Постанова

від 26.11.2014 по справі 924/1159/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2014 року Справа № 924/1159/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мамченко Ю.А.

судді Саврій В.А. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Німчук А.М.

за участю представників сторін:

позивача: Богуш А.В. (довіреність №б/н від 08 квітня 2014 року)

відповідача: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу відповідача СТОВ "Слава на рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.2014 року у справі № 924/1159/14 (суддя Заверуха С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек"

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Слава"

про стягнення грошових коштів в сумі 260151,00 грн.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 01 жовтня 2014 року у справі №924/1159/14 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трек» (надалі - позивач) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Слава» (надалі - відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 260151,00 грн. задоволено /а.с. 61-62/. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Слава" (Хмельницька область, Ізяславський район, с.Припутні, вулиця К.Маркса, 64, код ЄДРПОУ 30626736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трек" (м.Львів, вул.К.Левицького, 5/5а, код ЄДРПОУ 13840204) 260151,00 грн. (двісті шістдесят тисяч сто п'ятдесят одну гривню.00 коп.) безпідставно отриманих коштів, 5203,02 грн. (п'ять тисяч двісті три гривні 02 коп.) судового збору.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що кошти в сумі 260151,00 грн., які були сплачені згідно платіжних доручень №19 від 05.02.2013 року, №10 від 11.02.2013 року, №21 від 08.02.2013 року, №38 від 19.04.2013 року, №49 від 02.07.2013 року, №53 від 15.07.2013 року, були отримані відповідачем без достатньої правової підстави. Норми статті 1212 Цивільного кодексу України не передбачають обов'язкової умови надіслання вимог для повернення безпідставно отриманих коштів.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Слава» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити /а.с. 74-75/. Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального права. Зокрема, апелянт зазначає, що в рішенні суду вказано, що судом взято до уваги претензію від 28.02.2013 року, в якій є посилання на вказану в позові суму, хоча відповідач в судовому засіданні заперечував про отримання претензії та взяття її до уваги як доказ, оскільки протягом всього часу (з дня надання фінансової допомоги) позивач не звертався до відповідача з будь-якими письмовими вимогами, претензіями про підписання направлених договорів, чи про повернення перерахованих коштів. У наданій копії претензії не міститься жодного співпадіння як із датами, коли перераховувалися кошти, так і з сумами, що перераховувалися позивачем. Позивач жодним чином не намагався врегулювати спір в досудовому порядку згідно статті 5 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2014 року у справі №924/1159/14 апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено дату судового засідання на 26 листопада 2014 року /а.с. 71/.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Трек» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що жодна норма матеріального права не покладає на потерпілого (яким в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України є ТОВ «Трек») обов'язку досудового врегулювання спору чи попереднього пред'явлення вимоги до особи, яка безпідставно набула його майно, невиконання якого перешкоджало б зверненню потерпілого до суду за захистом порушеного права.

17 листопада 2014 року на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання директора СТОВ "Слава" з проханням розглядати апеляційну скаргу виключно за участю представника відповідача.

26 листопада 2014 року, до початку судового засідання, від представника відповідача - СТОВ "Слава" надійшов електронний лист з клопотанням про відкладення розгляду справи. Дане клопотання обґрунтовано тим, що представник Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Слава" захворів та не може особисто з'явитися та взяти участь у розгляді справи.

Клопотання відповідача судом відхилене як необґрунтоване, оскільки представництво в господарському процесі не обмежується певним колом осіб, тому позивач зобов'язаний добросовісно користуватися своїми процесуальними правами та забезпечити явку свого представника в судове засідання, таким представником може бути сам керівник, головний бухгалтер, бухгалтер, інші працівники підприємства або представники на підставі доручення, які не перебувають з ним у трудових відносинах.

Крім того, відповідно до пункту 4 ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 28 жовтня 2014 року явка представників сторін визначалася на їх розсуд.

З огляду на викладене, нез'явлення представника відповідача через його хворобу не є перешкодою для розгляду скарги по суті.

Враховуючи, що апелянт завчасно був повідомлений про час і місце розгляду спору, проте в судове засідання не з'явився, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами.

Безпосередньо в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав вимоги і доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Обов'язковою умовою застосування вказаної статті є відсутність правової підстави для набуття, збереження майна однією особою за рахунок іншої особи.

Судами встановлено, що згідно платіжних доручень №19 від 05.02.2013 року на суму 180000,00 грн. та виписки з банку від 05.02.2013 року; №10 від 11.02.2013 року на суму 9131,00 грн. та виписки з банку від 06.02.2013 року; №21 від 08.02.2013 року на суму 50220,00 грн. та виписки з банку від 08.02.2013 року; №38 від 19.04.2013 року на суму 13600,00 грн. та виписки з банку від 19.04.2013 року; №49 від 02.07.2013 року на суму 3200,00 грн. та виписки з банку від 02.07.2013 року; №53 від 15.07.2013 року на суму 4000,00 грн. та виписки з банку від 15.07.2013 року позивач перерахував на рахунок відповідача кошти на загальну суму 260151,00 грн. /а.с. 9-20/.

В платіжних дорученнях в графі призначення платежу зазначено, що дані кошти перераховані як надання фінансової допомоги на поворотній основі на підставі договорів №02/05-1 від 05.02.2013 року, №02/08-1 від 08.02.2013 року.

В ході розгляду справи судами обох інстанцій встановлено, що сторонами не укладені договори поворотної безпроцентної фінансової допомоги №02-05-1 від 05.02.2013 року та №02/08-1 від 08.02.2013 року. Дана обставина вбачається зі змісту позовної заяви, відзиву на позовну заяву та підтверджується їх відсутністю в матеріалах справи.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за необхідне звернути уваги на наступне.

Згідно частини 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами, а також між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, що виконуються сторонами у момент їх вчинення.

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами не укладались в письмовому вигляді господарські договори про надання фінансової допомоги на зворотній основі №02/05-1 від 05.02.2013 року, №02/08-1 від 08.02.2013 року.

Крім того, позивач не отримував від відповідача будь-яких товарно-матеріальних цінностей на підставі інших договорів, за які перерахував кошти згідно платіжних доручень №19 від 05.02.2013 року, №10 від 11.02.2013 року, №21 від 08.02.2013 року, №38 від 19.04.2013 року, №49 від 02.07.2013 року, №53 від 15.07.2013 року.

Позивачем у позовній заяві визначено, що предметом позову є кошти, набуті без достатньої правової підстави, в розмірі 260151,00 грн., що були перераховані по вищевказаних платіжних дорученнях. Судами враховується, що господарський суд розглядає справи за зверненням осіб, визначених статтями 1, 2 ГПК України, та в межах заявлених ними вимог. Визначення предмету позовних вимог (розміру коштів) є правом позивача.

Судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги доводи відповідача щодо недотримання позивачем положень статті 530 Цивільного кодексу України стосовно пред'явлення вимоги, оскільки в матеріалах справи наявна претензія від 28.02.2014 року /а.с. 39/, в якій є посилання на вказану у позові суму та отримання якої не заперечується самим відповідачем.

Окрім того, норми статті 1212 Цивільного кодексу України не передбачають обов'язкової умови надіслання вимог для повернення безпідставно отриманих коштів.

Аналогічної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, зокрема у постанові від 24.02.2014 року у справі №908/2082/13, у постанові від 10.11.2011 року по справі №03/5026/1018/2011.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що кошти в сумі 260151,00 грн., що були сплачені згідно платіжних доручень №19 від 05.02.2013 року, №10 від 11.02.2013 року, №21 від 08.02.2013 року, №38 від 19.04.2013 року, №49 від 02.07.2013 року, №53 від 15.07.2013 року, були отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

Аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України у справі №924/37/13-Г від 29.01.2014 року, у справі №5002-6/1740-2012 від 18.02.2013 року, у справі №5/1272 від 11.07.2011 року, у справі №17/81-нм від 11.05.2011 року, постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 року по справі №924/614/14.

Інші доводи скаржника не заслуговують на увагу, оскільки їм була надана вичерпна правова оцінка судом першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів, які відповідно до статей 33, 34 ГПК України засвідчують певні обставини і на яких ґрунтується висновок суду.

Відповідно до пункту 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 01.10.14 року у справі №924/1159/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Слава" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу № 924/1159/14 повернути господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Дужич С.П.