Постанова

від 28.11.2014 по справі 826/15852/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

28 листопада 2014 року           08:30           № 826/15852/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Імператив-Консалтінг»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві

провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імператив-Консалтінг» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, в якому просить визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо відмови у прийнятті ТОВ «Імператив-Консалтінг» (код ЄДРПОУ 39039873) податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, а податкову декларацію визнати такою, що подана ТОВ «Імператив-Консалтінг» (код ЄДРПОУ 39039873) в день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 18 вересня 2014 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідачем фактично відмовлено позивачу у прийнятті податкової декларації за серпень 2014 року, що є протиправним, оскільки у вказаній податковій декларації позивач вказав усі обов'язкові реквізити, в тому числі і адресу свого місцезнаходження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить суд відмовити в їх задоволенні. Обґрунтовуючи заперечення на позовні вимоги зазначив, що податкова декларація позивача не була прийнята, оскільки вона складена з порушенням норм п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: був вказаний недостовірний обов'язковий реквізит «місцезнаходження платників».

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У зв'язку з тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а також зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імператив-Консалтінг» зареєстровано Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією та перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

18.09.2014 р. ТОВ «Імператив-Консалтінг» подало до ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з ПДВ за серпень 2014 року, що підтверджується відміткою про отримання на примірнику податкової декларації позивача.

30.09.2014 р. на адресу позивача надійшов лист від відповідача № 23401/10/26-59-18-04-17 від 19.09.2014 р., в якому зазначено, що податкова декларація ТОВ «Імператив-Консалтінг» за серпень 2014 року не вважається податковою декларацією, оскільки складена з порушенням норм п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України, а саме: недостовірний обов'язковий реквізит – місцезнаходження платника податків. У зв'язку із наведеним, відповідач запропонував позивачу подати нову податкову звітність, оформлену відповідно до вимог чинного законодавства.

Окрім цього, 18.08.2014 р. позивач у відповідності до вимог податкового кодексу України подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 р., що підтверджується відміткою про отримання на примірнику податкової декларації позивача.

Також відповідач, обґрунтовуючи відмову у прийнятті декларацій з ПДВ посилається на п. 45.2 ст. 45 Податкового кодексу України, згідно якого податковою адресою юридичної особи є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Вважаючи відмову відповідача у прийнятті податкової декларації за серпень 2014 року протиправною, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України.

Так, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Кодексу, податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

В силу приписів підпункту 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних непрямих податків, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 46.5 статті 46 та пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, податкова декларація складається за формою, що встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Під обов`язковими реквізитами в силу приписів пункту 48.2 статті 48 Податкового кодексу України розуміється інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до п.48.3 ст. 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити:

тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий);

звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація;

звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку);

повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами;

код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер;

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

місцезнаходження (місце проживання) платника податків;

найменування контролюючого органу, до якого подається звітність;

дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми);

ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків;

підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

В окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер та номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період (пункт 48.4 статті 48 Податкового кодексу України).

Передбачений статтею 48 Податкового кодексу України перелік обов`язкових реквізитів декларації є вичерпним.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 N 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11 грудня 2013 р. за N 2094/24626 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затверджено форму та Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість.

Визначена вказаним нормативно-правовим актом форма декларації містить у собі усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити, а також передбачає заповнення такого додаткового реквізиту як місцезнаходження (місце проживання) платника податків – рядок 6 «податкова адреса платника податків».

Відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація повинна бути підписана керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до органу державної податкової служби. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником та особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку.

Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку.

Згідно з приписами пункту 48.7 статті 48 Податкового кодексу України, податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених пунктом 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Пунктом 49.8 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється (пункт 49.10 статті 49 Податкового кодексу України).

Цією ж статтею передбачено, що у випадку подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови: у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом п'яти робочих днів з дня її отримання; у разі отримання такої податкової декларації особисто від платника податку або його представника - протягом трьох робочих днів з дня її отримання.

Враховуючи, що спірні правовідносини, що є предметом розгляду, стосуються питання правомірності відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації позивача з податку на додану вартість за серпень 2014 року, вирішення даного публічно - правового спору пов`язується з оцінкою цього документа в частині відповідності порядку його заповнення вимогам чинного податкового законодавства.

Як встановлено судом, податкова декларація позивача з податку на додану вартість за серпень 2014 року складена за формою, що затверджена наказом Міністерством доходів і зборів України від 13.11.2013 р. N 678, усі визначені пунктом 48.3 статті 48 Податкового кодексу України обов`язкові реквізити, зокрема, податкова адреса ТОВ «Імператив-Консалтінг» зазначені.

Так, в рядку 6 податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року зазначену податкову адресу: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 72, офіс 320-Б, що відповідає адресі, визначеній у Виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ «Імператив-Консалтінг».

Згідно опису документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Підтвердження відомостей про юридичну особу» 17.09.2014 р. позивачем подано реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Між тим, в обґрунтування правомірності своїх дій, відповідач зазначив, що підставою для відмови у прийнятті спірної декларації стало складене працівниками податкового органу повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 08.07.2014 р. № 1571/9/26-59-18-05-20, довідки про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платників податків від 08.07.2014 р. № 5046 та акту від 07.07.2014 р. № 132/26-59-15-05-92 про відсутність місцезнаходження за юридичною адресою та неможливість вручення запиту № 2016/26-59-15-01-91 про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 23.09.2014 р.

Так, згідно вищевказаних документів фактичне місцезнаходження юридичної особи не встановлено.

Однак, суд не може погодитися з відповідачем, оскільки встановлення факту відсутності юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням може мати значення для внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вирішення питання про припинення цієї юридичної особи, анулювання реєстрації платника ПДВ тощо. Водночас незнаходження юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням не є перешкодою для подання до податкового органу податкових декларацій, інших звітних документів, обов'язковість подання яких передбачена законом, і не може бути передумовою для невизнання податкової декларації платника.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в силу приписів статті 49 Податкового кодексу України під час прийняття податкової декларації перевірці підлягають виключно реквізити, що передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, і лише заповнення платником податків реквізитів декларації з порушенням вимог цих підпунктів є підставою для відмови у прийнятті декларації.

Враховуючи, що під час перевірки поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Імператив-Консалтінг» податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року відповідачем не було виявлено жодних порушень при заповненні всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, суд дійшов висновку, що відмова ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві у прийнятті вказаної декларації є протиправною та такою, що не ґрунтується на вимогах чинного податкового законодавства України.

Отже, твердження відповідача про недостовірність обов'язкового реквізиту – місцезнаходження платника податків спростовується матеріалами справи, а, отже, є необґрунтованим.

Відповідно до пункту 49.12 статті 49 Податкового кодексу України, у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що свідчать про наявність законодавчо визначених підстав для неприйняття поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Імператив-Консалтінг» податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та підлягають підлягають задоволенню.

Пунктом 49.13 статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови органом державної податкової служби (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

Таким чином, задоволення судом позовних вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо відмови у прийнятті ТОВ «Імператив-Консалтінг» податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року означає, що відповідне рішення податкового органу не створило жодних правових наслідків для платника податків, а його податкова декларація вважається поданою у день її фактичного отримання органом державної податкової служби.

На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку встановлення порушення прав позивача, суд повинен задовольнити позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не надано достатні докази, які свідчать, що відмова у прийнятті податкової декларації за серпень 2014 року здійсненна в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач довів обставини в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Імператив- Консалтінг» задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві щодо відмови у прийнятті ТОВ «Імператив-Консалтінг» (код ЄДРПОУ 39039873) податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2014 року.

3. Вважати податкову декларацію за серпень 2014 року такою, що подана ТОВ «Імператив-Консалтінг» (код ЄДРПОУ 39039873) в день її фактичного отримання Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 18 вересня 2014 року.

4. Судові витрати у розмірі 73,08 грн. присудити на корить Товариства з обмеженою відповідальністю «Імператив- Консалтінг» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                     І.О. Іщук