Постанова

від 25.11.2014 по справі б11/039-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2014 року Справа № Б11/039-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Панової І.Ю., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я., розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на ухвалу та постановугосподарського суду Київської області від 30.07.2013 Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі№ Б11/039-12 господарського суду Київської області за заявою доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції АТ "Райффайзен Банк Аваль" Приватного підприємства "Флеш Трейд Сервіс" провизнання банкрутом за участю представників сторін: від Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" - Макаревич О.В.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.07.2013 у справі № Б11/039-12 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватного підприємства "Флеш Трейд Сервіс", ліквідовано Приватне підприємство "Флеш Трейд Сервіс" як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, провадження у справі № Б11/039-12 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № Б11/039-12 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області від 30.07.2013 у справі № Б11/039-12 залишено без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, просило скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 та ухвалу господарського суду Київської області від 30.07.2013 у справі № Б11/039-12, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 43 ГПК України.

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у даній справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Постановою господарського суду Київської області від 05.09.2012 у справі № Б11/039-12 Приватне підприємство "Флеш Трейд Сервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено Кучака Ю.Ф.

02.07.2013 до господарського суду надійшло клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Флеш Трейд Сервіс" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута станом на 01.07.2013.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі із звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу встановив, що майнових активів, фінансово-бухгалтерської документації та рухомого і нерухомого майна товариства не виявлено, кошти на рахунках боржника відсутні, тому, дійшов висновку, що подальше провадження процедури ліквідації недоцільне і, керуючись ст.ст. 32, 40 Закону про банкрутство, затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Суд апеляційної інстанції переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній постанові, з поданого ліквідатором звіту та доданих до нього документів, встановив відсутність майна у банкрута: лист Державної інспекції сільського господарства в Київській області, лист Київської регіональної митниці, лист Головного управління регіональної статистики, лист НКЦПФР, лист УДАІ ГУ МВС України в Київській області, лист КП "Вишгородське бюро технічної інвентаризації", лист Державної авіаційної служби України, лист ГУЮ Міністерства юстиції України у Київській області, лист Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, лист Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, запит до КП КОР "Бородянське БТІ", лист до Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Київській області, запити до Київської дирекції ПАТ "Банк Форум" та Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", запит до Реєстраційної служби Бориспільського МУЮ, запит до слідчого відділу Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві.

У зв'язку з відсутністю коштів на рахунках банкрута та відсутністю у боржника будь-якого майна, тобто відсутністю ліквідаційної маси, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що визнана підприємством кредиторська заборгованість ліквідатором не погашена.

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, а також, дослідивши додані до звіту документи, керуючись ст.ст. 26, 30, 31, 32, 40 Закону про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів ліквідатором виконані всі необхідні дії та покладені на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки, в зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута - Приватного підприємства "Флеш Трейд Сервіс".

Суд першої інстанції, на думку суду апеляційної інстанції, дав належну оцінку доказам у справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про можливість, в даному випадку, затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовується на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Згідно ч. 1 ст. 32 спеціального Закону, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:

показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);

відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;

реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;

документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута.

02.07.2013 до господарського суду надійшло клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Флеш Трейд Сервіс" арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф. про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута станом на 01.07.2013.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі із звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу у відсутності правового аналізу та належної мотивації, а також без посилання на конкретні первісні докази встановив, що майнових активів, фінансово-бухгалтерської документації та рухомого і нерухомого майна товариства не виявлено, кошти на рахунках боржника відсутні, тому дійшов висновку, що подальше провадження процедури ліквідації недоцільне і, керуючись ст.ст. 32, 40 Закону про банкрутство, затвердив звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс.

Розглянувши матеріали справи, звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, а також дослідивши додані до звіту документи, керуючись ст.ст. 26, 30, 31, 32, 40 Закону про банкрутство, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів ліквідатором виконані всі необхідні дії та покладені на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута - Приватного підприємства "Флеш Трейд Сервіс".

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставними висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута, припинення банкрута, як юридичної особи, та припинення провадження у справі про банкрутство вважає передчасними з огляду на таке.

Відповідно до вимог ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в порушення вимог ст. 43 ГПК України та принципу всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судами попередніх інстанцій в тексті ухвали про затвердження звіту ліквідатора та постанови суду апеляційної інстанції не встановлено чи подавав ліквідатор свій звіт та ліквідаційний баланс на розгляд комітету кредиторів, не з'ясовано чи схвалив комітет кредиторів поданий останнім до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, якими документами це підтверджується.

Згідно частини 1 статті 25 зазначеного Закону, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частинами 1, 2 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.

Враховуючи вимоги ст.ст. 25, 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Суд касаційної інстанції вважає, що звіт та ліквідаційний баланс, як підсумковий документ, що подається ліквідатором господарському суду в зв'язку з закінченням ліквідаційної процедури, не може бути затверджений господарським судом у відсутності доказів аналізу ліквідатором первісної бухгалтерської документації боржника, а також, у відсутності аналізу судом дій ліквідатора щодо виявлення майна банкрута що підлягає включенню до ліквідаційної маси, а також, його дій щодо пошуку нерухомого, рухомого майна банкрута і дебіторської заборгованості.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що в процедурах банкрутства відповідальність арбітражного керуючого, в даному випадку - ліквідатора, носить індивідуальний характер, виходячи із вимог ст.ст. 1, 3-1, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор є особою, яка отримує винагороду за здійснення ліквідаційної процедури і з дня свого призначення, в силу Закону, повинен особисто вжити всіх заходів для проведення ефективної процедури банкрутства.

Суди попередніх інстанцій дійшовши висновку про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, в даному випадку, в порушення вимог ст. 43 ГПК та ст. 25 Закону про банкрутство, в ухвалі та постанові не з'ясували чи вживав ліквідатор заходів для отримання бухгалтерської документації, аналізу фінансового становища банкрута, не встановили належним чином, які дії вчиняв ліквідатор для виявлення та здійснення інвентаризації активів банкрута, в тому числі для пошуку, виявлення та повернення до ліквідаційної маси дебіторської заборгованості.

Висновки суду першої інстанції, про недоцільність подальшого провадження процедури ліквідації та про можливість затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу, оскільки, майнових активів, фінансово-бухгалтерської документації та рухомого і нерухомого майна товариства не виявлено, кошти на рахунках боржника відсутні, а також, висновки суду апеляційної інстанції про те, що для виявлення майнових активів боржника з метою задоволення вимог кредиторів ліквідатором виконані всі необхідні дії та покладені на нього Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" обов'язки є, в даному випадку, безпідставними та невмотивованими.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові із звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу встановив відсутність майна у банкрута з посиланням на лист Державної інспекції сільського господарства в Київській області, лист Київської регіональної митниці, лист Головного управління регіональної статистики, лист НКЦПФР, лист УДАІ ГУ МВС України в Київській області, лист КП "Вишгородське бюро технічної інвентаризації", лист Державної авіаційної служби України, лист ГУЮ Міністерства юстиції України у Київській області, лист Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області, лист Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, запит до КП КОР "Бородянське БТІ", лист до Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Київській області, запити до Київської дирекції ПАТ "Банк Форум" та Київської регіональної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", запит до Реєстраційної служби Бориспільського МУЮ, запит до слідчого відділу Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві, проте, в порушення вимог ст. 32, 34, 43, 84 ГПК України, не зазначив змісту даних листів та запитів, не вказав реквізитів даних документів, та не з'ясував чи було отримано ліквідатором відповіді на дані листи та запити.

Крім того, відповідно до вимог ч. 7 ст. 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника.

Суди попередніх інстанцій, в даному випадку, в порушення вимог ч. 7 ст. 30 Закону про банкрутство та ст. 43 ГПК України, не з'ясували, в ухвалі та постанові, який саме рахунок використовував ліквідатор в ліквідаційній процедурі та чи закрито ліквідатором всі інші рахунки банкрута в банківських установах.

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились порушень приписів ч. 1 ст. 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі при затвердженні ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора банкрута всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 111 10 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Суд касаційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа - передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 - 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Київської області від 30.07.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2014 у справі № Б11/039-12 скасувати. Справу передати на розгляд до господарського суду Київської області в іншому складі суду.

Головуючий І.Ю. Панова

Судді О.В. Білошкап

В.Я. Погребняк