Постанова

від 24.11.2014 по справі 826/11153/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 листопада 2014 року 18:27 № 826/11153/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засіданні Непомнящій О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за поданням Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман.Го" про зупинення видаткових операцій

В С Т А Н О В И В:

31 липня 2014 року Державна податкова інспекція у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман.Го" (далі по тексту - відповідач) щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків:

- № 26001214634000 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, валюта - Євро;

- № 26001214634000 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, валюта - долар США;

- № 26003663375201 в ПАТ «АКБ» «Київ», МФО 322498, валюта - українська гривня;

- № 26000214634001 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, валюта - українська гривня;

- № 26001214634000 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, валюта - українська гривня.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2014 року подання Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ман.Го" про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків залишено без розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві задоволено. Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 липня 2014 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2014 року відкрито провадження та призначено до розгляду у судовому на 24 листопада 2014 року о 15:40 год.

У судовому засіданні 24 листопада 2014 року представником Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві підтримано подане подання про зупинення видаткових операцій. Представником відповідача заперечено.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ман.го" (код 33635654) перебуває на обліку в ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у місті Києві та є платником податків.

Станом на момент розгляду справи у суді позивач має заборгованість у розмірі 1094938,09 грн.

Наявність заборгованості не спростована представником позивача у судовому засіданні.

Відповідачем в банківських установах відкриті наступні рахунки:

- № 26001214634000 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, валюта - Євро;

- № 26001214634000 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, валюта - долар США;

- № 26003663375201 в ПАТ «АКБ» «Київ», МФО 322498, валюта - українська гривня;

- № 26000214634001 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, валюта - українська гривня;

- № 26001214634000 в АТ «УкрСиббанк», МФО 351005, валюта - українська гривня.

Відповідно до пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Зазначене податкове повідомлення-рішення в судовому та адміністративному порядку оскаржене не було, сума грошового зобов'язання в законодавчо встановлені строки сплачена не була.

Згідно пункту 14.1.175 Податкового кодексу України, сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнаються податковим боргом платника податків.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання, визнаються податковим боргом платника податків.

Відповідно до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (п. 88.1 ст. 88 зазначеного Кодексу).

Відповідно до статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку або несплати суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Матеріали справи містять рішення про опис майна у податкову заставу від 16 червня 2014 року № 12425/10/26-54-25-25. Суд звертає увагу, що доказів на підтвердження направлення на адресу відповідача зазначеного рішення не надано.

Посилання контролюючого органу на направлення в одному конверті рішення про опис майна у податкову заставу від 16 червня 2014 року № 12425/10/26-54-25-25 та листа від 16 червня 2014 року № 12424/10/26-54-25-24 про надання переліку майна, яке перебуває у власності підприємства (господарському віданні або оперативному управлінні), балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу не підтверджуються матеріалами справи . З наданої копії повідомлення про вручення поштового відправлення не вбачається направлення/отримання відповідачем 24 червня 2014 року саме рішення про опис майна та листа від 16 червня 2014 року № 12424/10/26-54-25-24. Ідентифікувати документ, який отриманий відповідачем згідно повідомлення про вручення поштового відправлення не вбачається можливим, оскільки позивачем направлено його без опису вкладення.

У судовому засіданні 24 листопада 2014 року представником відповідача спростовано отримання засобами поштового зв'язку рішення про опис майна у податкову заставу від 16 червня 2014 року № 12425/10/26-54-25-25 та листа від 16 червня 2014 року № 12424/10/26-54-25-24 про надання переліку майна.

Відповідно до повноважень податкового керуючого, що визначені пунктом 91.3 статті 93 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, у податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб.

У відповідності до пункту 89.4 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Матеріали справи свідчать, що 30 липня 2014 року податковим органом складено акт про відмову платника податків від опису майна у податкову заставу.

Відповідно до статті 94 розділу II Податкового кодексу України, підпункту 30 пункту 1 розділу I Закону України від 07.07.2011 N 3609-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України", Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 N 446, та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 N 584, Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року №1398 затверджено Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків (надалі по тексту - Порядок).

Розділом ІІІ визначено обставини, за яких застосовується адміністративний арешт майна.

Відповідно до пункту 4.1 Порядку Керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених розділом III цього Порядку, та на підставі звернення (додаток 1) відповідного підрозділу, який у межах своїх повноважень встановлює такі обставини, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків (додаток 2).

