Рішення

від 24.12.2015 по справі 387/1147/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/35/15 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.12.2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Белінської І.М. Франко В.А.

при секретарі Постоєнко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2014 року,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку.

Зазначав, що рішенням сесії Добровеличківської районної ради Кіровоградської області № 138 від 21 квітня 2000 року йому було надано у постійне користування за рахунок земель запасу на території Гнатівської сільської ради 50 га орних земель для створення селянського (фермерського) господарства. На підставі вказаного рішення позивач отримав державний акт № 00000307 на право постійного користування землею, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №109 від 6 травня 2001 року. Згідно плану зовнішніх меж землекористування до складу вказаних земель входить земельна ділянка площею 6,5 га, кадастровий номер якої 3521781500:02:000:8601 ( далі-земельна ділянка №1). У травні 2014 року він дізнався про те, що розпорядженням голови Добровеличківської районної державної адміністрації № 553-р від 9 листолпада 2010 року було передано у власність ОСОБА_3 земельну ділянку площею 2,0 га ріллі, а ОСОБА_5 передано у власність земельну ділянку площею 1,7 га ріллі. На підставі вказаного розпорядження 25 лютого 2011 року ОСОБА_3 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 118490, а ОСОБА_5 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 118491. Крім того, він дізнався про те, що розпорядженням голови Добровеличківської районної державної адміністрації № 92-р від 16 лютого 2011 року було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 загальною площею 1,8 га ріллі. Посилався на те, що виділення ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 земельних ділянок відбулося за рахунок земельної ділянки №1, яка перебуває у його постійному користуванні, чим порушено його право користування спірною земельною ділянкою.

Рішенням Добровеличківського районного суду від 30 вересня 2014 року позов задоволений повністю.

Суд дійшов висновку, що відповідачами не було надано доказів про припинення права позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.

В апеляційних скаргах відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду з ухваленням нового про відмову у задоволенні вимог через порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи. Зазначається, зокрема, що позивачем не доведено, що належна йому земельна ділянка площею 6,5 га знаходиться на тому самому місці, що і відведені відповідачам земельні ділянки, відносно яких відповідно до вимог закону надана належна документація.

Заслухавши доповідача, пояснення представників відповідачів, позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте рішення суду зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не було надано доказів про припинення права позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.

Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Згідно із ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків, застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 155 ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Із матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Добровеличківської районної ради від 21 квітня 2000 року №138 ОСОБА_2 надано в постійне користування за рахунок земель запасу на території Гнатівської сільської ради 50 га орних земель з метою створення селянського (фермерського) господарства та видано державний акт на право постійного користування землею серії КР № 00000307 від 06 травня 2001 року, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №109, згідно якого надана земельна площа складається із п'яти земельних ділянок: площею 6,5 га ( ділянка №1) ; площею 6,6 га ( ділянка №2) ; площею 10,1 га ( ділянка №3) ; площею 21,96 га (ділянка №4) ; площею 4,84 га ( ділянка №5) (а.с.9,10,193,194 т.1).

Рішенням районної ради від 21 квітня 2000 року зазначено, що приступати до використання земельних ділянок до встановлення меж їх в натурі на місцевості і одержання документа, що посвідчує право користування землею, забороняється (а.с.9 т.1).

Також матеріалами справи підтверджується, що на підставі розпорядження голови Добровеличківської районної державної адміністрації від 9 листопада 2010 року №553-р згідно державних актів на право власності на земельну ділянку від 25 лютого 2011 року серії ЯЛ № 118490, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за № 352178151000049, та серії ЯЛ № 118491, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів за №352178151000048, власниками земельних ділянок відповідно 2 га (кадастровий номер земельної ділянки 3521781500:02:000:5083) та 1,7 га (кадастровий номер земельної ділянки 3521781500:02:000:5082) являються відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 (а.с.23-25 т.1).

Крім того, п.2 розпорядження голови Добровеличківської райдержадміністрації № 92-р від 16 лютого 2011 року було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 загальною площею 1,8 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) для ведення особистого селянського господарства на території Гнатівської сільської ради (а.с. 22 т.1).

Відповідно до ч.7 ст.19 ЗК України 1990 року (в редакції на час отримання земельної ділянки позивачем) надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Статтею 22 ЗК України 1990 року передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документів, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Згідно п.1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему України №43 від 4 травня 1999 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за за N 354/3647 (чинної на час видачі державного акта позивачу) складання державного акта на право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки.

Пунктами 1.17, 1.18 зазначеної Інструкції передбачено, що до технічної документації зі складання державного акта на право постійного користування землею обов'язково додається копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування та копія матеріалів щодо перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки з проекту відведення цієї земельної ділянки, затвердженого в установленому порядку.

Отже, звертаючись до суду та посилаючись на виділення відповідачам земельних ділянок за рахунок належної позивачу земельної ділянки №1 та порушення його прав, позивач належними та допустимими доказами мав довести фактичне місцезнаходження належної йому на праві користування земельної ділянки та відповідність цього місцезнаходження державному акту про право постійного користування землею від від 6 травня 2001 року серії КР №00000307.

Із листа №479/04/01-09 від 4 лютого 2014 року відділу Держземагенства у Добровеличківському районі вбачається, що сам по собі державний акт на право постійного користування землею серії КР №00000307 не містить достатньої інформації щодо місцезнаходження земельної ділянки загальною площею 6,5 га, адже ці відомості мають бути відображені лише в технічній документації з встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно до проекту відведення земельної ділянки, затвердженого у встановленому порядку (т.2 а.с.62,63).

За клопотанням представника відповідачів апеляційним судом призначена судова земельно-технічна експертиза , висновком якої №№2069, 2070 від 20 листопада 2015 року встановлено, що відсутнє накладання (перетин) на території Гнатівської сільської ради Добровеличківського району земельної ділянки №1 загальною площею 6,5 га за державним актом на право постійного користування землею серії КР №00000307 від 6 травня 2001 року, зареєстрованим в Книзі записів державних актів за №109 та земельних ділянок: загальною площею 1,7 га, кадастровий номер 3521781500:02:000:5082, за державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №118491 від 25 лютого 2011 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів за №352178151000048: загальною площею 2,0 га, кадастровий № 3521781500:02:000:5083, за державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №118490 від 25 лютого 2011 року, зареєстрованим в Книзі записів реєстрації державних актів за №352178151000049; загальною площею 1,8 га за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності (запасу) ОСОБА_4 загальною площею 1,8 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Гнатівської сільської ради (а.с.75-83 т.2).

У висновку також зазначено, що у матеріалах, наданих на дослідження, відсутня технічна документація на земельну ділянку №1 площею 6,5 га станом на момент винесення рішення Добровеличківської районної ради від 21 квітня 2000 року №138, в якій повинен бути акт встановлення та погодження меж з суміжними землекористувачами, тобто, не було виготовлено проекту землеустрою, який повинен бути узгоджений з відповідними органами.

Висновком зазначено, що користування земельною ділянкою №1 загальною площею на території Гнатівської сільської ради за державним актом на право постійного користування землею серії КР №00000307 від 6 травня 2001 року відбувалось з порушенням ЗК України, Інструкції та Положення про реєстрацію землеволодінь та землекористувань №144 від 23 серпня 2001 року. Дані порушення призвели до того, що вищезазначена земельна ділянка до теперішнього часу не внесена до державного реєстру земель, не має кадастрового номера та межі земельної ділянки не були винесені в натуру з закріпленням межовими знаками державного зразка.

Земельні ділянки відповідачів надані у відповідності до вимог чинного законодавства та внесені до державного реєстру земель в 2011 та 2013 роках, що свідчить про відсутність накладання земельних ділянок .

У наданій позивачем технічній документації, розробленій після складання державного акту, відсутня копія справи щодо підготовки рішення про передачу земельної ділянки у постійне користування та копія матеріалів з проекту відведення земельної ділянки щодо перенесення в натуру (на місцевість) її меж, опис меж земельної ділянки на кадастровому плані не відповідає державному акту (а.с.75-83 т.2).

З урахуванням викладеного, відсутність проекту відведення земельної ділянки №1 площею 6,5 га, затвердженого в установленому порядку, а також технічної документації зі складання державного акту унеможливлює встановлення місцезнаходження зазначеної земельної ділянки.

Відповідно ж до вимог ст. ст. 59, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Таким чином, докази фактичного місцезнаходження належної позивачу на праві користування земельної ділянки №1 та відповідність цього місцезнаходження державному акту про право постійного користування землею від 6 травня 2001 року серії КР № 00000307 у матеріалах справи відсутні.

Тобто, будь-яких переконливих і безспірних доказів на підтвердження обставин, з якими як з юридичним фактом пов язувались матеріально-правові вимоги, позивачем не надано, не містять їх і матеріали справи, а обставини, на які позивач посилався, не є достатніми для висновку про надання земельних ділянок відповідачам за рахунок належної йому земельної ділянки №1.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з положень ст.3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13, вказано, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен установити, чи дійсно були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Заявляючи вимоги щодо незаконності та скасування рішень органу державної влади та визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, позивачем не доведено факт порушення його права користування земельною ділянкою з підстав, зазначених у позові, накладення (перетину) земельних ділянок.

Сам факт надання земельних ділянок відповідачам, не може розцінюватися як порушення прав позивача, й, відповідно, до викладеного, відсутні підстави для висновку щодо незаконності та скасування рішень органу державної влади та визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих на ім я відповідачів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України про те, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право.

Отже, суд першої інстанції не визначився із характером спірних правовідносин, не з'ясував всі обставини справи, не дослідив всі докази та не надав їм оцінки. З'ясування цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, відповідно до ст.309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА :

Апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Добровеличківської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання незаконними та скасування рішень органу державної влади, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: