Постанова

від 26.11.2014 по справі 9/5005/7522/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 9/5005/7522/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П., розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний експортний-імпортний банк України" на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 у справі№ 9/5005/7522/2012 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортний-імпортний банк України" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Trans" 2. Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ.СОМ" 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ-Сервіс" 6. Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ-2000" простягнення 149406,75 євро та 5802,27 грн. за участю представників сторін:

позивача: Жадобін В.І., дов. від 28.07.2014 № 010-01/4766

відповідача-1: не з'явилися

відповідача-2: Коваленко Г.О., дов. від 18.02.2013 № 14

відповідача-3: не з'явилися

відповідача-4: не з'явилися

відповідача-5: не з'явилися

відповідача-6: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Державний експортний-імпортний банк України" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12.11.2012) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Trans", Публічного акціонерного товариства "АТП 13060", Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ.СОМ", Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМ-2000" про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за Кредитним договором № 151407К20 від 23.03.2007, укладеним в рамках Генеральної угоди № 18105N3/2114, в сумі 149406,75 євро та 5802,27 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 у справі № 9/5005/7522/2012 (суддя Васильєв О.Ю.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 (колегія суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Павловського П.П., Науменка І.М.), позовні вимоги задоволено частково; стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Trans" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортний-імпортний банк України" 13484,65 євро та 1869,52 грн. заборгованості за кредитним договором № 151407К20 від 23.03.2007, 30558, 68 грн. - витрат на сплату судового збору; в частині позовних вимог відносно відповідачів - 4, 5, 6 - припинено провадження у справі; у задоволенні позовних вимог до відповідача - 2 - відмовлено; стягнуто з позивача в доход Державного бюджету України 1141,92 грн. судового збору, що підлягав сплаті за подачу заяви про збільшення позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Державний експортний-імпортний банк України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 у справі № 8/5005/7522/2012, змінити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 шляхом доповнення його резолютивної частини наступними пунктами:

- припинити провадження у справі № 9/5005/7522/2012 за позовом ПАТ "Державний експортний-імпортний банк України" до ТОВ "БМ Транс-ВМ Trans" в частині стягнення заборгованості за кредитним договором № 151407К20 від 23.03.2007 в розмірі 126875,00 євро заборгованості за кредитом, 9047,10 євро заборгованості за процентами за користування кредитом та 3932,75 грн. заборгованості по сплаті комісії.

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортний-імпортний банк України" заборгованість за кредитним договором № 151407К20 від 23.03.2007 в розмірі 126875,00 євро заборгованості за кредитом, 9047,10 євро заборгованості за процентами за користування кредитом та 3932,75 грн. заборгованості по сплаті комісії.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" на касаційну скаргу, в якому відповідач-2 просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі-1,3,4,5,6 не скористались передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними матеріалами справи, 10.11.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортний-імпортний банк України", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Державний експортний-імпортний банк України" (далі - банк), Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація", Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - ВМ Тrans", Закритим акціонерним товариством "АТП 13060", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "АТП 13060", Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ.СОМ", Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ - Сервіс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ - 2000" було укладено Генеральну угоду № 18105N3/2114 з подальшими змінами та доповненнями (далі - Генеральна угода), метою якої є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, виробничої та іншої діяльності позичальників, що здійснюється відповідно до цієї Генеральної угоди, шляхом укладених договорів про надання кредитних операцій .

Згідно із п. 1 Додатку 1 до Генеральної угоди (в редакції Додаткової угоди № 18105N3/2114 від 16.12.2008) загальна сума ліміту заборгованості за кредитними операціями в будь-який момент під час дії даної Генеральної угоди не може у сукупності перевищувати суми, що еквівалентна 13900000 доларів США, 12760000,00 євро та 26890000,00 грн.

23.03.2007 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Транс-ВМ Trans" (далі - позичальник) укладено Кредитний договір № 151407К20 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання відповідно до положень та умов цього договору.

Згідно із п. 3.2 Кредитного договору ліміт кредитної лінії встановлений в розмірі 300000,00 євро, кінцевий термін погашення кредиту - 30.11.2010; процентна ставка за кредитом визначена в наступному розмірі: EURIBOR + 6,59 % річних, але не менше 10,5 % річних; розмір плати за управління кредитом складає 0,04 % від ліміту заборгованості щомісячно.

Додатковою угодою № 151407К20-1 від 27.04.2007 до Кредитного договору ліміт кредитної лінії встановлений в розмірі 144200,00 євро.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов Кредитного договору позивач надав відповідачу-1 кредит у сумі 144179,00 євро, що підтверджується банківськими виписками по особовому рахунку відповідача-1.

Як передбачено п. 3.4.1 Кредитного договору відповідач-1 зобов'язався погасити кредит згідно із графіком надання та погашення кредиту за рахунок будь-яких грошових надходжень відповідача-1.

Пунктом 3.5.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 151407К20-7 від 30.06.2009 сторони погодили, що проценти підлягають сплаті відповідачем-1 у валюті кредиту з 1 по 7 число кожного місяця на рахунок банку.

Відповідно до п. 4.1.1 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 151407К20-7 від 30.06.2009 на відповідача-1 також покладений обов'язок здійснювати плату за управління кредитом у національній валюті України за курсом Національного банку України на дату нарахування, яка підлягає сплаті щомісяця до 7 числа місяця, наступного за розрахунковим, на рахунок банку.

Судами першої та апеляційної інстанції визначено, що відповідач-1 в порушення умов Кредитного договору, суму кредиту, відсотки та комісію в повному обсязі не сплатив.

Виходячи з положень п.п. 11.1, 11.2 Генеральної угоди та п.п. 6.1, 6.2 Кредитного договору, позивач 21.08.2009 листом № 158-04/6121 повідомив відповідача-1 про наявність заборгованості за кредитним договором та вимагав достроково погасити основний борг та нараховані проценти і комісії за ним.

Судами також з'ясовано, що з метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача-1 за Кредитним договором, банком були укладені такі договори поруки (з наступними змінами та доповненнями): договір поруки № 18106Р21 від 06.11.2006 з Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація"; договір поруки № 18106Р21 від 08.11.2006 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ.СОМ"; договір поруки № 18106Р25 від 06.11.2006 з Публічним акціонерним товариством "АТП 13060"; договір поруки № 18106Р23 від 06.11.2006 з Товариством з обмеженою відповідальністю "БМ-Сервіс"; договір поруки № 18106Р22 від 09.11.2006 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ВМ-2000".

Відповідно до п. 3.1 вищевказаних договорів поруки поручителі зобов'язуються перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання, а також відшкодовувати понесені кредитором витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання основного зобов'язання.

У випадку невиконання позичальником основного зобов'язання, передбаченого відповідними положеннями кредитної угоди, кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання у поручителя та\або позичальника, як у солідарних боржників (пункт 3.2.договорів поруки).

Згідно із п. 4.2.1 договорів поруки кредитор зобов'язаний надати поручителю письмову вимогу про необхідність виконання зобов'язань за цим договором, яка надсилається не раніше наступного дня за днем прострочення строку виконання основного зобов'язання позичальником.

Пунктом 7.4 договорів поруки сторони погодили, що дія цього договору припиняється після повного виконання основного зобов'язання.

У зв'язку із невиконанням відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором, позивач 21.08.2009 надіслав на адресу відповідачів-2, 3, 4, 5, 6 повідомлення про порушення зобов'язань та вимагав відповідно до п. 11.2 Генеральної угоди протягом 10 банківських днів здійснити дострокове погашення основного боргу та всіх нарахованих процентів, повідомивши також, що у випадку порушення зазначеного вище терміну банком буде вчинено дії стосовно примусового стягнення боргу на підставі договорів поруки.

Невиконання позичальником та поручителями своїх зобов'язань за Генеральною угодою, Кредитним договором та договорами поруки стало підставою звернення позивача до суду із зазначеним позовом про стягнення з відповідачів солідарно заборгованості, розмір якої станом на 08.11.2012 становить 1527939,98 грн. (за курсом 1 євро = 10,187878 грн.), у т.ч.: 126875, 00 євро -заборгованість за користування кредитом; 10827,30 євро -проценти за кредитом; 4485,03 грн. -плата за управління кредитом; 71,84 грн. - пеня за прострочення терміну сплати процентів; 10808,14 євро - 3% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням кредиту; 896,31 євро - 3% річних у зв'язку з несвоєчасним погашенням процентів за користування кредитом; 373,57 грн. - 3% річних у зв'язку з несвоєчасною сплатою плати за управлінням кредитом; 871,83 грн. - інфляційних втрат у зв'язку з несвоєчасним погашення плати за управління кредитом.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.06.2013 у справі № 5011-33/12768-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2013 та постановою Вищого господарського суду від 30.09.2013, визнано припиненими правовідносини за договором поруки № 18106Р25 від 06.11.06, укладеним між Публічним акціонерним товариством "АТП 13060" та Публічним акціонерним товариством "Державний експортний-імпортний банк України".

Також, на підставі наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно відповідачів - 4, 5, 6 станом на 23.05.2014 суди попередніх інстанцій визначили, що ТОВ "ВМ.СОМ" (відповідач-4), ТОВ "БМ-Сервіс" (відповідач-5) та ТОВ "ВМ-2000" (відповідач-6) були припинені.

Врахувавши вищенаведені обставини, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, припинив провадження у справі в частині позовних вимог до відповідачів - 4, 5, 6 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із припиненням у встановленому порядку вказаних юридичних осіб, та відмовив у задоволені позовних вимог до відповідача-2, у зв'язку з наявністю судового рішення, яким було визнано припиненими правовідносини за договором поруки №18106Р25 від 06.11.2006.

Частково задовольняючи позовні вимоги щодо відповідачів-1, 3, суди попередніх інстанцій з'ясували, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 у справі № 25/629 позов ПАТ "Державний експортний-імпортний банк України" до ТОВ "БМ Транс-ВМ Trans", ТОВ "БМ Будмеханізація", ПАТ "АТП 13060", ТОВ "ВМ.СОМ", ТОВ "БМ-Сервіс" та ТОВ "ВМ-2000" про стягнення 5706118,20 євро, 15209158,36 доларів США та 25438612,16 грн. заборгованості по Генеральній угоді № 18105N3/2114 від 10.11.2005 та Кредитним договорам № 18106К26/2154 від 26.07.2006, № 151407К20 від 23.03.2007, № 151407К27 від 20.06.2007, № 151407К30 від 12.07.2007, № 151408К21 від 25.09.2008, № 151407К21 від 23.03.2007, № 151407К42 від 18.09.2007, № 151408К24 від 16.12.2008, № 18106К27/2155 від 26.07.2006, які є додатками до неї, задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - BM Trans" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 588879,68 євро, 15209158,36 доларів США та 534575,64 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 5117238,01 євро та 24904396,34 грн.

В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 та постановою Вищого господарського суду від 16.12.2013 вищевказане рішення залишено без змін.

Відповідно до мотивувальної частини рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 у справі № 25/629 заборгованість відповідача-1 перед позивачем за Кредитним договором № 151407К20 по сумі кредиту становить 126875,00 євро, за відсотками - 9047,10 євро (з яких 8232,99 євро прострочені відсотки та 814,11 євро нараховані відсотки) та по сплаті комісії - 3932,75 грн. (в тому числі 3323,37 грн. прострочена комісія та 609,38 грн. нарахована комісія).

З огляду на вказані обставини, суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині солідарного стягнення з відповідачів-1, 3 заборгованості у розмірі, що складає різницю між сумою позовних вимог, заявлених позивачем у цій справі (149406,75 євро та 5802,27 грн., що разом складає 1527939,98 грн.) та сумою, стягнутою рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 у справі №25/629 (126875,00 євро за кредитом, 9047,10 євро за відсотками та 3932,75 грн. по сплаті комісії), що становить 13484,65 євро та 1869,52 грн.

В іншій частині позовних вимог суди дійшли висновку про припинення провадження у справі, оскільки в цій частині заборгованість стягнута рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 у справі № 25/629.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, зазначає наступне.

Згідно положень ч. 2 ст. 111 5 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.

Відповідно абзацу 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 ).

Згідно зі статтею 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 1 статті 543 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно із ч. 2 ст. 543 Цивільного кодексу України кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

З огляду на те, що у разі порушення боржником зобов'язання боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, і поручителі несуть самостійну відповідальність перед кредитором за порушення зобов'язань боржником, кредитор має право вимагати виконання обов'язку в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, зокрема, лише від поручителів, які солідарно відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник (відповідна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі N 6-84цс11).

При цьому у разі, коли кредитор звернув вимогу лише до одного з боржників, але не одержав від такого боржника виконання обов'язку в повному обсязі, зобов'язання не припинилося й він має право вимагати недоодержане від інших солідарних боржників.

Сам лише факт наявності рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 у справі № 25/629 про стягнення суми заборгованості за Кредитним договором із відповідача-1 не позбавляє позивача права вимагати недоодержане від відповідача-3 як поручителя і солідарного боржника відповідача-1, що не було враховано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не з'ясували та не зазначили у рішенні, чи була сплачена відповідачем-1 та в якій частині заборгованість за Кредитним договором, у тому числі й на виконання рішення господарського суду, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про припинення провадження в частині позовних вимог зокрема до відповідача-3 про стягнення 126875,00 євро за кредитом, 9047,10 євро за відсотками та 3932,75 грн. по сплаті комісії, тобто суми, раніше стягнутої з відповідача-1 рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2010 у справі №25/629, не зазначивши при цьому і норму процесуального закону, на підставі якої провадження у справі припинено.

Згідно із ч. 1 ст. 84 Господарського кодексу України рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому: резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).

Отже, у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду.

Якщо у справі беруть участь кілька позивачів або відповідачів, у рішенні вказується, як вирішено спір щодо кожного з них, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Разом з тим, частково задовольняючи позовні вимоги про солідарне стягнення з відповіача-1 та відповідача-3 заборгованості за Кредитним договором, рішення суду першої інстанції не містить у резолютивній частині висновок щодо результатів вирішення спору в іншій частині, зокрема і щодо кожного із зазначених відповідачів.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково (відповідна правова позиція наведена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 № 6-106цс14).

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Проте вирішуючи спір по суті та частково задовольняючі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки п. 7.4. договору поруки щодо встановлення строку поруки, не з'ясували момент настання строку виконання основного зобов'язання, заливши таким чином поза увагою питання наявності чи відсутності підстав припинення поруки відповідача-3.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про покладення на відповідача-3 відповідальності за порушення відповідачем-1 умов Кредитного договору.

За таких обставин, оскаржувані рішення та постанова не можуть вважатися обґрунтованими, оскільки, в порушення вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України, прийняті без повного та всебічного з'ясування всіх суттєвих обставин справи та оцінки доказів, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті.

Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції, за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, прийняті у справі рішення та постанова не відповідають нормам чинного законодавства і тому підлягають скасуванню в частині стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-3 13484,65 євро, 1869,52 грн. заборгованості за кредитним договором № 151407К20 від 23.03.2007, 30558, 68 грн. - витрат на сплату судового збору та припинення провадження у справі в іншій частині позовних вимог до відповідача-1 та відповідача-3 (оскільки в цій частині заборгованість стягнута рішенням суду у справі № 25/629), що не знайшло свого відображення в резолютивній частині рішення місцевого господарського суду. В цих частинах справа підлягає передачі на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну юридичну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Відповідно до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортний-імпортний банк України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 у справі № 9/5005/7522/2012 скасувати в частині стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Транс - ВМ Trans" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БМ Будмеханізація" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортний-імпортний банк України" 13484,65 євро та 1869,52 грн. заборгованості за кредитним договором № 151407К20 від 23.03.2007, 30558, 68 грн. - витрат на сплату судового збору.

Справу № 9/5005/7522/2012 в цій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

В частині припинення провадження у справі щодо позовних вимог до відповідачів - 4, 5, 6 та відмови у задоволенні позовних вимог до відповідача - 2 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.05.2014 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.09.2014 у справі № 9/5005/7522/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир