернутися в інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю, здати об'єкт в експлуатацію, провести оформлення державної реєстрації права власності на об'єкт. 21 жовтня 2011 року позивачем подано декларацію про початок виконання будівельних робіт.

У листопаді 2012 року ТзОВ "Аякси і К" було придбано будівельні матеріали, необхідні для проведення будівельних робіт приміщень майстерні та гаражів на вул.Лідавська, 4-в у Приватного акціонерного товариства "Нова лінія", Приватного підприємства "Будпостач", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дах-профіль", Товариства з обмеженою відповідальністю ВКП "Руслан і К", підприємця ОСОБА_1, Приватного підприємства "Мегаліт-А", Товариства з обмеженою відповідальністю "Металобази Комекс". У грудні 2012 року позивачем було придбано будівельні матеріали, необхідні для проведення будівельних робіт на вказаному об'єкті у Приватного акціонерного товариства "Нова лінія", у Товариства з обмеженою відповідальністю "Епіцентр К".

Крім того, 20 листопада 2012 року ТзОВ "Аякси і К" було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Стерлінг Капітал Систем" товар.

На виконання умов договору підряду №2012/10-10 від 19 жовтня 2012 року, укладеного між ТзОВ "Аякси і К" (виконавцем) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приват Банк" (замовником), зазначений товар 20 листопада 2012 року реалізовано замовнику.

Згідно з нормами п.9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"; п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24,05.95 року, первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл на здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання будівельних матеріалів, необхідних для проведення будівельних робіт нежитлового приміщення (майстерні та гаражів) по вул.Лідавська, 4, та товару для його подальшої реалізації в ході здійснення господарської діяльності, по яких ПДВ включений в податковий кредит, підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема: договорами, податковими накладними, видатковими накладними, платіжними дорученнями, квитанціями, податковими деклараціями за грудень 2012 року, січень 2013 року, в яких відображені податкові зобов'язання по наведених операціях із контрагентами постачальниками та покупцями.

Причиною виникнення від»ємного значення різниці між сумою податкового зобов»язання та сумою податкового кредиту в листопаді 2012 року та бюджетного відшкодування у грудні 2012 року є спорудження (будівництво) основних фондів. На даних етапах діяльності ТзОВ «Аякси і К» проводить будівництво нежитлових приміщень (майстерні та гаражів) за адресою: м.Луцьк вул.Лідавська, 4в, тобто здійснюється в межах господарської діяльності позивача, а тому підприємство на законних підставах, передбачених п.198.3 ст.198 ПК України, відніс сплачену продавцю за такою операцією в складі вартості товарів (робіт, послуг) суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України (набув чинності з 1.01.2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.1 ст.198 ПК України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 ПК України). Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (п.198.4. ст.198 ПК України). Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами. (п. 198.5 ст.198 ПК України). Датою використання товарів/послуг вважається дата визнання витрат відповідно до розділу ІІІ цього Кодексу.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Необхідною умовою для віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Таким чином, ТзОВ "Аякси К" здійснило придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг для будівництва основних фондів, внаслідок чого і відбулося декларування від'ємного значення податку на додану вартість, а тому позивач на підставі пункту 200.4 статті 200 ПК України не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в зазначених вище сумах.

При цьому, колегія суддів враховує вимоги ч.2 ст.71 КАС України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то воно не може бути скасоване чи змінене з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 31.07.2013р. по справі №803/1435/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: М.П.Кушнерик

Судді: О.І.Мікула

А.Р.Курилець

Повний текст виготовлено 28.11.2014р.