Рішення

від 24.11.2014 по справі 910/18999/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/18999/14 24.11.14 За позовом Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в

особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластспецмаш"

про стягнення 109 130,84 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники:

від позивача Гибало О.В. - представник (дов. № 12-40 від 20.01.2014 р.)

від відповідача Ємельянов В.Б. - представник (дов. № б/н від 01.09.2014 р.)

СУТЬ СПОРУ:

Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Київської міської дирекції УДППЗ "Укрпошта" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пластспецмаш" про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та податку на землю у розмірі 109 130,84 грн. (79 721, 27 грн. - основний борг, 17 658, 80 грн. - пеня, 2 477, 75 грн. - 3% річних, 9 273, 02 грн. - інфляційні збитки).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язання з укладення договору на відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг та податку на землю відповідно до п. 5.8. договору оренди № 688 від 07.10.2003 р., однак з огляду на фактичне використання відповідачем орендованого у позивача як балансоутримувача приміщення та споживання комунальних послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача фактичну заборгованість за утримання орендованого нерухомого майна, надання комунальних послуг та податку на землю у розмірі 79 721, 27 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 17 658, 80 грн. - пені, 2 477, 75 грн. - 3% річних, 9 273, 02 грн. - інфляційних збитків.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.09.2014 р. порушено провадження у справі №910/18999/14, розгляд справи призначено на 06.10.2014 р.

29.09.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача відзив на позовну заяву, а 02.10.2014 р. - доповнення до відзиву, відповідно до яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві та доповненнях до нього.

У судовому засіданні 06.10.2014 р. представник позивача усно заявив клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення із поданими відповідачем документами. Дане клопотання задоволено.

За таких обставин, у судовому засіданні 06.10.2014 р. оголошено перерву до 03.11.2014 р.

20.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника позивача заперечення на відзив на позовну заяву, відповідно до яких останній наполягає на задоволенні позову.

28.10.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача додаткові пояснення до по справі, відповідно до яких останній заперечує проти позову з підстав, зазначених у додаткових поясненнях .

У судовому засіданні 03.11.2014 р. представник позивача подав суду клопотання про продовження терміну розгляду справи на більш тривалий строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів, то суд задовольнив зазначене клопотання.

У судовому засіданні 03.11.2014 р. оголошено перерву до 17.11.2014 р.

05.11.2014 р. відділом діловодства суду отримано від представника відповідача додаткові пояснення до відзиву на позов, відповідно до яких останній заперечує проти позовних вимог з підстав, зазначених в поясненнях.

Відповідачем у судовому засіданні 17.11.2014 р. було також подано суду для долучення до матеріалів справи додаткові пояснення у справі, у яких викладені заперечення до заявленого позову.

У судовому засіданні 17.11.2014 р. оголошено перерву до 24.11.2014 р.

В судовому засіданні 24.11.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пластспецмаш» є орендарем частини будівлі загальною площею 195,5 кв. м., розміщеної за адресою Повітрофлотський проспект 75 у м. Києві за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 688 від 07.10.2003 р.

12.07.2007 р. між Українським державним підприємством поштового зв'язку «Укрпошта» в особі Дирекції оброблення та перевезення пошти (балансоутримувач, позивач), Регіональним відділенням Фонду державного майна України (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пластспецмаш» (орендар) укладено додатковий договір № 3848 до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 688 від 07.10.2003 р., відповідно до якого вказаний договір оренди викладено у новій редакції.

Так, згідно з п. 1.1. договору оренди № 688 від 07.10.2003 р. в новій редакції, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно загальною площею 195, 5 кв. м., розміщене за адресою Повітрофлотський проспект 75 у м. Києві.

За змістом п. 5.8. договору оренди № 688, до обов'язків орендаря зокрема входить обов'язок укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та податку на землю.

Даний договір оренди № 688 в редакції додаткового договору № 3848 укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 12.07.2007 р. по 12.06.2010 р.

Договором № 3848/01 від 18.06.2010 р. про внесення змін до додаткового договору № 3848 продовжено строк дії договору оренди до 12.06.2012 р., договором № 3848/02 від 09.10.2012 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 3848 від 12.07.2007 р. - до 12.05.2015 р.

Наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 25.10.2012 р. № 858 передано з балансу Дирекції оброблення та перевезення пошти на баланс Київської міської дирекції будівлю за адресою: пр-т. Повітрофлотський 75 у м. Києві, вказаний об'єкт прийнято за актом передачі-приймання основних засобів, МНМА та МШП з Дирекції оброблення та перевезення пошти до Київської міської дирекції 01.11.2012 р.

Як зазначає позивач та підтверджується матеріалами справи, попередній балансоутримувач будівлі за адресою: пр-т. Повітрофлотський 75 у м. Києві, Дирекція оброблення та перевезення пошти, повідомив нового балансоутримувача, Київську міську дирекцію Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», про припинення з 01.12.2012 р. дії договорів про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарям, що орендують приміщення в спірній будівлі.

Позивачем з метою забезпечення належного утримання частково орендованої відповідачем будівлі за адресою: пр-т. Повітрофлотський 75 у м. Києві, балансоутримувачем якої є позивач, укладено з відповідними організаціями договори, зокрема: з комунальним підприємством Міжнародний аеропорт «Київ» (Жуляни) про компенсацію вартості постачання та водовідведення від 01.01.2013 р. № 3-2013-66-2087; з Державним підприємством спеціального зв'язку договір № 23/2009/71-35 про охорону об'єктів КМД УДППЗ «Укрпошта» від 30.12.2009 р.; з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамар Рісайклінг» договір № СМ-62-13-61-31 про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів від 04.01.2013 р.; з ДП «Завод 410 ЦА» договір № 66-2239 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 23.12.2012 р.; з Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною договір № 61-2317 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 06.12.2013 р.

При цьому позивачем надано суду на підтвердження надання послуг та виконання робіт за вказаними вище договорами відповідні акти здачі-прийняття робіт, зокрема відповідно до договору про компенсацію вартості постачання та водовідведення від 01.01.2013 р. № 3-2013-66-2087 акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня 2013 р. по квітень 2014 р. та платіжні доручення про оплату вартості наданих послуг; відповідно до договору № 66-2239 на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії від 23.12.2012 р. акти прийняття теплової енергії за вказаний період та платіжні доручення про сплату вартості наданих послуг; за договором № СМ-62-13-61-31 про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів від 04.01.2013 р. акти надання послуг за період з січня 2013 р. по грудень 2013 р. та платіжні доручення про сплату вартості вказаних послуг; за договором № 61-2317 про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 06.12.2013 р. акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з січня 2014 р. по квітень 2014 р. та платіжні доручення про сплату вартості вказаних послуг; відповідно до договору № 23/2009/71-35 про охорону об'єктів КМД УДППЗ «Укрпошта» від 30.12.2009 р. акти виконаних робіт, наданих послуг за період з січня 2013 р. по квітень 2014 р. та платіжні доручення про сплату вартості наданих послуг охорони.

Окрім того, матеріалами справи (платіжними дорученнями) підтверджується сплата позивачем на користь УДКСУ у Солом'янському районі ДКСУ м. Києва земельного податку за період з січня 2013 р. по квітень 2014 р.

Як вбачається з матеріалів справи, Київська міська дирекція УДППЗ «Укрпошта» 18.11.2013 р. звернулась до відповідача з листом від 12.11.2013 р. № 10-69-346 про погодження наданих послуг, у якому надсилає відповідачеві для підписання акти за період січень-жовтень 2013 р. та просить в термін до 20.11.2013 р. здійснити розрахунок за вказаними актами.

Листом № 5 від 20.01.2014 р. відповідач повернув позивачеві не підписані акти виконаних робіт за період липень-грудень 2013 р. у зв'язку з відсутністю узгоджених розрахунків по відшкодуванню витрат на утримання орендованих приміщень та по комунальним послугам.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що між позивачем та відповідачем не укладено в порядку п. 5.8. договору оренди № 688 договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та податку на землю, однак з огляду на фактичне надання комунальних та інших послуг відносно будинку за адресою м. Київ, проспект Повітрофлотський 75, частину якого орендує відповідач, а також враховуючи сплату позивачем податку на землю, останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.01.2013 р. по 30.04.2014 р. в сумі 79 721, 27 грн., а також штрафні санкції внаслідок прострочення сплати заборгованості, а саме пеню в розмірі 17 658, 80 грн., інфляційні втрати у розмірі 9 273, 02 грн., 3% річних у розмірі 2 477, 75 грн.

Відповідач заперечує проти позову з підстав того, що останнім було вчинено дії на укладення договору на відшкодування витрат балансоутримувача в порядку п. 5.8. договору оренди від 07.10.2003 р., однак станом на час розгляду справи такий договір не є укладеним, а тому підстав для стягнення заявленої позивачем вартості послуг немає. Більше того, жодні послуги у спірному приміщенні не надавались, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позову як в частині основного боргу, так і в частині штрафних санкцій.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

За загальним правилом згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Ч. 2 даної статті передбачає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При цьому, за змістом ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За змістом ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

З огляду на відсутність як станом на час подання позову до суду, так і станом на час розгляду справи погоджених сторонами умов укладеного відповідно до приписів ст. 181 ГК України договору про відшкодування витрат балансоутримувачу в порядку п. 5.8. договору оренди № 688, суд вважає, що фактично такий договір не є укладеним.

Частиною 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Разом з тим, якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання господарського договору, який є неукладеним, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Матеріалами справи підтверджується обов'язок відповідача укласти з позивачем договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю та податку на землю.

Вказаний обов'язок, на думку суду, погоджено сторонами з метою забезпечення повноцінного та постійного функціонування усього об'єкту - будинку за адресою проспект Повітрофлотський 75 у м. Києві, частину якого займає на підставі договору оренди № 688 відповідач, що в свою чергу повинен виплачувати як кінцевий споживач пропорційно займаній площі вартість послуг з утримання в належному стані будівлі, зокрема забезпечення теплопостачання, водопостачання, охорони, чистоти тощо, яку сплачує позивач як балансоутримувач цієї будівлі.

Судом встановлено, що третіми особами було надано ряд послуг з утримання будівлі за адресою проспект Повітрофлотський 75 у м. Києві, які були прийняті та оплачені позивачем. При цьому, суд вважає, що здійснення постачання та водовідведення, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, вивіз та знешкодження твердих побутових відходів, охорона за своєю правовою природою є предметом договору про надання послуг, правове регулювання якого здійснюється нормами Цивільного кодексу України, а отже правові наслідки дій з постачання та водовідведення, виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів, охорони за адресою пр.-т. Повітрофлотський 75 в м. Києві визначаються нормами ЦК України.

Так, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. (ст. 901 ЦК України).

При цьому суд звертає увагу, що оплата наданих послуг є обов'язком особи, якій такі послуги фактично надані з огляду на таке.

За змістом ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний зокрема оплачувати житлово-комунальні послуги.

За змістом Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Також, згідно з п. 286.6 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному і них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

У п. 287.7 Податкового кодексу України зазначається, що у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1, 276.4 статті 276, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Отже, обов'язок відповідача зі сплати наданих йому як орендареві комунальних послуг та послуг з утримання прибудинкових територій, а також відшкодування земельного податку судом встановлено.

Матеріалами справи підтверджується обсяг наданих послуг з постачання та водовідведення, виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, вивозу та знешкодження твердих побутових відходів, охорони будівлі за адресою проспект Повітрофлотський 75 у м. Києві, а також сплата позивачем податку на землю, що з урахуванням займаної відповідачем площі будівлі стосовно останнього загалом складає 79 721, 27 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак з огляду на приписи цивільного законодавства, відсутність договору про відшкодування витрат балансоутримувача, укладеного на виконання умов договору оренди № 688, враховуючи встановлений судом факт сплати позивачем земельного податку та вчинення дій, спрямованих на утримання спірного приміщення, вартість яких відповідач як кінцевий користувач та споживач в порядку договору оренди № 688 зобов'язаний відшкодовувати позивачеві, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача суми коштів 79 721, 27 грн. (за заявлений позивачем період з 01.01.2013 р. по 30.04.2014 р.), що відповідають сумі сплаченого податку на землю та вартості наданих послуг в межах займаної відповідачем частини будівлі, є обґрунтованою, такою, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а тому підлягає задоволенню.

Стосовно моменту виникнення прострочення як підстави для стягнення заявлених позивачем штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити таке.

За змістом ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Враховуючи, що жодних доказів існування укладеного в порядку ЦК та ГК України договору про відшкодування витрат балансоутримувача на виконання умов п. 5.8. договору оренди № 688 немає, проте відповідні послуги, що повинні відшкодовуватись позивачу, були надані, а податок на землю сплачений, то з огляду на приписи вищезазначених норм цивільного законодавства стосовно обов'язку сплати особою, якій послуги фактично надані, вартості таких послуг, суд приходить до висновку про невстановленість моменту виконання свого обов'язку відповідачем у вигляді відшкодування витрат балансоутримувача за умовами договору оренди № 688.

Разом з тим, як встановлено судом, Київська міська дирекція УДППЗ «Укрпошта» 07.11.2013 р. надіслала на адресу відповідача претензію (від 05.11.2013 р. № 13-12/204) про сплату заборгованості станом на 31.10.2013 р. додатком до якої додала відповідні рахунки.

18.11.2013 р. позивач звернувся до відповідача з листом від 12.11.2013 р. № 10-69-346 про погодження наданих послуг, у якому надіслав відповідачеві для підписання акти за період січень-жовтень 2013 р. та просив в термін до 20.11.2013 р. здійснити розрахунок за вказаними актами. В свою чергу 20.01.2014 р. відповідач листом № 5 від 20.01.2014 р. повернув позивачеві не підписані акти виконаних робіт за період липень-грудень 2013 р. у зв'язку з відсутністю узгоджених розрахунків по відшкодуванню витрат на утримання орендованих приміщень та по комунальним послугам.

За таких обставин, момент прострочення відповідачем виконання основного зобов'язання як підстави для нарахування штрафних санкцій в розумінні приписів ЦК України по актах за період з січня-жовтня 2013 р. виникає з 21.11.2013 р.; по актах за період з листопада-грудень 2013 р. - з 20.01.2014 р., оскільки лист, яким відповідачем було повернуто акти в тому числі за листопад, грудень 2013 р., датований 20.01.2014 р. (доказів надіслання даних актів позивачем відповідачу суду не надано). Отже, момент прострочення по кожному з актів за період з січня 2013 р. по грудень 2013 р. судом встановлено. Стосовно актів за період з січня 2014 р. по квітень 2014 р., то суд дійшов висновку про існування у відповідача обов'язку зі сплати основної заборгованості за вказаний період у зв'язку з поданням позову, однак визначення моменту прострочення як підстави нарахування штрафних санкцій не видається судом можливим, за відсутності доказів надіслання відповідачу відповідних актів, або фактичного їх отримання ним.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 17 658, 80 грн. за період з вересня 2013 р. по квітень 2014 р. за прострочення сплати вартості лише комунальних послуг.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

За таких обставин, здійснивши власний розрахунок пені за вересень 2013 р., жовтень 2013 р., листопад 2013 р., грудень 2013 р. (як останнє за часом виникнення прострочене виконання зобов'язання) з періодом нарахування з 21.11.2013 р. по заявлений позивачем термін 30.04.2014 р. відносно вересня 2013 р. та жовтня 2013 р.; з 20.01.2014 р. по 30.04.2014 р. відносно листопада 2013 р. та грудня 2013 р. в частині несвоєчасного внесення плати за спожиті комунальні послуги, враховуючи, що розмір пені в порядку зазначеного вище Закону становить 1% суми простроченого платежу за кожний день прострочення та не може перевищувати 100% суми боргу по кожному місяці із періоду нарахування пені, суд зазначає, що до стягнення пені підлягає сума 745, 03 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в зазначеній частині.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 2 477, 75 грн., сума інфляційних збитків - 9 273, 02 грн. та обчислюються за кожен місяць за період з січня 2013 р. по квітень 2014 р. (розрахунок наявний у матеріалах справи).

Перевіривши розрахунок позивача, суд зазначає наступне.

Як зазначено судом, момент прострочення відповідачем виконання основного зобов'язання як підстави для нарахування штрафних санкцій по актах за період з січня 2013 р. по жовтень 2013 р. виникає з 21.11.2013 р., по актах за період з листопада 2013 р. по грудень 2013 р. - з 20.01.2014 р.

Здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних збитків за спірний період січень 2013 р. - грудень 2013 р. із кінцевим терміном нарахування 30.04.2014 р. (як заявлено позивачем) із врахуванням виникнення моменту прострочення у кожному місяці, суд зазначає, що стягненню 3% річних підлягає грошова сума в розмірі 646, 58 грн., інфляційних збитків - 3 498, 76 грн., а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних збитків підлягають задоволенню частково, а саме у вказаній сумі.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано суду доказів відсутності його вини у виконанні грошового зобов'язання, при цьому, відсутність договору не звільняє орендаря від відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг та податку на землю.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пластспецмаш» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 94, ідентифікаційний код 30302238) на користь Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, ідентифікаційний код 21560045) в особі Київської міської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 22, ідентифікаційний код 01189979) 79 721 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот двадцять один) грн. 27 коп. основного боргу, 745 (сімсот сорок п'ять) грн. 03 коп. пені, 646 (шістсот сорок шість) грн. 58 коп. 3% річних, 3 498 (три тисячі чотириста дев'яносто вісім) грн. 76 коп. інфляційних збитків та 1 692 (одна тисяча шістсот дев'яносто два) грн. 24 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 01.12.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева