Рішення

від 04.11.2014 по справі 914/3134/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2014 р. Справа № 914/3134/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "На Голоско", м. Львів;

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2, м. Львів,

про: стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Бляхар Є.П. - представник на підставі довіреності б/н від 14.11.2013 року;

відповідача: не з`явився;

третьої особи: не з`явився.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 04.09.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "На Голоско" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно. Розгляд справи призначено на 23.09.2014 року.

У судовому засіданні 23.09.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав Витяг з ЄДРПОУ. Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Розгляд справи відкладено на 21.10.2014 року.

У судовому засіданні 21.10.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав клопотання про продовження строку розгляду справи. Представники відповідача та третьої особи не з`явились. Судом продовжено строк розгляду справи та відкладено її розгляд на 04.11.2014 року.

У судовому засіданні 04.11.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, відповідач та третя особа явки представників повторно не забезпечили.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає, що справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 04.11.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представнику позивача та третій особі, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22, 27 Господарського процесуального кодексу України щодо його прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (надалі по тексту рішення - позивач, кредитор згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "На Голоско" (надалі по тексту рішення - відповідач, іпотекодавець згідно з договором іпотеки) за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (позичальника згідно з договором кредиту) про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, укладеного між позивачем та третьою особою 21.09.2007 року, в частині здійснення оплати за користування кредитом. У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір, згідно з яким іпотекодержатель (АКБ «Укрсоцбанк») має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідач, повідомлений про час і місце розгляду справи належним чином, у відповідності до вимог ст. ст. 64 та 87 Господарського процесуального кодексу України, явки представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Третя особа письмових пояснень по суті спору не подала, у судовому засіданні просила відкласти розгляд справи для забезпечення можливості мирного вирішення спору.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 21.09.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (на даний час Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» згідно з п. 1.2.2 Статуту Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», погодженого Національним банком України 14 березня 2014 року) та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту №600/02.02-09/150, з усіма змінами та доповненнями до нього, а саме: додаткова угода №1 від 20.10.2008 року, договір про внесення змін та доповнень від 16.12.2008 року, додаткова угода №1 від 16.12.2008 року та додаткова угода № 2 від 16.12.2008 року, договір про внесення змін від 29.05.2009 року до додаткової угоди №1, договір про внесення змін від 28.09.2011 року, договір про внесення змін від 28.09.2011 року до додаткової угоди №2, договір про внесення змін №2 від 17.10.2013 року (надалі по тексту рішення - кредитний договір).

Відповідно до ст. 1 кредитного договору, кредитор зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 307 000 гривень (враховуючи укладений 28.09.2011 року договір про внесення змін до додаткової угоди №2 сума грошових коштів визначена як 355 511 грн. 18 коп. з врахуванням раніше наданих коштів), а позичальник, у свою чергу, зобов'язався повернути кредитору кредит та сплатити відсотки за користування ним в розмірі 15 процентів річних не пізніше 20 вересня 2017 року (з 21 жовтня 2008 року відсоткову ставку збільшено до 19 відсотків річних, крім того з 17.10.2013 року по 19.01.2014 року процентна ставка становила 1% річних). Відповідно до додаткових угод термін повернення заборгованості за кредитом змінено до 17.10.2014 року (п. 2.4.2 договору про внесення змін № 2 від 17.10.2013 року).

Кредитор виконав свої договірні зобов'язання - своєчасно та в повному обсязі надав позичальнику кредитні кошти, що підтверджується листом-заявкою на кредит/транш № б/н від 24.09.2007 року, а також листом-заявкою на кредит-транш № б/н від 09.01.2009 року на суму 268 611 грн. 16 коп як видача траншу у зв'язку з укладенням договору про внесення змін та доповнень до кредитного договору від 16.12.2008 року та викладенням договору в новій редакції, кредитор. Крім того, у відповідності до договору про внесення змін до кредитного договору від 28.09.2011 року, позичальнику збільшено ліміт кредитування на суму заборгованості по нарахованих та несплачених процентах, що на дату реструктуризації становила 87 900 грн. 02 коп.

Згідно з пп. 3.3.5 та 3.3.8. кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти в розмірі, передбаченому у відповідних додаткових угодах до цього договору, але в будь-якому разі, не більше розміру процентної ставки, а також повертати кредитору кредит відповідно до строків/термінів, встановлених у відповідних додаткових угодах до цього договору, але, в будь-якому разі, не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту.

Однак, позичальником умови кредитного договору виконувались неналежним чином, у зв'язку з чим кредитором було надіслано вимогу за вих. № 08.206-297/12221 від 16.04.2014 року про усунення порушення щодо сплати процентів за користування кредитом та погашення заборгованості в цілому (копія з доказами надіслання позичальнику та поручителю долучена до позовної заяви). Докази надання відповіді чи виконання вимог претензії позичальником у матеріали справи не подано.

Відповідно до поданого у матеріали справи розрахунку заборгованості станом на 15 квітня 2014 року позичальник не повернув основну суму кредиту в сумі 345 511 грн. 18 коп., відсотки за користування кредитом у розмірі 94 009 грн. 70 коп., пеню за несвоєчасну сплату заборгованості по кредиту у розмірі 5 992 грн. 75 коп., пеню за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 4 412 грн. 09 коп., інфляційні витрати за кредитом в розмірі 1 739 грн. 50 коп. та інфляційні витрати за відсотками в розмірі 344 грн. 33 коп., тобто загальна сума заборгованості по договору становить 452 009 грн. 55 коп.

Як зазначено в п. 1.3 кредитного договору, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором за цим договором щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки, а також інших витрат щодо задоволення вимог кредитора за договором, кредитор укладає з майновим поручителем Товариством з обмеженою відповідальністю «На Голоско» договір іпотеки нежитлового приміщення - магазин, загальною площею 52,2 кв. м., що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, заставною вартістю 473 000 грн.

На виконання вказаного пункту договору 21.08.2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю «На Голоско» (іпотекодавець) та Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (іпотекодержатель) уклали іпотечний договір, посвідчений за реєстровим N04236, з наступними змінами та доповненнями від 20.10.2008 року, 16.12.2008 року та 28.09.2011 року (надалі по тексту рішення - іпотечний договір), згідно з умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання основного зобов'язання, наступне нерухоме майно: цегляне нежитлове приміщення, загальною площею 52,2 м2 (літера № за планом земельної ділянки 1-4), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору № 1502 купівлі-продажу, посвідченого 05.04.2006 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим номером 1236745. Заставна вартість предмета іпотеки за згодою сторін становить 473 000 грн. (п. 1.2); вартість предмета іпотеки відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 15924656, виданого 14.09.2007 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», становить 12 047 грн. (п. 1.3).

Відповідно до умов іпотечного договору (п. п. 2.4.3., 4.1.) за невиконання або неналежне виконання позичальником Основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» та положень договору іпотеки, з урахуванням невиконання позичальником умов кредитного договору, позивач звернувся з позовною вимогою до поручителя позичальника з відповідною вимогою.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, є, зокрема, укладення договору.

Як встановлено судом, відносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі іпотечного договору, між позивачем та третьою особою - на основі кредитного договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч. 2 ст. 1056 1 ЦК України).

Сторонами кредитного договору (п. 1.3) визначено, що одним із способів забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором є майнова порука Товариства з обмеженою відповідальністю «На Голоско».

Іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку»). Вимоги по оформленню договору іпотеки від 21.09.2007 року сторонами дотримані. Дійсність іпотечного договору сторонами та третьою особою у даній справі не оспорюється.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»). Аналогічне положення строни іпотечного догвору імплементували у договір від 21.09.2007 року.

Згідно з ст. 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно з умовами іпотечного договору від 21.09.2007 року (п. 4.2) іпотекодержатель має право у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

П. 1.4 іпотечного договору сторони визначили зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок йоги виконання. Так, з урахуванням додаткового договору № 3 від 28.09.2011 року, такими є повернення кредиту в сумі 355 511 грн. 18 коп. з порядком погашення суми основної заборгованості згідно з основним зобов'язанням та кінцевим терміном повернення заборгованості не пізніше 19.09.2017 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлене основне зобов'язання; з урахуванням додаткового договору № 2 від 16.12.2008 року сплата процентів за користування кредитом у розмірі 19% річних та комісій, у розмірі, в строки та в порядку, що визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язання; сплата можливої неустойки (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, визначені договором, яким обумовлене основне зобов'язаним; відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимог за основним зобов'язанням, та збитків, завданих порушенням основного зобов'язання. Відповідно до п. 1.5 іпотечного договору іпотекою за цим договором також забезпечується вимоги іпотеко держателя щодо відшкодування витрат, пов'язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрат на утримання і збереження іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, збитків, завданих порушенням умов цього договору.

Як вбачається з умов іпотечного договору (п. 2.4.3), за невиконання або неналежне виконання позичальником Основного зобов'язання, іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріалами справи підтверджено факт повідомлення позивачем іпотекодавця про невиконання позичальником умов кредитного договору та необхідність погашення заборгованості у повному обсязі протягом тридцяти днів з моменту отримання вимоги. Вказана вимога отримана 28.04.2014 року іпотекодавцем та 25.04.2014 року позичальником, про що свідчить відмітка на повідомленнях про вручення поштового відправлення, долучених до матеріалів справи. Однак, докази виконання вимог претензії позичальником у матеріалах справи відсутні.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. 7 наведеної статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Із представлених суду доказів, вбачається, що позичальником не виконано належним чином умов кредитного договору по поверненню кредиту та процентів за його користування, а також відсутні докази виконання достроково основного зобов'язання на вимогу кредитора від 16.04.2014 року.

Відповідно до п. 4.5 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», шляхом продажу предмет іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку», шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем у порядку, встановленому ст. 6 Закону України «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Відповідно до п. 4.6 іпотечного договору у разі зверенення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а сааме шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (ст. 589 Цивільного кодексу України).

Згідно з розрахунком заборгованості та претензією, що надсилалася позичальнику і майновому поручителю, станом на 15.04.2014 року заборгованість позичальника перед кредитором становила 452 009 грн. 55 коп. Вказана сума заборгованості позичальником у процесі розгляду справи не оспорювалась та не спростовувалась.

У разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (ч. ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»).

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову (п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»).

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; способом захисту можуть бути зокрема: примусове виконання обов'язку в натурі та інший спосіб, встановлений договором або законом. Відповідно, такий спосіб захисту як звернення стягнення на заставлене майно у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, що передбачений ст. 33 Закону України "Про іпотеку", відповідає ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Як вбачається із прохальної частини позовних вимог, позивач просить звернути стягнення на заставлене, згідно з іпотечним договором від 21.03.2007 року, за реєстровим №4236, майно Товариства з обмеженою відповідальністю «На Голоско», а саме нерухоме майно: цегляне нежитлове приміщення, загальною площею 52,2 м. кв. (літера № за планом земельної ділянки 1-4), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в сумі 452 009 грн. 55 коп. (чотириста п'ятдесят дві тисячі дев'ять гривень 55 копійок) у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом в межах виконавчого провадження.

Враховуючи звернення кредитора до позичальника та до його майнового поручителя з вимогою-претензією виконання основного зобов'язання, невиконання такої вимоги відповідачем та третьою особою, непред'явлення ними доказів, які б спростовували зазначене позивачем у позовній заяві, суд приходить до висновку про порушення права позивача на вчасне та повне отримання коштів, доведеність позивачем заявлених позовних вимог та достатність підстав для їх задоволення у повному обсязі та у спосіб, який обрав позивач.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (ст. 39 Закону України "Про іпотеку").

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

У постанові 28.08.2014 року у справі N 15/5009/1800/11 Вищий господарський суд України звернув увагу, що вирішуючи питання визначення початкової ціни продажу предмету іпотеки, суди мають виходити з того, що його ціна встановлюється в самому договорі. Якщо при розгляді справи сторони з такою оцінкою погоджуються, то в суду немає підстав її не брати до уваги, оскільки вона є умовою договору. Якщо між сторонами виникає спір щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір, зокрема подати клопотання про призначення та проведення відповідної судової експертизи (Лист Верховного Суду України "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки)" від 07.10.2010 р.).

Також у постанові від 16.12.2013 року у справі N 5023/5556/12 Вищий господарський суд України вказав на те, що дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог банку, суд повинен чітко встановити та зазначити в резолютивній частині рішення початкову ціну продажу предмета іпотеки. Для цього місцевий господарський суд повинен з'ясувати чи існує між сторонами домовленість щодо початкової ціни продажу предмету іпотеки. Якщо при розгляді справи між сторонами виникає спір щодо такої ціни, сторони мають надати суду висновок суб'єкта оціночної діяльності про оцінку майна, який підлягає оцінці судом на загальних підставах, або згідно ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, призначити судову експертизу. Правова позиція Верховного Суду України щодо оцінки майна - предмета іпотеки зводиться до того, що у випадку виникнення спору між сторонами щодо такої оцінки, то залежно від того, яка сторона її оспорює, вона зобов'язана довести інший його розмір.

Представниками сторін та третьою особою не подавалося зауважень чи пропозицій щодо визначення початкової ціни реалізації предмета іпотеки. Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 42 постанови Пленуму від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Суд вважає обраний позивачем спосіб захисту правомірним і таким, що не суперечить вимогам законодавства, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позовні вимоги задоволити повністю.

Звернути стягнення на заставлене згідно з іпотечним договором від 21.03.2007 року, за реєстровим № 4236, майно Товариства з обмеженою відповідальністю «На Голоско» (79068, м. Львів, вул. Замарстинівська, 178, код ЄДРПОУ 13838466), а саме нерухоме майно: цегляне нежитлове приміщення, загальною площею 52,2 м. кв. (літера № за планом земельної ділянки 1-4), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, для задоволення грошових вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) в сумі 452 009 грн. 55 коп. у спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/ незалежним експертом в межах виконавчого провадження.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «На Голоско» (79068, м. Львів, вул. Замарстинівська, 178, код ЄДРПОУ 13838466) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, код ЄДРПОУ 00039019) 9 040 грн. 19 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати у порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 10.11.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.