Обґрунтованість арешту майна, накладеного рішенням керівника (його заступника) органу державної податкової служби, має бути перевірена судом протягом 96 годин. У такому випадку рішення керівника (його заступника) органу державної податкової служби подається до суду протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють таке звернення до суду.

Згідно пункту 4.3. Порядку рішення про застосування арешту майна платника податків надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається особисто під розписку: а) платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; б) іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Розділ VII цього Порядку визначає саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.

При цьому згідно з пунктом 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Водночас умовою застосування норми підпункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу.

Відповідна обставина повинна бути підтверджена під час судового розгляду.

При цьому суд повинен встановити відсутність відповідного майна не взагалі, а саме на момент, коли у податкового органу виникає право на стягнення податкового боргу, ефективність реалізації якого забезпечується спеціальними заходами, зокрема адміністративним арештом майна, у тому числі коштів. В іншому разі вимога про застосування арешту коштів буде передчасною, оскільки не виключається, що на момент пред'явлення відповідної вимоги майно, за рахунок якого можна погасити податковий борг, буде наявним.

У свою чергу, відповідно до пункту 95.2 ПКУ право на стягнення коштів та продаж майна платника податків виникає у податкового органу через 60 календарних днів з дня надіслання податкової вимоги, тому саме з цього моменту податковий орган уповноважений оцінювати майновий стан платника податків з огляду на наявність у нього достатніх джерел для погашення податкового боргу.

Крім цього, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу відповідача податкової вимоги від 22 квітня 2014 року № 2825-25.

Таким чином, податкові органи в силу підпункту пункту 20.1.17 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України наділені повноваженнями на звернення до суду з позовами про накладення арешту на кошти платника податку в разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Водночас така недостатність повинна бути встановлена станом не раніше дня виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги. За встановлення відповідних обставин позов органу державної податкової служби підлягає задоволенню.

При цьому сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Наведене пояснюється похідним характером адміністративного арешту майна (у тому числі коштів) як засобу забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань. Отже, арешт може стосуватися лише того майна (коштів), яке є необхідним для виконання певних зобов'язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Розділом V Порядку визначено функції виконавця рішення, серед яких зокрема - надсилає рішення про арешт майна відповідно до пункту 4.3 розділу IV цього Порядку, організовує опис майна платника податків.

Опис майна платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих.

У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників опис його майна здійснюється у присутності понятих.

Для проведення опису майна у разі потреби залучається оцінювач.

Понятими не можуть бути працівники органів державної податкової служби або правоохоронних органів, а також інші особи, участь яких як понятих обмежується Законом України "Про виконавче провадження".

Судом вже зазначалось, що заявником додано до матеріалів справи копію рішення про опис майна, проте докази на підтвердження її вручення відповідачу відсутні, за таких обставин суд вважає, що рішення про опис майна заявником не направлялось.

Зважаючи на порушення податковим органом норм чинного законодавства, враховуючи, що ним не вжито всіх достатніх заходів щодо реалізації належного відповідачу майна для подальшого погашення ним суми податкової заборгованості, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення подання про зупинення видаткових операцій.

Відповідно до підпункту 20.1.32 пункту 20.1 статті 32 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду, якщо платник податків перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків шляхом накладення арешту на цінні папери та/або кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов'язань платника податків, погашення податкового боргу), та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом.

Статтею 91 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та зобов'язання такого платника податків виконати законні вимоги податкового керуючого, передбачені цим Кодексом. Строк, на який можуть бути зупинені видаткові операції, визначається судом, але не більше двох місяців.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказу направлення на адресу позивача ані податкової вимоги, ані рішення про опис майна у податкову заставу від 16 червня 2014 року № 12425/10/26-54-25-25 ані листа від 16 червня 2014 року № 12424/10/26-54-25-24 про надання переліку майна.

Слід зазначити, що представником відповідача у судовому засіданні не спростовано існування податкового боргу, проте, останньою заперечено перешкоджання виконанню податковим керуючим повноважень.

Таким чином, заявником не доведено факт перешкоджанням Товариством з обмеженою відповідальністю «Ман.го» виконанню податковим керуючим повноважень, відтак, подання про зупинення видаткових операцій є необґрунтованим.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі № 826/15245/13-а.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України не доведено наявність у відповідача податкового боргу та підстав для зупинення видаткових операцій, а тому подання податкового органу не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163, 183 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні подання Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник