Ухвала

від 27.11.2014 по справі 387/1147/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2847/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В. В.

Доповідач Кривохижа В. І.

УХВАЛА

27.11.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Мурашка С.І.. Франко В.А.

при секретарі Зінов»євій Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області про скасування розпорядження, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, відшкодування збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Добровеличківського районного суду від 4 вересня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 4 вересня 2014 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії до вирішення спору по суті із земельними ділянками, що знаходяться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району, відповідно площею: 2,0 га; 1,8 га; 1,7 га.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу суду через порушення норм процесуального права. Зазначає, зокрема, що суд не звернув увагу на те, що заборона користуватись земельною ділянкою порушує її права власника.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, у судове засідання не з»явилися, ОСОБА_4 просила розглядати справу без її участі, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду в частині заборони ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії до вирішення спору по суті підлягає скасуванню з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що дана ухвала суду першої інстанції від 4 вересня 2014 року скасована ухвалою апеляційного суду від 1 жовтня 2014 року в частині заборони ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії до вирішення спору по суті; відповідач ОСОБА_5 зазначену ухвалу не оскаржила; а тому за таких обставин колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість ухвали суду лише в частині щодо ОСОБА_4

Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз»яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовом, зокрема, до ОСОБА_4, про скасування розпорядження голови Добровеличківської районної державної адміністрації № 553- р від 09 листопада 2010 року «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності» в частині передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_4 площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у землях державної власності (запасу) на території Гнатівської сільської ради, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_4 (а .с.17-21).

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову та вважаючи, що не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивач просив заборонити відповідачу ОСОБА_4 використовувати спірну земельну ділянку, розташовану на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району, обґрунтовуючи тим, що відповідно до рішення Добровеличківської районної ради від 21 квітня 2000 року № 138 йому надано в постійне користування за рахунок земель запасу на території Гнатівської сільської ради 50,00 га орних земель з метою створення селянського (фермерського) господарства «Славутич», однак відповідно до розпорядження голови Добровеличківської районної державної адміністрації №131-р від 13 квітня 2010 року було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 площею 2,0 га (а.с.1,2).

Частиною 3 ст.151 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, в тому числі і відносно ОСОБА_4, суд виходив з того, що саме ОСОБА_6 самовільно перекультивував на спірній земельній ділянці посіви кукурудзи і посіяв соняшник, а частину земельної ділянки використовує самовільно, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності (а.с.23-24).

Однак ухвала суду першої інстанції в частині заборони ОСОБА_6 вчиняти будь-які дії до вирішення спору по суті скасована ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 1 жовтня 2014 року з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви в цій частині (а.с.58-60).

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 використовувати спірну земельну ділянку, суд не звернув увагу на те, що рішення суду про скасування розпорядження голови Добровеличківської районної державної адміністрації, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним відноситься до тих рішень, які не підлягають примусовому виконанню відповідачем.

При цьому, на порушення вимог ст.210 ЦПК України суд не мотивував в ухвалі, яким чином незабезпечення позову шляхом заборони користуватись земельною ділянкою ОСОБА_4 може утруднити виконання рішення про скасування розпорядження, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним.

У матеріалах справи відсутні докази щодо обставин, які свідчать про реальну загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не відповідає позовним вимогам, тому підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в частині щодо ОСОБА_4 відсутні.

Наведене свідчить про те, що ухвала суду в цій частині постановлена з порушенням норм процесуального права, її не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому відповідно до п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви в частині щодо ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 307, 312, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 4 вересня 2014 року скасувати в частині заборони ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії до вирішення спору по суті із земельною ділянкою, площею 2,0 га кадастровий номер 3521781500:02:000:5083, що знаходиться на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області.

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки, площею 2,0 га кадастровий номер 3521781500:02:000:5083, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуюча:

Судді: