Постанова

від 18.11.2014 по справі 802/3740/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 листопада 2014 р. Справа № 802/3740/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Томчука А.В.,

секретаря судового засідання: Медяної Н.А.

позивача: Овчаренко Б.О.

відповідача: Романович С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕАЛ"

до: Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІДЕАЛ» (далі - ТОВ «Ідеал») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області (далі - Вінницька ОДПІ) від 13.10.2014 року №0008572203, яким позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції за порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 32640,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано відсутністю складу порушення за яке застосовано штрафні (фінансові) санкції та неправильним розрахунком відповідних санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що викладені в акті перевірки, на підставі якого винесене оскаржуване податкове рішення, висновки є необґрунтованими, оскільки до підприємства помилково застосовано штрафну санкцію у розмірі 340,00 грн. за кожен виявлений факт порушення вимог щодо щоденного друкування фіскальних звітних чеків (96 випадків), а тому відповідач надмірно застосував до позивача штраф в сумі 32640,00 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням від 13.10.2014 року №0008572203.

Представник відповідача проти позову заперечив із посиланням на порушення позивачем вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині незабезпечення щоденного друкування на реєстраторах розрахункових операцій фіскальних звітних чеків.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «ІДЕАЛ» (ідентифікаційний код 13332181) зареєстровано як юридична особа 08.04.2003 року виконавчим комітетом Вінницької міської ради про що видано свідоцтво про держану реєстрацію Серії А00 №826855 (а.с.7) та перебуває на обліку платника податків з 04.10.1994 року за №3/1012, що підтверджується довідкою форми №4-ОПП від 13.05.2003 року №919 (а.с.8).

Судом з'ясовано, що 01 жовтня 2014 року на підставі направлень від 30.09.2014 №221/22 та №222/22, посадовими особами відповідача проведено фактичну перевірку господарської одиниці (магазину) позивача, який розташований за адресою: проїзд Привокзальний, 2, м. Вінниця, з питань дотримання вимог проведення готівкових розрахунків.

За результатами фактичної перевірки складено акт від 01.10.2014 №140021, у якому встановлено порушення позивачем пункту 9 статті 3 розділу ІІ Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 року № 265/95-ВР, всупереч якому останнім (на момент проведення перевірки присутньою була ОСОБА_3 продавець) не забезпечила щоденне друкування на РРО фіскальних звітних чеків Z-звітів у кількості 96 штук за період з 27.06.2013 року по 30.09.2013 року (а.с.9-10).

За наслідками перевірки податковим органом складено винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» від 13.10.2014 року №0008572203, яким позивачеві на підставі пункту 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено штрафні (фінансові) санкції у сумі 32640,00 грн. (а.с.11).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Згідно з приписами пункту 4 статті 17 Закону у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до висновків акту перевірки позивачем не забезпечено щоденне друкування на реєстраторі розрахункових операцій (MINI-T 400 M, заводський номер ПБ101236104, фіскальний №0228012166) фіскальних звітних чеків Z-звітів за період 27.06.2013 року по 30.09.2013 року, даний факт установлений перевіряючими з наявної під час перевірки книги обліку розрахункових операцій №0228008612р/4/24049.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що перевіряючими здійснений формальний підхід до проведення перевірки, оскільки останніми не надано оцінки фактичним даним, тому що Z-звіти за період з 27.06.2013 року по 30.09.2013 року були роздруковані та підклеєні на відповідних сторінках книги ОРО. Так, перевіряючими не взято до уваги той факт, що РРО - тип MINI-T 400 M, заводський номер ПБ101236104, фіскальний №0228012166 у період з 27.06.2013 року по 30.09.2013 року не використовувався та знаходився у підсобному приміщенні. Застосування ж даного апарату почалось з 01.10.2013 року про що внесено відповідні записи до книги обліку розрахункових операцій. В даному ж випадку, позивач у господарській одиниці, яка перевірялась, застосовував в процесі реалізації продукції саме у місці продажу (де здійснювались розрахункові операції) до 30.09.2013 року зареєстрований касовий апарат MINI 600.01ME та книгу ОРО №0228008612р/4/24049. Скасування касового апарату MINI 600.01ME відбулось 14.10.2013 року, що підтверджується довідкою 14.10.2013 року №4949/10-11, яка безпосередньо надавалась перевіряючим під час проведення перевірки.

Суд із врахуванням наданих представником позивача пояснень дослідив вказані документи та встановив, що дійсно в період з 27.06.2013 року по 30.09.2013 року позивачем здійснювались розрахункові операції та були роздруковані продавцем Z-звіти та підклеєні належним чином до книги ОРО №0228008612р/4/24049 та які містяться в матеріалах справи (а.с.21-48). Дані Z-звіти, як було встановлено вище, друкувались саме на РРО MINI 600/01ME, дата реєстрації апарату 28.02.2013 року, розпочата 17.04.2014 року, закінчена 30.09.2013 року. Також, судом досліджено роздруківку книги ОРО №0228012166р/1/10099, яка зареєстрована для використання з РРО MINI-T400ME, дата реєстрації даного апарату 27.06.2013 року, розпочата 01.10.2013 року, закінчена 07.10.2014 року. Тобто, як стверджує позивач, даний апарат не використовувався, оскільки в експлуатацію вступив з 01.10.2013 року.

Однак, суд вказує на те, що в силу норми абзацу 2 статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Відповідно, розрахункова операція це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця (абз.3 ст.2 Закону).

Таким чином, при проведенні розрахунків з використанням POS-термінала суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані проводити розрахункові операції через належним чином зареєстрований реєстратор розрахункових операцій.

Як свідчать матеріали справи, а саме довідка №1373/13/вті про опломбування РРО - апарат MINI-T400ME, останній введений в експлуатацію 20.06.2013 року/26.06.2013 року.

Закон не визначає кількість зареєстрованих апаратів або обмеження їх кількості, які повинні бути використанні, а лише встановлює порядок реєстрації та ведення в експлуатацію таких.

З урахуванням вище викладеного, суд зазначає, що позивач, у даному випадку, повинен був відповідно до пункту 9 статті 3 Закону України №265/95-ВР щоденно друкувати на обох реєстраторах розрахункових операцій фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій, незалежно від того була потреба у його використанні чи не було потреби як вказує Верховний Суд України у постанові №21-260а13 від 24 вересня 2013 року, аналізуючи норми пункту 9 статті 3, пункту 4 статті 17 Закону України №265/95-ВР та пункту 7 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року №199, дійшов висновку, що згідно з нормами законодавства підставою відповідальності є невиконання щоденного друку фіскального звітного чека без зазначення підстав такого невиконання. Таким чином, у разі коли підприємство у конкретні дні не здійснює діяльність, що підтверджується відповідним наказом по підприємству, та РРО не застосовуються, то, відповідно, фіскальні чеки не друкуються. У робочі дні підприємства РРО повинен бути у ввімкненому стані і роздрукування фіскального звітного чека є обов'язковим. У цій же постанові колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України сформувала такий правовий висновок: фінансова санкція встановлена за порушення суб'єктами підприємницької діяльності вимог закону щоденно, тобто кожного робочого дня, друкувати фіскальний звітний чек на РРО незалежно від того, чи здійснювалися розрахункові операції, які підлягають проведенню через РРО, і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Таким чином, приписами пункту 9 статті 3 Закону передбачено обов'язок щоденного друкування фіскального звітного чеку. При цьому, будь якого звільнення від цього обов'язку у випадку тимчасової відсутності розрахунків названим Законом не передбачено.

Відтак, суд дійшов висновку, що позивач з дня реєстрації апарату MINI-T400ME, а саме з 20.06.2013 року мав забезпечити друкування на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків.

А тому у контролюючого органу були правові підстави для визначення позивачеві за відповідне порушення встановлених законом штрафних (фінансових) санкцій.

З урахуванням вищезазначеного суд погоджується з висновком податкового органу щодо порушення позивачем вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Разом з тим, суд не може погодитись з висновком відповідача, щодо визначення розміру штрафної санкцій за рішенням форми «С» від 13.10.2014 року №0008572203, виходячи з наступного.

Так, штрафні (фінансові) санкції у сумі 32640,00 грн. застосовано до позивача із розрахунку 96 днів * 340,00 грн. (двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Відповідачем не враховано, що застосування до позивача фінансових санкцій за кожний випадок такого нероздрукування є неправомірним. Фінансові санкції слід розраховувати виходячи з кількості реєстраторів розрахункових операцій, на яких не роздруковувалися звітні чеки, незалежно від кількості таких щоденних не роздрукувань, оскільки не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення.

Зазначена позиція суду відповідає правової позиції Верховного Суду України.

Відповідно до приписів статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Верховний Суд України висловив правову позицію з цього питання у своїх постановах від 16.04.2013 року у справі № 21-89а13 та від 04.06.2013 року у справі №21-155а13, відповідно до яких за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чека та/або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій, виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги).

Не виконуючи протягом певного періоду обов'язок щодня друкувати фіскальний звітний чек, суб'єкт підприємницької діяльності вчиняє продовжуване порушення, а не зберігаючи роздрукований чек у книзі обліку розрахункових операцій - триваюче.

Враховуючи, що згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, за дії (бездіяльність), які у своїй сукупності складають єдине продовжуване чи триваюче правопорушення, можливо притягнути до відповідальності лише один раз.

Отже, за вчинення порушень, про які йдеться у пункті 4 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», відповідний орган державної податкової служби України може застосувати лише одну фінансову санкцію у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від кількості виявлених під час перевірки суб'єкта підприємницької діяльності, який здійснює розрахункові операції за товари (послуги), випадків невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку та/або його не зберігання в книзі обліку розрахункових операцій.

За таких обставин у справі, суд приходить до висновку про необхідність скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 13.10.2014 року №0008572203 в частині застосованої штрафної санкції у розмірі 32300,00 грн. та, відповідно, залишення вказаного рішення в силі у розмірі застосовної штрафної санкції на суму 340,00 грн.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат за наслідками часткового задоволення позову, суд наголошує на наступному.

Згідно з частиною першою статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно із приписами статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати. Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Враховуючи сплачену позивачем при зверненні до суду суму судового збору у розмірі 182,70 грн., мінімальну ставку судового збору, з позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 180,80 грн.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати в частині податкове повідомлення-рішення №0008572203 від 13.10.2014 року Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на суму 32300 грн. (тридцять дві тисячі триста гривень) 00 коп.

В скасуванні частини податкового повідомлення-рішення №0008572203 від 13.10.2014 року Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції на суму 340 грн. (триста сорок гривень) 00 коп. - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Ідеал" судовий збір в розмірі 180 гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович